Сон 270324 "Аналіз місця подій"

Випадково у бібліотеці потрапляю на початок творчого вечора. Собі намагаюсь дещо пригадати: так сьогодні ж середа! - а в середу, раз у місяць, завжди відбуваються творчі заходи! (дещо з давньої реальности) - а що цікавого тут сьогодні? Придивляюсь ще з коридору, прислухаюся до розмов і розумію, що це якісь чеські студенти. Подумки (не емоційно) виникає якась ностальгія за виступами перед публікою: так і я міг бути на цій сцені!

Організація робочого процесу, пов'язана з автобусною логістикою. Праця або оцінка такої ймовірности на якомусь підприємстві, де найближча автобусна зупинка - це остання зупинка в межах міста, а наступна - виводить усіх по трасі за довгий ліс, а там: хто де живе. Складність логістики полягає в тому, що недалеко тієї ж зупинки знаходиться навчальний заклад, від якого весь час забезпечений повний трафік студентів, тим самим: ускладнення зручного доїзду до дому.

Сон 280222 "Поломка"

Їду з дітьми на машині. Виїжджаю на якусь вуличку, а вона виявилась тупикова та ще й під гірку, ґрунт пісочний. Здаю назад, розвертаюсь, але відчуваю, що машина не справляється, щось в ній ламається. Виходжу, аби з'ясувати причину. Бачу, що відвалилось переднє колесо, але так, що машина триколісна. Попереду - одне колесо. Починаю збирати дрібні детальки, але розумію, що в піску все не знайду. [Тут дзвонить будильник і я просинаюсь. Серце калатає від хвилювання. Переднічний сон. Тривав перед походом на роботу (нічна зміна) з годину.] 2200'
P.S. Пізніше згадав, що подібну машину, але одномісну, бачив цього ж дня в місті на парковці, коли ставив поряд свою. В Україні - 4 день широкомасштабної війни з Росією.

Сон 250220 "Зрозуміти правильно"

Бригадою в кілька чоловік працюємо на окремій території певного підприємства. На завершення роботи я пилосошу бетон. Час збиратися додому. Трохи роботи залишилось на наступний день. Стоїмо десь на зупиці, на якій збираються багато-які працівники цього підприємства. Якась жіночка каже німецькою, що ми гарно працюємо. Це навіть видно в порівнянні з іншими фірмами. Я прошу колегу перекласти однозначно. Так, я зрозумів правильно! Хотілося б на те дещо додати, але покивав головою.

На тій же зупинці якийсь чоловік починає розповідати про елітний басейн. Каже, що у зв'язку із вірусом вирішили робити там мильну дезинфекцію. Жаліється: "Як я можу піти мильний купатися? Я змушений перед басейном помитися! Якби не так, то вода в ньому була б просто мильна". 0415'

Сон 030120 "Організація часу"

Я в Німеччині. Маю їхати в Україну. В кишені маю квиток на дорогу. Іду на зупинку, від якої міським автобусом маю їхати до автовокзалу, від якого вже - додому. Дорогою тягну за собою валізу на коліщатках. Поспішаю, адже бачу, що вже затримуюсь. Підходжу до зупинки, яка виложена не кам'яною бруківкою, а дерев'яними штахетами, але добротно, як кажуть: "на роки". (Ця зупинка мені чомусь знайома, зокрема його дерев'яний устил. Може, з забутого сну). Вже чую, як за моєю спиною під'їжджає автобус. Міркую: треба подивитися на його вивіску, можливо, мій! Але він під'їхавши паралельно із моїм приходом, навіть не пригальмовуючи, адже на зупинці не було жодної людини, зробив характерний до розмітки заворот і поїхав далі, за десять метрів звернувши вправо на іншу вулицю. Розумію, що цієї миті, схоже, вже втратив шанс поїхати (сьогодні) додому. Проходжу трохи вперед, але розумію, що йти пішки - це безнадійно. Подумки ще прогортаю варіації: це очікуваний автобус? буде інший? може, вже до нього був?.. Озираюсь, і помічаю, як протягом всієї дороги за мною йшла дивакувата дівчина, яка своєю безтурботною поведінкою, неясно: чи дисонувала моєму внутрішньому стану, чи дзеркально компенсувала його?.. Зупиняюсь, ставлю валізу, починаю шукати квиток, щоб пересвідчитись у годинах відправлення... і від уже пережитого - просинаюсь.
P.S. З одного боку, про цей сон можна судити, як про втрачену можливість. Насправді, для мене, з огляду на перейнятість певними об'єктивними обставинами реальности, тлумачу, як попередження про грамотну організацію майбутнього часу.

Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 130919 "Ще пару днів і сезон починається"

У чужому бусі лежить синя целофанова торба, зовні схожа на пакет зі сміттям. Машина стоїть не один день на одному місці. (Схожа з реального життя на службову: фольцваген, білого кольору). Власника, як і немає. Двері відчинені: заходь, сідай. Починаю зачащати до теєї торби. В ній лежать певні цінні речі. Туди ж я складаю свої - це така собі хованка. Якогось дня змушені були, без доброї волі власника, переїхати тим бусом у інше місце - недалеко від того дому, де ми мешкаємо. Висловлюю занепокоєння, що власник помітить зникнення. Хтось зі знайомих, що сидів за кермом, каже: "Це, умовно, квартал звідти, подумає, що це його родичі". Воно то так: недалеко, але багатозаплутано в дорогах. Виходимо з тієї машини: приємна темна ніч, тепло, спокійно. Заходимо в гараж до наших родичів, які трохи засиділися в роботі. У них свій бізнес: надають послуги з перевезення пасажирів. На питання: коли ж до праці? Двоюрідний брат каже: "Ще пару днів і сезон починається". 0059'

Детективно-пригодницький сон з елементами містики та фантастики.
На спеціальному підводному човні Путін опускається на дно Тихого океану. Місію керувати судном узяв на себе. На якомусь етапі дає команду припинити занурення і почати підніматися вгору. Протягом всього цього часу тримає зв'язок зі спеціалізованою станцією на суходолі. Занурення минає без проблем, зупинка також, а от підйом - вже ніяк. Човен зависає в одному положенні й не слухається команд. Пробують усі засоби, аби залучити до вирішення проблеми зовнішні сили. Відбувається якась спроба вирішити - нема ради. Вся причина в тому, що практично всі підводні човни, які могли б прийти на допомогу, знаходяться в Атлантичному, а не Тихому океані. Виникають паузи мовчання і колективної тиші. Тієї миті над скляним верхом підводного човна пропливає якесь загадкове створіння: худе, пластичне, але з широкими перепончастими лапами, схожими на листя конюшини. Всі трохи в "ауті". Мить, а за нею ще одна загадкова тінь, зовсім інша. Всі розуміють, що глибина Тихого океану чимала й падати в обійми невідомого нікому не хотілося б. Путіну доповідають: єдине, на що можна розраховувати, так це американська субмарина, що ходить цими водами.

Розповідь про дітей і те, як померла третя дитина: лікарі не встигли врятувати. Дивлюсь на їхнього тата, а він має вигляд якогось приголомшеного романтика, десь літає в хмарах, чи то така мить. Дивлюсь уважніше, а він наче спить у колисці, яка стоїть доволі низько до підлоги. Майнула думка: в дивних умовах виростали діти. Якась старша дитина каже татові, що пора припиняти, життя триває, насправді, це середньостатистична цифра, просто наша родина потрапила в те число. Разом із тим звучить інша фраза: "Добре, що у нас родина повна, а є такі де немає тата". 0435'

Сон 230219 "Просторові пастки"

Потяг, з якого ніяк не можна було вийти, а вся причина в нашому вагоні, в якому їхав я з ще кимось з рідних чи близьких. Вагон відчепили від всього потяга, який залишився серед колій один. А може, все виглядало по-іншому: вагон якимсь чином відчепився від основного потягу, який поїхав. Хто був зі мною пішли з'ясовувати причину. Я залишився. На вигляд усе анекдотично, адже до вокзалу було лише з півкілометра, може, менше - лише зробити кільце. Поки знайомі повернулись, мене "підтягли" (повернули) тим кільцем до вокзалу, так, що вони ще й стали свідками мого "досягнення".

Велика машина-дробилка, яка їде лісом і перетворює дерева в щепу. Ось вона проїжджає містом так, що я раптом опиняюсь поміж її великими ножами. Водій бачить мене, зупиняє агрегат, обурюється. Я ж показую йому, щоб він був уважним. 0231'

P.S. Інтуїтивно ці сни об'єднує велика кількість металу, в якому я опиняюсь і ситуація: сам на сам із технікою.
Присутня паралель із вчорашнім сном з деревами, які зрізалися під корінь вздовж головної траси.

