Сон 271125 "Шаховий ліс"

Заходжу в ліс. Починаю детально розглядатись навколо. Бачу, що прямо посеред дерев симетричними острівцями, як на шаховій дошці, стоять столи, а на них якісь дрібні предмети побуту. Сприйняття користи з лісу, що все можна збирати і забирати, як дармові гриби та ягоди. Пробую розгледіти, що цікавого на тих столах, аби взяти й собі. Ходжу від одного столу до іншого, але бачу все таке, що взагалі мене не цікавить. Виходжу на другу сторону лісу, де він закінчується, а там бачу людей, що приїхали машиною. Цієї миті мені пригадується парк, через який ходив до школи. Тепер інша сторона цього лісу мені уявляється, як його завершення огорожею до іншої школи, яку завжди минав, це при тому, що знаходилась ближче до дому (уві сні переконання, що десь поряд має бути батьківський дім, відсутнє).

Сон 251025 "Відірвана кревність"

Якась паркова зона для відпочинку. Приїхали двома машинами. Знаю, що вдруге має відбутися підготовка до весілля двоюрідного брата І. (в реалі давно одружений, був на його шлюбі). Рівно рік тому була аналогічна підготовка, яку відклали на цей раз. (Його дружина за переконаннями та ж, що і в реалі). Парк де відбуватиметься весілля поділений на дві локації, центрами яких є озера. Я очікую на гостей. Веду якісь неспішні приготування. Десь у процесі організації навіть з'являється колега, з яким я зараз працюю. Приспічило якось до туалету, ледь знайшов пристойне місце: "приховане від ока", але якась дивна девев'яна лавка, у якої не було одного ребра, де і сбував реалізувати свій намір, але "купи" так і не побачив. Раптом приїхали гості. Всі хочуть мене побачити, а хто не знає, зі мною познайомитись, зокрема й майбутня наречена та її родичі. З цього моменту я починаю бурхливу діяльність: активно роблю сам і організовую інших. По ходу міркую, що цього разу весілля точно має відбутися. Раптом серед гостей з'являється другий двоюрідний брат О. (рідко сниться уві сні, після сну зрозумів кревність з нареченим, з часом вже треба замислитись по чиїй лінії). Доволі несподівано було його побачити, адже його про долю зараз нічого не знаю.

Знаю, що в горлі проблема, зокрема з гландами. Починаю їх собі виривати. Коли дістаю з рота, вони оприявнюються мені розміром з яйце, можливо й більше, та чомусь вирішую вичавлювати їх в тарілку. Один видався доволі "соковитим", отже, як подумав, явно хворим, а другий - не такий. Тільки після того, як розчавив повністю, зрозумів різницю.

Майструю велику дерев'яну рамку на полотно для якогось готового колажу.

Сон 200924 "Пошкоджена поверхня"

Колега-водій (конкретика відсутня) ставить машину на парковку. Разом із тим присутня якась логіка шахового розташування з прив'язкою до паркувальних місць. Виявляє ззовні виражені несправності в машині, які направляє. Згодом переставляє авто на протилежний бік тієї ж парковки і знову виявляє несправності, але дзеркальні до тієї, що мав. (Дивна логіка подій, але уві сні по-своєму зрозуміла. Разом із тим можна впевнено знайти знайомий образ з реалу, який уявив собі, слухаючи історії свого колеги, зокрема, як цигани розібрали наполовину живе авто, а перед сном я про це залишив спогад у нотатнику).

Ремонт телевізора у клієнта на дому. Зокрема проблема з платою. Неодноразово (кілька снів підряд) ремонтував цю плату, шукаючи, як мінімум коротке замикання між доріжками. Нарешті цього разу начебто знайшов, залишилось перевірити в роботі. (Знову-таки певна асоціація з реалу, коли я з колегою продзвонювали кабель на випадкове замикання після різу "болгаркою").

