Колись показував жінці старе місто, тепер показую донці. Проходимо тими ж вулицями. Ось вже бачу: робимо коло. Виходимо на площу, на якій я вже колись був. Проводжу екскурсію. Розповідаю про знайому мені архітектуру. Шукаю ракурси для фото. Підходжу ближче, відходжу... і все ніяк не можу виділити бажане. Складність полягає в тому, що в глибині площі стоїть великий храм, по центру - менший храм, який наче виконує функцію музею, біля якого є два пам'ятника: святому, можливо, духівникові та сфінксу з виразно вимальованими в біле очима з чорними цятками. Сфінкс був менших розмірів за "святого". Як не обирав ракурс: храм удалині та пам'ятник чоловікові з простягнутою рукою і витягнутим уперед пальцем, - ніяк не вдавалося уникнути того сфінкса, що щораз був "не в тему": псував бажаний кадр.
Потрапляємо на наукову конференцію, де обговорюється питання переносу того сфінкса, який давно псує овид площі. Якась жіночка бере слово й каже, що по документах він не був введений ув експлуатацію. Наче він є, а по документах - немає! Хоча вже всім уже в'ївся в очі, його треба грамотно кудись перенести, тому вирішили, що по документах він пройде, як
Напівслон!!!
Я ходжу по залу, де проходить та конференція, і шукаю ракурс для фотознімування. З'являються противники переносу. Тут якісь жінки починають "чубитися" між собою, а я ловлю кадр за кадром, намагаючись передбачити їхні дії.
P.S. У сні присутні деякі елементи з переглянутого на ніч мультфільму "Секрети домашніх тварин", зокрема очі песика, подібного до кота, перейняті в мій сон для "сфінкса".
