Сон 290123 "Транспортні пригоди"

Як водій бусика приїжджаю в центр рідного міста, до якогось будинку (в реалі - біля офісу, де знаходилась колишня робота), в якому щось маю забрати та поїхати далі. Десь зі мною була дружина, але вийшла з машини по своїх справах. Відзначаю, що в тому місці, до якого приїхав, доволі багато народу. Водій, біля якого припаркував свій бусик, підійшов до мене з проханням завезти людей моїм транспортом до мікрорайону М. та одразу з поверненням, посилаючись на раптову несправність свого авта. Погоджуюся, бо бачу, що ситуація нагальна, а подумки міркую, що мені в цей короткий час буде чим зайнятися у своєму бюро. Певний час минув, а мого автомобіля немає! Починаю з'ясовувати: вся ця маса людей прийшли до рекламного агенства за оголошенням на короткочасну роботу, аби рознести дуче число листівок. Тепер дивлюсь на них іншими очима: помічаю переважне число молоді, отже студенти, дивних людей середнього віку, якихось - пенсійного. Іду до директора цього рекламного агенства, аби він дав роз'яснення: коли має приїхати моя машина? Керівник, зайнятий своїми справами за робочим столом, мій візит оцінює, як чергову робочу ситуацію, видно одразу, що всі конфліктні ситуації сприймає зі здоровим пофіґізмом. Я знаю цей тип людей, вони можуть нагадувати тих, із якими у спілкуванні просто неможливо "пробити стіну", і це вже подумки починаю оцінювати, як загрозу для себе. На всі питання директор відповідає усіма формами залагодження ситуації: договір підпишемо; рахунок, який виставите, оплатимо; за машину не хвилюйтесь - буде! Даю собі якісь паузи, щоб подумати, десь заспокоїтись, але, щодо останнього - не виходить. Тієї маси народу не меншає, отже, поки я тут - в чужому офісі, той водій возити може "вічно". Повертаюсь до того директора. Слово за слово, аргумент на аргумент, що мені також "треба розвозити" і я переходжу на крик: "У вас люди, а в мене апельсини, яблука, персики!.." Кричу так, що чую, як від мого голосу в повітрі стоїть дзвін. Той крик чують всі, навіть ті, що були на вулиці. Так як посил голосу спрямовував безпосередньо на того шефа, помітив, як від нього він аж прикрив вуха та стало дещо дурно. Подумки оцінюю свій прихований дар, як такий, про який раніше знав і зрідка помічав за собою, але вже не в такій прямій практичній силі. Так само подумки відсилаю себе до акторського досвіду декламації текстів зі сцени. Поки в приміщенні та у вухах вщух цей дзвін, а присутні прийшли до тями та запала мервотна тиша, хтось прийшов із вулиці та сповістив, що мій бусик вже на місці і я можу спокійно йти. Десь тут з'являється дружина, пропонує сісти самій за кермо, я ж сідаю поряд. Побіжно озираю машину: чи все добре? - наче ок. Водій, який позичав, вдячний та з вибаченнями, що затримався. Я ж від неприємних для себе криків, адже не люблю виводити себе на критичні емоції, поводжусь, як завжди, як на когось ображений, дещо надутим і не говірким.

Їду з дружиною на власному авто, вона за кермом. На якомусь перехресті вирішує зробити поворот. Заїжджає на край дороги, зачіпає невисокі попереджувальні знаки із синіми написами для піших, біля того місця, де ведуться дорожні роботи. Одразу не спиняється, кермом вивертає так, що й зачіпає інші подібні знаки. А головне: всього цього не помічає. Кажу: що ж ти робиш? Виходимо з машини. Поряд якась військова частина. Підходять із неї хлопці у формі і спокійно починають прибирати поламане, ставити те, що впало. Всі ждуть поліцію. Як завжди, проходять мимо гапи, аби розгледіти, що трапилось. Кажу дружині: це вже другий випадок протягом дня! (Під час сну перший випадок пригадався, як спомин, забув, як прокинувся). Міркую: хоч у місто не відпускай!