Піднімаюсь на другий поверх адміністративного будинку, а там виходжу назовні, де потрапляю у парк (певне переконання уві сні, що це саме той парк, яким я можу дійти батьківського додому, так у дитинстві та підлітковому віці ходив зі школи). Вирішую зрізати дорогу, а там якби пагорб, з якого сходжу додолу. (Цей образ починає поступово відрізнятися від згаданого парку - разом з ландшафтом змінюється рослинність). Тепер по тій уявній стежці, яку обрав, бачу неподалік дівчину, яка йде трохи осторонь і попереду, а перед ногами з'являється вода поміж трави, якби після сильної зливи. Ще трохи і бачу велику гільзу від снаряда, що застрягла в землі, а кинувши погляд уперед - рештки літака. Наблизившись до якого я наче вирівнявся з тією дівчиною, що йшла попереду. На якесь, наче від мене, питання коментує, що він давно так стоїть (носом закритий у землю, подібно, як і побачену перед ним ракету - повтори!) і його не розбирають на сувеніри. (Тут знову може пригадатися розказана історія з реалу про циган, коротко описана напочатку).

Складання та налаштування виробничої лінії. (Майже те саме, що й у реалі).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 150223 "Перший у порядку"

Ранок. Вийшов до роботи. Зрозумів, що зарано, адже те авто, яке має мене забрати, під'їде дещо пізніше. 

P.S. Асоціація береться з реалу очікуваного дня.

Міський парк відпочинку. (Нічого спільного з реальністю та власним досвідом). Характерною його архітектурною рисою є басейни-озера, облаштовані та окультурені гранітом. Придивляюсь уважніше, і зауважую, що не перший рік за парком ніхто не доглядав. Люди купаються навмання - у різних водоймах. Десь вирішили покупатися й ми (уві сні конкретика "ми" відсутня). Щось мені та вода на вигляд бува не до вподоби, про що сказав тим, хто був зі мною. Нам треба триматися разом за одну мотузку. В першого має бути механічний засіб на пружині (віддалено подібний на безмен), який за напругою на червоний колір бачить тих, хто затримується десь у колійці. Якимось моментом усвідомлюю роль першого в порядку, як власну.

Сон 310123 "Інтереси та втечі"

На гору піднімаються маленькі мультяшні гномики, приховані під ромбоподібними ковпачками. Вони ворожо налаштовані, адже мають напасти на маленьке поселення. Підходжу до краю скелі і в мультяшному образі починаю їх ударом пальця скидувати в прірву.

Чомусь вирішую піти на підготовчі курси для вчителів від біржі праці, згадавши, що маю на них давнє направлення, яке десь лежить вдома. А чому б і ні?! (Тематика навчання час від часу зринає у снах. Відчуття хвилююче-приємні). Тепер перебуваю на вступному уроці. Мені все подобається, навіть її публіка зі різноманітними інтересами. До всього проявляю свій інтерес, десь жартую. На тлі інших проявляю ознаки лідерства, вношу певні ініціативи. Приходить якась жіночка і починає збирати документи, які засвідчують право брати участь у цих курсах. Міркую: десь моє направлення лежить вдома, а де? А коли його виписували: рік, два тому? Явно втратило актуальність! Виходить якась афера. Тим більш: я ж зайнятий на двух роботах, як я буду вчитися? Головний час є зайнятим у технікумі (таке стійке переконання час від часу виникає уві сні, хоча далеке від реальности). Мені покидати роботу заради цих прекрасних курсів? Не раціонально. Ех, скільки всього цікавого проходить мимо нас!

