Сон 230220 "Винести невідоме"

Я на території незнайомого мені православного комплексу. Роблю якісь електромонтажні роботи в невеликому будиночку, що стоїть ближче до виходу з території. Сам комплекс розміщений на пагорбі, отож, дивлюсь угору, а в мою сторону йде знайомий священник К.Г. і несе в руках велику силу різних побутових речей, серед яких магнітофон, чайник, якісь коробки. Це все мало не випадає з рук, але тримає впевнено, хоча йде спішно. Недалеко від мене стоїть охоронець і з метрів п'яти питає в нього:
- Що несеш в тому?
- Нічого!.. - продовжуючи йти з пагорба донизу.
Минає його, ледь затримується біля мене й іде до виходу. Охоронець пробує похапцем розпитати щось у нього, але з усього виходить, що відповідаю за нього я.
- Так це ж К.Г.
- Ви його знаєте?
- Так!.. Священник, бард, допомогає служити в Михайлівській церкві, є родина, діти виросли, з жінкою не живе - відійшов заради церкви.
Ці слова нібито заспокоїли його, адже самої відповіді: що він несе в тому всьому не прозвучало. Тепер разом К.Г. йду до виходу. За воротами він питає в мене:
- Чи не міг ти зробити добру послугу: зі згаданого храму треба буде сьогодні зняти зі стіни електроустановку. Робота оплачується. Я погодився. (Зміна кадрів). Тепер я в Михайлівській церкві, але на вигляд вона кардинально інша за ту, що в реальності. На стіні, біля якої проходять богослужіння, висить електроустаткування, об'ємом на кілька різнорідних плат, розмірами по м2 кожна. В буквальному розумінні - це мав би бути вівтар, але у сні - жодного натяку на реальність. Починаю демонтувати першу плату... уже й зняв, але в голові майнула думка, що все відбувається якось спішно, нікого в храмі немає, десь за пару годин почнеться богослужіння, а я займаюсь - сам! - дивною справою, наче злодюжка. От зараз хтось прийде і запитає в мене: "А що Ви тут робите?" І що я скажу? "Мене попросила одна людина..." А демонтувати ще: го-го!  Вирішую, що не треба мені такої слави, а раптом це ще "пахне" криміналом? Протираю свої відбитки пальців: одна рука була в рукавиці, а друга - ні, отож, трохи роботи є. Уже кручу устаткування на місце, як у храм заходять двоє незнайомих мені чоловіків із запитанням:
- Ну, то як, за годину впораєтесь?
- Я протер і вішаю на місце! - відповів на повному серйозі.
(Пауза). Помічою підозрілий на мене погляд, як на важкохворого.
- Х... що отримаєш! Ми маємо сьогодні поставити нове обладнання!
- Ото, ставайте поряд і робіть, а я пішов...
0530'
P.S. Видно, десь на інтуїтивному рівні я припускав, що подібні центрові місця, як вівтар, є свого роду "електро"устаткуванням, що працює на певне частотне під'єднання: "віруючий" - "Бог".

Приходжу до батька в гості. Місце зустрічі: електротехнічне відділення торговельного центру. Несподівано для себе виявляю накритий стіл, за яким незнайомий мені хлопець (можливо, робітник) вітає мого батька з днем народження. Я ж такий (про себе): "... сьогодні 8 число, літо, як же так? ще недавно була зима, і ось вдруге забув за цей день?.." Згаданий хлопець вручає подарунок, а в мене - нічого. Відволікаюсь на магазин, згадую, що колись хотів йому подарувати фотоапарат. З усіх, що там були, вибору було небагато. Єдине, що привертало увагу, так це - Фуджі, яке було виставлено на статичному стенді таким чином, щоб показати всі його найкращі сторони. Ціна питання: 700 грн. Яка ціна, така і "мильничка". За відсутністю іншого - непоганий подарунок. Зву продавця, купую. Тепер я з "чарівною" коробочкою. А свято, яке перейшло в несистемну паузу, ніяк наново не продовжиться...

У мене є чудова ідея, пов'язана з родом моєї діяльності, як несподівана пропозиція співпраці з банком. Заходжу в його відділення, яке знаходиться на вулиці Михайлівській. Колись у тому приміщенні був продовольчий магазин, пам'ятаю, як там продавали газети, потім був магазин фірмового взуття, а нині - банк. У відділенні сидить за відкритим столиком працівниця установи. Підходжу й сідаю навпроти неї. Представляюсь і починаю висловлювати свою ідею, за якою очікую: або повну консультацію, або ж направлення до вужчого спеціаліста.
- Ваш банк торгує зброєю!
- Невже?..
- На вітрині представлені деякі зразки. Ви ще мусите мати ліцензію!
Друге здивування!..
Раптом дівчина йде і я втрачаю до себе, як клієнта, увагу, адже прийшов з унікальною пропозицією, яку так і не зміг висловити.
З'являються додаткові працівники, але всі проявляють неймовірну зайнятість. Звертаюсь до старшого, аби мені приділили увагу. Він вислуховує, обіцяє, що зараз хтось підійде, і після сказаного знову відволікається і зникає. Вся ця "сцена" безперервної зайнятости переміщується на базар, де працівники вивчають якісь маршрути по мапі міста.

