Сон 131225 "Загублене між сторінками"

У кімніті своєї доньки домуровую з цегли кавалок внутрішньої стіни при стіні зовнішній, що мав би утворити технологічний виступ (повтор сну: таке переконання, що вчора він мені снився, але я його забув записати). (Також образ узятий з вчорашнього реалу, коли спостерігав за роботою каменярів при муруванню стіни). Потім забезпечую в тому ж місці якусь трубу фарбою, що більше схожа на сірий вазелін. З'являється кролик і починає бігати під ногами (також знайомий образ із реалу), починає чіплятися до пальців і підкусювати, спочатку відштовхую, адже заважає працювати, а згодом відкидаю ногу далі, адже вже конкретно відчуваю його зуби. Згодом з'являється в іншому сюжеті подібна тема мурування вже з нанесенням штукатурки, без конкретики.

Гортаю ілюстровпну книгу, що пов'язана з життям міста Житомир, і зустрічаю там поміж статей портрет давньої знайомої В.К.. Раптом приходить ідея: користуючись, що обок мене казанський татарин з узбекським паспортом (з реалу: колега по роботі), запитати в нього, знаючи, що в її роду були татари: чи схожа її зовнішність на тих татарок, що зараз? Так, як книгу гортаю далі і вже озвучив своє побажання, намагаюсь віднайти, на якій сторінці знаходиться її світлина. Скільки не гортаю, ніяк не можу знайти, хоча зауважую, що книга доволі густо всіяна фото з давнього минулого, з яким пов'язане моє літературно-громадське життя. Зустрічаю багатьох знайомих, дивуюсь такому різноманіттю, зокрема в контексті творчих заходів, до яких також був, а чи не завжди (таке переконання уві сні) причетний. Просинаюсь на тому, що її портрет так і не знаходжу.

Сон 261125 "Чудова презентація"

Маю підготуватись на конкурс чи презентацію. Знаходжу файл з анімацією на мою книгу. Пригадую нюанси, як один митець у недалекому минулому мені його зробив. Переглядаю це відео, аби відсвіжити в пам'яті. Починається, як чудова жива ілюстрація до книги, спочатку з'являється рухомий текст, писаний від руки, що в подальшому оживає в 3D і зливається з малюнками та сюжетом з бестіарними мотивами, навіть десь пролітає поміж тексту жар-птиця, згодом цей стиль переходить у кіноповість. Хоча відео видається знайомим (схоже, на забутий сон, або повтор), далі бачу його з дещо новим сюжетом: наприкінці з'являється деякі російські актори кіно, які проживаютъ ще в мирній Україні де планують своє приватне життя, починають навіть фігурувати їхні діти. З'являється інтрига, що там не любов, а лише комерційний інтерес. Лисий музикант каже, що їх співпраця буде чудова, бо "писатиме для неї гарну музику". Тепер перегляд відео зупиняю увагою на свою дружину, яка мені каже, що вже готова йти на якусь урочисту зустріч. Я ж вирішую, що і мені вже пора. Цієї миті у мене в руці виникають два солідних чорних пухнастих мікрофона (зараз такі вже не зустрічаються, схоже на алюзію з 80-90 рр.). Частину ції анімації (без кіноповісті) вирішую використати вже сьогодні, як тло для презентації при зустрічі гостей.

Працюю в бригаді з кількох чоловік. Доля склалася так, що потрапляю на те ж підприємство, на якому працював раніше (Домброва Ґурніча). Зустрічаю там знайомого узбека, але для іншої підвиконавчої фірми. Перекидаємось кількома добрими словами про таку зустріч. Тепер намагаюсь знайти керівника, який дає нам роботу. Виявився якимсь невловимим.

Потрапляю в дім десь у Німеччині, який, як і інші, відомі тим, що стоять над озером, яке є великим смітником. Дивлюсь крізь вікно цього дому і бачу, як щось горить на воді. Здогадуюсь, що сміття. Німець щось пробує знайти на комп'ютері та проговорює до себе слово, в якому чую російську. Питаю: чи він її знає і чи пише кирилицею? Відповідає, що ні... а пише звичною латиницею.