Сон 031218 "Тролейбусна з/х-у(п/ст)инка"

Їду з дружиною в тролейбусі від автовокзалу в центр міста, стоїмо біля вікна, біля неї подруга, з якою вона про щось спорадично говорить. Я опускаю руку з верхнього поручня на нижній і частково натрапляю на жінчину руку. Одразу відвожу в сторону, аби нормально себе тримати під час руху. Ситуація миттєва. Дивлюсь уважніше, а то була рука її подруги, яка, хоч і стояла за нею, але мало не всією нею "лежала" на перилі. Тому вийшла така дивна "сценка", яку, скоріш за все, тільки я й відрефлектував. Тепер та подруга, яка не асоціюється в мене з жодною знайомою людиною, пробує сама, "невимушено", зачепити мене за руку. Я вбачаю у тому її нездоровий до мене інтерес і всім видом даю зрозуміти, що вона мені не цікава. Прихиляюсь ближче до вікна і дивлюсь у вікно. Але вона виявилась "впертою": перейшла з лівої сторони від дружини на праву, аби стати ближче до мене, розташувавшись за моєю спиною. Такого нахабства я не очікував: що за стурбована особа? (Зміна кадрів). Я їду з дружиною в зворотньому напрямку: від міста до автовокзалу. Ми вдвох. На під'їзді помічаю за вікном будинок з пошкодженим фундаментом в основі кількох сполучених колон у формі арочної конструкції. (В реальному такого будинку не існує). Зупиняється тролейбус. Треба сходити. Люди зійшли, дружина ще не встала до виходу - сидить. Дивлюсь на підлогу і бачу свого носовичка, якого начебто згубив минулого разу, як їхали в місто. Піднімаю і виникає відчуття, що він не мій: схожий, але не мій. Кажу дружині, що пора виходити, тролейбус стоїть, а ми ще не зійшли. Біля дверей помічаю, що вихід перегородив якийсь бортовий транспортний засіб, але з усього всього перешкодою був борт, який треба було переступити, аби зійти на асфальт. Сходжу, подаю руку дружині. Тепер ми разом, поза тролейбусом. Цікаво, що зупинка, від якої ми від'їхали і зупинка, на якій ми зійшли, були по одну й ту ж сторону дороги, отже, однією й тією ж.

P.S. Слово "носовичок" уві сні фігурувало як "хустинка". Відпочатку, коли записував цей сон, зрозумів, що воно для більшості людей не вичерпується значенням "носовичок", тому довилось змінити одне на друге й переправити всі подальші посилання на нього з жіночого роду на чоловічий. За час-другий зрозумів, наскільки важливим є первинне значення, виражене у формі жіночого роду, адже воно напряму впливає на тлумачення. В образі цієї хустинки могла бути подруга дружини? Щодо зупинок, від якої ми від'їхали і на якій зійшли, то тут також прочитується мовна гра, пов'язана з уживанням слова в однині або множині: зупинка чи зупинки? Разом із тим виникло питання, незалежне від мого сну: люди, які спілкуються невпорядкованою мовою, наприклад, суржиком, чи мають змогу правильно тлумачити свої сни, адже в кожному слові лежить корінь із певною етимологічною прив'язкою не лише до рідної мови, але й до особистісного досвіду набутого від народження?

Сон 281118 "Політ і хід - нормальні!"

Проходжу з чужою родиною і двома їхніми малими дітьми років п'ять-шість до своїх батьків. Їхній візит організований по рекомендації рідної сестри, аби вони могли щось побачити, відповідно до їхнього зацікавлення. Мати має знати цю родину по церкві. При зустрічі каже: ставлю [варити] картоплю?.. Я кажу, що "піду по торт" (куплю). Пізній вечір. Буквально: лечу в магазин. Відштовхнувся від землі і на висоті 1,5 - 2 м прямую вздовж дороги, оминаючи чорні силуети людей. Політ швидкий. Краще ніж минулого разу! Навіть біля магазину довелось загальмувати, створивши зворотню тягу повітрю. Хтось навіть в польоті привітався зі мною, піднявши догори великий палець👍. (Фрагмент з польотом сниться не вперше). Заходжу в магазин. Підходжу до продавця. Вона питає: "Скільки вам індиків?" Дивуюсь незрозумілій пропозиції. Кажу: "Я знаю, що мені треба!" Купую хліб. Його на прилавках дуже багато. Найбільше чорного. Все акуратно викладено одне біля другого. Купую хліб тостовий і здобний, у формі квіточки. Думаю може два здобних? А вони гарні, рум'яні, пахнючі, як у дитинстві! Але беру один. 0135'

Сусідів, яких знаю, як таких, які спілкуються російською, чую, як стараються говорити між собою по-українськи.

