Сон 031125 "Шапки-гнізда"

Показується якась історія про визвольний рух. Сосновий і дещо мішаний ліс. Переконання, що йдуть козаки. Дивлюсь уважніше, а це - хасиди (у сні не фігурує слово "євреї" - виключно так). Виринають один за одним із-за дерев і йдуть одією стежкою. У кожного на голові великі хутряні чорні шапки, настільки дивні, що більше виглядають на великі пеньки, в яких згори є пусті місця, як на гнізда. (Мій погляд на них якби з висоти). Тепер я частина цієї історії. Шукаю, якби попити води? Знаходжу джерело, що розтікається на два струмені, що вже бачаться як повноцінні потічки майбутніх річок. Пробую попити з неї води, а вона на вигляд якась мутна та дещо підозріла, але спрага неуникна. Зачерпую рукою кавалок води і пробую на смак і розумію, що вона більше нагадує сточні мильні води, аніж чисте джерело. Тепер якби з'являється Бог (таке переконання) і починає розповідь так, наче заперечує своє існування, а щодо християнства каже, що це мало б бути просто реформованим іудаїзмом, а не окремою релігією. Тепер, за якимось рядом логічних думок у контексті побаченого і почутого, міркується, що насправді українці захищають не так Україну, а свій рідний дім, свою сім'ю. (Ця думка виникає, як глибоке осяяння, саме в контексті співставлення). Захищати вольність - це просто захищати той світ, в якому жили, живеш і житимуть [цивілізовані] народи, те, чого не зрозуміти росіянам, які віками жили, живуть і житимуть рабами.

P.S. Схоже, що сон виник, як певною мірою недоказана думка про іудаїзм, яку формулював для своєї доньки. "Хасиди" - це, мабуть, найбільш зрозуміле уявлення про єврейську релігію для більшости українців. Шапки-гнізда - це якби продовження того, що може бути в головах. 

Сон 040825 "П'ятиголова жінка"

Наче в своєму домі (насправді образ дому батьків у майстерні на першому поверсі, де стоїть газовий котел). Бачу в заглибленні (де мав би бути котел) жабу, равлика і кота. Всі вони якісь однакові за розмірами і значенням. Знаю, що дружина в відрядженні і полишила на мене це господарство, за яким маю доглядати. Минає якийсь час. Дивлюсь на ці створіння знову, а жаба і равлик якісь змарнілі та нещасні. Кіт десь втік і зрозуміти його стан не можу. Невже не догодував, недогледів?..

Гуляю містом і бачу п'ятиголову жінку. Образ настільни незвичний і вражаючий, що сам би не придумав. Якби знаю, що є двоголові і чомусь переконаний, що бачив триголових людей, а тут - п'ятиголова. Хоча це мене дивує, але не лякає і дещо з того, що таке можливо, розумію. Образ приблизно такий: якби звичайна жінка, але зі східними рисами обличчя, але над головою від плеча до плеча великий ореол (не кокошник, а наче східна вирізьблена округла арка) з інших живих та привітних голів. (Нічого подібного не бачив у реалі, навіть у формі мистецького образу чи метафори, але вбачаю максимально спільне з індуїзмом, зокрема образом Шіви: якщо чотири руки можливо, то чому б не більше голів? Чогось спільного зі слов'янською мітологією: образом Змія Горирича, не вбачаю). Намагаюсь придивитися уважніше і бачу, що всі обличчя жіночі (більш усвідомлене після сну), а між собою їх об'єднують спільні риси індійської зовнішности. Найбільш красивою голова була справа зверху (зі сторони мого погляду). Раптом приходить якась однозначна думка: це ж їх всіх мали колись відділити від тіла, аби зробити таку "красу"? І ці жінки мали би на це погодитись?.. Наскільки уві сні все сприймалося більш логічно та природньо, після сну почали почала діяти інша конкретика: як це узагалі функціонує?..

P S. Чомусь останній сон нагадав мою нещодавню думку, яку до речі і перечитував серед інших перед сном: "Для того і живемо в цьому світі, аби відчути та навчитися контрастам. Можливо, саме так душа готується до чогось більш багатогранного, але вже в іншому світі". Так, наче познайомився з ймовірним життям на іншій планеті.

Сон 160424 "Повертаю до почуттів"

Приходжу в гості, якби у форматі відвідин "зайшов провідати і піти", до однієї з "твітерських" підписниць, хто морально і виразно підтримує чоловічу частину ЗСУ. Раптово у неї бачу давнього знайомого (один з примітних письменників Житомира), який був у лавах збройних сил ще за АТО (нині про його долю мені не відомо). Показує, що йому якось погано і мовчки лягає на канапі. У той же час "твітерська" лежить у своєму ліжку і свідомо показує, що захворіла, аби привернути до себе увагу. (Присутній, як завжди у моїх снах, повтор, наразі: "захворіти"). Я ж почуваю себе настільки зайнятим, що вважаю "місію виконаною" - отже, відвідав, показався, а тепер можу йти! (На тому намірі просинаюсь).

