Сон 140325 "Сила в іншому"

Стикаємося в роботі з ефективністю праці. Полягає вона на тому, аби складний малюнок з мозаїки складати максимально правильно: на раз і більше не переробляти. Мозаїка є доволі складною: з малюнками тварин і візерунками. В нашій праці з'явився чоловік, за яким видно було, що мав внутрішній інтерес складати мозаїку не просто на раз, а швидко і правильно. Ми до кінця не розуміли його, поки не довідалися під кінець роботи, що це не просто звичайний робітник, а олігарх, який найняв математиків для обрахунку правильного викладання кольорів та їх послідовностей у візерунках, для того, аби таку роботу виконувати в рази швидше. І що найцікавіше: досяг такого розрахунку. Тепер працівники за менший час праці виконують складну роботу, яку раніше робили в рази довше. Маючи математичний розрахунок, олігарх, переодягнувшись раз у робітника, почав економити на робочій силі та виконувати в рази більшу кількість замовлень. Саме в цей момент прості працівники зрозуміли, що математичні обрахунки в школі - це не просто забаганки, аби дітям "життя не здавалось солодким", а реальний інструмент, адже хто зумів опанувати його в рази з практичною метою, той обов'язково опинився "на коні", а не "під конем" - "на віслюку", як Месія (гумор для божественних роздумів). Навіть від того в нас з'явився реальний смак гіркоти: справедливий егоїзм одного помножений на максимальне використання чужих ресурсів - це і є ефективність.. чи на користь однієї кишені.

Поставили штучному інтелекту обрахувати якийсь показник на Місяці. Вин видав приблизно такий же результат, про що писали наукові книжки, як припущення, але так, що й не було остатично доведено. Хтось з науковців питає: а чи ставили ШІ запитання: "Діставши таких висновків, чи здійснив він обрахунок у ситуації виключення своєї присутности на Місяці?" Припустивши, що ШІ вже має таку хитру логіку самовиживання, де пропонуватиме "правильне" рішення з ризиком для людини, але не для себе..

Опиняюсь на чужому городі. Весна. Деякі грядки зроблені у вигляді траншей. Виникає потреба почати пересипати грубий пісок. Настільки видається грубий, що - декоративний. Підсумовую: дивні земляні роботи, як на мене.

Я в чужій хаті. Хазяйка, яку подумки сприймаю за тещу (розмита конкретика), має чоловіка, який більше нагадує лежачого діда (в порівнянні до реальних спогадів - далеко віддалений сюжет). "Теща" має дві дерев'яні люльки до паління, які "колись давно" курив дід. (Сон переривається).

Тепер наче як новий сюжет ::

У діда підкошуються ноги і я його ловлю на руки, аби він ще міг стояти. Відчуваю, який він худий: так, що відчуваються мало не кості крізь шкіру. Також відчуваю як у цього діда слабне і слабне дихання, а в якийсь момент прислухаюсь і усвідомлюю, що він вже не дихає. Тепер кричу помираючому чи вже померлому діду, якого ще тримаю на руках, аби привести до тями: дєд!.. дєд!.. дєд...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 110324 "Артикульований подих"

На городі вирвав до однієї разом із корінням напівзрілу петрушку, з думкою, що треба вже їсти, а батько дивиться і натякає, що могла б ще рости, а для того достатньо було обдерти листя.

Беру участь у зборах вивчення польської мови. Чомусь події відбуваються у подвір'ї батьківської садиби, яка згодом видозмінюється. Читати лекції має М.Ш.(Ф). (колишня колега дружини). Чомусь для цього треба обов'язково роздягнутися до спіднього. Я та ще хтось за лазнею скидаємо одяг і думаємо куди його діти. Іду в якесь приміщення малознайомої споруди і вже з впевненістю знаю куди кластиму. На місці розумію, що двері наприкінці дня можуть бути замкнені і я вже не вдягнусь. Разом із тим міркую: яка користь із такого вивчення, коли ліпше за новачків знаю польську мову і з першого заняття подивую всіх швидким читанням?

