Сон 281025 "Анкетовані страви"

Мене з дружиною запрошують у ресторан, де вартістю страви буде заповнення анкети. Приходимо в доволі пристойне місце. Враження доволі позитівні. Чудова атмостфера. Зібралася група людей, таких, як ми. Всім запрошеним офіціанти винесли гарно оформлені страви (чомусь конкретика відсутня, що саме). (Як їли також відсутній образ, окрім того, що мило сиділи за столом). По завершенню трапези всіх попросили оцінити блюда і сервіс цього ресторану. З нашого боку ніщо не викликало сумнівів, що підхід і сервіс був на високому рівні. Поряд якийсь чоловік, виповнюючи на завершення анкету, вголос почав коментувати те, що пише. Почув лише уривок із його монологу: "А за це я поставлю два". Цікаво, що образ офіціанта був непорушно усміхнемим і милим. Така оцінка дуже сильно контрастувала з його образом: ситий, впевнений в собі, такий собі "Баба Яга проти", при тому, що все зі сторони ресторану було організовано чудово. Що ж, подумав я, у кожного свої смаки, навіть до одних і тих самих страв!

(Інший уривок сну).

Якась страва з тіста, на зразок пиріжків, але розмірами з пельмені, на яких було вибито однотипне схематичне зображення, що чомусь мені нагадало око (дещо схоже на спогад з фільму "1670"), хоча буквально і близько не було на нього схоже.

Сон 171124 "Дзеркало себе"

Художній графічний малюнок дівчини у профіль. На голові оригінальний образ шапочки, наче шолома, у вигляді стилізованого листка чи то конюшини, чи ґінкґо білоби. (Можливо, віддалена асоціація з погруддям Жанни д'Арк, яку бачив у Франції). Присутній поділ, як на листку, на три частини. Середня з яких намальована кубиками, тильна до голови - в чорних кольорах.

Якийсь образ чоловіка. Торкаюсь його руки, наче в привітаннi, і відчуваю шкарубкий палець на ньому. Просинаюсь і розумію, що так я сам торкаюсь на правій руці вказівним пальцем великого пальця, відчуваючи нерівність шкіри в районі нігтя.

P.S. Цей сон вкотре підтверджує, що ми снимося самі собі.

Сон 151119 "Знíми майбутнього"

Я в гостях у батьків. Зайшла розмова за політику, й мати каже, що читала з моїм сином (її внуком) книгу, в якій описується можливий варіант розвитку подій у майбутньому. Знаходить її і дає мені. Як виявилось, це була дитяча книга написана ще в радянські часи: великого формату, червоного кольору, у твердій палітурці. Авторство доволі довге і незвичне, з того, що запам'яталось: "Мультиплікаційна компанія... Магістр". Міркую вві сні: цікаво, що давня пам'ять пригадує якусь таку книгу, яку мали читати мені в дитинстві, адже логічно, що вона з бібліотеки моїх батьків. Відкриваю і починаю вивчати, що то за майбутнє нам напророчили ще в ті часи? На сторінках великі ілюстрації і небагато тексту великим шрифтом, спеціально, щоб діти вчились читати. На малюнку, який переходить з однієї сторінки на другу, зображене коло людей, наче з потойбіччя. Образи схожі на негативних героїв сучасних фільмів, в стилі фентезі, які представляють "темну силу". Ці істоти стоять напівколом із опущеними головами, лицем до читача. Починаю читати й з перших рядків мене дивує, що, насправді, це книга з атеїзму в формі художньої літератури. Як виявилось, вже з перших сторінок поіменного знайомства з героями, підсиленого згаданим оформленням, там були Авраам і Мойсей... Чого я точно не очікував зустріти, як ймовірних негативних персонажів. І разом із тим - це книга про майбутнє. 0315'

Я йду коридором, а на зустріч іде батько, який на ходу фотографує мене на "Палароїд". Підходить до мене. Бачу, як знімок виходить з апарата. Дає мені. Хвалиться новинкою, яку купив. Дивуюся: де ще в наш час продають таку техніку, зокрема спеціалізований папір? Починаю розглядати, як я вийшов на зображенні: що й очікувалось, як ішов, так-собі й вийшов. Цей знімок, який крутив у руках, перетворюється на целофановий пакет розміром А2. Звертаю увагу, що кожного разу, як його перевертаю, змінюється зображення на нове: при повороті темніє, а вирівнюючи, оприяснює.

Розповідаю в гостях у баби Дусі про свій сон із батьком, але у скороченому викладі. Коло людей незначне: б.Д., якась незнайома сімейна пара: чоловік з синцем під оком, його жінка з дитиною на руках. Мати ігнорує мій сон, адже з невідомо-якої причини образилась на батька. Дивлюсь на неї, а вона на себе не схожа. Гості ж вислуховують до кінця, але не коментують. 0430'

Сон 200219 "Старі публікації - робота на все життя"

Біля поштової скриньки вструмили в міжхвіртковий простір газету. Кажу батькам: чого ви її не забираєте? Маючи на увазі, що зіпсується від погодніх умов. Забираю сам. Перше, що кинулося ув очі, що газета стара, в одному місці навіть підклеєна скотчем, якась сторінка надірвана так, що вже не прочитаєш. Починаю гортати. Під однією фотографією бачу підпис із приблизними словами: "Кохання мого серця". Дивлюсь уважніше на ту світлину і бачу, що на ній я сам у модній кепці, натягнутій на очі, якість зображення - середня. Я навіть згадую місце, де її робили. (Таке маю уві сні переконання). Розміщена в правому нижньому кутку, єдина на всю розгорнуту шпальту. Починаю вчитуватися в назви статей, а там, серед інших, три - мої. Питаю себе: і як я міг про них забути?

Хлопець проходить практику в морзі. Говоримо з ним про життя, роботу, проводжу аналогію з іншими видами праці, наштовхуючи його думку на мовчазну риторичну відповідь, яку проговорюю вголос: "І ти розумієш, що ця робота на все життя!"
P.S. Дивна аналогія з вчарашнім сном, на тему живих і мертвих.