Сон 260724 "Фатальний збіг подій"

Румунія, якийсь приватний дім. Приїжджає на оглядини старший з функціями поліцейського, але в розмовах поводиться, як батько. (Не буквально як рідний. Певні асоціації з одним із героїв свіжопереглянутого фільму). Каже до мене: "Подивимося, як ти живеш?" - і дивиться на антени та як укладені на них кабеля. Дивлюсь і я, та вже розумію, що не так: телевізійні антени на нижні частоти мають довгу петлю кабеля, які висіли неопаскованими (певна асоціація з роботою, але більш пов'язана зі взірцевістю виконання роботи). Починає мене вичитувати, як поліцейський правопорушника, що не дотримуюся суворости життя по закону. Десь внутрішньо починаю себе картати: "Яка халепа: завжди і в усьому стараюсь бути акуратним і пунктуальним аж до дрібниць, а тут, навіть самому не сподобалось, як цей недогляд допустив?!"

P.S. Цікаво, як у сон потрапило переконання, що я в Румунії? - у реальності якраз іде другий тиждень, як знаходжусь у цій країні. Коли проснувся, виникло подвійне враження: Румунія чи все ж таки Молдова? Таке переконання також виникло з реалій: більшість будинків у північній частині Румунії, які бачив по селах, мені нагадали Молдову, а також дещо з південних регіонів України. У деяких типах облич румун бачу багато спільного з українцями: схоже, що свого часу наші народи трохи перемішались, можливо, з часів Київської Русі, коли князі ходили походами до болгар.

Не дотримався якоїсь юридичної норми, і мені призначили кару. Один орган виписує, другий підтверджує і перескеровує на виконання покарання у вигляді трудової праці. І от мені приходить повідомлення, що я маю з'явитися за вказаною адресою, а її місцезнаходження - в Кракові. Зазначено число і дату. Повідомлення прийшло на е-мейл. Справджую календар і розумію, що початок покарання має відбутися сьогодні... за дві години. Як так? Мені до того міста добиратися мінімум півтори, і це в другій половині дня - час пік, а я ще жду якогось формального підтвердження у якійсь іншій справі. Розумію, що таких, як я є й інші. Починаю дзвонити на контактні номери тих структур, що скеровували і перескеровували, чому так відбулося, адже фізично - це не реально: усе кинув і маєш бути там!? І з кожним дзвінком і походом у одну з контор, яка знаходилась через дорогу (тут асоціації з рідним містом), я розумію, що саме сьогодні і в цей проміжок часу, це питання я не вирішу. То хтось з чиновників сьогодні відсутній на місці, а хтось узяв відпустку, а інший, на іншій посаді - звільнився, а на його місце приходять інші працівники і щоразу нові. Навіть ув е-мейлі одної контори не було телефонного контакту. Поки "розв'язував цей вузол" дилем, врешті-решт дивлюсь на годинник і бачу скоре наближення до 08:00 години вечора. Констатую: це ж так за бюрократичними перепонами летить час! Трохи в шоку, але ніц таку фатальність не зміниш.

P.S. Якась комбінація фатальних подій, що спричинена війною в Україні, а торкається переважно чоловіків, "синхронізувалась" із подіями перегляду фільму з кримінальним підтекстом.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 101222 "Больове місце"

Цілеспрямована поїздка в Польщу двома автами, аби купити та оновити деякі речі. Разом зі мною двоє людей: батько (пенсійного віку) і син (десь мій одноліток) (уві сні для мене є знайомими людьми, хоча жодних асоціацій з реалом). Для такого "ґешефту" везли із собою певні свої речі. Зупинилися в одній польській родині, яка мило нас прийняла в своєму домі. Перебуваючи в гостях обмінялись із ними багатьма речами. Все виглядало так, наче кожна річ - це подарунок взаємности від щирого серця. Ось пора вже їхати. Дві машини переповнені речами доверху: якийсь одяг, ковдри, фарфоровий посуд, зокрема мистецько виконані вази. Якісь роблю розвороти машиною, аби виїхати з двору, друга щось не справляється із цим. Виходжу, аби чимось зарадити. Оцінюю: в їхній машині настільки тісно, що "батько", сидячи на задньому сидінні, весь завалений тими речами. 0730'