Сон 220925 "На півдорозі"

Якби суботній день, адже присутнє знайоме відчуття, коли не всі виходять на роботу. Начебто всі зібралися до роботи в конкретному місці, але як тільки-но сіли в службовий автобус (незвичний образ, в реалі - звичні авта) колеги поляки почали проситися, аби їх висадили то на одній, то на іншій зупинці, кожен біля свого дому. Так, поки виїхали з міста, фактично стали малою екіпою. Приїжджаємо якби на дачу (таке переконання, що вона моя (по факту не маю дачі), та й не зовсім схожа, хоча б на батьківську, радше це замок - асоціація з побаченого в цьому році у Франції), але не так працювати, як відпочити, можливо, , щось трохи поробити. Найбільш характерною рисою такої "дачі" був великий довгий став культурно оббетонований праворуч від дому. Хтось емоційно зауважує, якби на полотні картини чи на гербі, що це не просто птах/птахи, а папужка/папужки (конкретика розмита). Приходжу на кухню, і як у будь-якому будинку, в якому довго не з'являються господарі, щось залишилось на столі таке, що теоретично могло ще лежати, а це була тарілка яблук. Починаю їх розглядати і розумію, що вони підгнилі.

Сон 180525 "Недоконаність"

Прийшов з дружиною і ще кимось із дітей на день народження до двоюрідного брата В.. У нас був торт оформлений білим кремом, а день народження у їхньої дитини. Вся увага на неї. Міркую про себе: щось бідно приходити в гості з одним тортом? Треба було б ще якісь подарунки.

Йду з сином тримаючи його на руках (далеко вже не такий, якби в 5-7 років), він спить, схилившись головою на моє плече, і крізь сон читає вірш, який дещо нагадує з моєї творчости чи Сергія Жадана. Нагадує тим самим якесь незвичне слово, від якого я сам дивуюсь, більше вважаючи за свою творчість. Потім виходимо на поворот парку, а там огорожа школи (така, як в шкільні роки, цю школу я минав кожного дня) та незручний перехід. Випадково уриваю якийсь незначний елемент на огорожі, а згодом виявляється, що це додатковий пристрій до камери. Якась дівчина, що також переходила в цьому місці, з якою не міг розминутися на переході у вигляді баличної конструкції, залучається в цей процес (деталізація призабута).

Тепер якесь місце моєї роботи з офісними столами, які потім нагадують столики в кав'ярні. Слухаю розмови і розумію, що це вкотре додаткове (паралельно до іншої) місце роботи, а головного клієнта (будь-якого з "жирних" для фірми) так і не опрацював. (Повтор переконання з давніх снів - непевність у роботі). З'являється переконання, що в цьому місяці не буде нормальної зарплати, навіть при тому, що фірма і так лояльна до мене. Треба опрацьовувати далі. У одного з працівників день народження. Я його знаю, але з чогось іншого (схоже, забутий сон). Всі його вітають. До мене підходить дівчина, саме та, що переходила дорогу, де ми розминалися та була залучена в момент шкоди чогось, що виявилось камерою. Виявляється, що та поламана камера зафіксувала якусь важливу для неї подію, пов'язану з її працею. Просить подивитися зміст флешки на моєму ноутбуці саме з тієї камери. Розумію, що все це доволі індивідуально і контекст вмісту відео і те, що на моєму ноуті. Раптом помічаю, що всі на робочих місцях виразно поділилися на пари. У одного хлопця прямо на роботі виразна ерекція. Згодом помічаю, що більшість працівників кудись пішла і однозначно по двоє. Біля мене сидить та сама дівчина. Начебто до неї не проявляю якогось інтересу, але раптом я з нею опиняюсь чи якби вдруге зустрічаюсь у машині. Сидить на задньому сидінні, а я попереду. Щось розповідає і я питально до себе відчуваю, що в мене може бути до неї інтерес. Показує мені якусь два в одному чи то ложку чи кулончик і каже, що це з фільму (в стилі фентезі) "Хартія". (Не є прихильником цього жанру). Не розумію таких вподобань, але помічаю, що в тому мені подобаються її манікюр, якась простота у дещо витягнутому обличчі (нікого зі знайомих чи акторів мені не нагадує). Хотів би проявити ще якусь форму симпатії, але просинаюсь на зовнішній шум із реалу. 0530'