Сон 301022 "Зміна комунікації"

Перебуваю в Польщі. Раптом в Україну для батьків треба відправити презент. Зібрав необхідні речі, поклав у робочий рюкзак, поїхав на автовокзал. По дорозі вирішив, що передам разом із рюкзаком. На автовокзалі минув гурт балакучих людей. Загалом, атмосфера в таких місцях незмінна. Знайшов потрібний автобус і водія, який їде до рідного міста. Став у чергу за тими, хто сідає на маршрут. Трохи простояв. Коли підійшла черга, швидко і безпроблемно домовився з водієм, отже, пора віддавати "торбу". Поки з ним спілкувався, згадував свій рюкзак, як такий, що має коричневий колір (в реалі чорний із логотипом "Пума"), беру рюкзак, а він має якусь веселкову гаму кольорів (щось на зразок краплинчастих малюнків Джексона Поллока). Сумнівів, що це моя сумка не виникає. Вирішую перевірити вміст. Розкриваю і перекладаю речі. Пора вже віддавати водієві! Хочу сфотографувати зовнішній вигляд, аби батько, який отримуватиме передачу, знав її на вигляд. І тут раптом у мене з'являється ідея, що краще передати ту невелику кількість речей у звичайному пакеті, адже, в самому рюкзаку залишаються ще й мої речі, з якими їжджу на роботу. Починаю реалізовувати ідею. Хоча роблю це швидко, чомусь це забирає час: всі відїжджаючі в автобусі та водій очікують не мене, а я тут ще перекладаюсь. Поки збирався наново, доклав ще шоколадки та якусь рибну консерву (логіка, як уві сні: звідки їх взяв - невідомо, асоціативна подібність із реалом, якби їх брав із холодильника). Все! - віддаю водієві. Форма і зміст влаштовує. 0333'

Сон 011120 "Маска-кляп. Краще не приховувати!"

Вирішили, що маски є неефективними і ввели правило носити такі, що нагадують кляп, аби багато не говорили. 0230'

Їду в машині з водієм, який виїжджає на таку звужену дорогу, що подібна до пішохідної. Питаю: чи тут вільно їздити? У той же час зауважую собі, що на ній є дорожні знаки. Він каже ствердно, хоча я бачу, що у будь-якому випадку їхати - нереально. Дивлюсь на огороджувальні бар'єри, що розділяють тротуар і так звану дорогу, а водій їде так, що ті бар'єри потрапляють просто під ліві колеса, хоча характерних звуків від того та видимих ушкоджень зовсім не відчутно. На якомусь етапі виїжджаємо на перехрестя, а водій відволікається десь убік і не зауважує чорне авто попереду і на невеликій швидкості вдаряється в неї. Перед цим зауважувально повторюю: увага, увага!.. - але він так і не почув. Вирішили від'їхати в сторону і почали з'ясовувати: що робити далі? А я бачу, що досвіду - ні в одного (з ким їхав), ні в другої (жіночки-водія, чию машину пошкодили). Я розповідаю, що для цієї ситуації є кілька варіантів розв'язання. Почну з двух головних: заплатити на місці домовлену суму відшкодування або дзвонити до страхових компаній, аби розповіли, якими будуть наступні дії. Для водія, з яким їхав, друге - бажаніше, адже перебуває у службовому транспорті, і так, як його діяльність напряму пов'язана з поліцією, то краще такі речі не приховувати.

Сон 131119 "Непередбачувана варіативність"

Приїжджаю у рідне місто. Вирішую зібрати про нього матеріали для нової книги, але не звичного характеру: в основу мають лягти художні оповіді про життя по-новому, щоб за згаданими вулицями, культурними локаціями вгадувались не старі обличчя "затертих" символів, а їхня оновлена функціональність, так би мовити: зсередини. Наприклад, для початку вже маю матеріал про лазню (в уяві зринула публіцистична стаття Ю.Ґудзя), де відчуття міста оновленого (таке переконання уві сні) зображено на рівні відчуттів чистоти шкіри. (Сама стаття торкалась іншої проблеми). Отож, із такою думкою минаю арку біля обладміністрації і виходжу на майдан ім. Корольова. Настрій такий, що погляд вже, увиразнюючи задум, вишукує свіжі ідеї до можливих матеріалів книги. Дивлюсь на два будинки, один стоїть на звичному місці (навпроти міскради), а другий (його копія) завис у повітрі. На першому стоїть в обнімку пара. На другому, наче копіює, друга, яку знімає на відеокамеру оператор, схоже, продумавши наперед цей "подвійний" ракурс. Тепер другий будинок починає над площею літати. Оператор, поринутий спочатку у свою роботу, трохи невтримується на ногах, ловить рівновагу. Тепер будинок у польоті розгойдується так, що оператор геть випадає з нього, але "літаючий об'єкт", наче підхоплює його. Така творча самовідданість починає бути небезпечною. Доходить до того, що цей будинок у повітрі робить взагалі незвичні реверанси, від чого мені вже стає "лячно", але не в емоційному розумінні, а на рівні усвідомлення небезпеки не лише для оператора, але й тієї пари, яка так само не втримується на ногах. 1245'

