Сон 070225 "Весілля не буде!"

Сон завершується словами, адресованими до мене: "Ти тільки вибудовуй позитивні враження і натхнення само буде знаходити (для тебе) місце!"

Наснилось, що від якоїсь втоми від життя запропонував однокласниці (сусідка, чий батько мало не формально є моїм хрещеним) на другій половині життя вийти за мене заміж. Тепер йдуть активно приготування до весілля. За вікном бачу, як бігає мати майбутньої нареченої. А тут раптом, сидячи на одному місці, мені доходить, що я не можу взяти з нею шлюб, адже є одруженим! (Відчуття одружености уві сні виглядало, як довга розлука, коли кохану людину не бачиш довгі-довгі роки, аж так, що мало не забуваєш про її існування). Якось приходжу до них додому, бачу якісь непевні кімнати, чомусь більше схожі на підвальні приміщення. (Відчуття локації того дому майже так само, як і в реалі). Я босий, адже при вході завжди роззуваюсь, тому, зауваживши якість сірої підлоги, не йду по ній, а тепер легко над нею літаю. Якби ходжу, але не дотикаючись бруду. (Неприбраність якби не буквальна, а за відчуттями, що краще по підлозі не ходити). В одній з кімнат помічаю незнайомих мені людей. Одна з яких (дівчина), на якомусь етапі мого там перебування спробувала вкрасти мій телефон. Одразу це вивів на яв, і свім це схоже не сподобалось. Для них якби не мав так чинити, оприявнюючи цей злочин). Висловив усім присутнім, хто там був, зокрема і матері нареченої, нове та остаточне твердження: "Весілля не буде! ... Так буде краще!" Повертаюсь до себе (до дому, якби батьківський дім). Міркую: як то вийшло, що я запропонував їй "руку і серце"?.. Ані логіки, ані почуттів, можливо більшість пар так і утворюються - від нуди?.. (На слові "нуда", записуючи сон, спливає образ колеги, з яким почав працювати. Може звідси виникає образ: мусиш з ним бути (працювати), адже іншого вибору не існує?).

(Засинаючи знову, прокручую деталі цього сну так, що сюжет доповнюється невеликим сценарієм).

Сиджу і розповідаю всю ці історію своїй матері та сестрі. В результаті мати фиркає, висловлюючи незадоволення як самим наміром, так і наслідками, та кудись іде.

Живучи в дуалістичному світі ми можемо стверджувати, що життя складається з умовно чорного та білого: успіхів і проблем, щастя і горя, любови та ненависти тощо. Отож, і підступаючи до тлумачення (розв'язання) снів так само треба оцінити та виявити скільки умовно "білого" та "чорного", "доброго" чи "злого" мало місце уві сні. Найлегше це вдасться зробити, надавши сну епітети. (Це я б відніс до 11 (додаткового пункту) "Як тлумачити свої сни", які були опублікаваними раніше).

На прикладі сьогоднішнього сну пошук епітетів виглядає так: спонтанний, забудькуватий, не розсудливий, неприємне (місце, люди, обставина), хоча все це на тлі підготовки до чогось виняткового в житті (весілля) і решта з іншою полярнісю: обережний, самокритичний, однозначний, справедливий, приватний (телефон, можливо, як алегорія на право "першої" дружини), відвертий. Отже, тут також напрошується інша градація "чорного" і "білого": після "оговтання" виникає розуміння, що власний простір є чистим і ніхто його не має права порушити, а зовнішній світ і обставини - є ворожими, як щодо наміру чужих мені людей, так і рідних, навіть ув особі матері, можливо, сестри. Цікаво, що образ власної дружини уві сні, це майже як образ Дульсінеї Тобоської для Дон Кіхота - єдино коханий, але неймовірно далекий.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 221022 "Комусь війна, а комусь - мати рідна"