м. Бжеґ

Сон 240425 "Заради подальшої вищої форми існування"

Працюю на об'єкті, подібному до будівництва гіпермаркету. Перевіряю по схемах фронт зроблених робіт і "до виконання". Уже помічаю, як дехто перед нами з іншої фірми тут напортачив. В процесі моїх ходінь по приміщеннях, розгляданню голих стін і вивченню схем на великому аркуші, виникає моя мати, як можливий працівник тієї ж фірми, на яку я працюю. Можливий настільки, що я до кінця не розумію її роль, але з огляду на її "занудство", як для заангажованої мами, що обок працює її син, доволі охочий мене слухати і виконувати вказівки. Чомусь мене починають дратувати допущені "косяки" в роботі тих, хто йшов перед нами, і в мене на тлі головного болю (з реалу) починає колотитися серце так, що я відчуваю його ритм і збільшення частоти дихання, від чого просинаюсь.

Привиділось, що створення світу мало б нагадувати сюрреалізм, де більш досконала форма поглинає менш досконалу, подібну до елементів частин тіла з картин Сальвадора Далі (схоже, що під впливом відвідання виставки з його творами в місті Тихи, Польща), заради подальшої вищої форми існування. 

Химерне сприйняття числа предметів, що стояли на підлозі. Коли "багато" - це не число, а ілюзія.

Сон 120425 "Кожному свої можливості та місце"

Сниться, що сон - це як кабеля, а образи - це місця паскування. Найцікавіше, що вигляд кабелів - це викладені в довжину одна біля одної не в лотку, а навколо певної округлости, приміром, труби.

10.04.25

Приходжу з кимось (двоє - троє людей) у якесь промислове приміщення. З першого погляду - без розуміння для чого. Поки не бачу невеликий одномісний аероплан. Той, хто нас сюди привів, сідає за нього, виїжджає з приміщення і злітає. За короткий час повертається, ставить на те ж місце, де був і каже: "Тепер ти!" Лише зараз зауважую, що посадка на аероплан якась максимально низька до землі: така, що мало не сідаю на підлогу. Під ногами доволі пласкі педалі, що їх майже не відчутно. Пробую виїхати з цього ж приміщення, але розумію, що в мене це не виходить: широта крил чомусь не дозволяє. Питаю себе: як це вийшло в нього?

Маємо ганяти корпоративний футбол.

Третій етап чи то третє формування команди, але лише зараз я в її складі. Разом із нами на поле виходить якийсь поважний бос (начальник чогось - без конкретики). Явно, що він - деструктивний гравець, хоча йому про це ніхто не скаже, адже в тілі доволі повний і маловерткий. З перших хвилин гри буде видно, що тут він не на рівні з усіма, а "за лаштунками" так би й залишався невидимим і "вищим" за інших.

Рано-вранці приїжджаю з Франції додому. Застаю дружину, яка тільки-но просинається. Міркую: я ж мав, як і обіцяв, перед від'їздом подзвонити, аби якось зі своїх міркувань була готова до мого приїзду, а замість цього з'явився так, аби воочію сповістити про свій приїзд.