Колега згубив голову, буквально. А тіло без голови я вирішив реанімувати. (Можливо, події відбувались у лікарні, адже мав переконання, що по моїй допомозі йому пришиють ту голову. Логіка: як і які при тому мають бути (вже є) складності? - взагалі відсутня). Що ж я роблю з тілом без голови: впевнено повертаю до почуттів, сильно б'ючи п'яткою по носку ноги того "тіла". Згадалась (з реалу) жива історія колеги, як він повернув до почуттів випадкову жіночку, яка втратила на вулиці свідомість, міцно стиснувши їй пальці на долоні (мав такі теоретичні знання). На моє раптове здивування тіло ожило, відчувши в його донедавна м'яких м'язах силу тримати себе на ногах. Від таких нервів і переживань виходжу на двір і навіть вирішую закурити. Вишукав у бардачку машини більшої половини пусту пачку цигарок, дістав одненьку і почав її розминати в пальцях, так і не приклавши до вуст (на тому проснувся).

Сестра пішла вчитися на військового експерта криміналіста. (Узагалі неправдоподібно, з погляду реальности). Приходжу провідати її до військової академії і зустрічаю у відповідному строї. Відзначаю для себе, що їй пасує військовий одяг. Вітаюсь, роблю комплімент, а у відповідь вона каже: "Коли розширюються почуття, тоді з'являється вікно можливостей".

Сон 221023 "Виконати місію"

Потрапляю в школу. Таке переконання, що я тут не вчусь, але знаю, що числюсь у списках школярів, і якимось чином маю бути задіяним у процес навчання. Поводжу себе відповідно до свого віку, як старша особа. Тут керівництво в особі заступника директора, (з реалу: нагадує колишню класну керівницю), дає мені завдання: піти в кабінет хімії до нової вчительки і щось занести. Нумерації класів немає, а розпізнати можу двері за малюнком на них, що має нагадувати равлика. Весь час ходжу з високою чорною шапкою, навіть у приміщенні школи (дещо нагадує таку, яку мав Т.Г. Шевченко або правдоподібніше - беруть артисти музичного гурту "Дахабраха"). Знаю що вона не моя, а позичена в керівника школи. Хоча в голову від тієї шапки гаряче, я таки її не знімаю. Шукаю кабінет хімії і ніяк не можу знайти двері за відповідним малюнком - усі рисунки на дверях щось нагадують, на щось натякають, а "равлика" так і не ідентифікую поміж них. Когось питаю за той кабінет, і замість слова "хімія" пару раз уживаю польською - "хемія". Аби зрозуміти: чому "хімія" і чому "равлик", я пов'язую це зі словом "біологія". Тепер приходить таж керівниця школи і врешті-решт скеровує мене у відповідний клас. Заходжу, а там за малими партами сидять мало не дорослі "діти" - дядьки, мало не як я. Питаю себе: і як вони за тими партами вміщуються? Оцінюю молоде і розгублене обличчя вчительки хімії. Розумію, що теоретично - це мій клас і це моя вчителька, і я можу бути в її списках учнів, які так і не приступили до навчання. Навіть спробував присісти за парту, на вільне місце, поки хтось не прийшов і я не уступив місце - чуже та й не сильно й хотілось!..

Сон 100423 "Прикриття (рани)"

Маю щось зробити із вертикальним порізом на лобі українського репера та актора Аміля Насірова (дивовижно, але додав його до своїх друзів у Twitter лише вчора - @AmilNasirov; ніколи не зустрічав його творчість раніше, не бачив фільм "Люксембург, Люксембург" з його участю, вподобав лише дописи). Отож, той поріз був трохи задавненим і край його ледь присох. Як перший намір, погоджений із ним, мав би я обрізати ножицями зріз шкіри, який і так би не прижився. Доволі детально та реалістично бачу лоб, поріз, край брови, на якій поріз закінчується. Хоча вже тримав у рухах ножиці і примірявся до прямої дії, все ж таки приходить ідея зашити ту рану, але очевидно не власними силами: треба їхати до лікарні.

P.S. Дивно, але місце порізу нагадує шрам на лобі колеги поляка, з яким працюю вже більше місяця.