Приїжджаю в якесь місто на півдні України. Зустрічаюсь на залізничному вокзалі з якимось хлопцем, який очолює патріотичний осередок. Вони видають журнал, який пропонує мені отримувати безкоштовно у своєму регіоні і по можливості його розповсюджувати. У мене виникає давно забуте але знайоме і приємне відчуття причетности до реалізації ініціатив від громадської організації, яку очолював. Тепер дорога залізницею. Дивним чином опиняюсь у Кремлі. З'являється можливість по завершенню роботи потрапити до кабінета путіна перед його щоденним ранковим виступом в телеефірі до російського народу. Виступ розпочинає о 6:00 годині. Якогось чергового дня виявляється в мене хитромудрий задум прибрати той кабінет так, щоб там не залишилось атрибутів влади: стіл, на столі, за столом, штандарти - усе, що потрапляє під час телеефіру в камеру оператора. Що з легкістю і здійснюю. Усі ті предмети мінімізується у своєму значенні до такого рівня, що я їх просто ховаю у свою сумку. Залишається перевдягнутися і вийти непоміченим. Знімаю футболку і кладу в ту ж сумку. Цієї миті розумію, що я не все продумав до кінця. Саме за цією футболкою мене можуть вирахувати... Треба подумати! Дивлюсь на порожню кімнату і вона мені подобається. Дивлюсь на годинник і в мене з'являється тихий шок: 5:58 - за дві хвилини має розпочатися виступ путіна, а я ще не покинув його кабінет! 0110'

Сиджу в кімнаті (так, начебто в гостях у тещі, але не дім, а квартира), дивимось родиною телевізор, а ліворуч нього - вікно. Дивлюсь крізь нього на п'ятиповерховий будинок, що навпроти, і нарапт бачу, як починає він завалюватися і сипатися на землю. Знаю, що вчора в нього влучила ракета, він горів, а сьогодні нове горе. (Звідки переконання - невідомо). Я не вірю своїм очам, що таке може бути. Прошу подивитися всіх, чи це не міраж від бліків на склі. Це правда - це така жахлива правда нашого часу! Тепер я виходжу в коридор, а це якийсь гуртожиток: на одній секції багато квартир зі спільними санвузлами, кухнями. Хочу потрапити в туалет, а там на унітазі стоїть приготована таця з екзотичними наїдками, бокали для випивки. Подумки: у когось горе, а в когось свято... Тепер я виходжу на вулицю і бачу людину, лице якої нагадує злочинця. Я починаю за нею бігти, а вона тікати. Всім, хто йде поряд, кричу: ловіть злочинця! Добігаю, ловлю і розумію, що це перевдягнена в хлопця сусідка нашого дому (незнайома постать у реалі). Вона зібралась на вечірку, де її зустрічає повнуватий хлопець, який є дівчиною, або в нього така роль. Дивлюсь услід цій дамі, а в неї гола спина з татуюваннями, а на незначній засмазі помітний білий слід від бюстгальтера. Якийсь сюр! - оцінив халепу, в яку трапив. 0300'

Сон 191221 "Відкритий, втаємниченій простір"

На якійсь втаємниченій дачі присутні різні спецприміщення. Один із них знаходиться під невеликою окультуреною водоймою на прибудинковій території. Опиняюсь тут вдруге, зокрема біля цієї водойми і пригадую кримінальний сюжет, в який мене було втягнуто. (Раптове пригадування забутого сну). У тому приміщенні-бункері, що під водоймою, знаходяться кілька вбитих людей. Саме приміщення обладнано, як стратегічний комукаційний центр. Щоб туди потрапити, треба спеціально висушити водойму, відкрити ворота, тоді ж з'явиться вхід. (Під час цього сну була лише подумки констатація факту, спогади, втаємничення деталей, які залишив тієї миті при собі і більш нічого).

Хтось складає відкритий простір відсутнього вікна з чотирьох елементів у бусі (маловантажній машині), створюючи повноцінне вікно. Дивлюсь на виконання робіт і розумію, що додані елементи недофарбовані білою фарбою. Я ж висловлюю пораду дофарбувати, краї перед тим підготувати малярським скотчем, аби не зачепити чорну ґуму біля скла, але подумки, ще домірковую ліпшу методику накладання того скотчу. Лишаю надію на те, що виконавець все зробить правильно. 

