Сон 170624 "У пошуках морозива"

Тікаю з донькою від чорної машини, пофарбованої так, наче "тюнінг грубим пензликом", учасникам руху якої я щось зробив таке, що їм не сподобалось. Це міг навіть бути наївний гумор, який могли розцінити як однозначний. Тепер, аби з донькою від них втекти якнайдалі, злітаю. Я вмію літати, а вона ні. Цікаво так: тримаю її за руку, а фізично видається, що летіти доводиться важко, тому доводиться рухатися в повітрі повільно. (Раніше такого досвіду уві сні не пригадую, адже літав завжди сам). Перелітаємо ряд будинків приватного сектору з красивим краєвидом згори. (Можливо, тут вплинув досвід з реалу, коли бачив у фільмі берегові краєвиди Оканави, Сардинії, Греції). З висоти бачу, як вони нас вислідковують, але пробую сховатися за архітектурою будинків та їх ландшафтом так, аби вони мене більше не побачили. Як зникли з поля їхнього зору, сходимо на землю. Міркую, що так краще: вони думатимуть, що ми ще в польоті... Опиняємось біля виставки пташок, що сидять різнобарвними кольорами на деревах, які комплексно нагадують більш квіткову алею, але вхід туди платний. Пропоную донці купити квиток, але вона відмовляється. Трохи проходимо вперед і бачимо до цієї алеї вільний прохід, але донька вдруге відмовляється туди йти. Тепер "картинка" сильно міняється, ми опиняємось у якомусь будинку, який сприймаю як власний дім. Якоїсь миті звертаюсь до доньки на ім'я Марися. (В реалі цілком інше ім'я). Цієї миті лунає мій смартфон, а до дверей дзвінок. На порозі бачу незнайомих мені хлопців накачаної тілобудови зі словами: 

- Ми хочемо купувати морозиво, яке виробляє твій знайомий!

- Ви хочете його перепродувати? - питаю на пропозицію. (Уві сні впевненість, що маю такого знайомого, хоча в реалі - жодного).

- Ні.

- Тут може бути, як з пивом: одним подобається, іншому ні. Може я міг би стати для вас більш корисним, аніж лише морозиво? Я багато знаю. - Почавши якби жартома, але недовершуючи думку якби на повному серйозі.

- Лише морозиво! - Відповів із певною наївністю та добротою в голосі, наче зі спрагою наїстися колективом.

Сон 270722 "Невідрефлексоване досягнення"

Пораюсь по дому. Виходжу до дороги або зустріти, або щось передати дружині. Повертаюсь додому, а двері, як спускатися до них, відчинені. Знаю, що їх не міг так залишити. Отже, злодій? Поки виходив із дому минуло лише пару хвилин. Тієї ж миті, саме з цих дверей, вибігає якийсь пацан, тримаючи у руках шуруповерт і ще якийсь інструмент. Вибігає так назустріч, що я його не ловлю, хоча вузький прохід, міг би запросто. Тепер вибігаю за ним по сходах із дому, на двір, на дорогу. До нього долучаються ще двоє. Тепер вони біжать разом. Я за ними всіма. По ходу заходжу різні підручні речі і кидаю в них із далека і, на диво собі, влучаю. То одного зіб'ю якимсь колесом від машини, то другого... Доходить до таких акробатичних умінь, що я раз опиняюсь на якомусь дашку, іншим - мало не в повітрі. І все чимось їх збиваю і збиваю. У влучний момент опиняюсь біля двох із них. Одного ловлю за коси, другого за одяг, а третій із вкраденим тікає. Перший починає виправдовуватися, що він тут ні при чім, сам із Казахстану. Другий теж починає щось мямлити. Мені байдуже: викличу поліцію, а вони й розберуться, ще й дізнаються: хто був третій. 0215'

У якомусь будинку, до якого маю стосунок, вимінюю в душі насадку до води. У кімнаті живуть якісь дівчата, з якими сильно розбалакався. Одна з них мені каже, що в душі погано тече вода. А я одразу й не подумав, що вже все полагодив, по ходу розмови кажу хазяйці дому, в якій винаймають житло. (Образ хазяйки чомусь нагадує тещу). Вона йде шукати щось до заміни. А по сказаному міркую, чи ця дівчина знає, що я вже замінив ту насадку? 0345'

Сон 041019 "Погоня припинилась. За нами приплив великий човен!"

Я з сестрою перебуваю на острові-замку, який знаходиться посеред води (море? океан? - важко оцінити). За нами йде погоня. Ми піднімаємось на горище тієї споруди. Відповідно до архітектури, світло сонця потрапляє до середини приміщень. Усе доволі просторо, але заставлено якимись давніми речами. Я іду вкінець зали, помічаю якийсь свій одяг, який носив  доволі давно. Одні речі були складені, інші - лежали  розвішаними на якісь предмети, наприклад, чорне пальто, в якому відходив не одну зиму. Вирішив за ним заховатися, а там так гарно, відкрите вікно з простором на водний простір. Минає трохи часу й до мене підходить сестра. Інформує, що погоня припинилась. За нами приплив великий човен (катер? корабель?), але на ньому, як для нас - одне місце. І тут вона починає жалітися: як то буде? Їй же треба бути обов'язково в четвер на якомусь заході! Що робити? Я ж заспокоюю, що не треба хвилюватися. Невже на тому човні не буде хоча б місця, аби я міг там принаймні постояти? 2343'