Сон 121225 "Відповіді - немає"

Казковий сюжет. Дитина потрапила в чарівну казку, в якій панують відьми. Мама шукає дитину. Дещо їй в пошуку підказує інтуїція. Слідом йду я, наче інтегрований в сюжет цієї казки. Раптом одна відьма звітує. Її голос чути крізь притрушену землю: "Заморожено всі активи". За певний час невідомо від кого чую іншу фразу: "Йдуть сорок жаб".

Гуляю невеликим містечком, можливо, дещо схожим і на село. Є стійке переконання, що це Ґлівіце (в реалі є великим містом із повноцінною інфраструктурою). Знаю, що звідки я йду, все доволі симпатично, але раптом потрапляю в мікрорайон, який не знаю: цілі вулиці старих покинутих дерев'яних будинків із забитими наглухо вікнами, де дошками, а де бляхою, яка від часу вже встигла міцно зіржавіти. Їх стіни вже вгрузли в землю, вигляд дахів такий, що в середину сміливо має тапляти дощ. Раптом згадую одну з цих вулиць, коли їхав нею машиною в напрямку до місця проживання, але тоді вони не справили на мене такого гнітючого враження. Блукаючи тими вулицями, раптом потрапляю на весілля зорганізоване на лоні природи. Я до того дійства не підходжу, але оцінюю зі сторони: людей близько з три десятка, всі щасливі та святкові. Цей настрій навіть дещо котрастує з виглядом цих будинків. Наче краєм ока відзначаю, що відкрита зелена галявина, на якій відбувається весілля, знаходиться біля якоїсь чи то річки, чи водойми. Раптом на тлі того позитивного настрою бачу недалеко від весілля, як горять старі хати, біля яких я не ходив. Якийсь хлопчик, що підбіг до мене з тієї урочистості, починає розповідати мені про озеро біля дому, що горить.

Велике промислове підприємство. У нас є завдання виконати якісь монтажні роботи. Я питаю за неохідні матеріали для її виконання. Переїжджаємо на іншу сторону цього заводу. Виявилось, що те, що знайшли, не підійшло. Далі сюжет набуває певного абсурду: один із бородатих керівників каже: "Зараз перевіримо", - бере ніж і надрізає собі стегно. Наче шукаючи в собі якусь технічну відповідь. Далі, без виказу болю береться за обличчя: зрізає майже всю частину, відкидаючи щось більше ніж просто шкіру, прямо собі на голову, тим самим стверджуючи, що й тут її немає. Потім каже якусь несусвітність, яка мала для присутніх робітників прозвучати повчально: "Головне - зачепитися за борт!"

P.S. Можливо, треба вчитися у снах, а життя врівноважувати так, як живуть в них образи: між ними немає домінування, вони всі в одній прощині сприйняття.

Сон 210325 "Конкретика - буде присутня!"

Порушення часового розкладу дня. Нетипово проводжаю колегу з праці, а як вертаюсь додому, просить від мене якісь додаткові знаки уваги: не досить "до побачення", а більше слів. (Якщо порівнювати з реалом, його образ уві сні наповнений рисами інших людей, яких зустрічав давно у своєму житті). Сприймаю це за дивакуватість. Разом із тим все відбувається в чисельно закручених "лабіринтах" вуличок, під'їздів, переходів з поверху на поверх. Його родина має своїх родичів, що мешкають по дорозі між переходами по тому "лабіринту". Якось прощаючись, кажу, що йду однією дорогою, а виходжу другою і потрапляю на вхідні двері когось з його рідні. Якось давно тут був, але вже забув, як це було і коли, поки не наткнувся на ці двері знову. (Знайома химерність "забування" і "пригадування" у снах, що нагадують повтори, а також підозра, що це вже колись, як не сьогодні ж, снилось). Цікаво, що поки йшов, мав переконання, що за поворотом дому матиму кущі малини. Далі, аби скоротити шлях, полетів між будинками. По дорозі в повітрі за іншим маршрутом зустрів свою дружину, яка поінформувала, що хоче звільнитися зі зайвої праці. Іншим випадком вона якимось іншим лабіринтом мала перехід до місця праці через квартиру іншої сім'ї, але вже вирішила саме з такою працею покінчити і сьогодні з моєї наполегливости зробили разом останній туди візит. Треба було зібрати "дари природи", що виросли на її території, я думав, що це мали б бути огірки, а як на моє здивування, це виявився хміль. То була праця на висоті та ще в шельках. Саму дружину сюди більше не пустив би. Отож, сьогодні пропоную зрізати кущі того хмелю і скинути до долу, а решту - забрати з собою та найдовшим часом більше сюди не повертатись. Тепер знову переміщаюсь у повітрі знайомим маршрутом між будинками, але цього разу відчутний сильний вітер, який перешкоджає нормальному руху, бо між певними кутами споруд має різну інтенсивність. Отож, аби обрати найкращий переліт, я маю корегувати не лише маршрут, але й висоту переходів.

