Сон 210325 "Конкретика - буде присутня!"

Порушення часового розкладу дня. Нетипово проводжаю колегу з праці, а як вертаюсь додому, просить від мене якісь додаткові знаки уваги: не досить "до побачення", а більше слів. (Якщо порівнювати з реалом, його образ уві сні наповнений рисами інших людей, яких зустрічав давно у своєму житті). Сприймаю це за дивакуватість. Разом із тим все відбувається в чисельно закручених "лабіринтах" вуличок, під'їздів, переходів з поверху на поверх. Його родина має своїх родичів, що мешкають по дорозі між переходами по тому "лабіринту". Якось прощаючись, кажу, що йду однією дорогою, а виходжу другою і потрапляю на вхідні двері когось з його рідні. Якось давно тут був, але вже забув, як це було і коли, поки не наткнувся на ці двері знову. (Знайома химерність "забування" і "пригадування" у снах, що нагадують повтори, а також підозра, що це вже колись, як не сьогодні ж, снилось). Цікаво, що поки йшов, мав переконання, що за поворотом дому матиму кущі малини. Далі, аби скоротити шлях, полетів між будинками. По дорозі в повітрі за іншим маршрутом зустрів свою дружину, яка поінформувала, що хоче звільнитися зі зайвої праці. Іншим випадком вона якимось іншим лабіринтом мала перехід до місця праці через квартиру іншої сім'ї, але вже вирішила саме з такою працею покінчити і сьогодні з моєї наполегливости зробили разом останній туди візит. Треба було зібрати "дари природи", що виросли на її території, я думав, що це мали б бути огірки, а як на моє здивування, це виявився хміль. То була праця на висоті та ще в шельках. Саму дружину сюди більше не пустив би. Отож, сьогодні пропоную зрізати кущі того хмелю і скинути до долу, а решту - забрати з собою та найдовшим часом більше сюди не повертатись. Тепер знову переміщаюсь у повітрі знайомим маршрутом між будинками, але цього разу відчутний сильний вітер, який перешкоджає нормальному руху, бо між певними кутами споруд має різну інтенсивність. Отож, аби обрати найкращий переліт, я маю корегувати не лише маршрут, але й висоту переходів.

Після роботи заїжджаю з колегами в магазин, а там продаються капелюхи. Я ж міркую, що варто було б купити кращий до праці, бо цей, що маю, є незручним. Довго роздивляюсь варіанти. Міряю якийсь солом'яний чи зроблений з дерева, а він виявився дещо поламаним, ми міряв ще якийсь, але також - не до вподоби. Так нічого й не купую. Виходжу останнім з магазину та вирішую не сідати в машину, а перелетіти будинок, адже це поряд від нашого помешкання. Кажу колегам про намір і лечу, а вони від'їжджають. Перелітаю на сусідній будинок, а згодом - ще один. Сідаю на краю будинку, що видається максимально вузьким і високим (як свічка). Бачу, як на його краях зроблені гострі шпильки. Аби сісти на край - буде незручно звішувати ноги. Оцінюю, як стрибати з нього знову і летітіти вниз. З одного боку в пам'яті виникає переконання, а чи дійсно знаю як літати? В той же час апелюючи на останнй досвід (5-10 хвилинного часу тому) стверджую, що можу! Роблю стрибок і падаю з високого будинку, але знову ж таки знаходжу сили опору гравітації в долонях і ліктях рук. Опускаюсь на землю і розумію, що я опинився не біля свого під'їзду. Нічого страшного - це акурат за цим будинком, що й, пройшовшись пішки, підтвердилось!

Приїжджаю до батьків і маю розмову з матір'ю про майнове питання. Зайшла мова за транспорт. Яка машина має відійти сестрі? Хоча для мене обидві старі, я ствердно кажу: "Лада!.. а Жигулі нехай залишаться мені". Хоча вони такі даані, що "немає, що ділити", підсумовую: Лада - це Лада, а Жигулі - це Жигулі!"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 251224 "Powodzenia w drodze"

Довге і старанне прокладання прямої дороги, творенням глухих заїздів один за другим у ліву сторону.