Потрапляю в парк зі свого дитинства та юности, коли ходив у школу. Дещо змінилось: є місця де поодиноке болото стоїть на рівні зі втоптаною стежкою. Йдучи нею потрапляю в окультурений городик, а там будиночок, який більше нагадує ерзац-сарай. В якійсь кімнатці порослій мохом та травою на стінах висять старі годинники, навіть такі, що зі зозулькою, але лише для декорації. Місце дивне, схоже, що сюди завертають, щоб справити малу потребу, цим користуюсь і я. За кількома поворотами коридору трапляю у повноцінний будинок. З'являється якийсь стурбований чоловік із голим торсом. Хоче мене зламати так, аби зґвалтувати. Я ж виламую його першим, залишаю лежати на землі. Кажу, що підніметься лише тоді, коли я піду. Далі пришвидшеним кроком тікаю з цього місця так, що далі, то знайомим мені методом (часто зустрічається уві сні) - летом. Достатньо ледь підстрибнути від землі, ледь відштовхнути себе від опори - головне бажання летіти. В якомусь місці зустрічаю худу хтиву жіночку, яка лежала голою на імпровізованому дерев'яному ліжку, але явно оцінюю всю цю місцину, як суцільне моральне дно, і прямую хутчій до виходу.

Сон 310322 "Занедбані краєвиди"

Приходжу до якогось будинку, в якому маю опинитися на другому поверсі. Щось повинен туди принести або звідти забрати. Таке у мене завдання. При вході розумію, що сам будинок знаходиться в доволі занедбаному стані. На першому поверсі потинявся трохи, шукаючи сходи, поки не зрозумів, що варто запитати якихось жіночок, можливо, прибиральниць: як мені потрапити на другий поверх? (Інтуїтивно, будинок нагадує колишню поліклініку або лікарню, можливо, школу.) Кажу це не так словами, як показую жестом. Пішов за вказівкою, але виявилось, що скерували чомусь до туалету. Внутрішньо мене це обурює: невже і так не ясно, що в цьому будинку важко незнайомцеві з першого разу знайти сходи? Перепитую знову, після чого проводять і показують де вони. Після вирішення якихось справ, покидаю цей будинок із групою молодих осіб і приходжу разом із ними на якийсь парковий майданчик. Біля дверей навіть виникла черга, я ж виходив останній. По ходу дороги частково проходжусь по якомусь довгому бордюру на певній висоті. Хтось зауважує: чи мені не страшно? Відзначаю, що йду впевнено і рівно. З однієї сторони я розумію, що маю до тих людей причетність, але разом із тим поводжусь від них осібно, можливо, за віковою різницею. Час-від-часу мене турбує залипла на зубах якась ґума. Вирушую її язиком і потрохи спльовую поодинокі кавалки. Якогось разу вийняв її у вигляді довгої смужки, більш подібної на нерівномірний скотч. Відзначаю для себе, що більше прагну самотности, аніж колективности з кимось. Відходжу від загального натовпу і зазираю на незнайомі краєвиди: якісь огорожі, бетонні конструкції, ще голі, але весняні дерева. 1730'

Сон 281221 "Незвичні (в)сходи"

Підготовка та відзначення дня народження сина. Збираємось родиною кудись у міський парк, що має ознаки центру міста. Там знаходиться ресторан, де і відзначатимемо свято. (Всі локації не знайомі). Тепер ми опиняємось у потрібному місці, сповнені святкового настрою. Мене дивує внутрішня архітектура самого приміщення. Сходи, які ідуть уверх, і якими ми, за логікою, піднімалися уверх, зараз виглядають у формі ромба та, якоїсь миті (поглядом зі сторони), не мають сходинок до останнього поверху, наче третього, на якому знаходимось. 0110'

P.S. Форма ромба викликає асоціацію з недовершеною художньою роботою доньки. День народження сина відзначався менше, як за тиждень тому.

Сон 220221 "Повернення. Полишена самотність"

