Сон 120224 "Чотирьохгранна монета"

Недалеко від дому (таке переконання) показую дружині малознайому їй вулицю, яка виходить на трамвайну зупинку, якою бувало раніше проїжджала в інший мікрорайон міста. (За всіма відчуттями події відбуваються у Польщі, хоча присутнє щось помежове з Україною). Навіть висловила інтерес до такої подорожі. Для себе настільки виразно уявив хитросплетіння вулиць і напрямків, наче подивився на друковану мапу міста. (Цікаво, що жодних асоціацій з містами, в яких я був чи жив, вона не мала). Тільки-но підходимо до зупинки, й одразу відзначаємо, що рушає з місця і їде начебто бажаний нам трамвай. Я ж кажу, що за цим трамваєм стоїть другий, але помиляюсь, це були вагони першого. Коротко очікуємо наступний. Сідаємо, але чомусь одразу не їдемо. Якийсь пасажир старшого віку просить мене подивитися на його монети, аби допоміг їх перерахувати і заплатити за проїзд. В одній руці тримаю приготовлені свої три злотих, другою рахую його: 50 грош, 10 грош, 20 грош... гоп, якась незнайома монета, на якій написано 32 злотих. Починаю розглядати уважніше: видно, якась ювілейна, з чеканкою якогось пам'ятника, має не зовсім круглу форму, а наближену округлостями до квадратної. Питаю в господаря: що за монета? Називає незнайоме мені слово, яке так само читаю на цій же монеті - видно, назва міста. Чомусь це слово віддалено нагадує слово "комунізм", так, якби "комунар", але звучить воно виключно в польському дусі та несе зі собою зовсім інше значення, трагічне, таке, як Катинь, Смоленськ - місця жертв репресованих поляків, що й підтверджується трагічним зображенням копії скульптури на монеті. Кажу цьому чоловіку: давайте я її у вас викуплю? Якщо хочете, за рахунок неї заплачу за проїзд? Помічаю його невизначеність: грубіших монет немає, а ця - майже декоративна - не розрахуєшся. Проявляю свою наполегливість, адже вже треба приймати рішення: поряд нас став кондуктор і просить розрахуватися. Працюючи на випередження, кажу, що розраховуюсь за двох. Так як в самого монета на три злотих була одна, розрахувався банківською карткою. Насамкінець пригадую свою колекцію монет, яку залишив в Україні і невідомо де поодинокі монети, які почав назбирувати, живучи в Польщі.

Сон 030222 "Освоєння матеріалу"

Їду по місту гоночною машиною, такою заниженою, які беруть участь у ралі, але в якомусь спрощеному варіанті. На якомусь етапі дорога звужується і стає неймовірно покрученою. Вирішую розвернутися і їхати в зворотньому напрямку, але для цього треба знайти відповідне місце для розвороту. Не знаходжу або ж знаходжу малоймовірне для маневру. Встаю з машини і вручну перекидаю її на другу сторону. Цікаво, що на якомусь етапі фіксую такий момент, що в машині лежать якісь цінні, мало не золоті монети. Із-за них не можу покинути машину просто так посеред дороги, адже авто має відкритий салон, тому мушу все вирішувати власними силами. Все ж таки перекидаю автівку вручну і їду в зворотньому напрямку. Поки розвертав, вже пізніше, в машині, зауважив, як на звичайній ґрунтовій дорозі вступив у якесь собаче лайно і воно створює як ароматичну так і моральну неприємність.

Йдучи з цеху в цех, зауважив, як в одному кутку лежать шматки якісного мідного кабеля. Вирішив окремо, на зворотньому шляху, їх підготувати на коротші кавалки і забрати собі в сумку. Тепер із поверненням, я біля них зі спеціальними ножицями. Починаю потроху різати. Події відбуваються мало не в цілковитій темряві та тиші. Поряд мене опиняється мій колега. Так як все відбувається потайки та певним хвилюванням, на незначний шум від ножиць "підтягуються" румуни, які так само починають освоювати матеріал. Тепер чую, як до нас наближаються нові колеги, яким так само є до всього, що ми робимо діло і з ініціативністю починають доопрацьовувати решту. Один колега розповідає про конкурсний відбір на фірмі зі знання німецької мови і те, що йому вже призначено скоро їхати на новий об'єкт, тепер уже в Німеччині. Навіть щось зображає німецькою мовою. Під останок дивлюсь на сумки румунів, а в них уже лежить якась попередньо узята мідь, скручена в добрі кола... Наче розібрали все і всі, що хотіли і хотів. Зауважую: окрім моїх ножиць, які брав із собою, що на останок раптом виявились ще два аналогічних, наче хибне враження решти по незужитому матеріалу.

Сон 070919 "Наче гортаю спогади..."