Їду з Києва в Польщу. Роблю пересадку в Житомирі (таке переконання, хоча уві сні - нічого спільного з містом: якийсь вихід у поле, - схоже, як відгомін попереднього фрагменту сновидіння). З трудом сідаю на якусь маршрутку, в цьому допомагає мені незнайомий чоловік, який також їде в Польщу. Проблема знайти транспорт була очевидною. Сівши до маршрутки, засинаю. Просинаюсь від того, що бачу незнайомих людей якби в іншому бусі, чую від них польську мову і бажаю "powodzenia w drodze". Лише тоді, як рушили, я зрозумів, що сидять вони в одному зі мною транспорті. От, що значить проснутися і на сонну голову зрозуміти, що коїться! - подумав я. Ще пару коротких у хвилину часом зупинок і це - кінцева! Як? - я ж ще не доїхав до Польщі? - кажу попутнику, з яким сів у Житомирі. Він мене заспокоює, що доїхали не тільки до Польщі, а ще заїхали до Ґлівіц. Я сам від себе в шоці: невже я всю дорогу спав? Так спав, що не пам'ятаю близько 20 годин разом із прикордонним контролем? Сам собі дивуюсь: таке в мене вперше в житті!

P.S.

Цікава тема помилок при записування снів, особливо, посеред ночі або вранці. Варто дослідити тему глибше. Це не просто одруківки, а буквальне сприйняття слів "крізь сон". Такі слова, як правило пов'язаних із фонетикою, автоматично редагую "на свіжу голову", не зважаючи на їх значенні у кращому пізнанні природи сну. Наприклад, слово "глухих" сьогодні записав як "хлухих". Чому б так?

Сон 030523 "Жваві розмови"

020523 - "Опиняється в гостях на кухні батьківського дому однокурсниця моєї доньки. Я порядкую зі стравами, мию посуд абощо. Разом із тим підтримую розмову на різноманітні теми".

030523 - "Живучи в Польщі, часто помічаю молоду жіночку, яку знаю по тому, що зустрічав на знайомих вулицях рідного міста періоду молодості. Нині вона є біженкою в Польщі. (Таке переконання уві сні). Отже, бачу, як прийшла прибирати дім баби Марії. (Місце узагалі не схоже з реальністю. Також порушена логіка місцеперебування: дім в Україні сприймається як у Польщі). Бачу, як прибирає доволі старанно: не просто миє, а вичищує до натурального. Побачивши її працю, починаю розповідати, що до неї тут вже раз прибирала сама б.М., а також я. (Логіка повторів). Бачив, як б.М., як стара людина, розмела по підлозі той бруд, що мала. Іншим разом я прибрав сміття і лишні предмети, але ті старання - це не до порівняння з тим, що робить зараз вона. (Спогад про інші події пов'язаний з фрагментами снів, що передували цьому). Починаю допомагати їй у прибиранні. Зокрема в приміщенні залишились якісь дерев'яні колоди, які розрізаю на майбутні дрова та  складаю в окремому приміщенні. (Одна колода нагадує таку форму, якби на ній чистили біловану шкіру ведмедя). Веду діалог, в якому на кожну подію пригадуються безліч життєвих історій і всі з якимось гумором або іронією, зокрема історію про якусь інспекцію, яка з'явилася тоді, коли вже нічого не мало відбутись.

Сон 120323 "Неочікуваний перебіг подій"

Тривалий час їдемо автобусом. Я біля водія. Пасажири знизу. На вигляд так, що автобус має бути двоярусний, але він у моєму розумінні є певною мірою специфічним: ми веземо російських полонених. Але вони неабиякі, а мають якусь особливу цінність. На якійсь вимушеній зупинці посеред поля один з ув'язнених каже: "Одразу видно, що тут дишеться вільніше!". Якоїсь миті автобус починає котитися без водія, я застрибую в нього на ходу і сідаю за кермо. Заїжджаю по GPS-навігації за якийсь крутий поворот, після якого дорога обривається дорожніми роботами. Дивлюсь із кимось, як виїхати: такий самий крутий поворот вправо, лише трохи від'їхати назад десь на сто метрів! Та людина, з якою спілкуюсь, сідає замість мене за кермо, виїжджає тилом, в'їжджає на нову вуличку, а вона не зовсім і вуличка, а звуження простору, яку він долає, виїжджаючи по стіні якогось дому. Міркую: таке в моєму житті уперше! Озвучую вголос: я б так їхати не зміг! Далі рух лише пішки. Тримаючи на спині великий холодильник із автобуса і перелазячи через бар'єрку внутрішньої лоджії дому (важко описати побачену логіку), опиняємось на чужій кухні. (Вчора був у театрі, отож, певна асоціація з театральним балконом). Знаю, що в холодильнику знаходиться все важливе, що треба було взяти з автобуса. А сам лише здогадуюсь: "холодильник для банку чоловічої сперми"? І вкотре задаємось питанням: і що ж далі? Чи головний "орієнтатор" - GPS нас врешті-решт наблизив до цілі? 0300'

