Сон 250624 "Купання зі золотими рибками"

Прогулююсь якось складною лісовою дорогою понад якимось невеликим водним потоком і виходжу на якусь огорожу, по якій можна йти верхи (схоже, навіяно фрагментом з фільму "Біла стрічка", дивився польською "Biała wstążka"), згодом під ногами трапляється ділянка воріт (мабуть, тут вже образ навіяно переглядом фільму "Венеційський купець", Шекспір; там пару разів повторювався образ відкривання дерев'яних воріт на каналі). Бачу, що ця ділянка є небезпечною, бо ворота саме тут мають бути щільно замкнені, аби вміти ходити по ній вільно. Це місце належить якомусь закладу культури чи бібліотеці, чи школі - такі мої здогадки. Зовні подібний до невеликого замку. Тепер я приходжу до директора, а вірніше директорки цієї "бібліотеки" аби пояснити про спостережені недоліки. Якийсь виникає намір щодо ремонту телевізора. Але з першого погляду констатую, що це безнадійно. Цікаво, що кабінет цієї директорки виглядає, як умебльована кімната в суцільно м'які стіни та двоповерховим ярусом з тих же великих м'яких конструкцій, образно нагадуючи двоярусне ліжко, але на повний зріст кожного яруса.

Тепер я знову десь в дорозі, але тепер доїжджаю машиною з головної дороги до якогось лісового повороту. Із якимось наміром їду до сестри, чи то у місто Стрий, чи польське місто Устка. Де (за переконанням уві сні), вона живе з родиною. Назва міста звучить так, що я гублюсь у конкретному визначенні. Для цього і зупиняюсь на повороті. Десь біля нього бачу якийсь знак міста, але знову без конкретики. Чомусь полишаю авто і пішо вирушаю в глиб лісу. Я не сам, а з кимось, чи то дружина, а чи донька. Там же бачу річку і вихід до великого прозорого озера, до якого не сам заходжу купатися. (Повтор уві сні). У воді бачу безліч золотистих маленьких рибок різного розміру, але більш маленьких, товстеньких і не досить. Дивлюсь удалину, аби окреслити водні обсяги і чомусь приходить думка, що це такий собі акваріум у природніх умовах. Купання зі золотими рибками - просто клас!

Сон 110320 "Пухнасті форми"

Сиджу десь з донькою і спілкуюсь. Раптом заходить розмова про мою роботу і я вживаю нецензурне слово, яке, як і інші, не допускаю у своїй лексці, тим більш в її присутності. Пояснюю, що так на роботі гостро висловлюються хлопці, хоча, по тексту сказаного, була наявна деяка іронія на серйозне.

Якийсь фрагмент, пов'язаний з їжачком.

Повертаюсь автобусом з якогось свята, різношерстним, але переважно творчим колективом, до дому - в рідне місто. По дорозі зупинилися з певних причин десь у лісі і я вийшов. Як виявилось, посеред дерев було дивне місце, хаотично сповнене покинутими давніми меблями і м'якими об'ємними речами. Посеред того всього запримітив білого пухнастого кучерявого цуцика, який, як видно, був голодний і потребував їсти. Взяв його на руки, пішов до автобуса і попросив для нього якихось харчів, аби нагодувати. Хтось дав рисової каші, яку він почав їсти з рук із великим апетитом. Пішов у ліс, аби залишити його на тому ж місці, де і взяв. По дорозі, раптово для себе виявив з десяток таких же тваринок, але померлих від голоду, які лежали хаотично в ямі. Вже почав міркувати: чи не взяти його додому? Як трохи далі, в іншому місці, побачив дорослу собаку, за породою схожого на цуцика, видно, що його матір. У будь-якому випадку, в лісі їм обом є шанси вижити. Залишив і пішов. З'явилось відчуття, що минуло забагато часу і автобус міг рушити без мене. Приходжу, а він стоїть і люди все ж таки мене очікують. Заходжу в салон, підходжу до умивальника, мию руки, кажу, що з тваринкою все добре. Повертаюсь до людей, а мені вже звітують про плани на сьогодні: кому де зійти та завтрашній день: куди ми їдемо далі. Тітка Тетяна каже, що їй треба на вул. Селецькій і т.п. Дивлюсь на обличчя колеги, а воно засмагле. Міркую: от що значить цілий день бути на сонці! 0250'

Бригадиру розповідаю про можливі мої варіанти поїздки додому. Прошу вислухати уважно, тому що питання цього потребує.

