Сон 291125 "Пошук сумнівів"

Шукаю довго бажану адресу, переїжджаю машиною з одного місяця на другий.

Виходжу з авта, шукаю, сідаю і знову переїжджаю в межах кварталу. Минаю один-два будинки і знову так само. Для кожної зупинки - пошук паркування. Якось, вийшовши з машини, помічаю місце з їжею для всіх бажаючих простонеба. Спочатку мене це не зацікавило. Тепер бачу, як якась жінка бере з того "відкритого столу" великий чебурек, дивиться на нього, і навіть від того щаслива. Чомусь мені це приємно запам'ятовується. Десь тут же проходять якісь студенти, які так само беруть доступну їжу. Зустрічаю давнього знайомого Андрія (колись, на початку двотисячних із ним вчився в училищі культури, хоча він його так і не завершив - не пригадую, щоб снився мені коли-небудь раніше), хоча (уві сні) називаю його Віталієм (схоже на певну асоціацію з колегою з сучасної реалії). Він - військовий, прийшов з учебки, що поряд, зі своїми сослуживцями. Не покидаючи пошук адреси, заходжу в під'їзд і піднімаюсь на кілька поверхів вгору. Бажаної адреси знову не знаходжу. Ще не так було переконливо, як піднімався сходами, як - опускаючись вниз: деякі прольоти сходів настільки були відсутні, що довелось стрімко стрибати вниз, долаючи поверхи. Питається: як я взагалі піднявся? Як тут узагалі живуть люди? Тепер той же стіл, що я бачив на вулиці, знаходиться в цьому під'їзді. Міркую: якщо є стільки бажаючих з нього поїсти, варто було б спробувати й мені. Вже наперед пригадав, що бачив на ньому лаваш із карпом. Хоча й розібрали зі столу страви, такий лаваш якраз залишився. Беру його в руки та їм. Відчуваю, наскільки реально смачний карп. (Схоже на спогад з реалу, коли хотів цю рибу в магазині, а її вже не було).

Шукаю авто, яке поставив на паркінг. Обходжу будинок за будинком і не можу його знайти. Чи я помилився паркінгом? Скільки вже їздив і виходив нон-стоп. Може вже й в голові поплуталось? Наче вже й знайшов знайоме місце. Відкинув усі сумніви: машина має бути тут! А її немає...

Невже її забрали? Обходжу знаки, аби зрозуміти: чи паркінг лише для мешканців? - і нічого сумнівного не знаходжу. Бачу якусь сторожеву будку, наче для платного паркування, хоча в стороні, думаю: варто там запитати, що могло б тут трапитись?

Село. Якісь народні збори, де люди зустрілися для того, аби обговорити наболілі проблеми: більш соціальні з натяком на політику. Хтось каже, що повстав народний рух під назвою "Коаліція урбанська проти Орбана". Розумію, що Урбанська - це лідерка цього руху. Виникли підозри, що на цих зборах вона присутня. Чую виключно румунську мову. (Цікаво, що уві сні виникає сумнів: Орбан все ж таки угорець!). Приходить якийсь прихильник і приносить подарунок у вигляді різносортової та різноформеної картоплі, навіть дещо смішної на вигляд. Якраз лідерка, що весь час промовляла, дивлячись на неї, каже: "Що на вигляд вона така, як люди з народу, що її підтримують".

Сон 160123 "Участь у виборах"

Беру участь у виборах до районної ради та перемагаю... Після виборів зустрічаюсь із представником партії чи райради для з'ясування подальших організаційних питань і приємно для себе бачу знайомого O.K., який так само брав участь у виборах по своєму округу та переміг до іншої районної ради. Кажу старшому, що от дивовижа, на початку 2000 так само йшли на вибори від однієї партії, але тоді я не переміг. (Фактично так і було). А цього разу історія повторюється: і хто б очікував? Тішачись від такої зустрічі та вивертів долі, вже подумки собі міркую: все то добре, але як з обмеженим військовим станом я буду перетинати український кордон? (Тут логіка міркування уві сні взагалі дивна). В'їхати можна, а виїхати? (За логікою сну я мав перебувати за межами України). 0230'

Сон 200921 "Зміна пріоритетів"

Раптом фіксую: так у житті все швидко розвивається, що цього року не продовжив навчання на другому курсі. Від початку навчального року на тому просто "забив", так, як забув - вишибло з пам'яти. Цікаво, що за потребою здобути новий диплом, вчився мало не в медичному закладі. Пам'ятаю той вибір!.. З прикрістю для себе відзначаю, що цей вересень вже добігатиме до завершення, а мені, не те, що моя ініціатива "вчитися - не вчитися", навіть ніхто з навчальні не передзвонив. Навіть пригадалося: чому ж я все ж таки зробив цей вибір? - маючи в кишені вже не один диплом. (Роздуми уві сні відсилають мене до якогось давнього сну. Навіть пригадалось вагання: який все ж таки заклад я маю обрати? - настільки все було серйозно). А тепер мені байдуже. Розумію, як ті дипломи, що маю, так і це навчання, у нинішній ситуації втратили будь-яку актуальність. Життя іде по-новому, навіть смішно зі себе в минулому: перейнятого вибором, який мав би суттєво змінити професійне майбутнє. 2110' 

Якесь продовження денних міркувань у вигляді діалогу про політику президента України, що успіх нашої держави залежить від розвитку села, бажання людей там залишатися, інфраструктури, зокрема наявністю якісних доріг і перспектив із ними.

