Сон 260325 "(Не)безвихідь"

Людне місце. Озвучуються вироки: кому і за що - "па понятіям". Усе виглядає, як народний суд і всі наміри - за справедливість. Один з тих, хто отримав покарання, знадиться тут же і висить на мотузку. Він один з тих, хто зрадив клятві. Обговорюються інші злочинці... Раптом приїжджає поважний чоловік і каже, що є велика і невідкладна справа: треба їхати до однієї доволі поважної особи! Тепер усі учасники дійства в кабінеті цього чоловіка. Одразу видно, що це поліцейський при доволі високих погонах. Але є один нюанс, його лице побите до синьоти. Він поважно зачитує лист від вищого за себе керівництва, яке уповноважує когось знайти та затримати, а підпорядковуватися саме його особі. Після прочитання мені стає смішно, а тим, хто поряд, ще ні. Я комусь коментую: це вони звернулися до вас, як до крайнього методу, а завдання таке, що ті, хто співпрацювали з ним до, залишили "вдячність" за співпрацю на його обличчі... Мене це так смішить, що аж просинаюсь.

 

У магазині беремо товар і завозимо клієнтам. Перший отримав тільки одне - макарони... варені на довжину. (Чомусь саме так). Виходимо з його дому, але, аби вийти з двору, треба перелізти механічну установку, яка тільки-но зараз виявилось, що рухається. Як на неї виліз, так почала повільно рухатися по колу. Тепер навіть відчуваю животом, наскільки нагрітий метал. Подальша непередбачуваність подій дещо лякає, адже зауважую, що не так стає просто з неї зійти. Разом із тим у тій же ситуації зауважую, що не сам...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 160821 "Веном-2"

Виїхав з дому на дорогу і заблукав у розгалуженнях трас. Вирішив повернутися додому і поїхати власним транспортом за колегою, якого обіцяв забрати вчасно, ще й з самого ранку. (Асоціація з очікуваною реальністю). Приходжу до магазину. А в мене до себе питання: як же я доберусь додому? (Так, наче в мене вже немає авта, і змушений був його десь покинути й іти пішки). Побачив у однієї жіночки дитячі велосипеди, хоча й маленькі, але доволі міцні.. Вирішую підійти до неї і запропонувати дати мені цей "транспорт", а як гарантія моєї вдячности, купити мені в магазині жуйку. Так, начебто на чекові будуть вказані мої персональні дані, за якими я в подальшому зможу із нею розрахуватися. Вислухавши прохання, купує мені жуйку і я беру велосипед.

Тепер дитячим велосипедом пробую доїхати до дому. Перше, що розумію, що сісти в нього так, аби крутити педалі, нереально. Тепер опиняюсь на ринку, де біля якоїсь жінки утворилась громадна черга. Вона приймає метал дивний на вигляд і походження. Дає йому оцінку і видає гроші. Контингент людей доволі бідний. Подивився і я в те відро, в якому лежали шматки металу, незвичне і неприємне навіть на вигляд, деякі навіть із землею, що в'їдався в структуру металу, видно, з роками. Але нічого, приймає, навіть уважно розглядає. Цього разу вона вийняла чи то метал, чи дивної форми каменюку, схожу віддалено на сокирку на дві сторони ручок (незвичний вигляд). Питає у власниці про походження, а вона сміється, каже, що таке диво знайшла в чоловіка, і звідки він таке притяг додому? - не знає. Цей дивний сміх переходить до скупниці "металу", який стає поодиноким кашлем, а врапт виривається дивним одиночним криком, і з неї усієї вилітає якась незалежна від неї істота. Невідь звідки, у мене, як глядача, виникає ефект перегляду тізера до фільму, де під кінець сцени звучить фраза: "Веном-2".

P.S. Цікаво, що реклами згаданого фільму не бачив, якесь специфічне захоплення - не маю. Лише на днях, можу констатувати, що чув від своїх дітей якусь репліку щодо цього фільму.