Працюю в якомусь закладі. Перебираємо та перевстановлюємо якісь механізми. Щось на зразок світла, але складніше. Коли почав складати, в одному з них забракло болтика. Попросив допомогти віднайти, а мені якась працівниця принесла шурупа. І головне на моє здивування, знизила плечима, що не бачить суттєвої різниці, і пішла. Показую директору того закладу, зокрема на "знущальний" шуруп, хоча потребую болтика, а в нього зворотня реакція: максимально проявляє інтерес, аби вирішити проблему. Вказує на більш детальний розбір і чистку механізму від бруду. Щось на зразок такого, як комахи залітають на світло у плафон і там помирають, накопичуючись з роками. Тепер з його увагою справа рушила веселіше... 0600'

Сон 020323 "Прихильність"

Пораюсь із землею на якійсь знайомій мені клумбі: пересаджую якісь кущики майбутніх квітів. Десь відволікаюсь на деяких родичів, які зібралися разом і сидять за святковим столом, але мені до них якось байдуже: у мене своє захоплення! Якоїсь миті торкаюсь до однієї з рослин і бачу, як вона витягує свої листочки до мого пальця так, наче обіймає його. Рослина певною мірою схожа за ніжністю на щавель, але з вузьким листям, як у кульбаби. Щоразу дивувався ще небаченому в житті, повторюючи дію знову й знову: підвожу пальця, а вона піднімає листочки, обіймає, забираю пальця - опускає листя додолу... Що ж за диво-рослина? - міркую я.

Сон 160223 "Колективний знімок"

Працюю або дотичний до процесу виробництва хлібобулочних виробів. Підприємство на кілька цехів, виготовляють традиційні та солодкі вироби. Дивлюсь на конвеєрність виробництва хліба. На якомусь етапі прямо з лінії беру сірий гарячий хліб (форма "цеглинкою") із собою. Хтось починає всіх скликати, я подумав, що на обід, а коли прийшли - спільна колективна фотографія! Так, наче й на мене чекали. Відразу за вхідними дверима стоїть півколом шерега працівників. Я ж стаю обок, доповнюючи "візерунок". Дивлюсь по праву сторону себе: біля кого ж є? - а це моя дружина! Дивно, що одразу не звернув увагу, опинившись в раптово новій ситуації. А потім приходить розуміння, що працюю не лише на хлібзаводі, а на об'єднаному підприємстві з м'ясокомбінатом, а все це разом має виглядати доволі логічно: хлібом'ясомолочний комбінат! Розуміння з образом м'ясокомбінату приходить, так наче я вже недавно там був, наче осьо перейшов у новий цех, можливо, у вчорашньому / призабутому сьогодні сні.

P.S. З реалу уві сні присутні деякі елементи, зокрема: змінний тип роботи, зокрема праця в різних цехах; конвеєрність, але не хлібобулочного ані м'ясомолочного виробництва; певне розуміння наближення свята "tłusty czwartek" - "кінець карнавалу".