12.04.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 070425 "Наближення зарплати"

Високий промисловий будинок, який має в собі кілька поверхів, що можна оцінити лише зсередини. Знаю, що постачання води зроблено, а тепер треба - вентиляцію і чомусь на все (приплив-відплив) по дві труби. (Не вникав у логіку: чому не збільшити об'єм самих труб?). Будинок ізсередини виглядає з округлими стінами, понад якими висить багато великої риби. Ходимо по солоній воді десь до пів метра висотою. Знаю, що має бути залита аж по вінця на висоту вивішених риб. (Чомусь така логіка). Пам'ятаю, як її солили. (Забутий, але доволі яскравий сон. Навіть уві сні пригадався фрагмент того сну, а зокрема первинно густе соління). Тепер приходить інспекція і роздивляється, як ми це будемо робити. Зокрема виникають труднощі, коли стик труб випадає на рівень підлоги... Риба усюди, навіть у бочках, і раптом мені захотілось її попробувати, але не можна! Є місце, де лежать креветки. Підходжу до них, та бачу, як хтось вже тут не раз їх їв. Беру одненьку з розкритої упаковки і божественно смакую...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 030425 "Очікування змін"

Усі попередні ночі снилося (без сенсу записування) майже одне й теж: праця, праця, праця...

Сьогодні ж приснився її кінець (на об'єкті, на якому зараз працюю - з реалу). Приходжу до помешкання та починаю збирати сумки. Раптом усвідомлюю, що торба з інструментами, шельки та каска залишилися на роботі... А движуха колег у квартирі така, що мало не в усіх за годину-дві виїздний настрій. Мене огортає шок від можливого усвідомлення такого розвитку подій, що я залишусь без інструментів... Починаю шукати варіанти: якщо не все винесли з машини, отже, може залишилось там?.. А може, на іншому помешканні... А як ні? - треба знову їхати на роботу!.. (Так і не досягнувши уві сні розв'язки можливої проблеми).

P.S. Цікаво, що цей сон міг би рахуватися як пророчий, якби не знав, що десь за два тижні маю з'їжджати з об'єкта. Разом із тим сьогодні з'явилась нова, але ще не підтверджена інформація про ще, що ми можемо поїхати раніше. Такий сон підтверджує те, наскільки подібні сновидіння є дзеркалом реальних очікувань. 

P.S.² Також варто дослідити: можливо, людина після повторів одного сюжету уві сні, відчуває насичення і сатисфакцію, після чого наступає переломний день, де повтори вже не снитимуться.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 28-290325 "Дії та наслідки"

Допасковую два останніх кабеля з чотирьох, роблю кілечка на запас і підключаю. Знаю, що вони відповідають за кольори. Хтось підходить і каже: "Ті два попередніх кабеля спричинили вогонь! Загорілась трава, а сильний вітер розніс полум'я на село". Вилажу з-під незручного ковеєрного стола, піднімаю голову, адже все це ще не бачу, а лише чую і теоретично уявляю "як це?", а побачивши, офіґіваю масштабам лиха, наче в доміно: горять трава, кущі, дерева, перші будинки в село від дороги... Подумки міркую: два наступних кабеля відповідали за кольори? Вогонь і кольори...

P.S. Це як чорна іронія: непередбачувана пожежа освічуватиметься дискотечним сяйвом.. 