Їду закордон. Але в автобуса не перший раз дивний маршрут, що пролягає якоюсь ґрунтовою дорогою. Цього разу я допомагаю йому зорієнтуватися на місцевості, біжу попереду, навіть чимось його тягну за собою, але мені не важко. Земля змерзла, обабіч трохи снігу. Цього разу я їду усією сім'єю. Пройшли український кордон, тепер має бути польський. У водія постійно якісь хитромудрі плани, адже кордон стало перетинати складно. Цього разу він зупинився і десь із кучугури снігу добув ще одного пасажира, який чекав на нього, мені ж вручив паспорт мого сина. Як зрозумів, той чоловік певною мірою нелегал, а паспорт сина оформлений заднім числом, так, наче він вже перетинав кордон раніше. (Така логіка уві сні поки була прийнятною). Тієї миті хочу подивитися на свій паспорт, який оформили по перетині, та сина. Відкриваю перший, а там незнайомий мені чоловік, але я ще не здивувався, подумав, що насправді мій паспорт міг залишитися в дружини на руках, відкриваю другий, що мав бути для сина, а там портрет чоловіка, схожого на мене... Читаю: "Станіслав Вікторович". Отако! 0400'

Сон 141019 "Організація польоту"

Цікава числова комбінація з машинами. Для своєї роботи купую їх три штуки. Міркую, як дві з них ставитиму в гаражах, а на одній їздитиму. Одна з машин червоного кольору. Для повсякдення беру найстаршу, адже її буде певною мірою не шкода.
Проходжу з дружиною мікрорайон, в якому є свіжобудови багатоповерхівок. Дорогу переїжджає велика, неймовірно довга вантажна машина. Навіть задивився, як вона їде спеціальною дорогою без поворотів. Ось велика ділянка, яку звільнили від багаторічних тополь. На чималенькій площі стоять рядами широкі пеньки. Кажу дружині: "Печальне видовище, але з огляду на новобудову, яка стоїть вглибині цієї окресленої стежками території, видно, як посаджені нові дерева".
Йду на прийом до приватних спеціалістів зі здоров'я. Тримаю в руці морську свинку. Раптом помічаю, що вона замазала мені долоню й одразу починає виїдати накоєне. Не міг зайти в заклад, поки не з'їсть. Цікаво, що проявила себе, як свідома тваринка. Тепер все добре. Заходжу на прийом. Кажу, що був записаний. Мене питають: "Чи буде дружина?" Адже у нас обох співпадає час на відвідини. Кажу, що затримується. Тепер треба уяснити: чи записувалась вона до стоматолога чи косметолога? 0205'

Політ на повітряній кулі. Якась дівчина за кермом, яке знаходиться зверху над кошиком, у якому я з якимось чоловіком. Залітаємо в незнайоме торгове приміщення. Зачепившись шнурками, випадаємо. Рекомендуємо не обирати більше такий маршрут. Кажу: "Добре було б обсудити!" Пропоную: "Щоб далеко не літати, можна оглянути недоступні скелясті краєвиди над річкою Тетерів". Дівчина-водій пристає на пропозицію і разом із тим пропонує полетіти в якусь місцину на київщині, схожу за назвою "Буча". Питає: "Чи вийде в нас такий маршрут?" Погоджуємось на такі пропозиції. 0330'

Сон 140519 "Дорожньо-маршрутні перепетії"