Сон 011222 "Мікроробот"

Знаходжусь у геть незнайомому місці, але з професійним завданням. По ходу в роботі починає перешкоджати якийсь вірус під натуральною шкірою певної робочої поверхні, яку уживаю в праці разом із колегою. Цей вірус не зовсім вірус - це мікроробот, який у певній ситуації, як починає гризти шкіру, вже не зупинити. У своїх діях він доволі логічний, рухається по певній траєкторії умовних клітинок і не виходить за їх межі. Це просто жах! Моя задача - його знешкодити. Сукупність інших дій вказують мені не це, аби я міг рухатися в праці далі. Починаю його вимацувати під поверхнею і лупити важким предметом: за добру поміч служать багацько важких матеріалів. Навіть опинилась у руках подоба черпака... Як виявилось, це стало найкращою альтернативою молотку. Якоїсь миті я цього роботовіруса здолав. Відчув характерний хрускіт під ударом і тиша. Навіть якось стало незвично від темпу розв'язання і раптового, хоча й довгоочікуваного фіналу. 0100'

Чиєсь знайоме обличчя зі зеленим солом'яним капелюхом.

0430'

Сон 211122 "Прийдуть і йдуть ці роки"

Опиняюсь сам в нічну зміну на якомусь великому заводі в одному з технічних приміщень. Начебто зі мною була ще якась людина, але, можливо, діалоги вів сам-на-сам. Кажу: "А якщо на весь завод є один вимикач, який все вимикає? Такий мав би бути в директора!" Тут я біля себе бачу незрозумілі скручені кабеля захищені гофрою, а на них простий технічно-виконаний вимикач, щось на зразок банального, як на торшер, але більший за розмірами. Пробую вимкнути і раптом пропадає світло, зникає звук, характерний для працюючих агрегатів і моторів. За мить вмикаю і все починає набувати знайомого шуму наново. Я в шоці. Раптом щось міняється і я опиняюсь в якісно іншому приміщенні. Там є якась дивна установка, закріплена до стіни, наче для сидіння із роботизованими елементами: "сідло", "підлокітники", "спинка" - всі елементи рухаються незалежно одна від одної, навіть ліва та права сторони. Як згодом зрозумів: сконструйована на датчиках. Поки розглядав її та вивчав, знову, щось порушив. Тут без чужої допомоги не обійтись! Стою і думаю спиною до стіни. Раптом відкриваються переді мною потаємні двері, і входить чоловік, який все лагодить. На мене зважає, як на якогось гостя, який тільки-но прийшов. Лагодить і запрошує в кабінет, звідки зайшов, а там шум і видно, що будуть якісь збори колективу. Десь у той же час знаходяться якісь великі пухнасті хутряні подушки. З ними заходжу в те приміщення, а там зустріч різних іноземців в офісі генерального директора цього заводу. Я прилаштовуюсь на своїх подушках десь на підлозі. Одразу захід не починається. Сиджу, очікую і слухаю, про що говорять. Якоїсь миті незнайома мені жіночка звертає мою увагу на одну репрезентативну шафу зі словами: "Тут можна купити різну музику, навіть на касетах... Чи можеш перекласти на польську назву цього альбому?" - і показує мені на обкладинку касети. Я перекладаю: "Przyjdą i idą te lata" ("Прийдуть і йдуть ці роки"). - "Так, все вірно! Там малими літерами так і написано!" - зауважує так, наче хотіла перевірити мої знання з польської. Придивляюсь уважніше, а на малюнку касети дрібними літерами в самому оформленні йдуть його назви різними мовами. 0245'

Сон 020922 "Праця на висоті"

Два рази просинався і фіксував повторення сну: спільна праця із бригадою монтажників по інсталяції теплокомукаційних труб на якомусь виробництві.
P.S. Певні асоціації дотичні до реальної праці.
01.09.22

Цілу ніч уві сні займався укладанням кабелів. Тепер має бути  їх монтаж на висоті. Якось раз уже саме цю інсталяцію робив (видно, якесь уві сні переконання), адже знаю, як робити цього разу. Висота незвична, наче бетонована стіна: початок іде зверху вниз. Внизу є дорога і там ходять люди. Разом зі мною працюють ще двоє, один із них є публічною людиною та науковцем (збірний образ). На ньому побачив шельки, якими застібаються, коли працюють на висоті. Згадав, що я їх забув узяти. Другий колега дав мені гірлянду, яку маємо на тій висоті змонтувати. Подумки міркую, що цією гірляндою я не застрахуюсь, як не обмотався б, отже, треба йти і брати свої шельки. По дорозі зустрічаю однокласницю сестри (першою з усіх учениць вийшла заміж, прямо по закінченню 9 класу), яка завітала на той офіс, з якого ми маємо виходити на висоту. Вона мене не впізнає, а я міркую, піду й не нагадаю, ким я є. Як і зробив. 