Сон 220420 "Розважити публіку"

Потрапляю на якесь сільське весілля, яке відбувається у хаті. Більшість людей мені не знайомі, зокрема наречений і наречена. Навіть виникло бажання їх розгледіти, але з мого місця це було малореальне. Більш ці люди були знайомими моїм батькам, які там сиділи, і біля яких я присів збоку. Єдине, кого впізнав, так це Є.К. - близький друг для моїх батьків. (Навіть пам'ятаю мить виникнення його образу: тільки-но подумав, що для такого свята не вистачає Є.К., так одразу його й побачив. Характерною рисою такої людини: максимально не пропустити будь-який "сабантуй"). Глянувши на нього, примітив, як він за ці роки постарів і схуд на обличчі. Десь із моїм приходом, мати звертає присутніх увагу на мене: "А ось мій син!" Багато починає, як на мене, говорити лишнього, згодом дістає два моїх складня і починає розповідати "свою версію" моєї творчости. Паралельно гуляє весілля, пару людей, що сидять біля неї, слухають її. Розповідає за якісь городи, земельні ділянки, по ходу всього того монологу шарпає складні так, що в одному з них утворюється отвір на місці малюнку, який знаходиться у верхній частині титульного аркуша. Я ж коментую: "А це простір у безвість!" Чим викликаю сміх, зокрема серед молодят, дружки та свідка. Мати якось не грізно показує мені кулака, а я хапаю його устами в дольній частині пальців. Показуючи, але перед цим коментуючи, як "треба тримати язика за зубами". Чим більш, неочікувано для мого візиту, розважаю публіку. 0435'

Сон 261019 "Зашифровані наміри"

Будучи ще на роботі, побачив, як дехто "зашифрував" на собі кабель. Тепер повертаюсь із усіма якоюсь новою дорогою: узгір'я, залізнична траса, ділянки з болотом, різнорідні дерева, стежки. Де важко пройти, там у грязюку накидано якихось дошок, піддонів. Тільки-но зайшли за пагорб, як всі розпорошилися знімати з себе "вантаж" та мінімізовувати його вагу від ізоляції. Я ж іду далі й виходжу кудись на недобудовану дорогу (зроблену частинами) біля багатоквартирних новобудов. Наче впізнаю мікрорайон і приблизно уявляю, як іти далі, аби вийти на головну вулицю.

Приїхав з Польщі. Вдома дружина та її знайома (образ нагадує дівчину, яка переїхала з чоловіком до Німеччини). Тепер сиджу в ліжку. Дивлюсь, а знайома взяла якусь книгу на польській і пробує про себе читати. Я питаю: "Читаєш на польській?" Каже, що "так-собі", і пробує пару рядків зачитати вслух. Жінка каже: "Для початку доволі непогано!" Я ж: "А в мене є польські книжки, які привіз із собою! Дістати?" Бачу схвальні відгуки й очікування чогось нового. Цієї миті заходить до дому син. Ще не роззувся, а вже стоїть у дверях кімнати. Дружина каже: "Заходь, приїхав тато! Є дещо цікаве! Чи не хотів би обійнятися?" Не уточнюючи з ким. Що й прочитується тризначно: мама? тато? тьотя?.. Знайома ловить мить і піднімає руки, зі словами: "Зі мною?.." Всі сміються! Звісно ж: із татом! 0250'

Сон 250919 "Смішне погруддя"

Я на якійсь квартирі в гостях. До нас завітала мені не знайома, але, як виявилось, для більшости присутніх, відома англомовна естрадна артистка. У тій родині, заради неї, утворилось багато клопоту: стіл, атмосфера, увага. Серед характерних предметів тієї квартири була скульптура, виконана у вигляді жіночого погруддя, але з кумедним прямокутним носом, видовженим уперед, як у Буратіно, і широким, як у слона, з певним викрученням форми. Так, як господарі доволі сильно перейнялися знаменитою гостею, виникло бажання усім із нею сфотографуватися, але не колективно, а групками, парами. От одні з нею зробили селфі, от другі... лишаюсь я. Дістаю свій телефон, запрошую її на особисте з нею селфі, навіть підібрав доволі привабливе тло, пробую натиснути на сенсорну кнопку - не тиснеться, знову, знову... чи то телефон підгальмувує, чи реально не трапляю на кнопку? Пробую зробити світліше екран: соваю пальцем по екрану - раз, два, три... - не виходить. От вже її відволікають і вона від мене відходить. Жалкувати? Та ні: і таке буває! Гостя вже збирається до виходу, а господарі її проводити, як раптом оживає згадана скульптура і починає крутити своїм прямокутним носом, майже, як слон, доповнюючи ритм рухами шиї, наче програючи якусь мелодію. Усі звертають на неї увагу, тішаться, що такого ще ніколи не бачили, сміються.
P.S. Сьогодні оголосили імпічмент президентові Америки Дональду Трампу. Президент України Володимир Зеленський зіграв другу скрипку.

