Сон 130622 "По-новому"

Їду в Канаду зі сторони Росії. Наскільки все в Росії бідно і сіро, а як тільки переплили човном, наскільки в Канаді все краще і в рази по-іншому. (За логікою короткого маршруту мала б бути Аляска, США). Спочатку цей маршрут проробив по GPS, але якось інтегровано з YouTube, або щось близько до того. Другим разом фізично. Знаю, що разом зі мною в подорожі є дружина, але на найцікавіших моментах показую синові. Наприклад, по перетину водного кордону між країнами - привабливий пристанок, який починається мало не з Діснеївського замку: парадні ворота, вежа, атракціони. Знаю, що в подорожі із нами була птаха, хочеться назвати папуга, але в своїй поведінці більше нагадувала якогось милого і пухнастого хом'яка або котика. Із першою подорожжю ця птаха замешкала на вежі разом із поважним орлом, навіть здружилися. Отже, другим разом я, так само, повільно пропливаючи в повітрі разом із сином (не можу стверджувати яким це так могли робити повітряним судном) наблизились до цієї папужки. Син навіть взяв її на руки, адже птаха впізнала його, але мусили повернути на місце. (Прощальна зустріч). Важко подорожувати разом із такою тваринкою. Я згадую, що в Канаді маю деяких знайомих. На ці роздуми раптом опиняюсь із дружиною у однієї знайомої (асоціативно міркував про сестру Ю.Ґ.), а тут виявилось середніх років особа, яка, сидячи в якомусь чарівному домашньому куточку, зробленому прямо в стіні, почала розповідати про свої переживання та любов до свого чоловіка і все це зайшло, в форматі монологу, так далеко, що від емоцій навіть розплакалась. За собою чую чоловічий голос вибачення, і що ми підемо, нехай так і сидить, а ми самі закриємо за собою вхідні двері. Останнім поглядом на цю жінку, згорнуту в клубочок, у позі обіймання власних ніг та приховування обличчя, оцінив наскільки має довгі коси кольору блонд, що ними мало не по-художньому був підкреслений контур її образу та того затишного місця, в якому сиділа. 0111'

Написавши цей текст і заплющивши очі, раптом постали образи гілок синьої сосни, які доповнились образом пагони алое, а врешті преобразились у листя коноплі. Так і подумалось: всі рослини із візуальними голками. (Видно, таке постсприйняття друкованого тексту). Ці образи змінились у графічний візерунок, більш схожий на сіро-чорний художній орнамент з ідеєю запозичення з якоїсь геометрично правильної вишивки. Чомусь подумалось: як варіант можливого татуювання. 0122'

Сон 120220 "Отак!.. Старість"