02.09.22

Сон 200622 "Вугільна гора"

Знаходжусь на високій насипній горі з вугілля, що примикає до ще більшої бетонної стіни, із технологічного отвору якого, згори, сиплеться гаряче вугілля. Поки до мене долітає, встигає охолонути. Я ж стою з лопатою і відкидаю те вугілля нижче, аби щораз звільняти вільне місце до нових сипучих потоків. Зрідка до мене долітають невеликі гарячі вуглики, але шкоди не роблять. Моя праця безперевна і монотонна.

Сон 030222 "Освоєння матеріалу"

Їду по місту гоночною машиною, такою заниженою, які беруть участь у ралі, але в якомусь спрощеному варіанті. На якомусь етапі дорога звужується і стає неймовірно покрученою. Вирішую розвернутися і їхати в зворотньому напрямку, але для цього треба знайти відповідне місце для розвороту. Не знаходжу або ж знаходжу малоймовірне для маневру. Встаю з машини і вручну перекидаю її на другу сторону. Цікаво, що на якомусь етапі фіксую такий момент, що в машині лежать якісь цінні, мало не золоті монети. Із-за них не можу покинути машину просто так посеред дороги, адже авто має відкритий салон, тому мушу все вирішувати власними силами. Все ж таки перекидаю автівку вручну і їду в зворотньому напрямку. Поки розвертав, вже пізніше, в машині, зауважив, як на звичайній ґрунтовій дорозі вступив у якесь собаче лайно і воно створює як ароматичну так і моральну неприємність.

Йдучи з цеху в цех, зауважив, як в одному кутку лежать шматки якісного мідного кабеля. Вирішив окремо, на зворотньому шляху, їх підготувати на коротші кавалки і забрати собі в сумку. Тепер із поверненням, я біля них зі спеціальними ножицями. Починаю потроху різати. Події відбуваються мало не в цілковитій темряві та тиші. Поряд мене опиняється мій колега. Так як все відбувається потайки та певним хвилюванням, на незначний шум від ножиць "підтягуються" румуни, які так само починають освоювати матеріал. Тепер чую, як до нас наближаються нові колеги, яким так само є до всього, що ми робимо діло і з ініціативністю починають доопрацьовувати решту. Один колега розповідає про конкурсний відбір на фірмі зі знання німецької мови і те, що йому вже призначено скоро їхати на новий об'єкт, тепер уже в Німеччині. Навіть щось зображає німецькою мовою. Під останок дивлюсь на сумки румунів, а в них уже лежить якась попередньо узята мідь, скручена в добрі кола... Наче розібрали все і всі, що хотіли і хотів. Зауважую: окрім моїх ножиць, які брав із собою, що на останок раптом виявились ще два аналогічних, наче хибне враження решти по незужитому матеріалу.

Сон 240121 "Додаткові набутки"

Я з дружиною мешкаємо в одній із квартир п'ятиповерхового будинку нового планування. Несподівано для себе виявляємо, дивлячись на вікна сусідніх будинків, що геть близько від нас мешкає давня знайома (поетка, літераторка-науковиця з Чернівців) І.К. Вирішили несподіаано для неї завітати в гості. Розбалакавшись, вона ж зацікавилась і нашим житлом. Протягом сну архітектура і наближення квартир змінювалися настільки, що в результаті наші помешкання опинилися мало не поряд ("стіна в стіну", за посередництвом одних сусідів, але в різних під'їздах).