На прохання якогось керівника приїжджаю оглянути причини непрацюючої антени. Великий приватний дім. Починаю від входу до телевізорів і до самої антени. Починаю оглядати кабеля, а вони різні за діаметром, розгалужена дивним чином через коробки з'єднання. Виходжу на двір, аби оглянути кабеля ззовні і цієї миті розумію, що на цьому виклику вже колись був, але давно (спогад про далекий забутий сон). Зовнішніх пошкоджень немає. Питаю в якоїсь господині конкретніше за проблеми з ретрансляцією каналів. (Насправді, весь час було дві господині, наче сестри, хоча різні за статурою і зростом, можливо, подруги). Як виявилось, і що мене найбільше дивує в заможних людех, так це показова комизність до дрібниць. Виявляється все працює добре, окрім незначних проблем із двома каналами. За весь час пошуку причини, якісь з'єдння довелось розкрутити, абияк з'єднати, ще й опинитися на штучному насипу, де росте виноград та інші рослини, куди вони заходять (певна асоціація з дитинства). Там виявилась якась дивовижна "жива поличка" з фруктами та ягодами, інтегрована від живої рослинності. Отже, беручи з полички - зриваю з гілки дерева. Наче щось спробував узяти на зразок жовтої сливи. Викладені дари природи одна біля одної настільки гарно, що одразу можна замилуватися тим образом. Чомусь "сестри-подруги" пригадали, як колись у їхньому дитинстві тут жили оси, мали вони велике гніздо. Я ж озираюсь і бачу подібне, але невелике, щось схоже на загорнутий папір. Вказую на це. Сходимо з того пагорба. Знову переймаюсь кабелями. З'являється якийсь чоловік, згодом ще один. Прямо у дворі, на теплому сонечку виникає у однієї дівчини еротична поведінка до одного з хлопців з голим торсом. Він розслабляється від її дотиків. Тієї ж миті інший хлопець підходить до нього і наносить гострим ребром перстня довгу подряпину на рівні плеча. Той гнівно обурюється: одна вже така є! Хлопець з перстнем роз'яснює, що таким чином він гартує в ньому стійкість до больової чутливости, та, якби наносити тих подряпин багато в одному місці, та ділянка стане знечуленою. Дівчина з еротичною поведінкою запрошує мене до їхнього товариства, я відмовляюсь, але підходить до мене хлопець із перстнем і пробує на мені зробити подібну рану, але по одягу не так вже й виходить. У відповідь роблю якимось ударом боляче йому. Раптом зліва від мене з'являється Арнольд Шварценеґґер в образі одного з героїв фільму "Хижак" (Predator), і дивлячись на хлопця з перстнем, починає наносити порізи ножем у відповідь (за мене) спочатку на своє тіло (голий торс: груди, живіт - овалом), а в продовження - подібні порізи й тому хлопцю, хоча останній починає від них тікати. 1000'

Сон 240319 "Нереалізовані бажання"

Кінець фільму. Герої збираються у відпустку. У знак успіху встановили другу антену. Якщо протягом сюжету я був у ролі спостерігача, то тепер - головного героя, який заліз на дах і біля антени виголошує свою останню репліку. Героїня має летіти на якомусь драконі зі своїми родичами. Звертаю увагу на елементи антени, яка має пару накручених спіралей - металом на метал. 0233'