Повертаюсь із відрядження додому. Ось я вже і в Житомирі, але чомусь точкою приїзду маю дорогу зі сторони рідної школи. Ще з машини комусь показую, що "тут я вчився, а цим парком ходив до школи... Як же тут все помінялось! Ось цим містком я переходив канаву, якої нині немає. Все засипано землею! І куди ж збігати воді?" Показую, що мені додому їхати менше 5 хвилин. Але ми змушені сходити, адже кінець парка (початок зі стронони траси) залито водою. Тепер із кимось обходимо пішки через "ДОСи". По дорозі чомусь згадую, як напередодні, ще в Польщі, в честь від'їзду ми сиділи в ресторані, в якому забув на вішалці свій сірий (зі певним лиском тканини) піджак. Шкодуватиму! І до нього не повернутися! Чомусь по дорозі, перепитуючи, як нині пройти, аби минути воду, подякував одній жіночці польською. Чим більше здивував себе. Так, як моментами трапляю на суцільну темряву по дорозі, падаю і розбиваю в темряві праву долоню. На світлі бачу кілька різаних ран, так, наче там валялось якесь скло, або дійсно гостре каміння. Починаю деякі з них зліплювати так, щоб кров, якої чомусь було небагато, підсихаючи, тримала краї різаного. Поки дійшов до зупинки, найбільші рани вже виглядали "склеєними", хоча долоня продовжувала нити від болю. (Цікаво, що навіть, коли проснувся, аби записати сон, на долоні зберігалось відчуття дискомфорту). На зупинці зустрів уже знайомих мені людей з цього мікрорайону. Разом із ними вже була моя дружина. Дивлюсь, а недалеко від зупинки складена вежа (подібна до теле- радіокомунікаційних), що оформлена у вигляді дерева, кроною з кульбабку. Дивлюсь на проїжджу машину, а вона їде без увімкненого світла фар, дивлюсь у далину, в сторону моста, а там теж суцільна темрява, хоча видно червоне світіння габаритрих вогнів інших авто. Роздивляюсь навколо: звідки тут світло?.. а над нами одинокий ліхтар, який світить на весь цей овидний закуток зупинки. 0120'

Сон 160820 "Весілля (не)відбудеться"

Займаюсь побутовими справами і ось треба їхати на весілля. Хтось керує машиною, я поряд. Приїжджаємо і виявляється, що нас зустрічають мало не як шанованих і очікуваних гостей. При вході до РАГСу велика чисельність народу, що приїхала на церемонію. Заходимо в приміщення. Підходить співробітниця і питає: чи маємо необхідні атрибути до свята. Справа швидко вирішується. Хоча ми заперечуємо, у відповідь виймає два набори, які складаються з нагрудного значка, марки та маленької чорної коробочки. Розглядаю ту коробочку і розумію, що я на цьому святі не хто інший, як свідок, який мусить мати з собою обручку для нареченого, якої не маю, а мала б уже там лежати... Якщо так, то це означає, що із-за мене весілля не відбудеться?

Проїжджаю мимо незнайомого мені місця, що схоже на паркову зону для проведення урочистостей. Хоча я проїздом, але затримуюсь, аби спостерегти за весільним процесом. (Тема аналогічна першому сну). Я чомусь знаю, як із глибини парку щоразу, танцюючи, йдуть молодята та, стоячи, їх зустрічають гості, а цього разу я опиняюсь свідком, як несподівано для танцюючих наречених з їх свідками, зустрічають зі своїм танцем батьки та хрещені, інші родичі старшого віку. Танець настільки був незвичним і оригінальним, що викликав у мене здивування.

Сон 060520 "Обмежувальний знак: Могильне місце"

Важкі і складні стосунки з матір'ю, які закінчуються тим, що приїжджає до дому батько в дупль п'яний. (У реальному житті, при моїй давній пам'яті, таке траплялось одиничні рази). Зійшов з таксі, стоїть на одному місці і спілкується сам з собою. Коли ми до нього підходимо, він фокусується і більш конкретно адресує свої монологи. Картинка міняється і я опиняюсь на початку сну, після думки: а з чого все почалось? Тепер знаходжусь у знайомому мені парку, яким ходив у дитинстві до школи. В ньому є ділянки землі, покриті водою, що перетворюють дорогу на болотяні галявини. Є й інші проходи: між дерев, там вище і сухіше. Проходять біля таких пагорбів підлітки з мамами й проводять візуальну інспекцію. Ось на дереві висить якийсь обмежувальний знак, прикріплений до похиленої галузки. Діти стоять біля нього в тому проході дороги і активно його обговорюють. Я ж їх минаю. Хотів би щось сказати, але мовчу й іду далі. 0240'