Сон 280819 "І сміх, і гріх"

Приїжджає двоюрідна сестра з Ізраїлю. Про її з'яву дізнаюсь із першої зустрічі в домі баби Марії. Десь з-поміж нашої розмови дізнається, що для інших вона давно померла. Каже, що, відверто, дійсно себе так почуває. (Далі важко уяснити такий перехід). Продовжує, що вона таки хоче померти, але я нікому не маю говорити: коли вона лежатиме в труні й везтимуть у крематорій, що - жива. Така її воля. Подальшого життя вона тут не бачить. 0105'
P.S. Фінал цього сну буквально розхвилював мене можливою розв'язкою.

Розповідав цілі вірші римованими строфами. Просто лилися й лилися з моїх уст, так, наче ними я говорив із незачитаного й незавченого.
P.S. Подібний сон вже не раз снився доволі й доволі давно.

Розмовляю з незнайомою жіночкою. Слово за слово переповідаю анекдотичну ситуацію з життя, переносячи образи на ліс і звірів, домірковую кінцівку, аби, за рахунок абсурдности, це було більш смішно. Дивлюсь на реакцію. Кажу, що такі речі добре йдуть для дітей, наприклад, мій син дуже довго сміявся. На що вона відповідає:
- А тепер послухай мій анекдот: "Відкрив нові світи й тепер ставить свічку на Ганни".
(Пауза).
- У чому гумор?
(Сон обривається вранішнім будильником). 0500'

Сон 130219 "Акробатичний движняк"

Переглядаю поетичний відеоальбом. На сцені виступає дівчина з акробатичними можливостями в доволі відверто-інтимному одязі. Це не випадково. Її виступ супроводжує поезія еротичного змісту, яку читає чоловічий голос (схоже, автор). На якомусь етапі дівчина "множиться" - це такий режисерський прийом. Тепер таких дівчат ув ідентичному одязі з десяток. Починають бігати та перебігати з місця на місце, на якомусь етапі - літати... так - це акробати! Вони всі перестрибують зі шнурів на шнурки, як мавпочки, але в певному злагодженому ритмі. "Як же вони не заплутуються в тому, що кожен з них робить?" - подумки ставлю собі питання. (Видозміна кадрів). Все заспокоїлось, тепер при світлі можу розгледіти якусь оригінальну залу, зроблену зі зрубу, з дерев'яними балками з-поміж внутрішньої конструкції даху. Між ними та іншими елементами закріплений неймовірно довгий шкіряний пасок, який обплітає горішню частину зали в певну павутину, на якій і тренуються всі учасники, а я є свідком їхнього виступу. Для себе спробував вивчити заплетені вузли того паска, зокрема основний, який з'єднує початок із кінцем, збираючись у головний - по центру конструкції - доволі хитромудрим чином. Варто додати, що та зала трохи нагадувала гуртожиток, де всі живуть в одному місці. Достатньо зіскочити зі свого ліжка і почати стрибати між усіма тими пасами. Приходять дві викладачки й одна з них на позитиві каже: "Ви не примітили, який у нас хороший другий курс?" - вказуючи на його буйність. Щось додали й про те, що дівчатам легко зорганізуватись для подібного дійства. А я стою збоку й жартую: "Так завжди буває: бабушки кооперуються з бабушками, а дєдушки - з дєдушками!" Беручи цю фразу, як "привіт", який гармонійно вписався у дівочий "движняк". Хором зривається дружній сміх. 0444'

Сон 140119 "Збільшення впізнавання та пригадування"

Хлопець тримає в руках збільшений в діаметрі СD-диск. Щасливий, що переписав на нього багато фільмів. Потім питає так, наче хоче пригадати: яких розмірів вони існували? Десь нарахували до п'яти. В пам'яті увиразнено побачив їхні розміри. (В реальному житті існує лише два таких види). Пригадую (в процесі сну) про салат, який має образну прив'язку до об'єму, як до розмірів на дисках. 0404'

Батьківська садиба. Навпроти лазні батько зробив на землі інсталяцію: лежить, приглиблено в ґрунт, на перекопаній ділянці каска з часів ІІ Світової війни. (Цей фрагмент бачу у сні вдруге). Вище неї розкладений перегній з компосту, наче видовжені шмати чорної тканини або шкіри (виразний образ, який важко описати словами). Я "пригадую" (не належить до відрізку мого життя), як через увесь город проходив фронтовий шлях, навіть злочинець (вже при моїй дитячій пам'яті) тікає від міліції крізь наше обійстя (зламавши огорожу до сусідів).
Заходжу на кухню, там до нас приїхали гості, наче як мені знайомі. Порядкую за столом: щось прибираю, а щось доставляю. Хтось каже про "чуть-чуть", а хтось про море, хтось третій про "дайте ложку" (для гості). Всі слова накладаються таким смішним чином, що я підсумовую: "дайте ложку, аби море брала по чуть-чуть", - викликаючи загальний сміх на кмітливий гумор навіть у тих, хто стояв біля дверей кухні. 0609'

