Сон 310120 "Занурення в пісок"

Прийшов на стихійний пляж. Проходжу різні ділянки, аби знайти вільне місце. Знайшов його поряд якихось дітей, що гралися в пісочку, та чоловіка, що в кількох метрах зарився в пісок прямо з головою, лише видно було його нижню частину спини. Спостерігаючи за ним, зауважив дивну річ: попід руки він вирив собі ями, з яких черпав руками воду й поливав голову, яка й так була в піску. Замислився: як він дихає? Але примітив, що в певному положенні голови й рук, у нього це все ж таки виходило. Потім, нагрівшись на сонечку, покупався... Новий день. Тепер іду на знайомий мені пляж. Дивлюсь на свою засмагу: хоча на сонці був небагато й лише декілька разів, але бронзовий відтінок шкіри прозирає виразно. Мені він подобається. Проходжу лісову ділянку. Понад урвищем помічаю дірявий листок неймовірно великих розмірів, у вигляді парасольки. Цієї миті на зустріч іде знайома Л.Ф., яка працює викладачем. Зауважую, що цією стежкою треба йти акуратно, адже, за мить до сказаного, "парасолька" зірвалась і полетіла у прірву. Тепер повторно (другий раз за сон) приходжу у знайомий мені дім, в якому євреї тримають робочі приміщення для соціально-релігійного відпочинку. У них сьогодні якесь свято і до них заходять у гості. Я ж прийшов першим. Мене зустрічає чоловік, який минулого мого візиту був у образі звичайного технічного працівника, а зараз йому доручили місію "дворецького": зустріти й максимально зорієнтувати в наявних потребах. Він не єврей і за поведінкою відчутно, що так би мовити "не місцевий" або ж "не свій", а найнятий. Я ж прийшов у басейн. Знаю, де він є і прямую до нього сам. По дорозі зустрічаю головного, схожого на рабина, який приділяє мені особливу увагу і зорієнтовує в просторі приміщень, аби однозначно потрапив туди, куди треба. 0220'

Сон 050419 "Варіації сутностей"

Вирішили відвідати групою з роботи свого колегу в лікарні. Приїхали. Одні пішли швидко, інші непоспішаючи. Я замикав вервечку. Територія має певні відстані та розбивку на корпуси. Приходжу. Виявилось, що певна група осіб уже пішла шукати в конкретному відділенні, а я потрапляю, туди ж, але з іншого місця, на зустріч лікарів, яких у підсумку сприймаю, як бібліотекарів. В основному - це жіночки старшого віку, які допрацьовують до пенсії чи, по виходу на неї, залишились там надалі. Я багатьох впізнаю (таке переконання лише уві сні), хоча не видаю себе, минуло з десяток років, може, хтось і не згадає. Сідаю серед учасників заходу, слухаю, а подумки прислухаюсь до іншого: за стіною вітають з днем народження бабу Дусю (Євдокію). [Відбулась підміна образів: до кого ми йшли. Тепер це не колега, а рідна мені людина. І "провідати" означає "привітати"]. Я розумію, як би хотів потрапити туди за стіну. Серед присутніх були люди, які мене потроху почали згадувати, зокрема поглядом відмітила мене керівник цієї зустрічі, витримавши на початку звернення коротку паузу. Серед кола присутніх відзначив присутність дружини, яка сиділа за мною через один ряд. Конкретика її образу вималювалась пізніше, і це було зовсім незнайома мені людина, хоча приємна на вигляд. На якомусь етапі головуюча, звертаючись то до одних, то других, заторкнула й мене, викликавши на розмову про моє нинішнє життя і як воно склалось за кордоном. Я ж кажу, що мені б ліпше бути там (за стіною), привітати близьку мені людину з днем народження. Пробую візуально оцінити в тій стіні двері, які були замкнені та заставлені стільчиками учасників заходу, без найменшого проходу. Із зали виникає до мене питання про моїх "колег" (родичів), які приїхали на відвідини. Кажу, що тут я не сам, а з дружиною, звертаючи увагу на неї. Цікаво, що питання прозвучало так, що я мав би нагадати своє ім'я, яке вже багатьом забулося. Згадуючи про себе й інших (за стіною), назвав ім'я присутньої дружини: Оксана. (В реальності воно інше, як і згадана зовнішність). Питання звучали про мій закордонний досвід, чи я голосував на виборах (участь заперечив), у яких країнах, кого я підтримую з кандидатів та до всього того: чи я не єврей? Останнє питання прозвучало від керівника заходу, поважної особи, якій доводилось мене згадувати, поки, врешті-решт я не "розкрив карти": хто я? Раптом вчепившись у моє прізвище з тезою, що за ним ховаються євреї. Я кажу, що ви мабуть знали таку національну родину, але повірте, що це не про мене! 0218'