28.03.25

Події відбуваються в Україні (фігурують топонімічні назви українських міст), але з переконанням, що це й Польща. Хтось каже, що треба знайти чиюсь могилу і каже для цього орієнтир: "Там буде примітною могила гетьмана Чикаленка". (Скоріш за все, це спогад про видатного мецената Євгена Чикаленка, але гетьманом він не був, а от "гетьманом меценацтва" можна було б назвати). Присутнє переконання, що я знаходжусь у місті Тернополі, але заразом ми шукатимемо на польському кладовищі (навіть не знаю, чи воно там таке є). Ідемо на пошуки. (Поки з кимойсь йшов, вже й забув, що шукаємо, адже так уві сні буває, хоча головний орієнтир міцно засів у пам'яті). Вже в половині алеї на кладовищі раптом пригадую, що тут був і знаю, як буде виглядати далі: місце, яке ми шукаємо, однозначно розташовується по правій стороні. Кажу про це попутникам із непохитним переконанням. За діями бачу, що дехто мені не вірить і намагається звернути не там де треба. Доходимо до кінця кладовища, а там великий представницький стіл зі стільцями, спеціально для проведення зустрічей. Приходить якась друга делегація з польської сторони і ми всі сідаємо за той стіл. Якась дівчина від нас починає щось розповідати, пов'язане з історією, та раптом виявилось, що та делегація - це переважно журналісти, а дехто й з телевізійних медіа. Дістають камери, налаштовують, як би все це виглядало. Раптом з'являється якась бабка - відвідувачка цвинтаря, але якось так, що вона впізнає делегатів з польської сторони. Заходить коротка розмова й з нею, де вона каже, що її дівоче прізвище Герасимчук. На завершення розмови перепитую в неї: звідки вона родом? - чим дещо дивую присутніх. Чую не зовсім однозначно: Чернігів / Черкаси. Починаю говорити: звідки я родом, але увага більшости розсіюється на інші розмови і я не завершую думку, адже її інтересу в тому немає, а іншим - не цікаво слухати. Лише коротко констатую: "Нашого цвіту по всьому світу". Далі ця бабка раптом починає вилазити на драбинкову конструкцію вздовж напівкруглої стіни, по якій мають плестися якісь рослини. Тепер з'являється переконання, що це вже не цвинтар, а бібліотека. Начебто про це зайшла мова між присутніми. Переважно в діалогах чую вишукану польську мову. Заходить філософська розмова про існування такого місця, де ми знаходимось. Хотів би пожартувати, адже акурат підійшов би до теми розмови, але забув ім'я "героя". Вирішив когось запитати від нашої делегації, хто від початку сидів поряд мене: "Хто спалив у давній Греції бібліотеку?" І цій людині також важко далось пригадування. (Цікава логіка уві сні: насправді, житель Ефеса Герострат, на якого подумав, спалив не бібліотеку, а храм Артеміди). На чому тема була закрита: спритний гумор не шукає довгих роздумів! Лише неголосно довершив тій же людині обговорювану думку в намірі мого гумору: "Залишились би стіни"... Далі розмова велась між польками, де за однією зауважив, що була невиразно вагітна.

P.S. Однозначно сон виник під впливом побаченого на Ютюбі: польських жартів у форматі стендап-акторів; критичних роздумів однієї польки, із яскравими рисами українки (бачу таку розницю), яка вирішила будувати політичну кар'єру, де в одному з відеороликів критично ставилась до української влади; бібліотека - з фільму, побаченого тиждень тому; прізвище "Герасимчук" - мого наміру дописати генеалогічну гілку зі сторони матері; також бачу й інші паралелі з побаченим у житті.

29.03.25 

P.S.² Сон - це також сліди-тіні з реальности. Образи, з яких вони повстали, за відсутности часу, простору, міри абощо, можуть вільно переплітатися між собою, як у "театрі тіней", де конкретика і химера лежать ув одній площині. 

P.S.³

Уві сні не просто мінімізуються контрасти дуалістичного світу (біле-чорне, добро-зло тощо), а навіть більше: спогади і фантазії опиняються в одній позиції, коли сприймаються однаково рівнозначно, без критичного судження. Навіть думки "на тему" виникають не для протиставлення одна одній, а лише як незалежні відгалуження зі завершними формами, якщо асоціації, пов'язані з ними більше не виникатимуть. Саме ці завершені форми, як плоди на галузках дерев, і є "вказівними пальцями" для розуміння (тлумачення) снів. 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 140325 "Сила в іншому"