У сусіда померла жінка. (Сам факт із реалу вихоплений десь із років 25 тому. Сусід - це старий фронтовик, а його жінка перед смертю вже кілька років була прикута до ліжка із-за хвороби). Вирішили вони (його родина) поховати її на власному городі. (Сон перенасинається разів зо три, поки я його записав. Врешті-решт міняється локація). Чомусь головну роль ув організації похорон відіграє мій батько. В результаті виходить так, що він, а не сусід, ховає її на порозі дому, в якій живе (в реалі - жила) баба Марія (його мама, моя бабуся). Я ж дивлюсь на все це відсторонено, хоча сама ідея мені не подобається. Поки він робив могилу, на якомусь етапі вирішив її переробити, а згодом, коли вже все завершив, висловив сумнів і запраг нових кардинальних змін. Дивлюсь на все це, а бетон уже залитий, асфальт укатаний (неакуратно, зі слідами від катка), могильна плита встановлена. Так, не зручно: аби зайти в хату, треба наступити на могилу. Але ж дивно все це! Мені ж тут не ходити? 0645'
P.S. Видно, образ "могильного місця" "перефразовано" вихоплений з кінофільму "14:11", переглянутого напередодні.

Сон 260119 "Приспана мудрість"

Неодружений чоловік спілкується з кількома дівчатами і всім їм подобається. Не сказати, що залицяльник, але просто хороша і позитивна людина. Одна дівчина вже встигла переїхати до нього мешкати. Має він вийняту кімнату на чотирьох осіб. На одному ліжку спить він, на другому - та дівчина, два - вільні.  Дім знаходиться в районі парку "культури і відпочинку", біля річки Тетерів. Насправді йому більше імпонує інша дівчина. Вона трохи повнувата, має інший характер, більш близький до його. Одного разу вона побачила з вікна кафешки, як він прогулювався з іншою дівчиною (не тією, з якою мешкав). Тієї ж миті помарніла, вибігла з кав'ярні і спробувала уникнути сцени спільної зустрічі. Я кажу йому: "Дивись, он твоя пасія!" Він кинувся її доганяти, аби заспокоїти, як то є, що вона найдорожча за будь-кого. Доганяє, розповідає. Вона каже: "Тоді я переїжджаю до тебе!" Я кажу: "Все ок, але там вже мешкає дівчина! Але ми можемо домовитися, що вона буде так би мовити моя, адже ще не має такого закону, щоб чоловік мав би дві жінки". Тепер ми гуляємо вчотирьох по тому парку, він намагається подобатися усім: вигадує різні забавки, і у нього це гарно виходить. От він вже розігрався і стрибнув на лід, яким покрита річка, полетів швидко, перескочив на інший берег, зупинився біля якогось каменю. Я помітив, що вдарився об нього коліном, але не виказуючи болю, рушив назад. От ми вже підходимо до іншої частини річки, дивимось просто на воду, що біля берега. Кажу, що там побачив черепаху, залажу по коліна у літню воду і ловлю неї. (Цікава трансформація води: з зимового стану на літній). Навіть помічаю іншу живність, зокрема вужа, що сидів аналогічно зачаєно між камінням. Дістаю черапаху, передаю дівчатам, вони кладуть у банку (фігурує слово "слоїк") і закривають кришкою. Кажу, що так не можна! Вилажу з води і перекладаю в пластиковий посуд з відкритим горлечком, щоб вона дихала. Добираю річкової води з того місця, де я був. А вода вже замулена від мого ходіння. Тепер черапаху в посудіні майже не видно. 0038'
P.S. На образ чоловіка зі сну вплинув герой зі знайомого мені польського фільму, який перед сном довелось переглянути фрагментами вдруге. Щодо черепахи, можна розтлумачити так: я заходжу у життя (воду) і дістаю приспану мудрість (черепаха), перекладаю в інший посуд і заливаю тією ж замуленістю життя. Як висновок: мудрість не шукає зайвих слів!