Після роботи заїжджаю з колегами в магазин, а там продаються капелюхи. Я ж міркую, що варто було б купити кращий до праці, бо цей, що маю, є незручним. Довго роздивляюсь варіанти. Міряю якийсь солом'яний чи зроблений з дерева, а він виявився дещо поламаним, ми міряв ще якийсь, але також - не до вподоби. Так нічого й не купую. Виходжу останнім з магазину та вирішую не сідати в машину, а перелетіти будинок, адже це поряд від нашого помешкання. Кажу колегам про намір і лечу, а вони від'їжджають. Перелітаю на сусідній будинок, а згодом - ще один. Сідаю на краю будинку, що видається максимально вузьким і високим (як свічка). Бачу, як на його краях зроблені гострі шпильки. Аби сісти на край - буде незручно звішувати ноги. Оцінюю, як стрибати з нього знову і летітіти вниз. З одного боку в пам'яті виникає переконання, а чи дійсно знаю як літати? В той же час апелюючи на останнй досвід (5-10 хвилинного часу тому) стверджую, що можу! Роблю стрибок і падаю з високого будинку, але знову ж таки знаходжу сили опору гравітації в долонях і ліктях рук. Опускаюсь на землю і розумію, що я опинився не біля свого під'їзду. Нічого страшного - це акурат за цим будинком, що й, пройшовшись пішки, підтвердилось!

Приїжджаю до батьків і маю розмову з матір'ю про майнове питання. Зайшла мова за транспорт. Яка машина має відійти сестрі? Хоча для мене обидві старі, я ствердно кажу: "Лада!.. а Жигулі нехай залишаться мені". Хоча вони такі даані, що "немає, що ділити", підсумовую: Лада - це Лада, а Жигулі - це Жигулі!"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 080924 "Сталість і умовність"

Монтажні роботи в приміщенні складу (асоціації з реальністю). Тепер надходять заверершальні роботи. Нас чомусь послали переробити зовнішню вивіску. Мала б бути "Intermarché". Дивлюсь, а з вивіски щойно здемонтували другу половину назви: "Merkury" прибрали, а "Inter" залишили. Дивуюсь: до чого тут був "Merkury"? Придивляюсь уважніше, а на місті існуючих букв залишився контур від старих і всеж-таки "мarché". Знову дивуюсь: як так? Роботу ще не розпочали, а вже цікаво: як так? а що цього разу? Було ж таке стійке переконання, що ми працюємо саме під однією вивіскою, а виявилось - повна несподіванка. Тепер хтось показує мені майстер-клас по монтажу: кріпить на відстані предмет трьома стрілами з лука. Це щось для мене нове! А "вишенькою на торті": четвертою стрілою збиває одним пострілом під корінь всі три попередні. Тим самим показуючи можливий монтаж предметів на відстані.

P.S. Снам притаманне знання з реалу, асоціативна умовність і алогічність, що конкурує з логікою. Отож, сон є чудовим джерелом натхнення для сюрреалізму, хоча для моїх снів, які запам'ятовуються, більш притаманна логіка подій. Аналізуючи подібні образи, можна чудово констатувати внутрішній стан "пацієнта".