Якась проблема з транспортом, яким приїхав. Хтось приїжджає на замін іншою машиною і я пересаджуюсь до неї. Відзначаю, що авто не кращої якості, але на заміну згодиться. До авта сідає хрещена моєї сестри і її син. Під'їжджаю якби недалеко до їхнього дому (відмінне від реалу). Висаджуючи, домовляємось, що завтра їх заберу в той же час у тому ж місці.

За направленням іду в поліклініку на інгаляцію. Приходжу до кабінету, а там нікого нема. Заходжу, та щоб довго не чекати, обираю сам собі інгалятор і вмикаю його. Одразу з неї на мене віє сильна пара. Зменшую потужність, але все одно видається загустою, хоча прийнятною. Приходить медсестра, разом із нею заходить до кабінету ще один пацієнт. Потім ще одна медсестра. Перша каже, дивлячись на мене, приблизно таке: "Які тут славні чоловіки у зрілому віці!" Далі нахиляється до мене і пробує на губах протестувати ту "зрілість", щось додатково коментуючи. Якось для мене це виглядає не сильно нав'язливо, адже "люди в білих халатах" мають викликати довіру, і якось несподівано та невимушено цілує мене в уста, навіть затримавшись на кілька секунд. Як пацієнт і чоловік, трохи залишаюсь під враженням. Від глядацької публіки на такий інцидент лунають задоволені вигуки та аплодисменти.

Сон 310723 "На старт... Увага!.."

Спочатку збираю буряки та їх сортую, а тепер, другим фрагментом, саджу. Роблю в землі перемішані з листям спеціальні заглибини, вкладаю молоденькі гички. Якоїсь миті, коли був на високому горбку, сусіди, що також поралися на городі, почали до мене кричати: "Ведмідь, ведмідь!.." Дивлюсь уважніше, а він - на моєму городі, лазить нахабно і щось шукає. Пішов не до мене, а стороною, вивчаючи грядки від яких недалеко й садив ті буряки. (Після сну зрозумів одну незвичність: ведмідь не бурий, а білий, ще й з незвичним блакитно-прозорим відблиском). 

Дивлюсь на небо, а з літака масово скидають парашутистів. Їх стільки багато, що такого раніше не бачив. (Певна асоціація, але за змістом інша, після денного перегляду японського фільму "Рибка Поньо"). Бачу розпростерті, наче зірочки, образи людей, що летять на землю. Дивлюсь уважніше, а "парашутисти" до останнього не розкривають купол парашуту і врешті-решт не всі, а деякі падають просто на землю. Чую гуркіт падіння. Придивляюсь уважніше і констатую, що все, що попадало з голосним тріском, насправді є якимись однотипними пластмасовими дитячими машинками і їх так само незвично багато.

Сон 130223 "Здивування"

100223 - Перебуваю на обійсті батьків, місце сприймається, як "моя територія", за огорожею якої живуть сусіди, а в них є діти-бешкетники. Події відбуваються в нічний час. Саме тоді спостерігаю, виявляю і виловлюю тих дітей, які прагнуть зробити і роблять реальну шкоду. У кожного з них "за спиною" певна біографія злодійкуватих вчинків. Якоїсь миті відчув на певній ділянці тіла незрозумілу мені хімію (кислоту?), яка почала пекти мою шкіру. Знаю, що це також є зумисною шкодою цих хлопців. 0300'

130223 - Знову як вихідна точка події - батьківське обійстя. На городі займаюсь земляними роботами, щось вирощую, оглядаю та комусь показую, зокрема якусь ділянку засаджену ріпою, ще трохи і готовою до збору, хоча ніколи в реалі її не вирощували (конкретика лише візуальна, це міг бути й подібний сорт капусти).
Так, наче я маю для вибору два місця, аби переночувати. Одне з них зв'язане з роботою (без конкретики, як незаперечне усвідомлення). Сьогодні вирішив переспати саме тут. Почав порядкувати якісь речі на великих стелажах, що знаходились прямо за ліжком. В якихось ящиках знайшов поклади нарізаного кабелю. Здивувався. Згадався один колега. Тепер почав прибирати підлогу. Якоїсь миті це вже не була якась підлога, а гола укатана земля, до якої місцями попримерзало листя, застигла в неоковирній формі трава. Чергове здивування. З'явились якісь робітники, які почали так само прибирати спочатку здалеку, потім ближче до мене, а тут вже для них несподіванка - метено!