Всією сім'єю на природі, яка плавно по сюжету обростає міськими краєвидами. Але від початку ми в доволі красивому місці: великі озера, простір, спекотне сонце. Йду дорогою й планую покупатися. По дорозі зустрічаю давню знайому батьків Наталю К. Лежить у купальнику і випікається на сонці, я подумав: це так на неї схоже! Вже і я відчуваю свою шкіру від першої засмаги. Вирішую: пора йти у воду! Заходжу в одне озеро, переходжу на інше. Вода світла і прозора. Купаємося: я, діти. Діти освоюють нові розваги. От дивна кучерява хмарка, що утворилась і пливе над землею. Кажу сину: давай сфотографую, на що звертає увагу жінка, так само коментує, яка красива хмарка і пропонує мені біля неї сфотографувати сина. Пробую кишеню й кажу: "Нажаль телефон на зарядці". Жінка: "З тобою завжди так!" А хмарка швидко міниться, ще мить і такого ефекту вже не буде. Місце, де стоїть син, преображується в міський краєвид: вже він стоїть не біля озера, а - водограю, хмарка розкрутила свої спіральки і майже зникла. Довга центральна вулиця міста. Люди грають із дітьми між зонами водограїв та лавочок, донька сама по собі прогулюється тією вулицею. Тепер спілкуємось з неграми, один сидить на огорожі. Я питаю його: "А ви боїтесь білих?" А він: "Чого вас боятися?" А у мене думка, аби він запитав: "Чи білі бояться їх?" Живуть автономно, у якійсь своїй реальності, зі своєю культурою взагалі нам незрозумілі. 0500'
P.S. На фрагмент з неграми вплинув реальний факт, переказаний донькою: якось, піднімаючись по сходах до дев'ятого поверху, побачила на підвіконні негра, що замешкав було зі своїми земляками в нашому домі, і злякалась - побігла назад.

Сон 240119 "Усічення і сповнення"

З туристами відбувається ряд загадкових смертей, пов'язаних з дією природних сил. По суті, туристами їх тяжко назвати - це науковці-дослідники (кимось вибраний ряд осіб), яких зібрали в одному місці. Кожен по-своєму розуміє і бачить ситуацію, і що в ній відбувається, адже стає безпосереднім учасником переслідування з боку невидимих сил. От у одного з тих, хто приїхав нещодавно, вже відбулись два випадки, які могли призвести до цілком серйозних летальний наслідків. Остання зі сцен: учасник "замкнутий" в певному подвійному просторовому "квадраті" паркової зони. Зовні - це лише зелені насадження серед звичної природи. Так от, дві особи несуть небезпеку, двоє інших - ні. Один з таких "обраних" є песимістом і каже іншому: "я запрошую тебе в наш човен, і ти сам все побачиш на власні очі та поробиш висновки", натякаючи, що в колективі шириться параноя і манія переслідування. Одного з таких людей обурило, що його запросили в той бункер ("човен"), наперед визначивши долю, де він буде їсти іменні однотипні торти з присвятою, замовлені на кілька днів поспіль. Для цього треба було завбачливо скупити їх у магазинах, адже були рідкісними у виготовленні та продажу. 0028'
P.S. Сон цікавий з тієї сторони, що "приховані сили" належали до невидимої природи речей, до яких належать струм, звук, певний спектр світла, які важко змалювати словами. До тієї ж категорії належать "квадрати" та геометрія паркової зони, що з одного боку були виражені на фізичному рівні, а в сакральному - мали зовсім інше значення.