Свіжозбудований дім. Багато світлого: стіни з світложовтим відтінком, у вікнах сонце. Присутня легка недоприбраність у вигляді запилюженості і недомитості по введенню в експлуатацію всієї споруди. Є робочий ліфт, але чомусь ним не користуються. У тому будинку працює прибиральницею коридорів, міжкліткових площадок і сходинок круглолица молода дівчина, з певними вилицюватими рисами в обличчі. Я ходжу між поверхами по сходах, недоубезпечених перилами та перегородками. Зважаю, що на одній з них можна звалитися: має менший відступ для ноги від решти їй подібних. Тим більш: немає за що раптом втриматися, коли ступати на неї. Тому доводиться підтримувати себе дотягуванням за доступні стіни. По них зносять інваліда на колясці й спиняються перед дилемою: що робити далі? Виявляється, що останніх з п'ять сходинок першого поверху немає взагалі (відгори-донизу - наприкінці кінця). Людина з обмеженими можливостями починає нервувати і від того плаче. Я заспокоюю його батьків. Вони кудись ідуть. Пропоную йому спустити його в певний спосіб, так, що все буде добре. Кажу як. Думаю взяти коляску пасками, як хтось прийде, але справляюсь своїми силами. Отже, на той момент, коли прийшли його батьки, він уже був унизу - на рівному.
На кожному поверсі при повороті сходами є по два туалети. Хтось, як "сюрприз", залишив своє перебування в ньому на самому останньому поверсі, де людей сходить найбільше. Це розповідаю тій дівчині, яка прибирає той будинок, зокрема, як виявилось й ті туалети.
Зупинка маршрутки в центрі рідного міста, майже на розі бордового будинку. Знову спілкуюсь із цією дівчиною в товаристві якогось друга. Відчуваю себе в юнацькому віці, хлопцем, який проявляє інтерес до дівчат і не розуміє їхні наміри, але розуміє, що пора прийняти остаточне рішення у виборі супутниці життя, але цієї миті я про це ще так не думав. До останнього проявляв інтерес до дівчини, в якій почав розчаровуватися (забутий фрагмент сну, зокрема, його початок). Біля нас проходить та ("колишня") дівчина, яка проявляла до мене інтерес, але я в тому мав сумнів і не відповідав щирою взаємністю. Порухом виказує до мене грайливий і безпідставний жест, торкаючись моєї руки. Закцентувавши на ній увагу, не звернув, що стояла вона в парі з хлопцем під руку. Подивившись на її супутника, зрозумів, яка вона мені далека. Її супутник вищий за неї, худорлявий, належить до так званих "арійських" типів, але з рисами дистрофії.
Ловлю себе на тому, що мені цікава інша: дівчина, яка завжди поряд: "в горі і радості".
...Я з дівчиною, що зі "світлого будинку зі сходинками", стою біля автозаправки, на промисловій вулиці рідного міста. Дивлюсь у небо, а там летить на нас із незначною швидкістю велика ракета, щось середнє з дирижаблем. Цієї миті пригадується "давня" гра двух слів, ще від початку [забутого] сну: ліжко металістів, де друге слово якось пов'язане з однойменною назвою вулиці.

Сон 091118 "Ми прийшли... я пішов!"