Дивлюсь уверх і бачу стилізований образ актора, який віддалено нагадує чорта. Мить і я розумію, що він нагадує птаха. Дивлюсь уважніше і розумію, що бачу голову сови. Після пробудження зрозумів, звідки я знаю цей образ: з польського фільму для дітей "Академія пана Клякси" (дивився його мало не пів року тому). Цікаво, що уві сні не було жодних асоціацій, пов'язаних з фільмом.

Тепер я бачу красиве місто, що розташоване на схилі гори, над дорогою, якою проїжджаю, густо наповнене прямими вишуканими будинками в однотонних світлих кольорах пісочного кольору. (Однозначно, але не зовсім правдоподібно, образи виникли з реалу, після туристичних відвідин міст на півдні та півночі Франції: Арль, Марсель, Руан і всіх тих, що траплялись по дорозі). Міркую з кимось вголос: "Як же так? Місто має бути сейсмічне, а тут високі будинки, ще й зі щільною забудовою?" Хтось дає зрозуміти, що все це завдяки збалансованому укладанню підмурків до цих будинків, що складаються з правильних пропорцій піску і каміння. Особливе значення надається піску... Поки хтось це каже, я бачу групу студенток, що йдуть вулицею, оминаючи нас, вверх по широкій пішохідній дорозі. Далі той же співрозмовник додає: "А ви знали, що в Європі існують академії камінь?"

P.S. Подумалось, що з умовностей, які належать світу творчих ідей, формується світ сталих речей (прийнятних для когось, або більшості). Образи уві сні - це наче декорації та гра акторів на сцені, наповнення смислом із впізнаваною реальністю надається виключно життєвому досвіду глядача.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 010324 "Незвичний політ"

Знаходжусь на третьому поверсі будинку. Місце сприймається не як житлове, а як певний будівельний об'єкт, адже не фіксую нагромадження предметів побуту. У якийсь момент починаю бачити дивне преображення металу: він починає чорніти і стає крихким. Дивлюсь за вікно і бачу, як здалеку поволі починають падати будівлі. Якось бачу арматуру, яка сприяючи міцности стін, наразі стає неймовірно крихкою. Розумію, що в найближчому часі це станеться з будинком, в якому знаходжусь. Цієї ж миті усвідомлення падають стіни мого поверху, розкриваючи вид на ландшафт. Наступної миті відчуваю рух підлоги і лечу на стінах нижніх поверхів донизу. Будучи на одній плиті, комбіную падіння ближче до землі, а не на решту бетону. Відчуваю удар падіння, але, схоже, залишаюсь цілим.

P.S. Схоже, що на сон вплинув фрагмент одного фільму, в якому корабель руйнувався на частини.

Якась незвична технологія польоту: я переміщають по довгій кривій траєкторії на літальний тарілці. Так, наче під тарілкою йшла звична залізнична колія, але політ був на такій висоті, що важко стверджувати: чи облітав її, чи летів завдяки тій колії.

Сон 080123 "Невдала форма"

Потрапляю в оточення путіна. (На днях снився сон, де так само трапив ув оточення Гітлера... але є серйозна відмінність). Перебуваючи десь "у полях", путін дає інтерв'ю для мас-медіа про якусь технічну установку. Я ж стою поряд нього з лівої сторони. Слухаю і дивлюсь на нього, а він якийсь лишнє рухливий, лишнє говіркий, якийсь трохи не такий, яким звик його сприймати. Дивлюсь уважніше і помічаю, що він молодший за віком, у нього інша форма очей, яка більше нагадує Мєдвєдєва. Явно, якась невдала версія двійника! Стою і дивуюсь: і як люди такого не помічають? Хоча може й помічають, і знають, але за зовнішньою серйозністю зберігають офіційну форму кедебіської "пристойности": не виказувати на публіку свої сумніви, а вірити "формі подачі" "спущеної згори" беззастережно.