На другому поверсі батьківського дому облаштовані кімнати "прикриття", в яких поселяються: в одній - Петро Порошенко з дружиною (Мариною Порошенко), в другій їхні діти. (В реалі не знаю який їх вік, але уві сні - підліткового). Присутній якийсь помічник, який їх весь час супроводжує. Мінімум слів, у діях суцільна конспірологія.

Сон 221122 "Містика, що "виносить" мозок"

Беру участь у будівництві великого глибокого фундаменту під промисловий об'єкт. Керують процесом якісь іноземці, чути англійську та німецьку мови. Залито дуже багато бетону. Мене ж дивує сам мегапроєкт, який врешті-решт буде "похований" в землю, адже згодом мало хто знатиме, як все складно робилося від початку. Для мене це щось нове, можливо, не все достеменно знаю, але сам факт моєї участі в тому "виносить" мій мозок. 1900'

Розповідаю дружині, що я втрачатиму кров. Виходитиму з дому і десь там від втрати крови знепритомнію... Тепер йду на вулицю, а виявляється виходжу від батьківського дому, переходжу шосе на другу сторону, поволі відчуваю, як мені стає гірше: сповільнюється робота серця і я ось-ось можу впасти... Дружина вже має вийти за мною слідом, аби в скорому часі побачити моє знепритомлене тіло. Для цього я озираюсь, а її не видно... Йду далі, почуваю себе гірше, але все ще йду і йду... Її не бачу, а сам чомусь не падаю, хоча не покидає боліти серце, відчуття запаморочення не зникає. Саму кров, яка могла б витікати, приміром із руки, я не бачу, хоча усвідомлення її втрати з власного тіла присутнє. 0230'

Як би я не рухався в просторі, але не відчуваю жодних обмежень у пересуванні. Це нарапт зрозумів, коли побачив групу циган, які потрапили у намальований на асфальті квадрат, із якого вони чомусь так і не змогли вийти. Якось подумалось про іронію в містичності самої ситуації, щодо народу, який багато хто уособлює з магією. 0400'

P.S. Цілу ніч специфічно боліла голова. На ранок симптоми зникли.

Сон 060422 "Перфекційні очікування"

Написав бригадиру, що не йду до праці. (Так було в реалі, але це ж сниться, як повтор). Разом із тим поїхав до нього додому аби сказати особисто. Стою, аналізую логіку таких дій. Виходить він до мене на двір, а я пояснюю наскільки дивно себе почуваю, якщо вже дійшло до того, що вважаю за потрібне, окрім повідомити письмово, ще й приїхати особисто розказати за свій стан здоров'я. (Характерно, що до, як і під час сну в мене не переставала боліти голова). Дивлюсь, як біля його будинку сідають доволі низько літаки, зокрема хвостову частину, а він недовго думаючи, іде за ріг свого дому, а там ціла парковка моторних літаків, що щільно стоять один до одного. Хоча з першого погляду літаки виглядали звичними, але в небі виявилось, що на половину схожі з водним катером. Сідає в одну з них і злітає в небо, але незвично: падає трохи на асфальт, легко вдаряться, знову підлітає і сідає на водний простір. Після чого пливе до якоїсь пристані з дерев'яним будиночком, де має комусь пояснювати свої дії. (Чомусь це мені нагадало абсурдну ситуацію з моїм до нього приїздом). 2300'

У якомусь студентському колективі проваджу режисерську роботу. Дозволив самим учасникам вибрати твір, розібрати ролі і почати їх самостійно вчити. Моя ж місія полягала в роботі зі сценічною майстерністю. Проходить перша репетиція, а за ним показ; проходить друга репетиція, врешті - другий показ. Під час репетиції комусь зауважую на довгі паузи в діалогах і грі. Загалом із чергуванням: репетиція-показ, у мене виникає відчуття пришвидшености подій: тільки-но працював з виконавцями, як уже вони показують матеріал "на чисто". Мені дещо в тій грі не подобається, дивуюсь також незавершености вистави. Перший показ, наче перша серія, другий - передбачає, що буде й продовження. Прошу в одного з акторів текст вистави, а він написаний від руки так, що не вдається прочитати. Згадую, що ця постановка за творчістю М.Гоголя і в мене вдома є збірник його творів, а там має бути цей текст. Вирішую обов'язково його перечитати цілком. Сам захід завершується святково: студенти щасливі, парадно вдягнені, ходять групками і весело спілкуються. Покинувши приміщення зі сценою, ходжу по двору між тим студентством. Когось шукаю з учасників вистави, але не знаходжу. Насправді, доволі перейнятий якістю вистав... Мимохідь у натовпі помічаю якусь дівчину, яка на відміну від інших, йшла по вулиці і доволі сильно плакала, причина була не ясна. Дивно, але зі спини мала такі штани, що на дупі була використана шкіра тілесного кольору, ще й вилискувала. Загадкове перше враження... Хоча і звернув на це увагу, але так і залишався перейнятим виставою та пошуком учасників вистави.

