Якась конспірація зі вступу однієї дівчини в навчальний заклад. Всі предмети, одяг, розмови та події вказують на початок ХХ ст. Я ж наче дивлюсь на все це, як на художню кінохроніку. В сюжеті з'являється дівчина, яка має поступити в навчальний заклад, долаючи хитровидумані перешкоди (ким? і чому? - неясно було взагалі) створені спеціально для неї. Наприклад, знаючи її прізвище, хтось з чиновничої системи навчального закладу спеціально вишукував її в списках. Метою "антисили" (групи молодих людей), стала, від самого початку, нівеляція усіх можливих, негативних в майбутньому, варіантів розвитку подій. Паралельно їхнім діям, наче відсторонена ілюстрація, врізками кадрів: з'являється жіночка, яка замішує і місить вручну тісто в маленькій та глибокій ванній. (Подібний за формою та об'ємом ванну я побачив перший раз як для сну, так і реалу). Так от, поки розвивалися головні події, ця жінка місила, місила... місила, місила... те тісто, поки його не покинула. Прийшов я і чомусь вирішив, що вже зміг для того удосконалити процес вимішування, шляхом спеціальних насадок до міксера, і продовжив за нею цей процес, досипаючи борошно та докидаючи шматки тіста, що виліз до мого приходу назовні. Працюючи з ним, його стало в рази більше.
P.S. Коли прокинувся, чомусь згадалась баба Марія, яка до ІІ світової війни вчилась на технолога з вирощування та переробки льону. Згадалась її оповідь, як то було важко в матеріальному плані: невелику булочку ділила на два рази, одну з'їдала увечорі, а іншу лишала на ранок; коли лягала спати, голод провокував її з'їсти другу частинку, але казала собі "ні": "як з'їм зараз, нічого буде їсти на ранок". Можливо, завдяки тому, що її батько (мій продід) був головою колгоспу, хоча зрадив усю родину і пішов до іншої жінки, і навіть не підтримував нормальних стосунків з дитиною, формально, це посприяло її вступові в технікум і пройти до кінця це життєве випробування. (Подібні долі, хоча почуті були із перших вуст, важко переповідати однозначно). 0730'
