Сон 241122 "Пів на шосту"

Записую у "словничок політичних термінів за 2022 р." слово "Півшостий", в якому даю визначення президенту В.З. Цікаво те, що я більше міркую над цією, аніж другою математичною частиною, яка належить П.П. Разом із тим прийшло усвідомлення, що "пів шостого" В.З. - це уособлення його електорату, який проголосував за нього на виборах, але число виявилось трохи некоректним, завищеним: 5/6×100=83,33%, а от якби 5/7×100=71,42% або 3/4×100=75% - це більше виглядало б до оголошеної цифри. Отже, В.З. "є" (був) трохи меншим пів сьомого! (Насправді, коли я проснувся, знайшов, що "пів шостого" - це ефемізм "пів на шосту", який вказує на стрілки годинника, які в своєму положенні символічно нагадують відсутність чоловічої сили. Отже, В.З. є уособленням свого електорату, який насправді виявився імпотентом). Тоді П.П. зі своїми 25% проголосувавших за нього в 2019 р. виходить поза конкуренцією, адже такої системи обчислення часу в просторі годинника не існує. 0100'

Опиняюсь на якомусь виробництві (таке відчуття, що в якомусь сні я вже тут був, адже пам'ятаю те, де що є і як було раніше). З кимось ходжу по об'єкту і допомагаю третій особі робити певні технічні речі. Зливаю якийсь збірник з мильною водою, що геть незручно прикріплений на певній висоті для його обслуговування. Навіщо? Подумки приміряю: як би я його перевісив? Бачу, як і раніше, довгу технологічну яму, яка донині залишається чомусь неогородженою. Кажу про це третій людині та розповідаю, що пригадую, як свого часу туди "пішов" (впав) скид (асоціації з автомобільною галуззю). Якоїсь миті ця третя особа стає Володимиром Зеленським. Тепер я не просто з кимось, а з дружиною. В.З. пропонує моїй дружині йому допомогти: потримати шнур від підзарядки автомобільного акумулятора, аби щось підключити. Для цього якось так виходить, що створює їй певну фізичну незручність, так, що їй доводиться вигнутися в якомусь акробатичному образі. Раптом В.З. вирішує "пожартувати" і свій щуп від зарядки чіпляє на неї. Вона, тримаючи свій неправильно: голими руками за метал, раптом відчуває електрошок, але чомусь руку не прибирає. У неї від заряду виникає заціпеніння, від чого не може відкинути свій дріт від себе (начебто до останнього довіряючи цій людині). В результаті я стаю свідком, як В.З. тим самим не жартує, а катує мою дружину. Пару секунд усвідомлення трагедії і я кидаюсь до дружини, відкидаю електрошнури, й одразу з усієї сили починаю бити В.З. Думаю ще вгризтись йому в шию зубами, але одразу гидую. Відчуваю, що легше бити руками. Оце роблю місиво! Товчу безбожно!.. Але він вирішив і мене схопити зубами десь за руку, пробую вкусити "взаємно", як можна жорстокіше, що виходить не з першого разу... Все! Я заспокоївся. Тепер тут треба за собою прибрати: починаю складати в пусту риночку з під вазонів якісь великі каміння бурштину, розміром з кулак. 0300'

Сон 130820 "Камінчик від екс-президента"

Проходжу містом і зазираю на будівництво храму. Проявляю інтерес подивитися зсередини. Відзначаю оригінальний дизайнерський підхід до внутрішнього оформлення: застосування невеличких пластикових елементів кольору червоної цегли, з яких можна витворювати дивовижні візерунки. Зокрема сподобалось оформлення вівтарю, яке знаходилось посередині храму. Тепер я з донькою. Запрошую її подивитися на те будівництво. Вдруге підходжу до нього, а там процес наближається до завершення робочого дня. Із-за метушні подивитися дитині ніяк не вдається. Знаходимо в іншому місці другий ракурс і тут вже все видно. Знаходимо момент і підходимо ближче, щоб розгледіти оригінальність цього вівтаря. Прошу на те дозволу. Розгядаємо його елементи, дивимось на самісінький вершечок, на вигляд - вище рівня столу, а там лежать якісь символічні предмети. В око трапив напівдорогоцінний камінчик, якого взяв до рук. Подивившись на нього уважніше, згадав, як свого часу Віктор Ющенко роздавав їх, як символічний подарунок, багатьом, навіть випадковим, людям. Так і подумалось: скільки їх, таких камінчиків він мав для того?.. Мішок, а може більше? А що за людина, яка з подібних предметів робить символічний культ? Цікаво, що разом із тим подумалось за інших президентів та інші предмети, які лежали на тому вівтарі. 0445'

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"

Сон 090219 "Незвичні деталі"

Президент однієї країни, якому закидають за відсутність свободи слова, віросповідання та інші демократичні цінності, стоїть на сцені й з усміхом пояснює, який у нього курс країни. Основа його виступу: "Всі в нашій країні живуть добре і щасливо!" Дивлюсь на нього уважніше: смуглявий, обличчя округле, єдине, що найбільше привертає увагу, так це його ніс, щось середнє між мавпочкою, людиною і свинкою. Взагалі-то акуратний, але смішно рухається, коли він те все говорить. Скільки говорить, стільки вся увага на тому носикові.

Стоїть батькова машина на дорозі, що біля обійстя. Батько відійшов від неї, щоб щось узяти. Взагалі, ми їдемо на дачу. Тут я відчуваю, що авто саме починає потроху котитися в бік, до сусідської огорожі. Якщо нічого не зробити - в'їде. Я швидко відчиняю двері і ставлю на ручник. Сідаю в машину, ставлю на звичне місце. Свідками цієї пригоди стали сусіди. Сиджу в машині і міркую: чи не поїхати мені на дачу, попросившись за кермо? Піти взяти права? Приходить батько. Сусіди розповідають про побачене, я підтверджую без зайвих пояснень.

Я з батьком пішов у баню. Коли прийшли, захотілось чомусь перекурити. Роздягнулись, батько пішов купатися першим, а я вирішив запалити і розумію, що курити у роздягальні й трохи далі, при вході - не можна. Людей мало, я повертаюсь до умивальників, де ймовірно можна буде постояти. Бачу чоловіка, який курить. Отже, все ок! Пора повертатись! У чоловічій роздягальні помічаю повнувату дівчину в чорних окулярах і в одязі у жовто-кремових кольорах, яка сиділа і щось бурмотіла собі під ніс. Я про себе: ого, голі чоловіки і тут же сидить дівчина?.. Хто її сюди пустив? І що, ніхто її не помічає? Видно, що ні! Підходжу до неї ближче. Чую, що вона послідовно щось лічить так, наче підраховує в цій залі чоловіків, це при тому, що сидить незрушно і дивиться в одну точку. 0405'