Сон 200322 "Кінець намірам"

Якесь незнайоме місто, в якому опиняюсь разом із туристичною групою, якій проводять пішу екскурсію історичним кварталом міста. Разом із тим по ходу відвідуємо якісь невеликі музейні місця. У мене час від часу виникають деякі питання до двох екскурсоводок, які також надають роз'яснення. Якоїсь миті, я опиняюсь на початку колони, близько до них. По ходу розмови заходимо за ріг якогось дому і вони запрошують мене до чергових музейних стін. Разом із тим, як зачиняються двері, ми відриваємося від решти колективу. Я ще зауважую на тому. У відповідь: жестом показують ігнор: екскурсія майже закінчилась. Дивно, але я зрозумів це лише так, що вони якось окремо виділили мене з поміж інших. Музейні стіни являли собою місце, присвячене фізиці тіла, його спортивному розвиткові в далекому минулому. З першого погляду це нагадувало якісь пристрої до тортур, але то була лише поверхнева асоціація. Одна з екскурсоводок пропонує на щось сісти, аби зрозуміти, як працює силовий верстат. Разом із тим про щось розмовляємо. У скорому часі ми звідти йдемо. Десь так і примикаємо до хвоста нашої екскурсійної групи. Тепер всі розходяться. Якийсь час я ще йду і розмовляю з однією з екскурсоводок, заходимо в під'їзд, нарапт розумію що це її дім. Піднімаюсь разом із нею на другий поверх, вона відчиняє двері, на чому її покидаю і піднімаюсь вище і вище по сходах. Подумки зауважую: вкотре цікаво спостерігати давні сходові клітини польських міст. Піднімаюсь до останнього поверху, а там помічаю незвичне: хтось підвісив свою машину на тросах, аж під самий дах, так би мовити: під своєрідний балкон. Зауважив, що так висить вона давно, адже трохи припала пилом. Подумалось: чи добре так довго триматиметься? Так може комусь і на голову впасти! 0140'

Дивна трансформація свідомости разом із пробудженням, зокрема самооцінка та оцінка свого внутрішнього стану. Невідь-звідки з'являється ідея, що маю вихід через повішання. Уже хтось начепив мотузку, а я все ходжу і міркую, як то має бути? З'являється друга думка, що разом зі мною вішатимуться багато інших людей. Виникають абсурдистські питання: на мені? окремо від мене?.. Якоїсь миті з моментом, який охарактеризував би, як пробудження зі сну, але на початковому етапі того стану, з'являється усвідомлення, що це буде боляче, перекриється кисень, виламається шия... Між початковим відчуттям: "я - не я" і "кому це взагалі треба?.." - просинаюсь. 0550'

P.S. Цілу ніч боліла голова. Перед сном надивився відеоролики розстрілу російськими військовими мирного українського населення. Зокрема образів "смерти", що чигали на кожному кроці.

(Денний сон).

Працюю на автотранспортному підприємстві Фольцваґен. Перший день запуску нових авто. Я є працівником цієї фабрики. Підприємство побудоване так, що треба перегнати готову партію машин з одного об'єкта на інший цього ж заводу, але крізь місто. Отже, йде колона машина в п'ять та рядів. Я керую однією з машин цієї колони, десь із лівого боку. Дорога проходить крізь місто. Починають виникати труднощі, адже разом із нами йдуть інші транспорті засоби пересічних містян. От вже бачу, як якась машина з колони з'їхала в сторону, інші, попереду, відірвались уперед. На якомусь етапі всі зупинились і було неясно куди їхати далі, куди роз'їхались ті, що йшли попереду. 16:00

Сон 120222 "Краса, а не хліб всьому голова"