Їду з дому до роботи. По дорозі зупиняюсь і виходжу в Варшаві. Спочатку вдивляюсь у написи на автобусах, які вказують маршрут. Переважно трапляються назви українських міст кирилицею. Щось знаходжу, що відповідає моєму пошуку. Так, як бус уже відправляється, хутчіш до нього заскочив. Тільки-но від'їхав, зрозумів, що в нього маршрут інший, ніж мені треба. Треба зійти, поки водій нагадує тим, хто не розрахувався при вході. Очікую момент, коли він стане на першій зупинці ще в межах міста. Той же водій коментує фізіологічну поведінку одного чоловіка, який стояв біля нього. За кількома поворотами нарешті зійшов. Водій змушений був зупинитися: хтось просто захотів проїхатись безоплатно. Я ще навіть не встиг розрахуватися. Поки зрозумів, від задніх рядів ще не встиг ані донести думку, що мені треба зійти, ані сказати щось про розрахунок. Треба рушати далі, але вже засумнівався: чи в тому населенному пункті вийшов, що так одразу помилився? Повертаюсь вулицями і дворами до автовокзалу. За рекламними вивісками переконався, що дійсно знаходжусь у Варшаві. Потрапляю в гості до давнього знайомого Б.Г., який, зі своїм другом Д.Л. (київським колегою по перу), спочатку мило спілкуються, а потім починають гру в бійку, де Б.Г. сидить, а колега маше зі сторін руками. Коментую те, що бачу, щось на зразок: хіба так виражається дружба? Бійка раптово обривається і Д.Л. дістає 2 л пляшку пива і ставить на стіл. Я ж висловлюю, що до останнього так і не дізнався наступного рейсу в місто М., до якого мені ще треба доїхати. 0435'

Сон 110119 "Перешкоди долаються легко"

Щось стається, що хлопці, з ким я знаходжусь, не можуть сісти за кермо машини. Отож, сідаю я і їду.

Якийсь чоловік має цілий маршрут, що пролягає всією Україною. Машиною об'їжджає різні точки, заходить у будинки, спілкується з господарями. Я залишився в машині (нова, стильна, червоного кольору) і випадково, відкриваючи двері (справа від водія), поламав замок: дверна ручка перестала відчиняти. Очікую водія, який приходить і все лагодить. Я подумки міркую: "Нелегко їздити, агітуючи за Порошенка!"
Водій у своїй машині (тепер схожа на фуру), яка летить дорогою, миється під душем.

Слово "Алгебра" розмашистим прописом у жовтій рамочці.

P.S. Залишилось найголовніше: згадати, що робили хлопці, коли я сідав на місце водія та чоловік "агітуючи за Порошенка".

Сон 041218 "Кінематографічні вибрики сну"

Тривала цілодобова дорога. Під кінець дня бачу, як водій утомлюється і прямо засинає за кермом. Буджу його, він знову засинає. Бачу його міцно заплющені очі в дзеркалі заднього виду. Трохи страшно: на повній швидкості, розбиваючи темряву світлом фар, їде водій, перебуваючи у глибокому сні, міцно зціпивши руками кермо. За коротку мить буджу його поновно і пропоную сісти самому на його місце. Він каже: а у тебе права якої категорії? Я про себе: "В" і розумію, що за кермо такого пасажирського буса я не сяду. День. За вікном ліси й лісостепові краєвиди. Якоїсь миті бачу вдалині великий завод.

Ми кожного дня приїжджаємо на підприємство виконувати одну й ту ж роботу, о 17:00 їдемо додому. Сьогодні я працюю з напарником осібно. Натрапляю на сценку, яка стає кінематографічною: двоє робітників закрилися в приміщенні, щоб з'ясувати між собою стосунки, й тут вони одним кадром перетворюються на двох масивних негрів, але один з них явно програвав за розмірами іншому. Вони мають битися, але першою дією у ваговитого було приємне примруження очей до свого опонента: ну, що, позмагаємось?.. виразивши ці слова в одному погляді, як стали один до одного лицем до лиця. Це означало, що другому немає чого починати. Відбувається ще одне художнє преображення: очі двох негрів у чорній-чорній кімнаті стають мультиплікаційними. Чотири мальованих білки з цяточками зіниць разом бігають у глибині чорної темряви. Дивлюсь на годинник: 17:03. Запрацювався! Видно, біля машини мене уже ждуть. Я розумію, що не встигаю покупатися, іду в туалет, вмиваюся, заходжу в кабінку, здивований, що чую жіночі голоси. У мене сумнів: невже я потрапив у жіночий туалет? Озираюсь, а там проходить дівчина. Вибачається, що вона помилково. У мене аналогічний сумнів: донедавна він був чоловічим! А тепер?.. Виходжу з дверей, а до них заходять як чоловіки, так і жінки, і всі озираються один на одного. Дивлюсь на двері й прояснюю собі та іншим: це має бути чоловічий, а там прикріплене зображення маленького жіночого сандалика! Виходжу в коридор, а там густо сидить за столом дружня група дівчат з десяток осіб. Жваво хором заучують слова, їм разом весело та радісно. Прислухаюсь, а вони кажуть поодинокі польські слова і з неправильною вимовою. Останнє з почутих мною слів: dziewięć, як дзєвєчь. 0230'