Сон 091025 "Викриття ущербного"

Так наче повертаюсь з якогось металургійного підприємства (схоже, що ця тема повториться пізніше в сьогоднішньому сні, але конкретика цього сюжету відсутня). Йду вулицею. Темна ніч. Тримаю в руках якогось худого, майже мертвого кота та ще якусь річ. Проходжу мимо продовольчого магазину. 

Вирішую викинути його на якусь полянку навпроти багаповерхового будинку, чиї вікна поодиноко світяться у глупу ніч, і зауважую, що "полетів" він акурат там, де світяться на землі ліхтарики. Подумалось, що це "кладовище" для домашніх улюбленців, де кожен з них має на могилі свого штучного блимарика: явно мешканці дому ховали своїх чотириногих улюбленців. Якийсь чоловік біля магазину зауважує на моєму різкому рухові, але схоже для нього не було ясно, що я зробив. Тому я повівся так, ніби нічого й не сталося. Минув того чоловіка і пішов далі, тримаючи у руках іншу річ. І тут я зауважую, що тримаю на шнурку "іншого" кота... Так, наче й сам не зрозумів, що я викинув...

Просинається той "мертвий кіт", якого міг оцінити лише на дотик, а він мені каже:

- Ти вчора обіцяв, але так і не нагодував мене.

Знову відчуваю в руках який він худий. І тут я пригадую (забутий від учора сон), що я дісно його не годував.

Тепер трапляю десь на світло і дивлюсь на його чорну приплюснуту морду, а вона якась не натуральна: схожа на жаб'ячу чи іграшкову, яку одягають на руку. Проситься до мого обличчя, аби щось сказати ближче, але в мене виникають сумніви.

Колишній металургійний завод (не раз снився уві сні, але забутий, навіть схоще, що й сьогодні). Великі приміщення, мало не секретна програма, адже все знаходиться (за відчуттями) не на поверхні, а десь глибше під землю, якби переходами в печери, що обладнали на промислові цехи. Офісні - з наївним зовні життям на поверхні. Довго рухаюсь (більше не йду, а перелітаю) коридорами цього закладу. Тепер виранаю в простір великої печери. При вході якісь робітники збирають жужель по відпрацьованому вугіллю. Відчувається, як все тут завмерло. Йде якийсь демонтаж. Бачу, що в глибині печери вже не стоїть піч, але від неї ще йде тепло. (Як казав: я тут вже був, і пам'ятаю, як все це працювало, вирувало життя, а з печі лилась розпечена лава (схоже, на давній мій досвід з реалу)). (Можливо, відображення власних спостережень, як переорієнтовується європейська економіка, зокрема в Польщі). Бачу, як робітники переносять демонтоване обладнання, та щось, що нагадує роботів. Пливу в повітрі далі, виранаючи на верхні поверхи цього підприємства. По дорозі зустрічаю якогось свого директора з паперовим, мало не мультиплікаційним обличчям, схожим на портрет Едгара Аллана По. Пропливаю біля нього, а він мене навіть не коментує: що я тут роблю в робочий час? Допливаю (махаючи в повітрі руками) до офісного приміщення. Якраз біля секретаря зібралось багато народу. Плюс це співпало з чаюванням і пригощенням відвідувачів. Пропоную секретарці занести до мийки уживані тарілки. Вона розказує де це, але в результаті гублюсь в коридорах. Зупиняюсь на перехресті якихось коридорів. Якась прачка уточнює мені: де це. Потім знову пливу в повітрі по інших коридорах і припливаю до знайомого бюра (таке переконання уві сні), а там сидить манікюрниця. Якраз підійшов до неї новий клієнт. Я дивлюсь на свій палець (без конкретики який), а він має проблемний ніготь. Починаю його розбирати. Зауважую, що складається з трьох частин, так, наче я маю в собі щось від робота. Дві частини зняв, а де третій - гній. Окунаю палець у воду в стаканчику, а спробувати змити. Дівчина на цьому не зауважує і миє там свої руки перед працею. Пропоную поміняти їй воду, але вона мене не чує, настільки зайнята своїм клієнтом.

P.S.

Чому сни по своїй природі є сюрреалістичні. По-перше, у них немає тіней; по-друге, образи можуть змінювати форму і зміст; по-третє, завджи присутній перший план. Практично, все так, як на картинах Сальвадора Далі та інших, навіть пізніших сюрреалістів.