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 270322 "Філософсько-гірке"

Опиняюсь на якійсь незнайомий ділянці городу. Таке усвідомлення, що маю пряме відношення до цієї землі. Тепер маю намір викопати редиску (редис) і пересадити її наново. Починаю цим займатися, зосереджуюся на тому, що вона має виглядати не хаотично, а в рядках. Більші відкладаю в сторону, дрібніші повертаю назад у землю. Чомусь довго вирішую над тим: що є більшою редькою, а що меншою? Уявно удосконалюю технологію процесу посадки рослини. Тепер я бачу, як з лийки, наче разом із водою, висаджую в землю не просто редьку, а букву за буквою, утворюючи між тим якісь поетичний текст, місцями настільки зріджений в друкованих буквах, незалежних одна від одної, що певною мірою почало нагадувати за формою якусь східну поетику: хоку, танка, рубаї.

Сон 061221 "Організація та впорядкування"

З колегами укладаю кабеля в широкий лоток. Знаю, що об'єкт знаходиться біля аеропорту. (Теми "лотка" і "аеропорту" повторювані кілька ночей). 0250' Сон 301121

Опиняюсь у якійсь заміській хаті, більше схожій на дачу за призначенням. Приїжджаю не сам (конкретика відсутня, але знаю, що близькі родичі, двійко осіб точно). Хтось залишається прибирати в хаті, а хтось робить прогулянку околицями, зокрема лісом. (Як глядач, я бачу два сюжети для кожних героїв паралельно, як у кіно). Займаюсь хатніми справами: мию посуд, перу (ставлю до пральної машинки), прибираю, організовую щось на городі, варю їсти, міркую над хатнім облаштуванням. Відзначаю, що є світліші кімнати та темні - без вікон. Міркую, як би їх на майбутнє освітити додатковим сяйвом. Сюжет із подорожжю околицями менш насичений подіями. Зокрема фігурують вулички, вихід до лісу, ліс, гриби, поворот додому. На якомусь етапі виникають гості, давні батькові знайомі, зокрема Є.К. (у батьків із його родиною спільна дача на два входи, але на одній території). Ця людина викликає якусь неприязнь і я роблю якісь показово якісні речі для себе, тим самим викликаючи роздратування в нього, адже зачіпає його інтереси. Десь іде жалітися на мене моїм батькам. Мене це не обходить. Тепер повертаються додому ті, що були в подорожі околицями, якісь нові гості. Вже на цей час відбулося багато змін. Прошу оцінити, наскільки стало краще. Запрошую в дім до столу. 0400'

Сон 110921 "Раптовий поворот подій"

Пишу нескінченно довгій вірш на змонтованих лотках. Що не поворот - нова строфа. Дійшло вже до того, що героїчний зміст цього вірша все ніяк не міг скінчитися: останні повороти все дороблялися на одному місці і дороблялися. І тепер важко було зрозуміти: чи це потреба для майбутнього в них кабеля, чи то ніяк не може завершитися мій твір? 2309'