Як у телевізійних новинах, проходить інформація про круїзне містечко, яке не було застраховане, адже не могло знайти таку страхову компанію, з якою можна було б домовитись, і з причини серйозної несправности ходової частини змушене стати на безтерміновий ремонт. Дивлюсь на цю машину-місто і сам в певному шоці. Це не монолітна споруда, як один дім, а комплекс різних будинків. Що з того, що виконані з архітектурною різноманітністю, а вночі світяться, як будинки Лос-Анджелеса? Це ж комусь прийшло в голову зробити подібність до круїзного лайнера, але на суходолі!? А якими дорогами воно мало б їхати? Що за сучасна мода на дивні мегапроєкти?

Сон 121222 "Відкриті обличчя"

Я з дружиною опиняємось у містечку, в якому, випадком долі починаємо жити. Щовечора вирішуємо робити прогулянки містом. Тривають якісь святкові дні і більшість людей просто тримають свої будинки відкритими. То одного, то другого вечора якось невимушено, кличучи ще з порогу хазяїв, заходимо то в один то другий дім. Саме там і знайомимось з мешканцями цього містечка. Переважно це старі люди, які обросли домом, зручностями, достатком, віком, а їхні діти роз'їхались по всьому світу. У кожної такої родини є багато фотоальбомів, якісь місця, переважно за домом, у окремо відведеному місці, де висять роботи, постери, плакати виготовлені їхніми дітьми, коли ще жили тут, у цих домах. Я намагаюсь зрозуміти цих людей, їхній світ, дітей, що покинули цей дім, самотність цих батьків, переважно жінок. Вдивляюсь у їхні рухи, емоції, риси обличчя. Інформація про наші "походеньки" дивним чином розлітається по містечку між тими людьми у яких ми були. Про це виявляється у подальшій розмові з ними. На згадку про наші відвідини, вони щедро дякують за подібне знайомство: пропонують узяти або залишити собі те, про що йшла мова, до чого проявили ми інтерес, зацікавлення. З однієї сторони дещо незручно, щось неочікувано, за огляду на вік співрозмовників - вражаюче. 0050'

Сон 301119 "На межі з природою"

У мене робоче завдання розібратися з інтернет-сполученням вздовж заводу, лінія якого пролягає на стовпах і межує з лісом. Робота довга і я її проходжу з інтересом. Рухаюсь від одного з'єднання до іншого. В результаті виходжу на якийсь хутір, у якому помічаю неймовірні краєвиди: як поодинокі споруди, загублені в лісі, прикрашають окультурені колись високі дерева, висаджені господарями, які покинули ці закутки природи. Один двір видався мені доволі знайомим. Я його знав ще тоді, коли тут було зелено, тепер пізня осінь, і сірість хатини у поєднанні з обійстям надихає мене взяти телефон і зробити цікаві фотознімки. Трохи далі, глибше в ліс, зустрічаю якусь бабуську з онуком, що прогулюються лісом у пошуку грибів. Прислухаюсь до їхньої розмови, більше, до звичного за статусом монологу старої, яка з захопленням щось відповідає на питання малого. Дивує те, що чую тут білоруську мову, або ж, як на мої скромні знання у ній, вгадування незвичних за вимовою слів разом із рідною українською лексикою. Рухаюсь далі. Врешті-решт інтернет-лінія мене виводить на якийсь фургончик із ремонту взуття. У ньому сидить майстер, до якого виникає в мене запитання: чи справді тут завершується ця лінія, в якій я вже дещо загубився, визначаючи з поміж інших кабелів мій спецкабель? Аби спростити питання, доповнюю: чи є в нього зараз інтернет? Дає схвальну відповідь: "До останнього часу був, можу ще й зараз перевірити!" Потім сідаю з ним у його машину і ми прямуємо до заводу іншою дорогою. 0040'

Сон 141019 "Організація польоту"