Жінці прийшло повідомлення, що її запрошують у військомат. До повідомлення прикріпили частину світлини з фейсбука, на якій її не видно, але в повній версії, як ми знаємо, вона присутня. Розумію всю несерйозність цього запрошення. Вона ставиться відповідально, хоча б у тому, щоб з'ясувати всі обставини. Просить піти з нею. Військомат знаходиться в центрі рідного міста. При вході сидить дівчина і спілкується з хлопцем, який огороджений закритим приміщенням із вікном, як на рецепції. Дівчина в позі загравання: закладена ніжка на ніжку в манері кокетування. Починаємо з'ясовувати наше питання. З нами починає спілкуватися не хлопець, на якого, на нашу думку, покладена ця місія, а дівчина. В формі гри пробує до мене загравати зі словами: "вклади мені свою долоню!..", - це при тому, що її декольте мало виражений натяк. Я щось коментую, не приймаючи цієї награної сцени. Кажу жінці: "Пішли!" Жінка у відповідь: "Тю, ти що злякався?" Я: "Ти подивись тільки на неї!" Маючи на увазі, що в питанні зовнішності на ній спочила природа: шкіра порепана, наче від віспи, поводиться некоректно до незнайомих їй людей. Я підкреслюю, що такі сцени взагалі небажані, адже прийшли ми з донькою - підлітком, яка неоднозначно може все це собі розтлумачити. Виходимо з приміщення, і я питаю: "Що це було?" Жінка відповідає: "А хіба ти не знаєш? Це творча студія Денисової!" Після чого бачу дівчинку, яка читає віршик. На обличчі штучні пухирці, так, наче зробила собі маску з огірків, але поверх наклала грим Мікі-Мауса. Після серйозного читання починає кривлятися очима, вустами, продовжуючи читання свого тексту на пам'ять. З цього дійства робиться кліп. Відходить камера, збільшується масштаб:  вона десь на балконі, нижче якась машина-басейн, у якому в пухирцях бульбашок блазнюють і рухаються актори, підігруючи головному образу. Пригадую, що другу частину цього кліпу вже бачив (у іншому сні, який забувся) і ще того разу мене дивував той одяг, в якому актори були схожі більше на оголених русалок у дзеркально-срібних барвах. 0211'
P.S. 1). Цікавий момент органічного переходу з однієї теми на іншу: з військомату на знімальний майданчик. Як правило, пам'ять сновидіння відрізає один сюжет від іншого, втрачаючи зв'язок і гублячи першу частину. 2). Одна з героїнь у "машині-басейні" була схожа своєю поведінкою на дівчину з першого сну. 3). Образність "кліпу" дійсно цікава й захоплива - незвична, такого раніше не доводилось зустрічати в доступному кінематографі.

Сон 010919 "Іззовні - всередину і навспак" + давнє

Підходимо до дверей якогось приміщення, біля яких стоїть чоловік і не знає, як їх відчинити. Чуємо від нього безадресне нарікання: "як зайти всередину?" Колись він не раз тут був, але після модернізації будинку, що відбулась по ремонті, все сильно змінилось. Хтось з тих, із ким я прийшов, підійшов до тих дверей і з легкістю відчинив їх електронною карткою. Заходимо всередину, на якийсь момент розмови в мене виникає бажання подивитися з телефона чорнобілий (!) польський фільм, де зустрічаю фрагмент, як полька проходить біля кольорових (!) символів української держави, вивішених друкованим (!) плакатом на стіні. Я зупиняю той фрагмент, відгортаю на кілька кроків назад, аби показати присутнім той кадр. У дечому, та кімната з кінофільму нагадувала ту, в яку ми зайшли. Таке враження, що прокручуючи той кард наново, я потрапив у той кінофільм, в якому запитав ту польку, що вона тут робить? На що почув відповідь, з інтонацією, яка вказувала на мою обізнаність, або ж її іронію: "Шукаю МВД!" (саме так і прозвучало, не МВС).