Я на городі. (Батьківське обійстя). Час збору врожаю. Дивлюсь на голі ділянки землі і помічаю як росте біла редька. Пригадую, як випадково вона сюди насіялась. Приємно з того подивований. Починаю її виривати, але розумію, що буде багато і вирішую піти по ємність для неї. З краю городу сидить кіт і щось вигризає. Дивлюсь уважніше, а він старається видобути язиком серцевину з горішка. І щось у тому в нього виходить. Коли обійшов дім в сторону двору, побачив: наскільки сильно змінився весь город, з'явилась по середині огорожа, поменшало дерев, багато ораних ділянок. А куди ж ділась лазня? (Видно, що свідомість використовує давні образи, адже думки про те, що на городі нині будується ще один дім, як не існує. Свідомість її ще не прийняла). Підходить батько. Я ж у нього питаю за це, і озираюсь ще раз. Відзначаю зміну візуалізації. Лазня є, але якось ближче до двору. Дивуюсь уголос своїй просторовій розгубленості. Біля батька бігає чорний акуратно вичесаний пес. Згадую давнього пса цієї ж масті. Питаю: чи не його потомство? Отримую схвальну відповідь. Тепер я біля вхідних воріт. Підходжу до батька і перепитую: то скільки в нас машин? Пам'ятаю, що купували не одну, але всі були до ремонту. Так і підтверджує. Вношу пропозицію їх відремонтувати і позбутися, адже час іде, і вони марально старіють. Скоро на такі взагалі не дивитимуться! 0445'

P.S. Цікаво, що тема купівлі машин виникала й у давніших снах (саме такі, які бачив на спільному подвір'ї), важко стверджувати чи належать до записаних чи забутих, але цього разу, видно, прийшов час їх продавати.

Сон 270821 "Залишити, як було"

Якось, просто так, дзвоню до давнього знайомого В.С. Починаємо спілкуватися за життя, ділимось враженнями за той тривалий час, як не бачились. Першим зацікавився він: як у мене справи? Розповідаю про те, як облаштувався на новому місці, про те, що зараз наводжу порядок біля дому та на земельній ділянці, що біля нього. (Цікаво, до візуальні образи розташування дерев, розмежування городу безпосередньо нагадують той, що біля батьківського дому). Тепер цікавлюсь і я новинами в його житті. Загалом, все було по-старому, а нині наближаються зміни: мають його по роботі перекинути в нове місто. Чомусь зациклився в розмові на тому, що має мешкати в piwnice (підвалі). Я у відповідь спробував провести паралель із тими кімнатами, в якому ми жили на квартирі Krzyszka. Про те, що його piwnica узагалі була чудова: тепло, сухо, комфортно. "Просто тобі треба попросити з нашої фірми телефон того хазяїна і довідатися: які там умови". Уточнюю: "А яке це має бути місто?" У відповідь прозвучало щось на зразок Мроково. Здивувався: майже схоже за назвою того міста, в якому ми тоді жили. І раптом я для себе усвідомлюю, про що мало не забув: у В., де він зараз, є дівчина. Саме тому всіма своїми намірами прагне зробити все, аби залишити все так, як було.

Сон 290321 "Забуте вбивство"

Знаходжу на свіжоперекопаному городі (між літньою кухнею та старою грушею, що на обійсті батьків) шматок нитки ~ до 0.5 м, яка нагадує мені про вбивство (спогад про забутий сон). Пригадую подробиці і розумію, що саме вона, як єдиний речовий доказ виведе будь-кого за певною логічною послідовністю на скоєний злочин. Чомусь я добре знаю про ту подію (жодних деталей по пробудженню не лишилося), принаймні маю стійке в тому переконання, і що цікаво: почуваю себе в ролі захисника скоєного. Викидаю остаточні інструменти злочину, або ж те, що на нього вказує, зокрема ту нитку і плоскогубці. Заношу до відкритого назовні вуличного туалета і кидаю в яму, але плоскогубці дивним чином туди не трапляють, а чіпляються за край кола. Беру руками і викидаю влучніше. Для себе відрефлексовую, як зі сторони дороги йдуть подорожні й, можливо, дивляться в мою сторону.