Сон 010618 "Рана на щоці"

Моя дитина з подряпанами на обличчі, зокрема найбільшою, що на щоці - від скроні до нижньої частини кутика вуст. Ті подряпани грубі, присохлі. Одна з подряпин аж світить місцями наскрізь, особливо, коли дитина усміхається. Я кажу: звідки це? На що дружина каже: від ременя. Наче невдало повернувся і... Я пригадую і мені боляче за дитину і той впертий характер, що має. Я оглядаю найбільшу подряпину і питаю: тобі боляче? На що каже: ні! І сміється. А від того рана ще більше світить наскрізь. Я вирішую від завтра піти з ним до лікарні, щоб зашили ті місця. Про що й кажу вголос. На що дружина мовить, що зробить сама, бо само собою планувала з ним іти в поліклініку, до дільничого, щось на зразок планового медогляду для школи, а разом вирішить і це питання. Тільки я поведу, а вона з роботи йтиме прямо до нас, бо їй на пару хвилин, щось занести, а далі я буду вільний - іти на свою роботу.
Ранок, я з дитиною йду в поліклініку. Перевіряю, що в кишені є ключі від дому, а гаманця забув... Думаю: не страшно, але неприємно. Все одно мали йти пішки, щоб зустрітися разом. 0108'

P.S. Пряма асоціація від вражень минулого дня, зокрема від Ченстоховської ікони Божої Матері. Тим же днем проходило велике християнське свято для поляків: Боже тіло. Риска на обличчі дитини подібна до тих, що на іконі: на тій же стороні і в такому ж напрямку. З історії про ікону: свого часу вона потерпіла від стріли, шпаги, була проткнута наскрізь...

Сон 030518 "Любовний трикутник :: Життя і смерть, і сміх беззубий"

Лісові дороги. Ми їх добре знаємо. З різними цілями їдемо щораз по-різному. Щось пов'язане в таких поїздках із ребусом, який треба розв'язати.
Сповідь дівчини, як вона любила за різними обставинами трьох різних хлопців і одну дівчину, з якою був трикутник разом із одним з її хлопців. Спробувала похвалитися, що все це вона так організувала в своїх інтересах. Її ж історія про одного "грузина", якого запросила на одне таке побачення, разом з її хлопцем. Потішилась з його дивакуватості ("квіти, апельсини") і того, як він від неї втік, бо бажав виключно зустрічі з нею.  0110'

Заслабувала баба Марія, самостійно не ходить. Якось допоміг їй встати з-за столу - її ноги ледь тримали тіло. Якось прийшов до неї додому, а її немає. Сказали, що померла. У той же час слабувала баба Дуся. Я розумію, наскільки похорони передбачають різних формальностей і обов'язкових підготовчих речей і атрибутів. Йду містом разом з м. Я., вона займається організацією похорон. Заходимо в різні магазини. На шляху черговий магазин. Я жартую: а тут, що цікавого? На що вона відповідає - це ритуальний салон (агенція) треба за все домовитись, дещо забрати. Я розумію, що тут не до жартів, адже вона не так давно ховала і свого чоловіка. Десь починаючи з входу до цього салону, нас ведуть сходи вверх, так, наче одразу на другий поверх. Ми піднімаємось ними і для мене постає неочікувана картина: виявляється, що це морг, з натяком на лікарню. По залу, справа від нас, ходять медсестри в білих халатах. Поки піднімався, зобачив пару упокоєних до білого облич небіжчиків. М. Я. підходить до тіла, який лежить мало не на підлозі, і вголос промовляє, мамочко, нащо ти нас покинула?.. А баба Марія прокидається і лежачи каже, щось на зразок: і нащо ви таке про мене подумали? Дивимось, а поряд неї лежить баба Дуся. Задаюся питанням: але ж це морг?.. Що, і бабу Дусю привезли, бо вона померла? А виявляється - ні! ...Вони лежать поряд, б.Д. під кутом до б.М, зловивши один одного за руку, почали весело сміятися до нас (з нас) своїми беззубими ротами. 0312'

Чищу картоплю. Тримаю кухонний рушник, накинутий на плечі.

P.S. Баба Марія померла пару років тому. Баба Дуся жива і повна сил, хоча їй далеко за 80 років. М. Я. з'явилась у сні доволі несподівано - прямого стосунку до б.М. та б.Д. не має, лише опосередковане.