Алея, що закінчується парком. Зробив велике горнятко кави, ходив парком - зазирав і дивився на різні явища-видовища і довго її смакував, поки не випив до останньої краплі. Якось з обширної тераси, де стояли деякі ятки, побачив дерево, яке заколихалося, розступилися галуззя і з-поміж них визирнули, наче два тарзана, чоловіки, одягнуті відповідно до образу. Найцікавіше те, що дерево було механізоване: воно як розкривалося, так і складалося до стовбура. Видовище, яке відтворює розростання дерева: спочатку з'являються грубі галуззя, потім дрібніші, ще й ще, поки не випнеться зелене листя, а насамкінець та густина галузь розступається і виринають з середини два актора, що зображують тарзанів.
У тому ж парку зустрів Мартина, який працевлаштовував мене на роботу, але пізніше звільнився, він був на вигляд якийсь інший. Запропонував мені каву, я відмовився, сказав, що щойно випив до останньої краплі. Для себе зауважив, що вона була смачнюча і якась приємно пригущена, хоча кавового осаду на дні горнятка не було. Запитав: чи правда, що створив власну фірму і пропонує роботу? Він, доволі ствердно: це непрааавда!

+ Давній сон, який повторювався в кількох варіаціях: маю човен, яким пливу по довгому озеру, як по лиману, на свою, знану тільки мені острівну місцину, де я можу побути сам. Водний шлях складався з продовгуватих прогалин поміж високого очерету, який місцями утворював лабіринт. (Колись, в юності, я мав нагоду не раз пропливати таким лиманом і бути на ставку, оброслим таким же очеретом). Потім був сон, де цю водну дорогу, аж до моєї місцини, освоїли чужі люди. Більше цей сон не снився.

+ Давній сон. Їду дорогою через знайомий міст, що проліг над річкою. Тією дорогою я проїжджав не раз. Десь сам, а десь автобусом. Біля того моста є найближча зупинка до села, до якого я сходив. Якось від тієї зупинки зійшов ближче до води, щоб подивитися на неї.

Сон 260618 "Білий лет"

Парк по дорозі до школи, який раніше (в юнацькому віці) часто снився. Зустрічаю незнайомого діда, який розповідає, як його кинули з роботою. Я залучаю у розслідування журналістів. Через телебачення розповіли про аферу, яка була в тому парку. Я зробив напій і випив його. Відчув, який він гіркий. Від його ефекту здіймаюсь і лечу до того діда понад деревами парку. Сніг б'є в лице, при тому, що пора не зимова. Повітря від снігу біле-біле. 0130'

Робили міцні залізні скриньки ~ 300×400. Вже чимало стояло готових, а треба було зробити ще дуже багато. 0401'

Сон 010418

Фраґмент :: Я обслуговую солярні станції, що знаходяться над самим морем. Станції спрямовані на підігрів води. Я знаходжусь на березі, на ньому відпочивальники, але не спекотно, а по ранньому весняно чи осінньо. Можливо, місце на березі північних морів. Люди одягнені відповідно по погоді, але не похмуро і не сонячно водночас.

Фраґмент :: Я йду разом із донькою мені знайомим парком (це місце зрідка в різних комбінаціях сниться зі шкільних часів). Я намагаюсь спілкуватися з нею польською. Якісь накладені блоки вздовж стежки, яка ось-ось має закінчитися разом із нашою і збігтися на одному заасфальтованому майданчику. Між проміжками блоків високо і вдалечінь від нас прозирає камера спостереження.

P.S. У другому фраґменті збіглися асоціації з реальним часом та пережитим у минулому. Тією стежкою, що йшов разом із донькою, я ходив до школи вісім років. Та стежка час від часу снилась у двух місцях - її початку та кінці, окреслених територією парку. Віднедавна в тому парку побудували храм. Кінець стежки, якщо їти до школи, закінчувався меленьким бетонованим містком через канаву, що йшла вздовж цього парку. Якщо брати шлях уві сні - то він був - зі школи - так, наче я повертався напочаток. Парк уві сні міг виникнути не випадково: перед сном мені телефонували батьки, що живуть недалеко від цього парку. Спроба заговорити з дитиною польською саме наприкінці - за логікою "початку" тієї стежки - вказує на подвійну символіку "початку" з повернення до вихідної точки в цьому житті - вчитися жити по-новому. Зовнішня камера спостереження - пряма асоціація з роботою - розташування її було на тій же висоті, але знаходилась вона вже на вулиці.