Сон 190520 "Спроба залагодити справи"

Приснилось, що можна ходити без масок. Про це довідується поліція. Зацікавилась деталями наміру. З'ясувавши ситуацію, дали частковий дозвіл. 0220'

Я на батьківському городі, але воно огороджене по центру так, що видається: по ту сторону (нашого ж городу) - сусіди. Я стою біля цієї огорожі, спираюсь на якусь дерев'яну лавку і записую якісь роздуми та вірш. За межею бачу троюрідну сестру (І.), яка іде купатися в літній душ. (Його я пам'ятаю ще з дитинства, але в реалії давно вже немає). Чую, що їй там холодно і процес купання перетворює на швидкість. Двоюрідна тітка (Р.) помічає мене і підходить до мене ближче ще з кимось, маючи певне приватне питання. Я перегортаю альбом, у якому робив записи, лицем до лавки. Спостерігаючи за її поглядом, помітив, як до нього проявляє символічний інтерес. Я ж прочитую в ньому щось непросте: не всі ж пишуть! Полишив його на тій же лавці, аби розрадити в їхньому питанні. (З думкою: "що в мене лежить те, що маю віддати", - мене переносить далі по частково забутому сюжету).

Я знаю, що маю повернути гроші та деякі речі зі святкового столу по дню народження О.Ю. Вона лежить у лікарні і я якогось дива посеред ночі до неї йду. На території лікарні мене не пускають: "не вільно!" На виході з території виявився ще один контроль, який я від початку минув непомітно для них і для себе. Тепер я розумію: чому на другому були так збентежені?.. Тепер інший день і я, узгодивши з дружиною деталі тієї передачі, несу її вже не в лікарню, а на якийсь непублічний захід, організований серед своїх, на якому вона і була. В приватному автобусі з доброю компанією дітей зустрічаю доньку, переказую їй ту торбу зі словами про 10 тис, що колись залишилися від дня народження О.Ю. Десь міняється кадр і я маю внести уточнення, що "та сума не є повна - там решта з 10 тис. + пів пакета кави, що були в тій же торбі - це те, що залишилось із того д.н." В іншому автобусі зустрічаю О.Ю. і пояснюю особисто. Чомусь мої слова розчулюють стронню дівчину. О.Ю. реагує так само, але стримувалась ув емоціях до останнього. Від такого розвитку подій, я сідаю на автобусне крісло і вголос, наче сам до себе, кажу єдине слово, але польською: "Szokujące!" 0444'

P.S. Загалом, сон містить актуальні речі та елементи розмови з реального життя: донька говорила за альбом, який треба купити; перерахунок грошей - незавершена справа з вечора; маски - щоденна актуальність; кава (пів пачки) фігурувала пару днів тому. Решта речей - за межею свідомости.

Сон 080320 "Спішно / Недоспіху"

Донька років п'яти (суттєва різниця з реальністю). Я з дружиною і донькою відпочиваємо-працюємо десь на дачі, яка виражена великою територією на трьох господарів. У нас одна споруда, у них - в другому кінці садиби - дві інші. Десь у роботі обмінюємося своїми речами. Так одного разу вони позичили дитині жовтий халат, для мене - шпательок, ще якісь речі. Другим разом (фрагментом сну), вже була осінь, а я доньку покупав удома і дав їй згаданий халат. Вона мала витертись і так трохи проходити. Заношу до "сусідів" шпательок, а за мною вибігає на город донька. Дякую одній з господинь, а вона зауважує, що халат, що на дитині, її. Вибачаюсь і кажу, що є й інші речі. Дитина неправильно розуміє наш діалог і хоче вже скинути позичене: відкидає капюшон, а я дивлюсь: голова після купання - не висушена, на косах висять мало не цілі краплі, а на дворі - осінь. Пробую акуратно насварити, що в результаті може простудити голову, протягне шию, і вони будуть боліти. Дитина ображається і на сказане хоче вже плакати. "Сусідка" бачить сцену і додає, що "повертати речі недоспіху". 0200'

Фрагмент: У терміновому порядку надсилаю у Вайбері дві вакансії для дружини, які (в реальному житті, перед сном) зберіг у чернетці.