Стикаємося в роботі з ефективністю праці. Полягає вона на тому, аби складний малюнок з мозаїки складати максимально правильно: на раз і більше не переробляти. Мозаїка є доволі складною: з малюнками тварин і візерунками. В нашій праці з'явився чоловік, за яким видно було, що мав внутрішній інтерес складати мозаїку не просто на раз, а швидко і правильно. Ми до кінця не розуміли його, поки не довідалися під кінець роботи, що це не просто звичайний робітник, а олігарх, який найняв математиків для обрахунку правильного викладання кольорів та їх послідовностей у візерунках, для того, аби таку роботу виконувати в рази швидше. І що найцікавіше: досяг такого розрахунку. Тепер працівники за менший час праці виконують складну роботу, яку раніше робили в рази довше. Маючи математичний розрахунок, олігарх, переодягнувшись раз у робітника, почав економити на робочій силі та виконувати в рази більшу кількість замовлень. Саме в цей момент прості працівники зрозуміли, що математичні обрахунки в школі - це не просто забаганки, аби дітям "життя не здавалось солодким", а реальний інструмент, адже хто зумів опанувати його в рази з практичною метою, той обов'язково опинився "на коні", а не "під конем" - "на віслюку", як Месія (гумор для божественних роздумів). Навіть від того в нас з'явився реальний смак гіркоти: справедливий егоїзм одного помножений на максимальне використання чужих ресурсів - це і є ефективність.. чи на користь однієї кишені.

Поставили штучному інтелекту обрахувати якийсь показник на Місяці. Вин видав приблизно такий же результат, про що писали наукові книжки, як припущення, але так, що й не було остатично доведено. Хтось з науковців питає: а чи ставили ШІ запитання: "Діставши таких висновків, чи здійснив він обрахунок у ситуації виключення своєї присутности на Місяці?" Припустивши, що ШІ вже має таку хитру логіку самовиживання, де пропонуватиме "правильне" рішення з ризиком для людини, але не для себе..

Опиняюсь на чужому городі. Весна. Деякі грядки зроблені у вигляді траншей. Виникає потреба почати пересипати грубий пісок. Настільки видається грубий, що - декоративний. Підсумовую: дивні земляні роботи, як на мене.

Я в чужій хаті. Хазяйка, яку подумки сприймаю за тещу (розмита конкретика), має чоловіка, який більше нагадує лежачого діда (в порівнянні до реальних спогадів - далеко віддалений сюжет). "Теща" має дві дерев'яні люльки до паління, які "колись давно" курив дід. (Сон переривається).

Тепер наче як новий сюжет ::

У діда підкошуються ноги і я його ловлю на руки, аби він ще міг стояти. Відчуваю, який він худий: так, що відчуваються мало не кості крізь шкіру. Також відчуваю як у цього діда слабне і слабне дихання, а в якийсь момент прислухаюсь і усвідомлюю, що він вже не дихає. Тепер кричу помираючому чи вже померлому діду, якого ще тримаю на руках, аби привести до тями: дєд!.. дєд!.. дєд...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 080325 "Думаючи «правильно»"

Кінець праці. Я в групі людей, яким ще мають дати роботу. Ніхто не розходиться, а чекають на остаточні вказівки. Бачу, як підходить наш (таке переконання) керівник до другої групи людей, які працюватимуть далі, і запитує іншого керівника за нас. Той показує в нашу сторону. Я припускаю, що на мене, адже вчора він мене відзначив добрим словом. (Чітка асоціація з реалу, хоча образ керівника уві сні не конкретний). Дивлячись на нього, я якби прочитав за його устами і порухом пальця: "Той, що справа". Я вдаю, що це якби не про мене, адже це міг би бути будь-хто в групі з чотирьох чоловік, яка стояла скраю більшости, в якій я перебував. Хтозна, що можна "прочитати" на відстані?.. Наш керівник підходить до мене і переказує те, що я й "подумав", та навіть так, аби тільки я йшов на додаткову працю. (Це рахується, як бонус у вигляді додаткової винагороди). Група розходиться, а я лишаюсь. Отже, все ж таки не помилився, думаючи "правильно".

P.S. Іронія в тому, що слово "правильно" пишу в лапках не випадково, адже суголосить з попереднім сном за 6 березня, коли моє переконання є вже помилковим думати за когось більше, не почувши справжньої думки зі ідейника... навіть якщо це є продукт мого сновидіння.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040325 "Внутрішня «служба розвідки»"

Робота біля конвеєрів (враження з реалу). (Традиційна малозмістовна інерція по праці).

У продажу з'явився захист від шкідників, що заводяться в крупах. Дивлюсь уважніше на товар, а це - тонка фольга. Одразу пригадую, як про цей метод розповідав колега, згадуючи свою бабцю, і називаючи його "народним". Одразу уві сні виникає думка: тепер і це комерціоналізували!