Дружина вирішила провести наше спільне ювілейне весілля. Для цього треба було дізнатися в ювелірному відділі єврейської культури (!): як відреставрувати одну підвіску (квадратну за розміром (~7х7), з дорогоцінним камінням та вісюльками), яка втратила одну з них (друга справа) та придбати інші дрібні прикраси. До цього відділу в магазині пробував підійти два рази. Перший раз когось довго обслуговували, в другий - мене. Напочатку почала вивчати моє питання рудоволоса кучерява продавчиня, потім під'єднався молодий чорнявий хлопець. На моє прохання: оцінити ту підвіску? Продавчиня довго розглядала і, вислухавши мене остаточно, прокоментувала коротко: "У вашої дружини хороші смаки!". Як довідався, ця підвіска вшивається у весільний одяг нареченої. Поцікавився: позаду? попереду?.. Як подумалось перше: позаду! - і здивувався. Для цього в одязі спеціально залишають вшитою певного розміру "кишеню" зі сторони шиї. Мене ж цікавила вартість реставрації і придбання всіх інших святково-ювелірних аксесуарів. Продавчиня озвучує на все свою ціну, але не спрощено, а деталізовано, так, що згодом у своїх записах не зрозумів: скільки це разом коштує? - аби переповісти дружині. Між усіма цими питаннями щоразу повертаюсь до швейної майстерні, де перебуває моя донька, а я їй щось допомагаю. Цього разу складаю до торби наші (її) речі, які залишила вона тут свого часу: клубки ниток, якась із них вставлена одна в одну, якісь телескопічні антени, одна з них у вигляді ялинки, яка стояла на підвіконні. Прийшов чоловік до цієї ж майстерні, в якій донині працює його давня вчителька з пошиття одягу. Звернувся до неї: Чи пам'ятає його? Вона: "Звісно ж! Таких учнів важко забути!". Починає він розповідати, що шукає роботу, а на стару фірму його не приймають на незвичній підставі: "Колишньому доступу до внутрішньої (секретної) інформації". Він же коментує для своєї вчительки: "Якою ж інформацією про фірму може володіти звичайний робітник підприємства?". 0525'

Працюю на такому підприємстві, де час від часу в сміттєвому контейнері одного цеху з'являються цікаві речі для творчости. Нещодавно лежали потрібної мені форми металеві бляшки, а сьогодні там виявив хутряні устілки з заячої шкіри, але невеликого (дитячого, підліткового) розміру. Подумав, що добре пасувало б з них виготовити сережки.

Я маю четверо дітей. (В реальности: тільки двоє). З двома першими добре знайомий, а двома другими доля склалася в мене так, що росли непомітно для мене, поки був далеко від родини (на заробітках). Приїжджаю додому із замовленням для третьої дитини (доньки), щось із одягу. Пригадую, що звати її Валентина, але виходить до мене ще менша донька із хлопчачою зачіскою (дрібним ірокезом). Вражаючись від себе самого, дивлюсь на неї і не можу згадати її ім'я. Придивившись уважніше, відзначаю, що вона не схожа ані на мене, ані на дружину. 0740'

Сон 081112 "Виловлювати рибу"

Проходжу водний став, а в одному місці час від часу помічаю людей, які приходять до нього покупатися. Хоча зима і вся його поверхня покрита льодом, люди спускаються з пагорба десь у зарості, які мило гублять людей з поля зору, враховуючи цікавий ландшафт. Проходжу мимо того місця і за сьогодні вже вдруге помічаю одного й того ж чолов'ягу. Він виходить з якимись речами та пакетом, своїм образом сильно нагадуючи любителя "моржового" купання. Ще одним спостереженням стали повні пакети, із якими піднімаються звідти інші люди. Підходжу ближче і з нового для мене ракурсу помічаю, як він, піднявшись нагору, полишив за собою у воді щось біле. Може, це мені здалося: адже спочатку в тій воді нічого не було? Придивившись ближче, побачив не лише стрімкий струмінь води, що витікає із-за стіни... Так, дивно, але біліє в тому струмені риба, яка випливає разом із тим потоком. І що найцікавіше: вона напівжива, тому легко її звідти виловлювати. Десь недалеко того місця зустрічаю дружину, яка вирішила підкріпити моє сьогоднішнє припущення. 

