Сон 271124 "Кісточка в грудях"

Прийшов час збирати вишні. Підходжу до дерева й починаю міркувати на тему кісточок у них. І в цих же міркуваннях пригадую, що я вже тут був і все це мені знайоме (або повтор, або пригадування забутого сну). 

Цікаво, що десяток днів тому (141124) приснився подібний сон:

"Підходжу до сливи, яку вже знаю, а на ній яблука. Дивлюсь уважніше: таки є сливи, але зосталось небагато і на іншій гілці. І чого це я раніше не зауважив, що це дерево на іншій гілці має яблука, хоча б малі й зелені? Зриваю сливу і бачу, що вона переспіла, ще й на ній вже є цяточка, отже, всередині сидить хробачок. І на всьому цьому тлі повертаюсь спогадами до цієї ж сливи, яку пам'ятав раніше, як тільки поспіли (так, наче це забутий сон)."

Наче в якомусь фантастичному фільмі. Головний герой після активних подій знімає з себе верхній одяг, шкіру на грудях і знаходить під нею датчик в міліметр-два розміром, що відслідковує його перебування для якихось злочинців. Наче, для експресії, як у кінофільмах, датчик відсвічує чи зеленим, чи синім мигтінням. Коментує, щось на зразок: "Он ти який!" Цієї миті уві сні цей фрагмент щось мені нагадує, наче цього головного героя вже бачив, а от ідею з датчиком - ні. 

Після сну вловив подібність: "кісточка в грудях".. а мо' (відсилання на минулий сон) "хробак"?

Сон 250418

Я зустрічаюсь із людиною, з якою маю поїхати до роботодавця. Я трохи знаю ту фірму, яка свого часу розпалась на дві частини.
Приїжджаємо до тієї фірми, заходимо в одне з приміщень у форматі лекційної зали. Таких, як я з десяток-два. При вході ми мали зняти взуття. Своє взуття поставив у шафу, що була біля дверей в аудиторії. В аудиторії була лекторка, яка почала нам розповідати про благодійність для певного фонду. У мене виникло питання. На незручне питання вона відповіла питанням на питання. Я прошу відповісти однозначно. Тепер вона говорить з інтонацією, що взагалі не лічило б волонтерам. Я звідти йду, вдягнувши куртку і взуття. Сівши в машину, якою приїхав зі знайомою людиною, вона в мене питає: а де твої сандалі? Наче я забув їх на тій зустрічі.
Я повертаюсь у те ж приміщення, в якому проводиться інформаційна робота про благодійність. Я приодчиняю двері і прошу в тієї ж самої лекторки забрати з шафи своє взуття. Вона ігнорить. Потім підходить до мене і зачиняє двері. Я захожу з принципу в аудиторію, бо не виношу ігнорів, і дивлюсь чи є мої сандалі. А їх немає. Помічник (дівчина) цієї лекторки каже, щоб я подивився при вході в іншій шафі. Я пішов дивитися там і на взуття інших, які стояли біля дверей. Ніде їх не знайшов. Подумалось про нелогічне: які можуть бути в мене сандалі, якщо я був у туфлях весь час? Просто тому, що мені про це сказали?.. Я повертаюсь до чоловіка з яким їхав у машині, і який за них запитував, і кажу, що їх не знайшов, бо їх могло й не бути.

Проходимо різної висоти проходи: для когось нормальна висота стелі, а для когось замалі. Мені - комфортно, у мене стеля під мій зріст.

Паровоз-жінка. З м'якими частинами, як груди, що мають приєднатися до іншого паровоза, який відвіз її в якусь сторону. Ті груди відпадали від злучення на повороті під час зрушення з місця. Але на наступному повороті все пішло добре.