Прийшли на якусь лекцію в невелику аудиторію. Нас мало бути небагато, але найшло чимало люду. Ми знаємо, що це у нас останній день і скоро всі мають роз'їхатись. Не до кінця ясно, що нас всіх об'єднує, так, наче якась спільна справа. Колега, з яким я сиджу за однією партою каже: "Давай обміняємось телефонами?" У значенні: їхніми номерами. Я не особливо й хотів, але кажу: "Добре!", - і виймаю свій телефон аби записати його номер, а він свій. Щось випадково натискаю на сенсорному екрані й видаляю існуючі контакти. Колега бачить це і коментує: "Так ти ж видалив усі номери?" Я подумки себе заспокоюю і кажу, що нічого страшного. Кажу: "Давай аркуш, запишемо на листок!" Він записує цифри "097" два рази, в стовпчик, так, наче знає, як має починатися мій мобільний номер. Просить диктувати далі, і я плутано йому називаю свій номер, прошу виправити якісь цифри. В результаті виходить так, що берусь за ручку і перезаписую свій номер начисто новим рядком нижче.
Йде лекція, на яку ми прийшли. Озираюсь на аудиторію і бачу, що суттєво поменшало народу. Дивно, на початку, як ми прийшли першими, присутніх було одиниці, потім всі "завалили" і тепер - доволі ріденько між рядами.
Посеред лекції маємо йти з колегою на автобус. Виходимо з аудиторії, як і всі до нас. У поведінці прочитувалась однозначність: прийшов час, тому ми йдемо!
Заходимо в автобус, деякий час їдемо разом, сидимо один проти одного. На якійсь зупинці колега сходить. Дивлюсь на порожнє сидіння, на якому він сидів, а там лежить монета. Беру її в руки, метал - сплав з міді, на одному звороті великими квадратними літерами написано СССР, напис подібний до тієї, якою був ще до монетної реформи, а на звороті, окрім декоративної цифри 5, профіль веселого ельфа з шапочкою і сопілкою в руках, сидячого на закарлючці з листком(!). Усі елементи чеканки неймовірно гарно переплетені в єдину композицію.
У мене зупинка на вихід. Виходжу з автобуса. Прямо біля зупинки стоїть пам'ятник, загальний образ якого є невиразним, але в переходах його фігури, на рівні моїх очей, наставлені різноманітні маленькі фігурки. Беру одну з них до рук, розглядаю. Це такі собі амоторські статуетки, які приносять різні люди саме до цього пам'ятника. Той, що був у моїх руках, це своєрідний корабель зліплений з глини, але не горизонтальної, а вертикальної форми, з вітрилом, спрямованим уверх. Якийсь геть незвичний образ. Розумію, що не варто затримуватись, а треба йти далі й дізнаватися за наступний автобус, розклад якого мені досі невідомий. У мене виникає відчуття, що я не в Україні, а в Польщі, хоча згадана зупинка є симбіозом двох, знайомих мені в Житомирі. В кількох кроках від пам'ятника стоїть кіоск, де я міг би довідатися за рейс і купити квиток. Жіночка дає роз'яснення, щодо розкладу руху наступних автобусів. Розумію, що в мене може виникнути багато часу, в залежності від варіацій в потрібному мені напрямку. Я такий, дивуючись передчасно від ймовірного бездіяння, мовив, не так для неї, як до себе: "Я... пішов!"

Сон 220918 "Запізнілий і самостійний"

Збираємось виїжджати двома машинами з орендованого помешкання. Метушня: з десяток чоловік одночасно збирають речі. На вулиці йде дощ. Всі повиносили свої речі й більшість вже всілись по машинах. За мить лишається в будинку двоє - я і колега. Він іде. Я щось добираю. Коли виходити - дивлюсь у слід від'їхавших машин. Я залишився сам. Мобільний зв'язок - не бере. Вирішую рушати самостійним ходом. Якась зупинка. На одному клаптику три фірми. Одна з них по ремонту сільськогосподарської техніки. Щось мені це місце нагадує, але я тут вперше. Видно, колись вивчав цю адресу, коли мав їхати до когось на співбесіду. І де тут та фірма? Вирішую рушати далі... 0515'

Сон 220618 "Є хтось, кого немає поряд"

Я написав сценарій. Приходжу в гості до спільної з дружиною знайомої А., щоб обговорити ролі, а її немає вдома. На столі в штучному вазоннику фігурки комах скручені з проволоки видовженої форми: метелики, мурахи. Пригадую, як ми робили такі фігурки, але серед тих, що побачив, знайомих мені не знайшов. І зрозумів чому: всі вони позбавлені чіткості та виразності - проволоку намотано на каркас, а ніжок, ріжок, крилець так і не докрутили, або вони були, а хтось їх збаєдав.
Приходить дружина, і все наче по-домашньому, але ще в квартирі тієї ж А. (У реальному житті, не був як у її мешканні, так і не мав з нею спільних проектів). Підходжу до дружини, обіймаю. Про щось говоримо, але кількома фразами... Маю йти, бо вже пізній час.

Одна людина пропала на полюсі. Останні відомості, які вона дала, так це інформація, що на небі він бачив знак "V". По тому знаку маємо його знайти. Я допомагаю зібратись у дорогу його жінці але так, що їду разом з нею. Її кохання веде на неймовірний подвиг. Їхали потягом, зійшли на пустельній зупинці та пішли пішки. По дорозі якесь старе місце, на якому я вже був з якимсь чоловіком. Я пригадую, як там було раніше, а тепер бачу трохи іншу картину: три банки з консервацією втоптані в землю, недалеко від них - терпуг, на столі - ніж, який я вирішив узяти з собою, інший - біля вогнища. Тепер я в дорозі з "чоловіком із минулого".