Романтично пригодницький сюжет з елементами мазохізму та криміналу.
Головний герой намагається сподобатися одній жінці, але все, що їх в'яже, так це професійні стосунки, які час від часу сходяться у вирішенні певних завдань. Його долають сумніви: він відчуває в собі дуальність в усвідомленні своєї статі, дехто б дав назву "бісексуальність", але це визначення дається людям з однозначною реалізованістю, а тут, з одного боку він все життя хотів би бути жінкою, з іншого - в нього прокинулися почуття саме до тієї, яка його ігнорує в сексуальному питанні. До слова: головний герой десь схожий на Фреді Меркюрі, зокрема вусами. Він призначає професійну зустріч десь на заправці, в процесі роботи пробує виразити свої відчуття, які даються доволі складно. У паралель виникають (за кадром) думки в жінки, за якими ми чуємо про її вагання і сумніви в його до неї щирості. Не менш складні внутрішні вагання й у неї. З'являється одразу кадр, за яким важко второпати, що коїться: цей чоловік у туалеті, частково привстає з унітазу, де перше, що бачиш - по ногах стікає кров... Погляд не в фас, а в профіль, тому поява крові неясна. Він знову присідає, й долею секунди помічаєш, що він без чоловічих геніталій. Наступним кадром показують, як жінка, з якою він був на тій заправці, нарешті приймає рішення запропонувати приватну зустріч. Перебуваючи в середині приміщення, не помічає, як зовні на станцію нападають озброєні бітами молодики, аби побити вітрини, вкрасти щось із магазину. Біля якогось смітника спиняється один з тих хлопців, піднімає з асфальту якийсь аркуш паперу, чи шмату тканини (трохи невиразно), й змінившись в образі, розуміє, що тримає річ залиту кров'ю, кидає на землю. (Мініпробудження й продовження сну з іншим сюжетом, але з тими ж головними героями). Жінка і чоловік зустрічаються в такий же вечірній час біля ліхтарного стовпа, десь у парковій зоні. Вони тут сам на сам, їм є, що сказати один одному. За кадром починає звучати вірш по одному рядку, з паузами, аналогічними до прочитання:
"Пора би осінь перейти,
Забравши назовсíм зміїні жалі..."
(Почув лише три рядки, запам'ятались лише два перших). 0530'

Сон 220219 "Чи все взяв із собою?"

Прихворіла донька і до нас додому вперше приходить вчитель. "Зависло" трохи навчального матеріалу, які варто було б пройти, закріпити пройдений. У той же час я теж вдома, хоча жінка з дитиною на лікарняному. Приходить вчителька, а в нас не до кінця прибрано, зокрема дитяче ліжко, але виглядає виправдано - дитина ж мусить видлежуватися! Сідають займатися уроками, але від початку треба дорозповісти донці вірш Тараса Шевченка "Заповіт". Донька починає: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте..." Мені не подобається награна виразність читання, а вчитель мовчить і уважно слухає. Потім додає зауваження і показує, як правильно треба читати: менш з надривом, а більш вдумливо. Більше у неї виходить пояснити практично, зачитуючи уривок з цього ж вірша. 0323'

Центральна дорога на Київ, біля батьківського дому. Понад трасою зрізають під корінь дерева. Працює велика бригада: стоїть характерний гул працюючих пил.

Майстерня, щось за столом ремонтую. Збираюсь на заявку, складаю чемодан. Помічаю, що деякі інструменти забув зібрати зі столу, на що вказує дружина, яка цікавиться моєю роботою, зі словами: чи все взяв із собою? Доскладую. Розумію, що з цієї заявки я прийду доволі пізно, так, наче це повтор чогось з минулого, що не було дороблено чи поламалось поновно. На якомусь далекому тлі чую й від матері якусь історію про літак, на якому зламалась друга антена і пропав інтернет. Навіть уявив довгу трубу, яка валяється на землі з частиною кабеля. (Щось у цій розмові перемішалась - порушилась послідовність, так, наче я маю відремонтувати ту поламану антену. Це стереотипний відбиток сприйняття материних розмов, коли хоче розповісти все і виходить, що перестрибує з теми на тему). Тепер дружина розповідає про те, що вона робить. Я прошу показати, і долучаюсь своєю практичною порадою: рівняю для неї кілька цвяхів із великими декоративними шляпками. 0430'