Сон 260819 "Викликати здивування"

Іду з якоїсь площі на зустріч із одним чоловіком. У мене професійне завдання: його постригти! Приходжу і бачу, що він сидить і вже мене очікує. Коси світлоруді, чомусь нагадує мені одного місцевого поета і громадського діяча в царині польської культури, який давно пішов у засвіти, у реальному житті - Трампа. Підходжу до нього, а недалеко стоїть знайома перукарка і питає мене: стригтися? - так наче я прийшов до неї. Я ж згадую, що навряд чи таке можна було мені запропонувати, адже на днях вже сам себе стриг і це мало б бути видно; можливо, і не совсім акуратно на скронях, але явно: не стригтися! - і відповідаю, чим викликаю її здивування: "Стригти!" 0033'

Приходять на батьківський город чоловік і жінка. Так, наче я їх знаю - це наші сусіди, які живуть своїм життям. Жінка нагадує мені директорку школи, в якій вчився. Заїжджають на якомусь спецтранспорті (трактор, квадрацикл?) на нашу купу з гноєм, притопкують красиву кропиву, яка на ній росла, і питають з надмірністю та єхидством: "А як у вас виросла редька?.. А вона у вас хоча б є?" Кажу, що не знаю, може навіть і не садили. А хтось іде і знаходить її з закутку городу і вириває, показуючи дві голівки звиклого, як для мене, розміру. Підбігає мати і, незадоволена результатом, вириває ще дві - в рази більші, що навіть і я здивувався побаченому. Думаю, щось тут не чисто, піду-но подивлюсь на їхній город! Заходжу за огорожу і бачу, що на тому місці велика заасфальтована автостоянка, вдалині видніється маркет. Ага, от чим вони займаються! Але все сповнене певного розгардіяжу, всі бігають і снують, з'ясовують якісь стосунки. Он удалині бачу дівчину, схожу на одну знайому - художницю в дивному одязі. Вона - не вона?! Ні, то якийсь чоловік, який знімає з себе підтяжки і дає іншому, який дуже прагне причепитися ними до машини, яка от-от поїде. Сам він такий же пофіґістичний, із незрозумілим гумором, що й ці господарі. Чіпляється і летить за машиною, падає, розбивається об асфальт, голова відлітає, стирчить частина хребра, яка видає, що він напівлюдина-напівробот, і в своєму ж дивному гуморі, без емоцій болю питає, щось на зразок: "О, я розвалився?.." 0205'

Сон 090619 "Посадити дерево"

Захотілось з'їсти яблуко. Спитав у дружини, чи вона не була б проти, якщо я і їй принесу? Вийшов із дому на подвір'я, схоже на обійстя баби Євдокії. Одразу, по праву сторону, над малою хатою, над якою височіла яблуня, побачив гілки з неймовірно великими яблуками, схожими на антонівку. Примітив два таких, яких вирішив зняти. Вони були ближче до даху, тому вся складність полягала: знайти відповідну тичку, аби до них дістати. Тепер я з деревцем, висотою з метр, який маю десь посадити на тому обійсті. Дивлюсь на його корінь, а він, бідасько, невеликий. Перша думка: знайти місце для такого саджанця - простіше простого! - прикопаю і все по тому. Починаю обходити город, дім, вишукуючи прийнятне місце - всюди насаджено стільки дерев, що насправді, аби не заважало, як виросте, місцю йому немає! Звернув увагу на березу, яка й так користи великої не принесе. Подумалось: все одно з часом її зріжуть! А тут і деревце поряд виросте! Але як воно страждатиме від того сусідства з нею: крона не формуватиметься рівномірно, виросте якесь криве. Знаходжу місце над якимось льохом, саджу. На ньому також росте дерево - велике. Виник інтерес зазирнути в той льох, адже цікаво було уявити: де ж його корінь? Дивлюсь уважніше і дивуюсь: корінь того дерева, який опускається в порожнечу, якийсь незначний і куций. Як же воно може на ньому триматися? (Характерно, що як в саджанця, так і в цього великого дерева не було серед коріння центрального стрижня, яке меншим розміром повторює стовбур, який мав би там бути).