- А ти знаєш, що там роблять люди?.. Ловлять рибу!
Ось уже я спускаюсь до того місця, аби забрати з води велику рибу (така нагода трапляється не часто). Ось уже знизу з води виловлюю ще одну - в рази меншу. Тут головне виждати, коли вони випливуть. З'являється якась жіночка і каже, аби я вже йшов, бо й вона хоче собі наловити. Цікаво! - подумав я. Донедавна біля цієї водойми не було сторонніх людей, а зараз тут невідь-хто. Звісно! Якщо вже дружина мені напряму розповіла, то можна уявити від кого почула і скільки людей рознесли цю інформацію між інших. Це не моє банальне спостереження!  Дивлюсь на дзюркотливий потік, на цю жіночку, на мою рибу... не поспішаю і вирішую прокоментувати:
- Тут "наше" не написано! - Показуючи на бетоновану стіну над цим потоком і йду, тримаючи в руках пакет з уловом.
Приходжу додому, а це моя половина дому (від б.М.), а при вході до моїх дверей стоїть поліція. Найхарактерніше: поліціянтки. Заходжу в дім, а вони нічого не коментують і не перепитують. Видно, не до мене! - подумав і пішов за двері. Вдома зустрічаю б.М. (врп). 0405'

Згадую про знайому М.Р. і той факт, що з тим, як померла (в реалі - жива), перестали їздити на могилу Ю.Ґ. А я в Польщі... Роблю висновок: ось так і зникають чудові наміри і традиції!

Приїхав на роботу в якийсь великий приватний будинок. Маю робити якісь будівельні роботи, але для початку я просто знаходжусь, як гість. Користуюсь увагою.

Розповідаю комусь за попередній об'єкт, на якому господар не приховував приватних фотографій. З них можна було дізнатися все і про всіх. 0610'

Майбутній туалет у вигляді ями. Видно, що господар хотів розділити його на чоловічий і жіночий.

Вчителька та її робота. А в паралель із нею наша важка праця. Звучить фраза: "Хто на шо вчився!" (Саме "шо").

Оглядаю тільки-но пророблену роботу. Довгі відрізки свіжопрокладених кабелів пролягають крізь глибокі отвори. Приходять дві дівчини і дивляться щось своє, як раптом їм не пасує один кабель і одна з них змотує його так, що  спускає його додолу - в яму - і він меншає. Отже, на кінець дня моєї кінцевої роботи не видно... Я висловлюю обурення. Звертаюсь українською, але розумію що до неї треба по-польськи. В результаті: вона не розуміє проблеми, адже на її думку: "Має все вистачати!" Показую і пояснюю: "Треба дзвонити керівникові та питати. Можливо, варто буде перетягнути кабель наново". 0728'

Сон 020420 "Рух обмежено!"

Сідаю в бус за кермо. Разом зі мною мої діти. Від'їжджаю від дому (незнайомий в реалі) на метрів зо двадцять і згадую, що дещо забув. Завертаю за перший поворот паркової зони і повертаюсь до дому. Зупиняюсь, виходжу з машини, а незнайомий чоловік питає:
- Можете від'їхати?
- Звісно! - відповідаю я.
- Мені треба доступ до комунікаційних ям. - Показуючи під машину (перед і за нею).
- Та мені на пару хвилин заскочити до дому і я поїду! - кажу йому.
Обертаюсь, а люки (прямокутної форми) вже відчинені, так, що вже не проїхати ані вперед, ані назад. Той же чоловік мені продовжує жалітися:
- А ви не знаєте, хто тут бува сидить? От я помічав тут на днях таке, що залазить у яму чоловік і сидить у ній хвилин п'ятнадцять, потім виймає звідти якесь срібло, скручене в нитку, потім іде в наступну...
- Видно, то крадуть кабеля!
Дивлюсь, а цей мужик вже сидить частково в одній з ям і показує мені розрізані ґумові труби, пластичні й неймовірно великого діаметру.
- Які ізолюються так, як у нас?.. - продовжує допитуватися, наче він працівник фірми, що займається зовсім іншою комунікацією.
Тієї миті я розумію абсурдність подібної розмови: чоловік або "падає на дурочку", бо сам краде кабеля, або вважає мене за простака.
Знову дивлюсь на того чоловіка, а він вже підтримує за руку якусь дівчину, вдягнену в ролі блазня: в червоному костюмі зі дзвіночками на голові, - аби вона, вже опинившись у ямі, не впала там у воду, яка видається мені схожою на бурхливе море.
Про себе фіксую свій стан: "стрес!" По-перше: невдала поїздка; по-друге: згадування про забуте; по-третє: повернення до дому; по-четверте: незнайомий чоловік із дивною розмовою; по-п'яте: відкриті люки, як перешкода на шляху; по-шосте: дівчина, яка мало не падає у воду...
- То хай падає! - кажу йому.
- Ви ж вмієте плавати? - питаю в неї.
- Ні!.. - Обурюється вона, панічно смикаючи ногами над водою.
- То я дам драбину! - даю пораду для того чоловіка й іду до машини, аби її взяти.
- Вона вже є!.. - показує мені її в ямі, а, дивлячись на дівчину, за мить зауважує дивним суржиком: "Опять побіліла!" 0245'
P.S. Проснувся з розбурханим настроєм, наче мене хтось свідомо виводив із рівноваги.