Перебуваю в нічний час у цеху, ще й без його суцільного освітлення. (Деякі асоціації зі свіжою реальністю). Територія цього цеху доволі велика. За атмосферою шумів все вказує на те, що робота закінчена. В якомусь кутку зали лунає музика, а згодом починається розповідь якогось диктора. Тема розповіді доволі філософська, такі речі справді нетипові в форматі радіо. Вирішую піти в сторону того долинаючого звуку. На якомусь етапі почалась оповідь трагічної історії про одну відому жінку. Присутній певній натяк на військову тематику. Спочатку наблизився до того радіо, а згодом відійшов дещо побачити. [Фіксую за собою змішане відчуття: сню, хоча не відрефлектовую, що це сон, і в той же час пробую поворухнутися, а сил на це - немає, хоча сюжет, в якому беру участь, триває далі.] (Як спав, то лежав на спині. Відчуття доволі глибокого сну - характерне важким просинанням). Вирішую повернутися до працюючого радіо, а там вже розповідається про чоловіка, який переживає трагедію втрати згаданої жінки. Підходжу до того місця, де працює радіо, і бачу того чоловіка, який перебуває в глибокій депресії. Аби вирішити проблему свого горя раз і назавжди, бере двома руками пістолет і, стоячи перед дзеркалом, довго не роздумучи, стріляє собі прямо в голову: з маківки в центр тіла. (Такий підхід до самогубства бачу вперше). Дивуюсь: чи насправді це ефективно? Тілом скочується в сторону і падає. По радіо аргументують цей вчинок. 2330'

З дітьми готую чергову солодку страву. Цього разу - торт. Сприйняття учасників процесу, наче мультяшних героїв, зокрема й результату нашої випічки, крему та ягідок на ньому. Діти знімають, по свіжих слідах пробу і виявляють, що ягідки калини не смакують на тому кремові. Сам тортик залишається непорізаним. Дознімали пробу настільки, що виїли разом усі ягідки. Я вже хотів внести пропозицію: прикрасити іншими інгредієнтами! - але діти зібралися й пішли. Тортик так і залишився нерозпробуваним з якости випічки, але сильно поколупаним згори - до накриво голого крему. 0730'

Сон 271221 "Іспит"

Маю пройти якийсь іспит у групі осіб. До кінця не ясні екзаменаційні вимоги. Відчуття, що навіть не готовий до теми, отже, не знаю, про що мають питати. По ходу роздачі запитань, а їх виявилось близько десяти, половина з яких торкалась філології, а друга - мистецтва, стає більш зрозумілішим. Половину (філологічну) проходжу швидко, хоча (внутрішньо) не впевнений: чи правильно. (Наявність сумніву, як елемент бути кращим). З мистецькими завданнями попросив допомоги у вчительки, яка за нами слідкувала, хоча до останнього не хотів цього, роблячи ставку на свою "самість". Виявилось, що маю реалізувати завдання не так теоретично, як практично. Отож, маю п'ять гіпсових фігур із недоліками, які треба виправити - "вдосконалити фігури". Чомусь серед всього запам'яталися два окремі елементи тіла: голова та дупа. Дивлюсь на матеріали, а глини (гіпсу) залишилось обмаль, так, що мені не вистачить все виправити, а ті недоліки потребують доброго доопрацювання.
P.S. Увечері з донькою дивився короткі історії про художників, а перед цим: як самостійно зробити паперову глину. Серед прикладів виконання з подібної глини, були голови ляльок, що й віднайшло своє місце уві сні. Також видно, як перше та друге лягло в його основу.

Сон 280921 "Голова-трансформер"

Дивлюсь на обличчя якогось героя і розумію, що переді мною стоїть персонаж, який міняє свою зовнішність (дивлюсь лише на обличчя) в залежности від моїх внутрішніх переконань і сумнівів. Якби я не ставив собі питань, аби піддавати певні твердження інтерпретаціям, а був би консервативним у поглядах і завжди бачив би речі однобоко, не побачив би цього, а тут-таки навпаки, рівнозначно змінному настрою. Просто таки хамелеон-трансформер зовнішности! Фіксую, як на моїх очах міниться його обличчя, схоже більше на фантастичного персонажа, аніж на звичну людину.

Начебто наловили (ми) риби, а я весь час так поводжусь, як все знаю, що робити далі. Кажу матері: будемо її їсти! А сам знаю не більше, як колись бачив: хтось їв виключно зміїні голови (забутий сон), а іншим разом голови риб. То чому б їх не їсти і нам? Беру першу рибу і показую, як тіло відрізаю від голови і починаю по шматочках кусати голову і її розжовувати. По ходу роздивляюсь уважніше, а вона на диво якась по-риб'ячому волохата. До мене долучається мати. Але в недовгому часі поїдання першої голови зробив про себе висновок: не смачно і навіть якщо відварити: буде то само. 0415'

Сон 190921 "Змити чорне"

