Сон 290119 "Прощання зі старим і очікування нового" + тлумачення

Якесь село. Тут всі дівчата на виданні! Мені кажуть, що є дівчина, яка подобається всім. Звати її Клара Господаркіна. Я зайнятий шліфуванням білої пофарбованої поверхні. 0342'

Вогнище за лазнею. Батько палить старі речі баби Марії, поки її немає вдома, зокрема чоботи і повстянки. (Б.М. померла давно, але уві сні вона є живою). Питаю: навіщо? Аргументує, що давно такі уживані речі пора спалити.
Тепер вогнище біля книниці - воно інше. Ждемо гостей, щось говоримо на цю тему. Про себе думаю: це ж погано, що воно горить на тому місці, де росте морква і буряк?
Недалеко від тієї ж криниці, на якомусь столі граюсь із морскою свинкою, майже на рівні моїх рук і голови, тут підбігає друга - його подружка. Вся біленька, без плямок, така ж мила, трохи менша за розміром. Підіграю пухнастим писочкам: вони принюхуються до мого обличчя, я витягую до них вуста в поцілунку.
Дружина пригощає мене в ліжку чаєм, син весело крутиться на всі боки. Обоговорюємо питання святкового столу. 0500'
P.S. Цікаво, що в цьому сні короткі фрагменти йшли послідовно один за одним. Певною мірою невзаємозалежні, окрім випадку з вогнищами. Два рази я внутрішньо запротестував: щодо бабиного взуття та городини. Два фрагменти є ідилічними: гра з морськими свинками та родина. Тема очікування гостей та обговорення святкового столу - "зліплюють" сон докупи. Також різнить місце: у перших трьох випадках - батьківська садиба, в останньому - я в себе вдома. Якщо провести паралель з бабиними чоботами і очікуванням та підготовкою до гостей, можна сподіватися, що це не що інше, як прощання зі старим і очікування нового.
Фрагмент зі спалюванням речей докидуваних у вогнище, нагадав фінальну сцену з фільму "Обитель проклятих", який переглянув за день до цього.

Сон 230618 "Дерев'яна хата"

Дорога з пересадками. Порція свіжосмаженої м'ясної страви.

Стара дерев'яна хата. На високих стелях великої кімнати, а де на стінах - натягнуті грубі тканини, за принципом гобеленів. Я починаю знімати зі стелі ті полотна. Від когось чую, а в дечому підозрюю й сам, що ця хата колись із середини горіла, але якось з однієї сторони - це стало оприявнюватися, коли стіни за гобеленами почали відкриватися все чорнішими.
Я питаю: чи знімати все? Хтось критично відповідає: ти що, це Середньовіччя! Інтонація вказувала на повну ліквідацію старожитностей з метою подальшого ремонту.
Підходжу до печі з високим отвором, мало не в мій зріст, із глибоким черінем, і гортаю в ньому якісь рештки, які колись недогоріли, і бачу, що від ворушіння вони розгораються все більше і догорають мало не остаточно. Я мав у тій печі спалити те, що було зірвано зі стін і стелі.

P.S. Цей сон нагадав подібний будинок, в якому мешкали сімейна пара похилих мешканців. Я до них приходив у гості, піднімався на дах сходами з такої ж великої кімнати. На даху лежали старожитні речі, в'язки цибулі. Щось подібне було в іншому сні, коли я гуляв по даху дідової хати з переходами від батьківської. В іншому сні, подібне було помешкання, коли подібна група людей замешкала на відпочинок у середній з трьох однакових дерев'яних кемпінгових хат, з метою проведення вікенду, але відчуття сірості та сирості домінували з першого враження про неї. Випливають ще дві асоціації про дім, який був у різних снах: один стояв над пісчаною дорогою, що по самій високій стіні будинку утворював єдине ціле з огорожою, тоді там померла відома у вузьких колах людина, яку я знав, а другий будинок стояв на горі, в якому мешкали жінка та її малі діти. Образ дерев'яної хати в снах подібний, начебто збірний, і водночас живий. Кожного разу дім поставав, як жива істота нерозривна із віком її мешканців.
В описаному сні дім ледь живий, для мене чужий, але я у ньому, як і інші зі мною люди, прийшли з метою змінити його на краще, при тому, що на якомусь етапі мав сумнів у тій доцільності.

Сон 220618 "Є хтось, кого немає поряд"

Я написав сценарій. Приходжу в гості до спільної з дружиною знайомої А., щоб обговорити ролі, а її немає вдома. На столі в штучному вазоннику фігурки комах скручені з проволоки видовженої форми: метелики, мурахи. Пригадую, як ми робили такі фігурки, але серед тих, що побачив, знайомих мені не знайшов. І зрозумів чому: всі вони позбавлені чіткості та виразності - проволоку намотано на каркас, а ніжок, ріжок, крилець так і не докрутили, або вони були, а хтось їх збаєдав.
Приходить дружина, і все наче по-домашньому, але ще в квартирі тієї ж А. (У реальному житті, не був як у її мешканні, так і не мав з нею спільних проектів). Підходжу до дружини, обіймаю. Про щось говоримо, але кількома фразами... Маю йти, бо вже пізній час.

Одна людина пропала на полюсі. Останні відомості, які вона дала, так це інформація, що на небі він бачив знак "V". По тому знаку маємо його знайти. Я допомагаю зібратись у дорогу його жінці але так, що їду разом з нею. Її кохання веде на неймовірний подвиг. Їхали потягом, зійшли на пустельній зупинці та пішли пішки. По дорозі якесь старе місце, на якому я вже був з якимсь чоловіком. Я пригадую, як там було раніше, а тепер бачу трохи іншу картину: три банки з консервацією втоптані в землю, недалеко від них - терпуг, на столі - ніж, який я вирішив узяти з собою, інший - біля вогнища. Тепер я в дорозі з "чоловіком із минулого".