Екскурсійна подорож з лишньою технологізацією. Я б сказав: нові віяння не завжди вирішують справу в кращий бік. Беру участь у колективній подорожі центром міста. Потрапляємо в приміщення, де екскурсовод показує, як голосовими командами керує кімнатою. Зі словами "Make up" переносимось, наче ліфтом, у нове приміщення. На якомусь етапі питає: чи хотіли б відвідати туалет? Отримує в масі позитивні відповіді. За новою командою, зачекавши трохи часу, так, наче б були в черзі, заходимо разом у приміщення схоже на амфітеатр зі сходами-сидіннями виконаними з сітки. Рекомендує присісти й отримати відповідне задоволення. Так, як все відбувається в масі, нічого цікавого і, як можна так виразиттися, "приємного" в тому не знайшов. Мить і пропонують йти далі, покинувши заклад. Зазираю зі спини на свої штани, а вони мають від такого сидіння округлий слід характерного кольору, що зовсім мене не втішає. 0400'

Дивлюсь сон, наче гортаю спогади.
От я спілкуюсь з дружиною... Дивлюсь на світлину з її телефону, де колись вона стояла на дворі, біля вікна нашої (таке вві сні переконання) квартири, поправляє щось у чоботі. Там вона падала, а зараз коментує ту подію... Якась молода полька хоче мені щось віддати, а це знецінені українські монети (білий метал), де стерті від часу, а де з отворами. Я ж кажу: "вони нічого не коштують". Придивляюсь, а одна з них мені не знайома і викликає інтерес: на одній стороні викарбувано, як на замковій споруді стоять чоловік і жінка, він її обіймає зі спини, дивляться вдаличінь, а на обличчі маски птахів, спочатку мені видались їхні обличчя кумедними: з гоголівськими носами. Питаю себе: що за дивна монета?.. Дивлюсь на якісь темнокоричневі глянцеві стовпи, виконані з запеченої глини. Роздивляючись якось зблизька, перше, що спадає на думку: це якась альтанка. Питаю в дружини: "Як так можна було зробити?"... Проходжу знайоме мені місце, де видно, що тракторами навезеною землею загорнули ділянку, яка була занедбана, а зараз приймає гарний вигляд (продовження якогось сну)... Спілкуюсь з жінкою по телефону, дивлюсь на наступну ділянку, біля якої треба з асфальту прибрати землю, помити водою територію заїзду. Дружина все це коментує... Чую знайому мелодію, а там слова: "З'явилась відьом відьмча самота...", на мотив народної пісні "Гай, гай, гай..." 0500'

Сон 160418

Чоловік з чемоданом, темна конячка в політиці. Має зі мною щось домовитися. Ми організовуємо зустріч. Він з неприємними особами. Події відбуваються в ресторані: багато білого кольору (столи, стільці) і денного світла від великих вікон. Я записую потайки нашу зустріч на телефон... Геть неприємна особа. Така ж, але не до кінця зрозуміла, неприємна від нього пропозиція про мою можливу участь у чомусь. (Зміна кадрів). Я вже не в приміщенні, а на лоні природи. Чергова об'ява тієї ж особи. Присутні різні пересічні люди: туристи, відпочивальники. На столі стоїть його пропозиція, чи щось того роду - в пам'яті залишилось щось округле та прямокутне, як валіза. Я хочу засвітлити цей компромат. Уже вийняв телефон, почав знімувати, але спохопився, що на телефоні присутнє більш компрометуєче відео з цією особою, яке я знімав у ресторані з-під столу, зокрема, як він гидко сміється над певними цінностями.


Картонний кабінат. Я там працюю. З підвального приміщення, що слугує за стокову яму для води, з метою технологічного охолодження певних агрегатів, знайшли великий контейнер оригінальної форми з часів ІІ світової війни. Підняли його нагору. Він по-серйозному зачинений замками ричагово-розсувного типу, які не так просто зрушити, аби відчинити. Очевидно, що контейнер був доставлений з Німеччини, але за яких обставин був схований від стороннього ока? - залишалось загадкою. Зібралась офіційна комісія, щоб узяти участь у його розпломбуванні та складанні акту того, що всередині. Припускали навіть наявність бомби чи снарядів ІІ Світової війни. Певними зусиллями його відчинили. Відчиняв його безпосередньо генеральний директор комбінату. Як виявилось, там були двигуни по-серйозному закріплені кожна на гідравлічно-амортизаційні системи, які згодом вилучили їх з контейнера додолу. Видно, вони мали бути задіяними для цього комбінату, що діяв ще за часів ІІ світової війни для потреб фронту. Інженери обговорюють: що з тими двигунами робити. Хтось безнадійно повідомляє, що вони на меншу напругу та у зв'язку з тим, що пробули стільки часу у воді - їх тільки, що на металобрухт.
У мене певне завдання від генерального директора. Я маю вийти в місто. Беру монети, залишені на якомусь сіні чи то дерев'яних ошурках до того, як почали відчиняти контейнер. Іду з ними в місто. Зупиняюсь біля п'ятиповерхового житлового будинку, виймаю монети, щоб їх втавити в альбом, який поклав на капот машини. Монети доволі великі - з долоню. На одній монеті зображений Іван Франко, на другій - Юрій Федькович на інших - Тарас Шевченко, на одній з монет - фраґмент голодомору. Звороти прикрашені сценами з творів згаданих письменників. Монети - без номіналу, виконані доволі акуратно і цікаво, але надзвичайно великі, щоб їх називати монетами, скорше це медальйони, які виготовляли в якості сувенірної продукції. Цікава у мене майнула думка: двоє авторів зі західної України... Образ Шевченка залишився в пам'яті невиразним... Так як монети незручно великі, я все ж таки мушу покласти їх у фотоальбом, у якому світлини кріпляться під плівку. На перших сторінках все зайнято, наприкінці вільніше. Разом з монетами я маю шматок хліба, який розрізаю на тонкі скибки. Одна скибка відрізана мною нерівно... Як монети, так і хліб я кладу в альбом, але на окремих сторінках. До мене виходить друг мого двоюрідного брата, якого бачу перший раз. Він питає, чи просохне хліб, якщо я так його складатиму? Я відповідаю, що все буде добре: альбом повністю не закривається і хлібу це не зашкодить.