Так наче перебуваю в батьківському домі в підлітковому віці. Відбувається якась підготовка. Я начебто не беру прямої участі, але, як кажуть: "що поробиш!" - виконую. Присутні на кухні мати і сестра. Коли мати починає висловлювати якесь обурення - це чомусь нагадує мені мою дружину, а сестра - доньку. (Тут сприйняття часу порушується і я в такі моменти почуваю себе не підлітком). Ось до нас приходить якась незнайома пара і в чоловіка виникає питання, так, якби в реальному житті це було б до батька. (Іноді клієнти не дзвонили, якщо були геть по сусідству, а приходили до нашого двору). Мати обурюється, що я не виходжу до нього першим, а сиджу в своїй кімнаті. У той час я фарбую собі волосся в чорний колір, дивлюсь на себе в дзеркало, викладаю чуба. Обурення сягає якогось піку, а я почуваю себе навпаки: на серці спокійно, емоції не зачіпають, лише заважають крики. Доходить до того, що коли я вийшов до порога, аби поспілкуватися з цим чоловіком, текст претензій не спинився і він, як і я слухали про мене все, що про думає мати. Сестра якби підтримувала її позицію. Ось це вже при чужій особі було трохи неприємно. Не знаю, чи з'ясував якесь питання цього чоловіка, але на якомусь етапі вибачився і пішов назад у кімнату з думкою: чи не йти покупатися? Вже й пора з голови змивати чорну фарбу. 0330'

Сон 270321 "Розрізати шию"

Так, наче в мене в голові виявили якийсь дисбаланс, який треба виправити таким шляхом, що асоціативно нагадує затягування гаєк динамометричним ключем. Отже, все має бути нарівно! Аби виправити цю помилку, мені мають розрізати шию. Коли мені про це кажуть, я вже знаю про таку процедуру, яку проводили трьом хлопцям. (Схоже, що досвід побаченого відносить мене до забутого сну). Як би там не хотілось, але вибору в мене немає: мушу погодитись. Тепер я міркую, як її різатимуть: цілком відтинаючи голову чи тільки до хребта? Свої побоювання тамую тим, що знаю тих хлопців, яким це робили. Отже, все має минути добре. Дивлюсь у дзеркало на свою нарідко зарослу шию (відмінне від реального: більш підліткове): треба буде поголити! Як ні, то зашиють волоссям всередину. Я це знаю! - подумками відсилаючись до тих же хлопців. (Цікаво, що в дзеркалі не бачив лице, лише шию і характерні на ній зарості).

P.S. Видно, що сон на зміну погоди: спостерігав за собою перманентний головний біль, який тривав протягом попереднього дня і цієї ночі.

Сон 050121 "Зашпакльована голова"

Спочатку, торкаючись свого волосся, відчув, що на одній ділянці голови присутня якась штучність, наче "зашпакльованість" певної нерівности. Тепер дивлюсь на свою голову зі сторони, так би мовити: чужими очима. Вона видається мені цілком укрита "захисним" шаром із бетону та будівельної піни, які наносились поступово, в різні часи. У підсумку знову оцінюю себе з позиції власного тіла: торкаючись свого черепа, за втратою нервової чутливости, остаточно переконуюсь у побаченому зі сторони.

P.S. Напередодні донька робила мені стрижку.

Сон 221112 "Зміна зовнішности. Голова"

Знаходжусь у незнайомій мені школі. Несподівано для себе зустрічаю Петра Порошенка. Образ доволі простий, як "з народу". У мене ж проявився неймовірний захват: це ж треба, зустріти Президента! Якось відволікаюсь і зустрічаю хлопчика, у цій же школі, якого вирішую здивувати появою Такої людини... Зав'язую хусткою йому очі та веду коридором до П.П. По ходу кажу надихаючі слова. Ось ми вже поряд, підійшли і я знімаю з очей малого запону. Очікую подібного до себе здивування, а хлопець взагалі не розуміє хто це за людина. Тепер я йду з П.П. до директорки, аналогічно попередивши, що зайду з невипадковою людиною, але без уточнень. Заходимо до неї в кабінет, а вона, хоч і впізнала з ким прийшов, проявила незворушний спокій. Як? - питаю я себе. - Це ж Президент! Нехай у минулому, але так?.. Директорка спілкується спокійно, як і сам П.П. з нею. Раптом дивлюсь на його голову, а на затилку грубі та широкі шрами, хоча і загоєні, що доволі сильно прозирають голою шкірою з-поміж волосся. Так, лише тоді, коли він сів спиною до мене, обличчям до співрозмовниці, я помітив у ньому зміни! Чому? Звідки? - констатую та питаю себе.

Сон 141020 "Стинати голови"

Їм чуже волосся... (Повтор фрагменту забутого сну). От і цього разу сиджу в громадському транспорті, через прохід - дружина, а переді мною якась жіночка. Я не стритримуюсь і зрізаю незначну частину її хвістика до 10 см, що складений був під резинку наприкінці невеликої косички, й одразу кидаю в рот і розжовую. У смакових якостях мене нічого не дивує: хрускотить, як солодка вата. Єдине: занепокоїла нерівність відрізаного: пару косок залишились задовгими, а так непогано. Не наважився підрівнювати ножицями вдруге, аби цоком відстригання не звернути на себе увагу остаточно.