Цікава числова комбінація з машинами. Для своєї роботи купую їх три штуки. Міркую, як дві з них ставитиму в гаражах, а на одній їздитиму. Одна з машин червоного кольору. Для повсякдення беру найстаршу, адже її буде певною мірою не шкода.
Проходжу з дружиною мікрорайон, в якому є свіжобудови багатоповерхівок. Дорогу переїжджає велика, неймовірно довга вантажна машина. Навіть задивився, як вона їде спеціальною дорогою без поворотів. Ось велика ділянка, яку звільнили від багаторічних тополь. На чималенькій площі стоять рядами широкі пеньки. Кажу дружині: "Печальне видовище, але з огляду на новобудову, яка стоїть вглибині цієї окресленої стежками території, видно, як посаджені нові дерева".
Йду на прийом до приватних спеціалістів зі здоров'я. Тримаю в руці морську свинку. Раптом помічаю, що вона замазала мені долоню й одразу починає виїдати накоєне. Не міг зайти в заклад, поки не з'їсть. Цікаво, що проявила себе, як свідома тваринка. Тепер все добре. Заходжу на прийом. Кажу, що був записаний. Мене питають: "Чи буде дружина?" Адже у нас обох співпадає час на відвідини. Кажу, що затримується. Тепер треба уяснити: чи записувалась вона до стоматолога чи косметолога? 0205'

Політ на повітряній кулі. Якась дівчина за кермом, яке знаходиться зверху над кошиком, у якому я з якимось чоловіком. Залітаємо в незнайоме торгове приміщення. Зачепившись шнурками, випадаємо. Рекомендуємо не обирати більше такий маршрут. Кажу: "Добре було б обсудити!" Пропоную: "Щоб далеко не літати, можна оглянути недоступні скелясті краєвиди над річкою Тетерів". Дівчина-водій пристає на пропозицію і разом із тим пропонує полетіти в якусь місцину на київщині, схожу за назвою "Буча". Питає: "Чи вийде в нас такий маршрут?" Погоджуємось на такі пропозиції. 0330'

Сон 290919 "Не там чи не для нас чи не для того..."

Молодий хлопець з нашого колективу, схожий на "шалтай-болтая". Приїжджає до нього батько й з вичитуванням, що від нього "залетіла" ще одна дівчина. Одна вже з дитиною, а тут друга в положенні. Хлопець у шоці, хоча в той же час отримує на горіхи: батько лупить його по голові якоюсь газетою, а він ухиляється, хоч і приймає звинувачення. Ми ж пояснюємо, що навіть і не здогадувались: живе сам по собі, мало йде на конструктивний діалог, хоча багато тріпається - ні про що. Заходимо в його кімнату, де мешкає, а в санвузлі немає води. Раптом він інформує, що це не перший день. Стоїть господар дому, який здає кімнати, й каже: "А ти мені про це говорив?" І тут наші спостереження за ним збігаються в унісон з інформацією про згадану дівчину.
P.S. Образ хлопця нагадує одного колегу, який поводиться по життю пофіґістично. Хоча йому, як він каже, тридцять років, а в поведінці та судженнях так і не вийшов з дитинства.

Офіс фірми, в якій колись працював на посаді маркетолога. Зайшов на початок дня: збори на нараду. Директора ще немає. Серед знайомих облич є й незнайомі мені люди. На пряме питання про мій візит, неоднозначно відповідаю про ймовірність повернутися, але все залежатиме від зарплати. Дивлюсь на годинник, бачу 58 хвилин. Шеф має ось-ось бути. Вирішую не заважати під час наради і піти з офісу десь на вулицю. Виходжу, дивлюсь ще раз на годинник, а там ще половина до початку робочого дня. Дивно! Ждати доведеться не лише час наради, а ще плюс пів години зверху.