Вішаю досушуватися рибу. 0500'

Сон 010220 "Оголені ребра"

Зустрічаю знайому, яка працює в газеті, до якої і я мав колись професійну причетність. Нагадує мені давню обіцянку: познайомити врешті-решт з батьком, аби він зміг їй відремонтувати телевізор. Він якраз був недалеко від нас. Дивлюсь на нього, а його груди не мають шкіри і будь-яких м'язів: голі кістки, які час від часу зрушуються так, що йому доводиться їх поправляти. Дивлячись на нього, вже не дивуюсь, адже в такому стані бачив попереднього разу. (Переконання пов'язане з тим, що цей образ вже фігурував у якомусь сні). Підводжу до батька знайому. На тому етапі вона перепитує, чи добре, з огляду на його стан? Я ж заспокоюю і знайомлю: "Це колишня колега, з якою працював у газеті "Житомирщина". Просить, аби ти відремонтував їй телевізор!" Вона ж пробує додати до сказаного своє прізвище, аби я міг належно її представити: "Вахнюк" (?)... Я ж додаю: "Ірина", навіть не намагаючись пригадати по-батькові. В процесі представлення ловлю на її обличчі певну образу: як же так забути, як її звати? А ще колишні колеги?.. Батько відкашлюється, від того зміщуються "ребра", які більше бачу у вертикальному положенні, аніж звично, за анатомією. Поправляє трохи їхнє положення і уточнює адресу, куди прийти.

Їду на батьківську дачу разом із бабою Дусею та дідом Григорієм. Начебто з нами ще була тітка - їхня донька. По дорозі в транспорті незнайомий мені чоловік питає у присутніх: чи знаємо ми, де знаходиться вулиця Райова? Слухаючи, вирішую допомогти: зійдете разом зі мною, я на цій вулиці мешкаю. Але трохи постоявши й поміркувавши, згадав, що вулиця-то зветься "Кринична"! Але такий був до цього внутрішньо переконливий, що навіть уявив його земельну ділянку. Перепросив у нього й пояснив, що помилився. Приїжджаємо на місце і опиняємось біля будинку. Баба Дуся поводиться так, наче щось принесла і готова вже йти назад. Я ж кажу: хіба ви не хочете побачити хату? Там же так багато ваших речей? Відчиняю, і з порогу відчутно, як повіяв холод. Заходимо в першу кімнату, а там гарна обстановка, повністю організована зі старих дерев'яних меблів. Все свого часу належно нами (мною і дружиною) було збережено та доглянуто. Бачу певне зачудування на обличчі бабусі. Показую, що меблі навіть були полаковані, так гарно виглядають. Заходимо в другу кімнату, а там так само з меблями все добре, єдине що стіна почала серйозно промокати, так, що вода (конденсат?), хоч і небагато, почала просочуватися крізь стіни з переходом на стелю. Хтось каже, що в хаті потрібно жити, або підтримувати хоча б плюсову температуру. Я ж знаю, якщо нагріти хату зараз, її це не врятує. Цікаво й те, що постфактум зрозумів, що дім взагалі не схожий на знайому мені дачу, а нагадує "времянку", яка лише на одну кімнату. 0230'

Я з поляком знаходимось у літаку. Ремонтуємо електриктричну частину. Я ж у якості помічника. Міркую собі про інвестиційний клімат у Польщі. Зокрема про тих, хто по роду дяльности мусить стикатися з польською мовою. Зокрема і про Трампа, який часто висловлює підтримку Польщі. Англомовним або ж німецькомовним, коли чують польську, може прийти така думка: як же вони всі між собою розуміються, це ж безперервний шепіт і дзижчання? 0500'

Сон 290619 "Взаємоперетікання образів"

Знайомлю дівчину (менеджерку) з творчою людиною, яка може проявити інтерес до того, чим ми почали займатися. Знайомство виявилось випадкове і на прикладі розмови з нею, показав, як треба доносити до потенційного клієнта нашу пропозицію. Згадав колишнього керівника фірми, який закупився товаром за завищеною ціною і на змінах курсу долара той товар завис на складі на роки. Фрагмент, або відступ у вигляді роздумів про завод, на якому колись працював, зокрема його керівника (певна асоціація, викликана життєвими подіями минулого дня).
Сидить керівник меблевої фірми, до якої я маю причетність (початок сну), і сліпить перед монітором: дуже близько наближається очима до екрану і прищурює очі, так, що смішно кривиться все лице (свіжа асоціація з реального життя, щодо людини з характерною зовнішністю).
Зачепилась одна клієнтка до пропозицій за наші меблі, а дівчина (менеджерка) має скоро їхати в іншу країну, а я так не хочу повертатися до знайомої мені професійної діяльности, особливо, сидіти за телефоном, аби її замінити в роботі.
P.S. Варто зазначити, що багато уві сні образів, які перетікають одна в одну, так би мовити взаємопов'язані, зокрема образ "дівчини" уві сні є збірним: з одного боку вона мені нагадує дружину, менеджера-початківця, а також не системну творчу особистість, яка проявила інтерес до нашої фірми; керівник меблевої фірми, до якої я маю причетність, так, що начебто працюю, зовсім, як мені й не керівник, а моя участь у роботі з ним на моїх добровільних засадах; клієнтка ж, так само, наче й не професійний продавець, знайшла споріднену душу в тій дівчині-менеджері, і контакти зав'язалися так би мовити самі собою: обидві є творчими особистостями.
P.S. P.S. Це наштовхнуло мене на думку, що все в цьому світі не просто взаємопов'язане, а одне ціле: розсипана особистість одного Бога, яке у вигляді душ взаємодіє й упізнає в кожному свою іншість.