Я з батьками та ще кимось їдемо повільно лісом. Побачивши знайому ділянку, раптом пропоную: "А давайте подивимось: чи є гриби?" - і перший рушаю в ліс. Пройшовши певну галявину безгриб'я, помічаю знайоме місце, біля якого колись росли білі гриби. (Спогад із далекого сну). Наблизившись, побачив пару молоденьких, почав стинати пальцями та класти в руку, а там ще і ще такі ж... а місця куди б класти - немає. Хоча б знайти якийсь пакет у лісі? Та раптом, недалеко від себе бачу дитяче пластикове відерко з лопаткою. Виливаю з нього дощову воду, трохи в процесі виполіскуючи, і кладу гриби в нього. Відзначив, що ізсередини відерко було трохи зажирене. Для себе зауважую: як добре, що поряд із цим лісом розташовані дачні ділянки! От і діти якісь грались, переносячи пісок, так і забули свої іграшки! 0110'

Приїхали гості з Криму, а я без подарунків. Вирішили розміститися в домі баби Марії. Я ж виходжу в місто і міркую з чим прийти за стіл, а грошей то - катма - так, щоб нормально виглядало - не вийде. Знайшов якийсь подарунок із землею (вазон? - образ затертий), але забракував його, довелось мити руку в калюжі. Звернув увагу на дворових собак, як вони лежать і мило відпочивають під сонячними променями після нещодавньої зливи. (Можливо, прив'язка до реальности: цієї ночі за вікном шурхотів густий дощ). У результаті повернувся так би мовити: з нічим. Щось було в кишені, але так, щоб привітати когось із днем народження. Зокрема знайшов аркуш із вітальним віршем, написаним сьогодні для власної доньки, але ж для гостей такий подарунок явно не пасуватиме. Приходжу до б. Марії (врп) на кухню. Її частина дому поділена так, що у великих кімнатах гості, а ми тут - на кухні. Б.М. спілкується по мобільному телефону. Дивлюсь на годинник: трохи більше 12 дня, а гості приїхали о 10. Я ж знаю, що зараз має про себе нагадати батько, адже всі нас зачекалися. От і лунає тел. дзвінок стаціонарного телефону. Я відповідаю. Так і є: батько. Натякаю б.М., що треба завершувати. Б.М. по кількох хвилинах встає і йде готуватися, а я дивлюсь на неї, а вона худорлява, геть фігурою не схожа на себе. Міркую: от що значить на місяць поїхати на відпочинок до моєї двоюрідної сестри Л. (її внучки)! 0245'-0303'

Повтор якогось давнього сну, в якому злочинці потрапили в дім б.М. та батьків. Застосовуючи різні хитрі засоби, я їх ліквідував. Останній фрагмент "поєдинку" був у ванній кімнаті, в якій засів невідомий чоловік, доголюючи налисо свою голову. "Поєдинок" завершили на мовчазній згоді: я його побив, сліди нападу на голові присутні, розбито о підлогу пару тарілок... Кажу йому: "Тепер сиди тихо і жди кінцевої роз'язки!", - адже все це у мене з ним "малою кров'ю" і він це знає. Виходжу з дому батьків і йду в другу половину (б.М.), а там у прихожій стоять родичі С. (чоловік і жінка) і розповідають моїй матері, бабі Марії та тітці Л., що вони виграли довгоочікувану стипендію і їдуть на три дні на гастролі. 0415'

Сон 200820 "Тіло: переінакшення"

Переглянув уранці новини, у яких тему COVID витісняють події в Білорусі. Побачив статтю про Лукашенка і згадав нічний сон:
"З'являється Янукович і не просто в образі людини з влади, а простого собі чоловіка, який звично для себе йде в народ і дивується, як на нього реагують. А сам у поведінці, такий лагідний і наївний, прагнучий поспілкуватися на прості теми, що люди аж ніяковіють: як із ним поводитися? Спочатку проявляють призабуту агресію, але, придивившись уважніше, розуміють: щось не так! Придивляюсь до нього і я: обличчя від старости втратило рум'янець, стало якесь біле, але по-своєму живе в емоціях."
Протягом дня згадав інший образ, який виринув уві сні, наче вийшов на світло та зник у сутінку. Певною мірою перегукується з оповіданим: "Виникає голова незмірно менша по відношенню до тіла. Питаю себе: чому так?" Такі образи частково можна зустріти за тими, хто надмірно їсть, або захоплюється бодібілдінгом з відповідним для того харчуванням.