Я з дружиною в якомусь домі приватного сектору, з присутньою десь аналогією до місця, в якому був. Ми один для одного звабливі, прагнемо усамітнитись, але крізь напіввідчинені двері на двір, ще з глибини подвір'я зазирає до нас якась дівчинка, яка там грається, і раптом проявляє дитячий інтерес: поспостерігати ближче. Ми ховаємось у глиб другої кімнати.

Сон 140119 "Збільшення впізнавання та пригадування"

Хлопець тримає в руках збільшений в діаметрі СD-диск. Щасливий, що переписав на нього багато фільмів. Потім питає так, наче хоче пригадати: яких розмірів вони існували? Десь нарахували до п'яти. В пам'яті увиразнено побачив їхні розміри. (В реальному житті існує лише два таких види). Пригадую (в процесі сну) про салат, який має образну прив'язку до об'єму, як до розмірів на дисках. 0404'

Батьківська садиба. Навпроти лазні батько зробив на землі інсталяцію: лежить, приглиблено в ґрунт, на перекопаній ділянці каска з часів ІІ Світової війни. (Цей фрагмент бачу у сні вдруге). Вище неї розкладений перегній з компосту, наче видовжені шмати чорної тканини або шкіри (виразний образ, який важко описати словами). Я "пригадую" (не належить до відрізку мого життя), як через увесь город проходив фронтовий шлях, навіть злочинець (вже при моїй дитячій пам'яті) тікає від міліції крізь наше обійстя (зламавши огорожу до сусідів).
Заходжу на кухню, там до нас приїхали гості, наче як мені знайомі. Порядкую за столом: щось прибираю, а щось доставляю. Хтось каже про "чуть-чуть", а хтось про море, хтось третій про "дайте ложку" (для гості). Всі слова накладаються таким смішним чином, що я підсумовую: "дайте ложку, аби море брала по чуть-чуть", - викликаючи загальний сміх на кмітливий гумор навіть у тих, хто стояв біля дверей кухні. 0609'

Сон 270718 "Вода на обійсті"

Наближається вечір. Я на батьківському обійсті, на якому звикло стоять літньовка та баня. Маю якісь свої речі в літньовці, де й сплю. Пішов у баню, аби підготуватися до купання, заніс до неї деякі речі. По виході з неї дивлюсь на город, як його заливає дощем, подумав: ще трохи і вода, як завжди восени довго не сходитиме з неї. Помічаю тітку Н., яка несподівано для мене з'явилась у невідомо яких справах. Тієї ж миті помітив, що в літньовці облаштовується на ніч моя донька. Почав думати про неї, аби їй було тут комфортно - відчуття відповідальності. Несподівано тітка пішла в баню купатися, не попередивши мене про цей намір. Помітив біля криниці, як вода з водонасосної труби, що прокладена під землею між криницею і банею, а на моє чергове здивування - між криницею і літньовкою, почала пробивати із землі назовні. Я спохопився шукати підручні засоби, аби вгамувати ту воду. По суті, вода від дощу на городі разом із водою, що б'є із землі справляли не найкращий ефект для пошуку швидкого вирішення проблеми. Я йду за баню, аби взяти якісь шматки тканини, які там могли б бути. На місці біля купи з гноєм і якихось інших речей, що були поряд, щось таки знайшов, але тієї миті вікно, що виходить з бані на ту частину городу якось вивалилось чи то відкрилось назовні, де з претензіями: що я тут роблю біля вікна? - спробувала висваритися тітка. Маючи в пошуку вирішення своєї проблеми, опущені очі дололу, відповів, що я не стою там аби підглянути у вікно: шукаю чим затулити воду, яка "по її причині" почала бити із землі. Підходжу до того своєрідного "фонтану" і рукою намагаюсь відчути у воді глибину, скільки треба пройти вглиб. Пальцями відчуваючи структуру землі, відчув, як на якомусь етапі вона з часом зрослась і скаменіла за місцем іржавої труби. Поки робив ті маніпуляції з землею, помітив, як цівка води перестала бити на поверхню. Питання наче вирішилось само собою. Я розумію, що пора повертатися до доньки, аби розпитати, як вона себе облаштувала на новому місці. 2330'