Я з батьками десь на виїзді оглядаємо нове житло. Після виходу на пенсію, вони вирішили переселитися в нову хату, але з таких, які були в ужитку, щоб зробити косметичний ремонт і жити в покращених умовах. Так от, на нове житло спочатку я дивлюсь перспективою з космосу, а потім із наближенням зуму: доволі красиве, як і решта будинків цього району. Тепер ми у дворі цього дому. Звертаю увагу, як нерівно під ногами лежить червона бруківка, що від року в рік уже здулася та частково полопала від підняття ґрунту. Обходимо дім, а там покинутий сад з сухою водоймою, більше схожою на покинутий басейн, але й те неповне визначення. Видно раніше ця "водойма" була окрасою тильної частини дому. Десь, по інший бік від нас, сидять поміж кущів чужі діти, схоже, з найближчих будинків. Вони гралися між деревами в піжмурки, а тепер споглядають за нами. Проходжу півколом над тим "озером" вперед, вирішую: що це не те, що батькам треба, ще й хата неймовірно велика! Повертаюсь назад і западаю в яму, порослу гострими кущами (асоціація з дикою трояндою). Мати йде за мною, частково допомагає піднятись. Вибираюсь, вказую, аби й вона була акуратна. Висловлюю батькам остаточне судження, що на старість немає потреби у великому будинку, в якому треба буде весь час робити якісь покращення, достатньо невеликої, скромної хатини. Тепер я у дворі батьківського дому, заходжу в дім баби Марії (померлої). Батьки якраз переселились зі своєї частини дому в цю половину. Заходжу, а там практично нічого не змінилось, лише пробиті колись на двір двері, вже замуровані, і на тому місці красива наштукатурена шуба. Зауважив, що при вході, веранда не перефарбована (має, як і колись, ексклюзивний блакитно-зелений колір); висять якісь давні короткі шторки, аж під саму стелю, окремо від вікна; в кутку кімнати, над кладовкою, примітив дерев'яні ножиці, як давній символ від часів будівництва дому. Запитуюсь: "Чому я раніше їх не помічав? Добре було б сфотографувати якось! Доволі ориганальна річ". Мати готує їсти. Дивлюсь, як вона це робить: до смаженої картоплі з цибулею додає сметану, перемішує в пательні, потім накладає мені у велику білу тарілку, але не трапляє: частина страви випадає поза неї. Я поправляю і спокійно вказую на те, що залишилось на столі: "А це?..". На що мати знизує плечима і каже: "Отак!" Наче вибачаючись і за випадок, і за свою старість. Цієї миті я помічаю, наскільки вона від старости слаба! (Образ "старости" вже зустрічався за тиждень уві сні). Я міркую собі, що мені з сестрою, може трапитися так, як з батьками, доведеться жити в одній хаті. Як то ми будемо давати собі раду, коли будемо такими старими, як наші батьки? 0415'

Сон 051218 "Приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати?"

Дачний будинок. Я разом із сином у кімнаті сховався під вікном, що біля дверей, і скручуємо якусь дивну "штору" в рулон. Все робимо акуратно і на повному серйозі. Син розповідає про школу і тамтешні обіди. Зовні цього дому є люди, які, як я відчуваю, налаштовані проти нас "вороже". Вони слідкують щомиті, зокрема за тим, що ми робимо. Найвиразніше для них спостерігати за тим вікном де ми сидимо: вираховувати наші наміри за порухами тіней і фіранки. 0200'

Піднімався на телевізійну вишку через приміщення. Як альтернатива: був ще один вхід нагору - зовнішній, але ним не користувались. Там мали встановити електролічильник. Існували великі вимоги до одягу. Треба обов'язково там працювати у спеціальних бутах. Тому, коли було вирішено, що "я не підніматимусь", ще від початку роботи позичив їх колезі, а згодом і самому стало цікаво: як там? Піднімаюсь "внутрішніми" сходами: спочатку по вертикальній драбині (руки-ноги), а з наступного прольоту звичним ходом - ногами. Обладнання і все до чого я торкався, було новюсіньким: перила фарбовані в свіжосинє, сходи - незатерті. На горі в приміщенні знайшов своїх колег. Директор з моєї колишньої фірми (як у реалі), в образі робітника, попросив не входити, вказавши на нерівну підлогу. Без його попередження бачу ті загострені технологічні відступи, на яких, без спеціальних бут, можна прохромити наскрізь ступні ніг. Подивився на те все і пішов. 0536'

За пару днів до виїзду дивлюсь рейси на потяг. Відзначаю собі в пам'яті час, коли мені треба буде виїхати. У відповідний день їду на залізничний вокзал. Приїжджаю і купую квиток на найближчий рейс: виїзд десь о 10-й годині вечора. Приходжу на перон і намагають надати нормального вигляду чорній торбі, що розсоталась від гори довгою плутаною стрічкою, яку закручував вітер у різні боки. Поки пораюсь і приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати? Начебто так планувалось, що мусив би виїхати десь у скорому часі? Дивлюсь на годинник: десь за півгодини шоста. Пригадую: що потяг, який мені був потрібний, відправляється о 5:35 год - час, на який "не встиг" на пару хвилин, той час, коли возився з торбою, а він, логічно, що стояв тут на пероні?!