P.S. Сон навіяний моєю нинішньою непрямою участю бути свідком технологічних змін у автомобільній галузі на одному з польських заводів.

Якийсь новий робочий об'єкт. Щойно приїхали і заносимо різні речі до праці, зокрема металевий кош, у якому зберігаються інструменти. Раніше його не було, це свого роду презент із попереднього місця праці. Хоча цей об'єкт новий, поки розклались, ось вже наближається обід. Треба поїхати, щось купити для перекусу. Пригадую, що недалеко бачив магазин, але колегам він не пасує - нецікавий, треба з більшим вибором, пригадую інший, який знаходиться прилеглим до території школи (в реалі, в якій навчався, але зі спогадами, як там все мінялось; навіть пригадалось, як на тому місці стояли гаражі; в реалі - біля школи немає такого магазину). Перевдягаємось і їдемо до того магазину. Один із працівників їхати відмовився. Я за кермом машини, біля мене сидить колега, яка рекомендує не заїжджати в той магазин (в реалі, її образ нагадує знайому з давньої офісної роботи на фабриці - О.К.). Вирішуємо їхати ближче до автовокзалу, там кращий вибір у маркеті. (Цікаво, що буквальних асоціацій, які збігалися б з реальністю, відсутні, зокрема розташування як попередніх, так і третього магазину, про який думалось, поки їхав, лише уявно).

P.S. Фрази "поїхати", "виїхати" фігурували в короткій ранковій розмові з дружиною після чого і наснився цей сон.

Сон 010521 "Умови проживання"

Приїжджаю з дружиною в якийсь хостел. У кожній кімнаті мешкає більше ніж п'ятеро людей. Враження негативні. Як зрозумів, більшість людей працює на сусідній фабриці. Мені від того захотілося вийти на вулицю і закурити. Але нічого з того не вийшло, повернувся до дружини. Вона ж попросила в мене дізнатися за кращі умови проживання. Тепер я спілкуюсь з якоюсь чиновницею, яка розповідає, навіть "сватає" оформитись на сусідньому заводі і претендувати на безкоштовне від них житло, показавши на сусідній приватний будинок, що стояв за дорогою, навпроти її вікна. Іду до дружини, аби поділитися привабливою пропозицією. Міркуючи, збагнув, що вона певного роду сумнівна: "Чи не єдиним нам говорить подібні слова?"

Сон 070419 "День битого скла?"

Під кінець дня заходжу в музей. Ходжу по справах, когось шукаю з поверху на поверх.
Ще трохи і заклад має зачинитися. Відвідувачі сходять донизу, а я ще бачу персонал, по одному на експозицію зали, який потроху замикає двері, як із них виходить останній відвідувач. У моєму пакеті гірлянда, хоча мене попросили повісити над вікном карниз. Видно, зазираючи то в одну залу, то іншу, я шукав те вікно. Майнула думка, що маю впізнати його по битому склу, який весь осипався на підлогу. У мене в руках сверло, яке мені видали на моє прохання. Коли це трапилось? - не пригадується. Просто - сверло. Дивлюсь на нього, а воно тупе та палене, аж на сантиметр робочої зони синє. А розмір взагалі не підходить: тут десятка, а мені треба під дюпеля шістку? Йду на рецепцію до якоїсь жіночки аби розповісти їй про "успіхи" своєї роботи, пізній час і неможливість щось сьогодні зробити. До першого поверху спускаюсь різнорідними, переважно дрібними сходами. Хоча видно, що вони давні, схоже мармурові, але незручні. Деякі сходинки менше за мою ногу, і по висоті той самий різнобій. Приходжу до неї. Показую палене сверло.
- Таким не можливо сверлити!
- А я таким сверлила!..
- Хочете, наступного разу принесу свій інструмент? - викликавши в ній момент радості: "наче камінь з плечей".
- А ви можете?
- А драбина у вас є?.. - звівши цим питанням радість на безпорадність: "як без рук".
Йду на вулицю. У моєму великому пакеті є пакет дрібного скла. (Відбувається підміна образів: жмуток гірлянди стає склом, хоча думка про наявність першого не зникає). Дивлюсь, їде спецмашина, яка збирає купи скла від краю дороги. Також люди зносять до неї бите скло. Майнула думка: день битого скла? Поки дивився, машина поїхала далі. Лише тієї миті згадую за свій пакет і вирішую закинути і його. Догнати не виходить. Вона повертає в сторону якоїсь, знайомої мені з ілюстрацій, кам'яної вежі. Кажу до себе: "Це що Париж?" Пробуджуючись, ще не відходячи від сну, розумію, що це не його символ - Ейфелева вежа, а споруда, більш схожа на Вестмінстерський палац у Лондоні. 0626'