Хтось, начебто колега,  смажить кожного дня у великій пательні м'ясо, порізане великими шматочками. Я так само, але готую салат. Аби урізноманітнити процес приготування, я запропонував чергувати приготування страв: один день я готую м'ясо, а колега салат, другий день навпаки. Нарізаю м'ясо...
0422'

Сон 220718 "Загадкова інсталяція"

Недобудована хата, земельна ділянка де мешкав Юрко Ґ. На городі, біля самої огорожі, загадкова інсталяція поділена на три частини, зроблена з підручних речей: городніх і будівельних матеріалів. Я то уважно оглянув та зафіксував: начебто сфотографував, можливо, й дещо з побаченого описав. Подумалось: наскільки все печально: Юрко Ґ. помер, ще тоді, коли його сестра будувала хату й врешті виїхала в Канаду і вже не бачила сенсу щось робити далі... Якісь затрачені зусилля на набуття певності в цьому житті стають абсурдними, втрачають сенс, нівелюють досягнення, як та незрозуміла мені інсталяція з пінопласту, землі, рештків деревини, покинутих на городі по незавершеному будівництві.

Сон 070418

Університет, багато порожніх аудиторій. Я в одній з них, хоча до останнього переходив з однієї до іншої. Присутня якась група людей... У сусідній аудиторії викладачка грає в настільний теніс... Несподівано з'являється Петро Порошенко з офіційною делегацією і заявляє, що сьогодні російські війська напали на Херсонську область і окупували частину території. Просить всіх поінформувати і покинути приміщення... У нього в руках ключі, якими зачиняє всі двері... Я кажу, що в сусідній аудиторії присутня жінка... Ми заходимо до неї... Вона ж до останнього продовжувала грати в теніс.

Із попореднього фраґменту сну: начебто та ж жінка, що грала в настільний теніс, набула образу організатора новорічного свята. За задумом, перед дітьми має несподівано з'явитися Дід Мороз на ім'я Апрель (саме з українською вимовою "е"). Для такої з'яви він мав пролізти через ляду в підлозі і нею ж зникнути. Проблема виникла в тому, що магія зникнення не вдалась... На тому місці, де стояв ДМ, залишились двоє дітей: хлопчик (мій син) і дівчинка (його однокласниця), які й виявили, як магія зникнення перетворилась на кумедію. Довго не міг ДМ знайти момент відволікання дітей, щоб сховатися за ляду... Але коли туди заліз, стало помітно крізь відкритий отвір у підлозі, як він силою проповзає під підлогою... Син, вказуючи пальцем на ДМ, вигукнув: Дивіться, Апрель... Апрель... Розвінчуючи створену дорослими містифікацію свята.

Діти в машині: мій син і його однокласниця. Їдемо центральною вулицею міста Житомира в сторону Соборної площі. Проїжджаємо книгарню і кінотеатр "Україна".

Зазираю у вікно магазина...

Я з дружиною заходжу в меблевий магазин, який ліквідовується. Там знижки на 50-70%. Ми дивимось меблі: комод, столик, трюмо і розуміємо, що ціни однаково захмарні...
P.S. Магазин з реального життя, існує вже рік у стані ліквідації. До нього заходили доволі давно.

Дача. Город. Вода, в планах скупатися, але так і не скупався...
Сусіди... Сусід каже про куфайку...

Гноярка: мішок зі старими сухофруктами, що я колись залишив за лазнею, перетворився на більшу купу - з листя, трави, решток їжі. Дивно, але видно хтось, орієнтуючись на цей мішок, почав утворювати гноярку...

Непораний у батьків город. Весна. Я кажу, що пора вже щось садити. Мати каже, що треба оновити насіння, якому по 7-8 років. Я кажу: то в чому ж проблема? Треба купити, а воно розростеться!