Виїхав з дому на дорогу і заблукав у розгалуженнях трас. Вирішив повернутися додому і поїхати власним транспортом за колегою, якого обіцяв забрати вчасно, ще й з самого ранку. (Асоціація з очікуваною реальністю). Приходжу до магазину. А в мене до себе питання: як же я доберусь додому? (Так, наче в мене вже немає авта, і змушений був його десь покинути й іти пішки). Побачив у однієї жіночки дитячі велосипеди, хоча й маленькі, але доволі міцні.. Вирішую підійти до неї і запропонувати дати мені цей "транспорт", а як гарантія моєї вдячности, купити мені в магазині жуйку. Так, начебто на чекові будуть вказані мої персональні дані, за якими я в подальшому зможу із нею розрахуватися. Вислухавши прохання, купує мені жуйку і я беру велосипед.
Тепер дитячим велосипедом пробую доїхати до дому. Перше, що розумію, що сісти в нього так, аби крутити педалі, нереально. Тепер опиняюсь на ринку, де біля якоїсь жінки утворилась громадна черга. Вона приймає метал дивний на вигляд і походження. Дає йому оцінку і видає гроші. Контингент людей доволі бідний. Подивився і я в те відро, в якому лежали шматки металу, незвичне і неприємне навіть на вигляд, деякі навіть із землею, що в'їдався в структуру металу, видно, з роками. Але нічого, приймає, навіть уважно розглядає. Цього разу вона вийняла чи то метал, чи дивної форми каменюку, схожу віддалено на сокирку на дві сторони ручок (незвичний вигляд). Питає у власниці про походження, а вона сміється, каже, що таке диво знайшла в чоловіка, і звідки він таке притяг додому? - не знає. Цей дивний сміх переходить до скупниці "металу", який стає поодиноким кашлем, а врапт виривається дивним одиночним криком, і з неї усієї вилітає якась незалежна від неї істота. Невідь звідки, у мене, як глядача, виникає ефект перегляду тізера до фільму, де під кінець сцени звучить фраза: "Веном-2".
P.S. Цікаво, що реклами згаданого фільму не бачив, якесь специфічне захоплення - не маю. Лише на днях, можу констатувати, що чув від своїх дітей якусь репліку щодо цього фільму.