-//-

Схоже, що блікі, плями, потоки хаотичних фігур у процесі засинання при закритих очах, що відображають нейронне життя в нашому мозку, мають прямий вплив на формування снів.

Сон 150221 "Розриті могили"

Дістаю зошит і читаю деякі свої афоризми. Останній із них: "Червоне і жовте сиділи та гомоніли, втикаючи у вічність". Пригадав, як його записував (видно, уві сні освіжив забутий сон).
13.02.21

Приїжджаю пізнім вечором з групою осіб у храм. Випадково трапляю на похоронний обряд відспівування і прощання. Як іти на вулицю, а там вже глупа ніч! Біля храму випадково виявив дві давні, але свіжовириті могили. Знаю, що це "постарались" "викрадачі могил". Попереджаю про небезпеку випадкового трапляння в ці ями. Вже їду назад, але зупиняємось на пів дороги. Чи це місце для похорон чи щось трапилось із машиною, але невелика група людей залишилась посеред поля і чорної ночі. Пам'ятаю, що від початку по дорозі минали світло і його звідси видно, хоча далеко. У руках маленький ліхтарик. Може, спробувати своїми силами? А як пішов: за пару метрів трапив ногами в якесь болото і передумав. Краще залишатися на місці, хоча ніц не відомо: як далі? - принаймні з живими людьми! 0130'

P.S. Як проснувся, виявив, що не був нормально вкритим і частково змерз у ноги.

Сон 260820 "Висічене з каменю"

Проходжу парком, а на рівні з землею лежать якісь давні кам'яні брили. Зауважую комусь, що можливо, тут були могили, а ми, незважаючи на них, просто йдемо. Підходимо до великої кам'яної альтанки. І тут зауважую, що мало хто звертає увагу, що вона зроблена зі суцільного каменю, принаймні ця її частина. Вкотре зупинившись аби розгледіти унікальну, як на мій погляд, різьбу, виконану в незвично великому масштабі, як для нашого реґіону. Комусь розповідаю, що це місце було придумане спеціально, для проведення урочистих церемоній, таких, як весілля. Проходимо далі і бачимо, як ця альтанка в центральній частині виконана вже з каменю та ґрунту. Від часу вже почала осипатися. Біля відкритих ділянок зруйнованого від часу стін стоять люди і активно дезинфікують їх від мурах, які тут оселилися віддавна. Я про це місце знаю і проходив тут не раз. (Таке переконання уві сні. Можливо, що навіть ця споруда снилася раніше). Мурахи тут були завжди, а нині, від тої дезинфекції їх повилазило назовні чисельна кількість... Тепер готуюсь їхати на якусь виставку, а в мене замариноване м'ясо для шашлика, яке лежить у пластиковій пляшці. Вид не товарний. Берусь цу пляшку мити, а від миючого (наче бензин) хоча і вимиваються з поверхні ледь помітні жовті плями, в результаті темніють у взаємодії з пластиком і стають коричневими. Хтось приходить зі своїми коментами, що такий товар краще не показувати. У сказаному відчуваю намір витіснити конкурента ще до початку конкурсу. Відходжу в сторону і бачу двох бородатих чоловіків, які стоять і грайливо цілуються, посмикуючи губами за вуса і рослинність на підборідді. Що за смаки? - подумав я. - Такі дорослі дядьки, що навіть і не подумаєш на них. 0455'

Сон 290720 "Григорій Понітович"

Треба когось поховати, а обачіч старого льоху, що у дворі батьківського дому, розташовані у кілька ярусів углиб землі могили. Тепер я бачу розібраний бетон у тому місці і батька по пояс у просторій, як на одну людину, частині викопаних (більше розібраних із бетону) могил. Розповідає, як колись тут лежали тіла похованих родичів.

Я з двоюрідним братом М. Нам сказано, що маємо перейти в знайому квартиру в домі, який має наразі часткове обмеження у вході в нього, тому мусимо пройти через одну залу, в якій відбуватиметься весілля. Попереджаємо організаторів, що нам треба буде сьогодні. Тепер ідемо разом з дідом Григорієм (в реалі - померлий) з якогось родинного заходу, заходячи в цей дім, і прямо-таки крізь це весілля, яке виявилось за кількостю учасників скромним, до згаданої квартири. По ходу я ще висловлюю побажання молодятам, на що чую схвальні відгуки. Дід Григорій якийсь слабий, допомагаємо вести попід руки. Приходимо в квартиру і він одразу лягає спати. В його торбі якісь особисті речі. Чомусь подумалось, що там є пів торби землі.