Сон 280119 "Битися головою тут!"

Ми маємо підготуватися до роботи. Взяти електровізок і під'їхати до вказаного місця праці. Робота ускладнена певною відповідальністю, де ми мусимо вміти терпеливо чекати. Готуємося, працюємо. Процес роботи зайняв більше часу. Ждемо наступних вказівок. 0145'

Сучасний дім молитви. При вході до храму над дверима повісили табличку на латині, що означало: "Битися головою тут!" Це такий прийом, щоб не пускати до храму не своїх - високих. Бо всі з одного села - низенькі. Питає мене пастор: чи маю я власні двері і табличку, щоб над нею її повісити? А мені їх мати "в облом": користуюсь чужими. 0315'

Займався театральною діяльністю і був більш виснажений перед виходом на сцену, у порівнянні з роботою електромонтажника - тоді я засинав перед виступами, спираючись на перило. 0500'

Вранці, їдучи на роботу, згадав сон. Чи був він сьогоднішній або ж вчорашній, судити важко.
Я на одній з колишніх робіт. Зустрічаю колег і цікавлюсь, як запустили нову виробничу лінію? Чи все працює без збоїв? Як - у порівнянні зі старою?

Сон 150918 "Віддалена присутність"

Виробництво. Технологічна лінія. Вже мало роботи. Таких, як ми задіюють все менше. 0202'

Аби щось собі розтлумачити, вирішую купити Катехизм. А де його ліпше купити, як не в церкві? Йду до храму, так, наче це Михайлівська, що в Житомирі. При вході три сходинки, ліва частина перероблена наново. Та, що справа, дві треті, давня - з суцільного граніту, та, що зліва - з гранітних кубиків, якими вистеляють бруківку. Саме під тією переробленою частиною написано, що тут був Патріарх Костантинопільський усупереч  московському впливу "так нада". Саме так і було написано - в лапках. Заходжу в церкву (починаючи з двору і завершуючи інтер'єром та виходом, все не так, як в реальності), підходжу до місця, де можна купити будь-які духовні атрибути та літературу, зокрема Катехизм, а жіночка, що продає, вже все замкнула і поспішає до виходу. Вона питає: що мені треба? - лише з цікавості, не змінюючи темп своєї заклопотаності. Дивлюсь на інших, а решта, мало не так само себе поводять, наче завершився робочий день. Йду. На виході араб в чорній рясі освячує, хрестить і дає щось цілувати. Чомусь ця людина викликала в мене недовіру, адже його образ не входив у мої стереотипи. Хоча на виході утворилась черга до нього, я, ухилившись від його послуг, вийшов у двір, поки він був зайнятий віряноном. Якщо вхід до храму розташовувався традиційно, але з боку, то вихід був біля вівтаря. У дворі церкви побачив "барахолку": люди продають якісь антикварні або уживані речі, квіти. За огорожею стоїть рухома залізна статуя чоловіка без голови, але з мечем у руках, кінець якого закріплений до даху будинку, до якого стояв спиною. Цей образ мав би наводити страх, а викликав усмішку, перш за все, що був "товстуном". У ту залізну конструкцію заходив "актор", всією роботою якого було напівприсідання зі струшуванням одірваної голови і рухом прикріпленого меча. Пригадав, що цю ж "барахолку" та "статую" я вже бачив на цьому ж місці раніше (видно в іншому сні), лише того разу "залізний чоловік" стояв серед "барахольщиків". Посеред "кадру" врізається реклама аптеки. Об'єктив переходить з більшого ракурсу, який показує реконструкцію закладу, на саму вивіску. Звучить назва латинкою з букви "С". Також у назві присутня подвійність літер і буква(и) "s". Зокрема кадром показано, як відбувається заміна сходинок зроблених колись з червоної цегли - незвично відсунуті у сторону від самого будинку. У тому ж рекламному ролику фігурує чоловік характерної завнішності, доволі кумедний: гачкуватий ніс, довгі та світлі коси. Далі об'єктив відходить від цієї аптеки в ліву сторону і показує велике густорозбудоване німецьке місто покрите снігом. На думку приходить назва "Мюнхен". 0505'

Інших, з тих, хто лишився, поокремо обводили кількома колами шлангу, утворюючи своєрідний контур, і поливали з нього ж водою.