Шукаю дім на вул. Бялика (Бєліка?) 17-А-111. Знаходжу приватний сектор, тихий район, серед якого багатоквартирний дім на чотири поверхи. Формат дому нетрадиційний, вхід в кожну "квартиру" з вулиці, а кімнати йдуть із кожним поверхом уверх. Я маю щось занести якійсь пані. Звертаю увагу, що кожна "квартира" різниться в назві за буквами до цифри 17. Знайшов двері 17-А. Поки шукав, без дзвінка повиходили мешканці, запитати: хто я такий? - зокрема й з цієї квартири жіночка років 50-ти. Питаю чи не до неї. Кажу, що шукаю відповідну адресу. Кажу повну назву, на що вона мене спрямовує далі, в зовсім інший дім. Виявляється, те, що в неї на дверях 17-А - це ще не все. Цифри 111 - це номер квартири. Знаходжу той дім, який виявився в зовсім іншому місці від цього. Відзначаю дивну нумерацію на цій вулиці. Але, що перший, що другий доми, всі побудовані недавно і для заможних мешканців. Заходжу в другий дім, який побудований більш звично, як для мене, відображаючи в назві поняття багатоквартирности. Знаходжу квартиру 111, заходжу. У квартирі, а вірніше в апартаментах, до десятка людей. Окрім хазяйки там ще перебуває прислуга. Маю щось зробити, де мій вік мав би вказувати на мою професійність. Одна з жінок каже хазяйці, що мені десь 20 з лишком років - не більше - і що я не здатний на покладені функції. Хазяйка, дивлячись на мене, вирішила не погодитися з тією цифрою, адже бачила в мені більш зрілого чоловіка. Про себе міркую: "смішно те все слухати: вони, що не бачать на моїй голові сивину? Може, видаюсь молодим, тому що на днях постригся?" (У реальности - вчора). Я ж кажу, давайте не сперечатися, а візьмемо паспорт і дамо тій жінці, хай вирахує мій вік. Про своє передчасне переконання вона вже комусь розповідає по телефону. Доволі впевнена в собі. Їй дають мій паспорт. Дивлюсь на її вираз обличчя, а вона рахує і міниться в емоціях, з обірваними словами: "Скільки? Со... со...". Я ж доказую до кінця: 41. 0228'.
P.S. Мова про новобудови для людей, спроможних купити в наш час картиру в елітному місці, з виглядом на краєвид річки, майнув на днях у розмові з дружиною. Перший варіант будинків - квартирами на кожен поверх - це симбіоз уявлень про давню німецьку архітектуру, яка зустрічається ще й центальних частинах польських міст та знайома мені з деяких новобудов у Німеччині.

Міркую, як виїхати з села. Машина є, прав із собою немає. Дорога крізь поле. Треба тільки доїхати до міста.

Я у місті, а зі мною ще двоє хлопців - колег по роботі. Намагаємось провернути гешефт: перевезти стальні труби (~ ø25-30), але вони до нас якось не мають прямого стосунку: не там чи не для нас чи не для того лежали, але ми їх взяли і завантажили в позичений причіп та й підготувалися виїжджати. Як раптом до нас ідуть двоє молодих поліцейських. Ми потайки аж зніяковіли. Починається з ними діалог, але все прагнемо звести в формат гумору, аби не дійшло до серйозних перевірок. Поки говоримо, минає хвилин 10, як бачимо, що до тих патрульних іде поліцейська перевірка (чомусь прямо саме так і подумалось), адже миттєво ці двоє молодих поліцейських змінилися в обличчі. Вони вже зрозуміли, що втратили час почати нас перевіряти негайно. Тепер почнеться все з перевірки їхньої роботи.

Сон 180219 "Погляд на земні втілення"

Пролітаю над місцевістю. Бачу жовті клаптики землі засіяні зерновими. Далі йдуть рисові поля залиті водою. Збільшується зум і біля цих полів можу розгледіти будинки і родини, які мешкають біля цих полів. Будови бідні, мало не зроблені з того ж матеріалу, що й ґрунт. Біля однієї садиби взагалі немає зелені, біля іншої - росте гарна морква. Її якраз збирають. Ось хазяйка сидить над вирваною морквою і машинально надкусює з неї шматочок зеленого бадилля. Це якась африканська родина, у них справді добрий врожай моркви! Питаю в себе: невже вони лише те і їдять, що виростає на городі? Потім згадується одна з реінкарнацій людини, яка була жрецем і, можливо, мешкала в подібних умовах. Дивлюсь на ту чорношкіру жінку і припускаю, що так само легко і я міг би бути одним із таких втілень. 0500'