Батько називає діда (тестя) Григорієм Понітовичем. Я дивуюсь і перепитую:
- Він же "Петрович"!
- Баба Марія йому казала: "Перетерпиш! Це - для простих мужиків "Петрович", а для мене - Понітович", - у відповідь цитує свою матір батько.
- Ото баба Марія! Перший раз чую цю історію, - підсумовую я. 0450'

Сон 101219 "Авторські роботи"

Я з двоюрідним братом Ігорем оцінюємо якісь мистецькі роботи, за якими простежується добра якість та індивідуальне авторство за відмінними художніми мазками. Тепер минаємо одне місце, що привертає мою увагу. Як виявилось - це свого роду "кладовище". Дивлюсь, а це так в Ізраїлі на могилах роблять "надгробки", якщо їх так можна назвати. Проходимо з братом це "кладовище", а там могили зроблені доволі дивним чином. Замість каменю, зверху поставлені дерев'яні фігури, або навіть конструкції зроблені з фанери. Наприклад, побачили могилку з дерев'яними санками. Цікавою рисою всіх складених фігур: насипана в них земля, перетворена в клумби. Але більш за все мене дивувала наявність тієї землі, від якої трухлявіло саме дерево. Якийсь чоловік каже: "Це надійно взагалі так робити?" - звертаючи увагу, як фанера розшаровується від погодніх умов. Я пояснюю все сучасністю, яка є штампованою та спрощеною у виготовленні для масового споживача. Пояснюю принцип виробництва дерев'яних фігур із готових форм. Співбесідник доповнює розповідь знаннями про лазерну висічку з дерева. Все тому, що всюди зустрічаються рівні краї. Пропоную знайти давні надгробки, аби побачити не заводський почерк, а авторську руку. Знаходимо моноліт дерева, на якому намальована "баба Яга" у вигляді мавпи, перевдягненої в казковий одяг. Дивимось на фарбу і шви. Все вказує на те, що це давня, повнісю авторська робота. Виникає питання: хто тут похований? - навіть якщо й символічно. Мені розповідають про єврейські квартали, в яких мешкають вихідці з колишнього СРСР. Більшість розмовляють російською, але є й ті, що українською. Зустрічаючи людей, вітаюсь "Добрий день!", що незвично виглядає для ізраїлітян. Тепер приходжу до дому де мешкає двоюрідна сестра на ім'я Марина (? - дивна невідповідність). Вона середнього зросту, чорнява, має своєрідну південну привабливість. Спілкуюсь із нею. У неї вдома багато різних хлібних фігур, зроблених у вигляді тварин. Так, як сьогодні свято Різдва, я напрошуюсь взяти з собою паску (?) у вигляді черепахи. (Дивне поєднання великоднього символа на Різдво). Потім разом із нею (швидким кадром) перелітаємо в Україну, до мого дому, який нагадує батьківську хату. Перерозповідаю весь день. Кажу, про співпадіння, що цього дня таке велике релігійне свято і разом з тим мій день народження (? - чергова невідповідність, навіть якщо це Різдво або ж Великдень). Дивлюсь в пакет, в якому лежить велика паска у формі черепахи. Дивлюсь на сестру і розумію, що це хлібне творіння з тіста є в неї одним з найулюбленіших, а я так просто вибрав його і взяв із собою. Продовжую монолог тим, що зараз організую щось на стіл. Вирішую розповісти їй увесь день із перелітами в Ізраїль, спілкуванням з братом, відвідуванням своєрідного кладовища, розмовами про виготовлення фігур, знаходженням надгробку з малюнком у вигляді намальованої мавпи, перевдягненої у бабу Ягу, зустріч з нею... і це все протягом одного дня. 0250'
P.S. Поствраження від сну викликало дивну асоціацію з побаченими дерев'яними конструкціями над "могилами", що то були певного роду "колиски"... наповнені землею. Символічна паралель!