У гостях у місцевої поетки-гумористки Вікторії Д. Бабуська, замотана незграбно в хустку, але, як завжди, чемна. Гості за столом, вона хазяйнує біля печі чи майже в печі, що за зріст людини. Висить казанок над казанком висить неживий чорний кіт, підвішений за шию, але готує не в казанку, а десь за ним - глибше в печі. Гості починають їй допомагати і опиняються так само в печі. Мене дивує дві речі: гаряче вугілля, до яких торкаються і по яких всі ходять, зокрема Вікторія Д. та підвішений кіт. Якийсь юнак - помічник хазяйки - пояснює, що кіт обмотаний за шию міцно, кілька разів і зараз він, можливо, ще спить, а потім, переставши дихати, буде засушений. Хазяйка наступає на гарячі жарини, такі гарячі, що мали б загорітися і обпекти але взуття (личаки) не горить. Я від тієї жари відступаю, бо аж на лице гаряче дивитися на жар.