P.S. Вдень відкриваю стрічку новин. Головна подія дня: отруєння Навального, який перебуває в комі.

Сон 021019 "Настоянка від головного болю"

Приходжу до батьківського дому, дістаю невеликий блокнотик із записами рецептів народної медицини, яку для себе вела баба Марія. Знайшов його в її домі. Характерною ознакою таких записів є оригінальний каліграфічний бабин почерк. У розмові з матір'ю зачитую то один рецепт, то другий. Наприклад, один з них розповідає, як готувати мало не в цілковитій тиші: "Коли будуть зібрані в ємність всі компоненти, треба буде поставити майбутню настоянку на два тижні в таке місце, де не лунатиме жоден шум. Навіть, коли ставитимеш, це має відбуватися тихо". Цей рецепт повторюється переказом досвіду якоїсь пані, яка робила його за тими правилами й у неї все вийшло. 0315'

Прийшов у маркет. Хочу підійти до знайомої аптеки, а її вже перенесли в інше місце. Не проблема: їх тут багато! Підходжу до іншої, намагаюсь не забути, що маю замовити. Прошу цитрамон, ще якусь настоянку в пляшечці (пустирник?), хочу назвати щось третє, як підходить невелика групка молоді, з якої один хлопець, перебиваючи процес замовлення, зопалу каже, що йому треба. Фармацевт не поспішає переводити свою увагу на стороннє, поки розглядається по своїх поличках, вишукуючи ліки. Я також вирішую витримати паузу і помовчати. Виникає показова ситуація нереагування на нахабність. У той час пригадую ще про одну настоянку на травах. Фармацевт без поспіху підходить до віконечка, я ж називаю ще одну річ: "Настоянка від головного болю", продовжую: "Якщо правильно пригадую, наче такою була назва... Подивіться, якщо є!" 0500'

Сон 250719 "Дзижчання бджіл"

Підходжу до когось, а в моїх косах заплуталась бджола: дзижчить і дзижчить, прямо на самій маківці. Я ж кажу подивитися, що в мене на голові.
Аналогічні відчуття трапилися наприкінці іншого сну, де в пробудженні й поновному засинанні подібна вібрація "дзижчання" спостерігалась у лобовій зоні.

Я з родиною на якомусь святі. Сидимо, наче в театрі. Всіх присутніх просять перейти в інше місце проведення. Мені ж треба відволіктися по своїх справах, разом із тим з'їздити додому та повернутися. Всі, хто почав виходити з зали, почали утворювати чергу, дружина та діти стояли майже на її початку. Повертаючись від своїх справ, на які присвятив, на мою думку, трохи більше часу, аніж очікував - хвилина-дві, ще раз підійшов до своєї родини. Недалеко від них примітив двух давніх знайомих по перу Т.Ш. та В.Д., які дають мені свіжі авторські складні. Я ж проявляю інтерес, із почуттям, що справи, започатковані ґільдією "Неабищо", не вмирають, а продовжують свої традиції. Дивлюсь на кілька складнів Т.Ш., а вони цікавої зокругленої форми, ще й з крильцями: схожі чи то на янголів, чи то на пінґвінів.

Сон 310319 "Художня школа. Охорона"

Забираю доньку з художньої школи. Яка територіально знаходиться не на звиклому мені місці, а біля бенедиктинського костелу. (Цікаво, що вві сні самої храмової споруди не існує - я її не бачу і про неї не думаю. На саме сприйняття місця, звідки ми маємо йти, вказують об'єкти поряд. Біля школи зібралися працівники закладу: чоловіче коло з чотирьох-п'яти осіб. Обмінюються короткими фразами, їм того достатньо, аби розуміти один одного. Деякі з них прощаються і йдуть. День сонячний, по-весняному теплий. Мою увагу привертає один чоловік, який має ваду в вимові й певну йому розкоординованість рухів.

- Хто він є? - Питаю в когось із тих чоловіків, що залишилися.
- Колишній військовий!.. Але, який, (називає когось по імені), він військовий? - І починає наводити якісь висновки. Чи з іронією, чи на повному серйозі додаючи. - В голові в нього точно якась пластина... Взагалі-то він працює охоронцем у цій школі. - Останніми словами здивувавши мене повністю.
Пригадую, як дивився на нього зблизька, зокрема на лису голову. Чомусь запам'яталась неголена шия. Дивлюсь услід того чоловіка, як він акуратно і незвично, як для здорової людини ходить.
Про себе відзначаю, яка ж у них може бути платня, що на таку роботу йдуть, а їх беруть, такого штибу: хоча б він собі міг давати раду, а тут, доручають охороняти цілий заклад! 0424'