Прийшов у якийсь офіс забрати дві книги й дві упаковки з медійним матеріалом до них. Книги стильно оформлені, чорного кольору зі золотим малюнком. Чую розмову двох жіночок: відвідувачки та співробітниці. Перша отримала також дві книги, але одна із них виявилася уживаною, на що я звернув увагу, коли взяв до рук. Хоча ця книжка прийшла з Америки, на її сторінках було видно витиски від ручки з малюнками якоїсь малої дитини. Так, наче на сторінках накладених поверх, бавилась дитяча рука. Візуально сторінки з першого погляду чисті, а під кутом на світло - примітивна творчість. Книга була англійською мовою, зокрема являла собою підручник з вивчення корейської. Знаючи, що моя дитина нею цікавиться, а ця жіночка від цієї книги відмовилася, прошу співробітницю поки її відкласти на певний час, адже другим візитом хотілося б її забрати собі, звісно ж з певною знижкою на її уживаність.
Ходжу по музею, розглядаю виставку. Підходжу до експозиції з грибами. Дивлюсь на різницю, які гриби є отруйними, які їстівними. Цікаво, що на виставці представлені були гриби з Кореї, які певною мірою суттєво відрізняються від наших більшим розміром і виглядом. Коли підійшла співробітниця, дещо прояснила щодо експозиції з грибами. Довелось навіть зазирнути під шапочки, опустившись нижче до підлоги, здивувало, що деякі корейські гриби були з-під долу замальовані в жовто-блакитний колір. Чому б так? Щоб не з'їли? - подумалось ще й таке. 0500'