Сон 051218 "Приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати?"

Дачний будинок. Я разом із сином у кімнаті сховався під вікном, що біля дверей, і скручуємо якусь дивну "штору" в рулон. Все робимо акуратно і на повному серйозі. Син розповідає про школу і тамтешні обіди. Зовні цього дому є люди, які, як я відчуваю, налаштовані проти нас "вороже". Вони слідкують щомиті, зокрема за тим, що ми робимо. Найвиразніше для них спостерігати за тим вікном де ми сидимо: вираховувати наші наміри за порухами тіней і фіранки. 0200'

Піднімався на телевізійну вишку через приміщення. Як альтернатива: був ще один вхід нагору - зовнішній, але ним не користувались. Там мали встановити електролічильник. Існували великі вимоги до одягу. Треба обов'язково там працювати у спеціальних бутах. Тому, коли було вирішено, що "я не підніматимусь", ще від початку роботи позичив їх колезі, а згодом і самому стало цікаво: як там? Піднімаюсь "внутрішніми" сходами: спочатку по вертикальній драбині (руки-ноги), а з наступного прольоту звичним ходом - ногами. Обладнання і все до чого я торкався, було новюсіньким: перила фарбовані в свіжосинє, сходи - незатерті. На горі в приміщенні знайшов своїх колег. Директор з моєї колишньої фірми (як у реалі), в образі робітника, попросив не входити, вказавши на нерівну підлогу. Без його попередження бачу ті загострені технологічні відступи, на яких, без спеціальних бут, можна прохромити наскрізь ступні ніг. Подивився на те все і пішов. 0536'

За пару днів до виїзду дивлюсь рейси на потяг. Відзначаю собі в пам'яті час, коли мені треба буде виїхати. У відповідний день їду на залізничний вокзал. Приїжджаю і купую квиток на найближчий рейс: виїзд десь о 10-й годині вечора. Приходжу на перон і намагають надати нормального вигляду чорній торбі, що розсоталась від гори довгою плутаною стрічкою, яку закручував вітер у різні боки. Поки пораюсь і приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати? Начебто так планувалось, що мусив би виїхати десь у скорому часі? Дивлюсь на годинник: десь за півгодини шоста. Пригадую: що потяг, який мені був потрібний, відправляється о 5:35 год - час, на який "не встиг" на пару хвилин, той час, коли возився з торбою, а він, логічно, що стояв тут на пероні?!

Сон 271118 "Сповнення іншістю"

Мешкаю в половині будинку, який перейшов мені у спадок, але то більше схоже на квартиру. Білі стіни, мінімум меблів.

Я біля машини в якомусь дворі багатоповерхового будинку. Ніч. Кудись від мене світиться ліхтар, якщо це світло не від фар тієї ж машини. У тій темряві й вуличній тиші ремонтую музичний центр (МЦ), прямо "на землі". Біля мене проходять чоловік з жінкою і  заходять у під'їзд. За мить він викидає щось зі свого дому, прямо в темряву ночі. А там стоїть телевізор, розкритий - променевою трубкою кінескопа догори, який я готував узяти з собою до машини. Здивувався його раптовому жесту: а раптом на сам кінескоп? Те, що він кинув, у темряві не розгледів. Узяв у руки МЦ, поки без колонок...
Зафіксував перехід між фрагментами сну. Я на тій же вулиці, йду в сторону машини, якою приїхав, тримаю у руках МЦ, натискаю на його кнопки, перевіряю як працює перемотка, тепер я в світлі кімнати.