Я на якомусь заводі із виробничим процесом. Мені дзвонить жіночка, яка починає вичитувати на тему: чому я, знімаючи в неї квартиру, не користувався додатковими послугами, зокрема пранням. У неї ця опція коштує "всього 700 грн". Розмова не склалась, але роздуми залишились: наступного разу, як подзвонить, скажу їй, правду, щоб не зазнавалась, що паралельно зняв ще одне житло, в якому була пральна машина і перу в ній скільки хочу. Повертаючись до виробничого процесу, дивлюсь на різні технологічні лінії. На якомусь етапі побачив, як по одній скляній трубі починає погано подаватися блакитна рідина, розріджується густими порціями повітряних мас. Трубу починає трусити і вона злітає з кріплень кудись у сторону, наче пластичний шланг. Я терміново натискаю кнопку "стоп". Хоча розумію, що зупиняю тим зовсім іншу лінію. Починає працювати сигналізація. Тепер вирішую залізти під складну металеву конструкцію. Без видимого для себе результату ледь вилажу. Зважаю на свій класичний костюм, зокрема на піджак: чи не вимастився? Виповзав спиною по підлозі! Тепер приходять співробітники і вітають колегу з цього ж цеху з днем народження. Дарують конверт. Начальник (схожий в реалі на А.Б., мого колишнього керівника відділу КІП) вітає її простими словами, без показового надміру. Поспішає вже йти. У неї виникає інтерес: що в тому конверті? Мені теж цікаво: гроші? квитки на подорож із чоловіком у Чорногорію? А чому лише з чоловіком? - разом із дітьми! А чому подумалось про Чорногорію? - є й інші країни! Аж ні: куди нині їхати? - всюди коронавірус! 0458'

Сон 181218 "У пошуках ведмедя"

Зоопарк, в якому працюю, але не за гроші. Я почуваю себе на рівних з тваринами. Мало додати: ця установа схожа на підприємство, яке, якщо подивитися ззовні, наполовину занурене в землю; тваринам створені максимально комфортні умови, тому почувають себе тут, як на живій природі. Якась незрозуміла зовнішня фізична сила забрала кількох тварин, зокрема ведмедя. Я чомусь про нього найбільше думаю. Іду по його пошуки, але це більше схоже на внутрішні роздуми і виявлення кримінальної причини його зникнення. Наче розумію, чому його забрали. І починаю впливати на обставини, щоб він повернувся. Навіть тоді, коли пішли господарі, я зайшов у кімнату, де жила ця тварина, і поприбирав біля його місця сну, хоча всім уже було байдуже до того. Все ж таки я його очікую, на відміну від інших.
Я зовні цієї установи-підприємства, яке символічно схоже на хату, яка потопає в землі, я б ще назвав це "зоопарком-шахтою". (Саме слово "шахта" тієї миті зринуло в пам'яті, хоча нічого вертикального в ній не було). Якесь раптове завершення цієї пригоди: ми всі повертаємось у рідну домівку! Обставини склалися найпозитивнішим чином. Відкриваю "двері" у ведмежу кімнату. Він біжить до себе. Там йому добре, ніж деінде! 0558' - за мить до звичного дзвінка будильника.
P.S. Цього дня до дітей має прийти Святий Миколай!