Вийшла книга про Лесю Українку до ювілейної дати 165-річчя від дня народження (цифра нереальна, насправді цього року відбулося 150-річчя), написана моєю дружиною. Життя змінилося так, що тепер це видання для неї втратило якесь значення, хоча було профінансоване від держави, а не за власний кошт, і потрапила до всіх бібліотек. Щоб побачити: яка це книга, я також маю якийсь інший інтерес до джерел використаних у ній публікацій, іду до місцевої бібліотеки. (Певна асоціація з обласною універсальною бібліотекою ім. Олега Ольжича). На диво бачу чергу до столу замовлень. Стаю в неї, потім відходжу, але за пару хвилин повертаюсь назад, але знову стаю вкінці. Чую від когось коментар, що міг би повернутися там де стояв, але люди настільки жваві до отримання книг, що я заспокоїв: постою ще, то лише пару чоловік! Ось уже бачу під склом вітрини цю книгу. Як і думав: вона дійсно вийшла доволі солідно: грубезна, в твердій палітурці. Читаю назву: все сходиться - вона! Майже так: "Леся Українка. До 165-річчя з дня народження". (Важко словесно описати шрифти (кеглі), але другий рядок був курсивом, наче писаним від руки). Замовляю. Чомусь бібліотекарка перепитує: чи справді потребую цієї книги? (Отже, чи міг би задовольнитися про Лесю іншою?). Категорично відповів, що тільки ця. Отримав на руки, відчуваю якусь гордість і задоволення. Раптом з'являється знайомий з літературної організації "Оксія", до якої в реальности не мав прямого відношення, а з ним так, щоб близько спілкувались? - шляхи суттєво не перетинались.  Й ось раптом він проявляє інтерес до цієї книги, яку тримаю в своїх руках. Просить її з поверненням і йде. Я ж стою і міркую: так можна сказати і повертати роками... Виникає відчуття якогось розчарування і разом із тим розуміння нетипового, як для нашого часу ажіотажу до книг. 0510'

Сон 081119 "Із варіаціями пішим ходом"

Вирішую піти в місто, когось попередньо попередивши телефонним дзвінком. Залишив машину під деревами, трохи далі від п'ятиповерхового дому, до якого направився. Біля нього вирішую пішки "зрізати" маленьку ділянку дороги між високими кущами. Натрапляю на дерево, з плодами більше схожими на щось середнє між аличею та аґрусом. Починаю пробувати та смакувати. Трохи кислуваті, але смачні. Із-за куща підбігає мешканець цього дому і починає завалювати мене якимсь віником, просто з-поміж кущів. Коли я впав, він помітив хто це і почав сильно вибачатися. Іронія в тому, що я йшов саме до нього. Не маючи відчуття злости й образи, заспокоїв його у скоєному: слабкості неволодіння поривами власних емоцій. 0036'
P.S. Пригадується останній сон, в якому також було дерево, на якому смакував абрикоси.

Знайомий (таке переконання вві сні) питає: "Де можна випити кави у давньої знайомої?" Я ж називаю адресу, доволі від нас віддалену. Тим часом спустились із ним до озера понад яким проходить прогулянкова доріжка (асоціація з Мронгово). Питає: "А хіба ближче немає попити кави?". Відповідаю: "Звісно ж, у центрі міста!" Тим часом він вказує на свої гумові чоботи, які варто було б помити від незначного бруду. Пропоную пройтись понад згаданим озером: помиються самі. 0500'

Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 170918 "Конвеєрний плин"

Потрапляю на закриту виробничу територію. На початку щось нагадувало про медзаклад на протяжності всього "підприємства", адже не все було з бетону і металу, був ліс, дорога, довгий конвеєр. Я зустрічаю давнього знайомого з творчого цеху. Він, як і я маємо стосунок до електрики. Він має музичний гурт, назва якої складається з трьох літер - абревіатура, першим словом якої є "республіка", а завершується назва обігруванням його псевдо Cool Ash. Щось на зразок: RNP (Республіка невизнаних поетів) & Cool Ash. Я питаю, чи треба йому людина в бригаду і від якої фірми працює? Конкретики так і не почув. Разом зустрічаємо на тій території жінку, яка мені знайома, і яку давно не бачив. (Образ цієї жінки з дуже давнього сну). Вона на цій території і працює, і десь недалеко мешкає. Якось навіть довелось її набрати по телефону. Коли ми її побачили вдруге, домовились, що зустрінемось наступної п'ятниці, адже у нас того дня буде робота на цьому ж місці. Я разом із колегою біля конвеєру, який знаходиться прямо над проїздною дорогою, але огородженою прозорими конструкціями зі склопакетів. По лінії йдуть коробки, в них парфумерія. Я знаю, що недалеко від цього місця є ліс і міст через річку. Приходить якийсь клієнт, який має забрати товар, а він у нього розсипається прямо біля нашого робочого місця. Я допомагаю йому зібрати ту косметику до купи: пудра, тіні різних видів та  упакування тощо. Навіть якась з них розкрилась - відлетіла прозора кришечка. Він хвилювався, щоб не втратили вони товарний вигляд. Клієнт іде, конвеєр працює в звичному режимі. Знайомий стрибає в воду біля конвеєрної лінії. 0022'

Великим кораблем пристаємо до берега. Я кажу капітану, давайте цю подію внесемо в історію? Бортовий номер К252. Згадую, що з його ім'ям пов'язана недобра слава. Хтось питає в капітана: тепер вже правильно пишуть, не ваш корабль горів? Капітан відповідає: "Так! Тепер стало все на свої місця - не наш!" 0404'