Якась відпочинкова зона. Я приходжу до якогось літнього дому, до якого маю пряме відношення. При вході дізнаюсь, що у нас замешкав молодий слон. Десь подівся його власник і ніхто не знає хто він. Зрозумів, що клопоту з ним уже вистачає. Хтось виходить з кімнати і каже: "Так він же щось говорить! Тільки слова якісь невиразні", - й одразу робить пропозицію: "Попробуй ти! Може, в тебе вийде зрозуміти його!" Я починаю гратися і говорити щось тому слону, а він, піднімаючи свій хобот, і, граючись артикуляцією, вимовляє поодинокі російськомовні слова. Я їх ідентифікую і розумію. Отже, перший висновок, який ми робимо: власник слона російськомовний. З тематики слів, в яких згадувались предмети розваг: "розовый", "шарик" тощо, прийшли до висновку, що слон якось пов'язаний з дітьми, зокрема грою з ними. Ми даємо реалізувати слону свої ігрові потреби і створюємо відповійну для того відпочинкову зону. Найбільше, що нас непокоїло: як вайликуватий слон грається з дітьми так, що їх не зачіпає своєю масою тіла й ходить між ними доволі акуратно? Відео з дітьми і підлітками виставлено в YouTube, яке, несподівано для всіх почало набирати популярність. Відчиняю двері в якусь кімнату, де сидять два брата Ярослав і Юра. Їхня місія допомагати дітям у спілкуванні зі слоном, зокрема в проведенні різноманітних розважальних ігор. Щось питаю за слона, у відповідь чую якесь розчарування. Кажу, що відео з ними набрало в YouTube багато переглядів і коментарів. Навіть є прямий коментар про цього слона, записаний на відео фінськими дітьми. Вмикаю і показую їм, як діти з далекого куточка коментують і висловлюють захват під час перегляду відеороликів. Бачу, як Ярослава і Юру це підбадьорює. 0412'
Я з дружиною і ще двома знайомими в Польщі. У нас творча поїздка, яка також передбачає деякі приватні зустрічі. Протягом поїздки ми маємо два рази зняти готельний номер. У першому готелі, де ми поселились, відмітив для себе обслуговування - на вищому рівні. Були деякі запрані речі, що залишились на сушці. Саме в той день, коли ми збирались до виїзду, до нас завітала адміністратор і запитала мене: "чи знаю я людину...", називаючи моє ім'я. На грудях у неї, спеціально для ідентифікації, висів металевий бейджик із назвою моєї організації. Тому, на її питання про мене самого, я трохи "підвис" із відповіддю "так!" Тієї миті вона повідомила, де знаходяться мої висушені речі, які я маю забрати. Я відповів, що за ними вже пішли.
0634'
Шукаємо православний храм, знаходимо католицький - велика споруда білого колору, а неподалеку непримітний православний: дерев'яна хатинка, але не зруб, а збита з дощок, які від віку стали майже чорними. Ми знаємо, що нещодавно церкві дали нове ім'я. Йде назустріч якась жінка. Маємо намір у неї запитати за той пошукуваний храм. Грає Біґ-бен: "бем-бем-бем..." Якийсь чоловічий голос каже: "Бенклі святого Юра". 0703'