Сновидіння.
Подали стаканчики. Хтось бере і наливає в них сік, п'є з пластикової трубочки. Якась дівчина зауважує, що вони мають прикольні пластикові крижечки, і що більше: ці скляні стаканчики колись були мінзурками для аналізів сечі. Тепер сидять якісь діти і п'ють так само з цих самих склянок пластиковими трубочками жовтий сік... на оповідане кривляться і кажуть, що не будуть пити, адже у них налита сеча.

Сновидіння.
Сидить маленька дівчина в порожній кімнаті, щось на зразок дахового приміщення, біля круглого вікна, і тримає у руках велику, як сама, ляльку ведмежика. Мій погляд слідкує як камера: поволі піднімається від низу догори і наближається до цієї дівчини.

Сон 181118 "Шляхи пізнання"

Елемент "змагання" у формі очікування. Моя в тому участь разом із дружиною, але більше як спостережників, а не учасників. На нахилену рівну поверхню спочатку ставлять залізну каструлю зі стравою, а за нею качатницю, і починають дивитися. Першою по поверхні сковзить залізна, а за нею качатниця. З'являється вболівання: аби друга "добігла" до першої. Так і сталося. Вони стикнулися.

Велике місто, одна з центральних вулиць. Я з дружиною шукаємо вхід у аптеку і розуміємо, що залишається єдине рішення - зайти через вікно, адже це справді просто. Стоїть черга. І тут ми уже біля каси. За нами подібна черга. Дружина питає за документ для якогось поляка про відшкодування витрат. Їй видають відповідний листок. Питаю: і яка ж це сума? Виявляється, всього 250 грн. З'ясовую: і за що саме? Дружина: за пральний порошок!
Кажу: що за гроші 250 грн? За мить: за порошок - нормально! Хай знає, що тут дешевше! У черзі стоїть сусід і чує нашу розмову, але не реагує на коментарі. Виходимо так само через те ж вікно, викликаючи в людей подив. Чомусь із підвіконня довелось зістрибувати: виникло відчуття певної висоти (десь з 1,5 м), якого не було від початку. Я виходив першим. Будучи знизу, допоміг дружині зійти на землю.

Сон 100918 "Закрити(й) простір"

Дім, де жила баба Марія. У ньому облаштовую кімнату до проживання. Розумію, що ми тут вже надовго. Дружина каже, що з вікна задуває і я це відчуваю також. Дивлюсь, наче все добре - вікно зачинене, але придивившись уважніше, бачу, що кватирка не до кінця прилягає із-за шпарин. Саме вікно не подвійне, а одинарне. Літо завершилось і погода дає про себе знати. Жінка збирається йти купатися. У повній темряві її обіймаю, але за мить вона каже, що не запнуто фіранку, тому з дороги видно всю кімнату. Затуляю вікно, хоча суцільна темрява усюди.

Сон 250818 "Квартирне смузі"

Мешкаю з двома хлопцями в одній з квартир великого будинку. Є відчуття присутності сусідів: хтось з них цілий день працював перфоратором.
Мали стати рано, як хотів колега, а встали о 7 ранку. Це при тому, що довелось будити всіх мені.
Настіж розкрите вікно, аби швидко по ночі провітрилась квартира. Колега каже, що хоче перекурити, а нічого немає. Приходить власник і каже, що на нас жалілися сусіди: начебто ми працювали перфоратором. Ми кажемо, що це було не у нас, а десь за стіною, пробували додзвонитися до тієї квартири, та марно. Пожартували, що від шуму перфоратора там поглухли.
Монтаж настельних лампочок. Якась неконкретна прив'язка до того ж будинку, в якому мешкаємо. Виявились вони нестандартними. Вішали менші, а тут для домонтажу видали трохи більшого розміру, наче у них щось додатково вмонтоване. Але то більше були мої судження.
Чавив лимони. (Незрозуміла прив'язка до сну, але має аналогію з одиничною дією напередодні).