(Цікаве спостереження, яке варто дослідити: з'являється образ, який оживляє спогад і акурат у форматі правильної теми. Так, наче незалежні образи "вимацують" ґрунт особисто актуального. Це не просто "робота генератора" мимовільних асоціацій, а конкретна "служба розвідки", яка шпіонить у нашому внутрішньому світі).

Наче в мене день народження. Давня знайома О.Ю., колишня колега моєї дружини, принесла мені в якості подарунка серію книжок із вивчення англійської мови. Гортаю сторінки, бачу тексти гарно ілюстровані малюнками, але без тлумачення. В комплекті - CD-диск.

Дружина каже, що це найкраще, що знадобиться їй у праці. Я ж дивуюсь: "Ти ж не читаєш англійську?" (Фаховий предмет викладання - німецька мова). Тепер із цими книжками я з дружиною опиняюсь біля "Глобала", на центральній вулиці рідного міста. Так, наче стоїмо з тим біля ятки, де в асортименті продажу також лежать і ті книжки. Але тут "ятка" (уві сні) сприймається не як торгова точка, а місце знайомства з послугами, які ми пропонуємо, зокрема, вивчення іноземних мов.

Наче продовження мого дня народження. Йду купатися до лазні. По виходу з неї бачу дружину з її подругою (можливо, та сама - колишня колега). Дружина, дивлячись на мене, недоречно жартує так, якби не для мене, що "я такий покупаний, що сьогодні буде неймовірний секс". Без моєї відповіді (що тут коментувати?): подумки постає аналітика цієї фрази, де в підсумку себе запитую: "Чому жінки перед кимось поводять себе інакше, аніж перед своїми чоловіками?"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 151224 "Брак уваги буває різним"

Знаходжусь у роботі на об'єкті, який мені знайомий. (Переконання, що я вже тут був, або повтор роботи з дня на день якби пригадування забутого сну. Нічого буквально знайомого з реальністю, лише асоціації). Замонтовані дві газові установки по обох сторонах водойми. (Уві сні артикулюю для себе як "озеро". З реальности воно нагадує мені копанку на дачі та старий став біля рідної школи). Робота добігає кінця, але до цих газових установок мають бути підключені кабелі, які вже заведені з попереднього тут візиту. (Логіка: для чого газові установки для водойми - не ясно). Для обслуги на віддаленій відстані знаходиться окремо збудована споруда. До щитової від того "озера" заведено багато інших кабелів, які так само ще не підключені. Раптом, наступного дня до нашої незначної бригади доїжджають нові робітники. Як? Скоро й так закінчення об'єкту? Серед нових хлопців помічаю знайомі обличчя. Зокрема в якості простого робітника бачу одного з колишніх своїх директорів, обличчя якого нагадує мені іншого робітника (як і в реалі - корінного таджика з українським паспортом, який майже все життя прожив у Одесі). Я з почуттям бригадира намагаюсь знайти контакт від своєї фірми щодо нових працівників і змін в розкладі праці, але так і не вдається відкрити електронну пошту. Всі працюють настільки автономно, що не виникає питань, а мені так і не вдається з кимось з них поговорити. Шукаю контакт в е-мейл, що писало мені начальство, але не бачу нових сповіщень. Смартфон вкотре підгальмовує. Саму електронну скриньку так і не встигаю відкрити, адже раптом робочий день закінчується і всі службові авто починають роз'їжджаються. Я пригадую, що в мене у дворі залишилась лежати моя робоча сумка. Разом із тим бачу, як моя службова машина, там, де я її паркував так само починає їхати. Як? У мене ж ключі від неї! Підбігаю до неї, а вона в мою сторону і розумію, що це зовсім інший транспорт. Тоді де ж мій транспорт? Навіть ті робітники, яких я забираю? Повертаюсь до сумки. Невже кінець робочого дня? Тепер не по 10 годин, а по вісім? А ще й так темно!?

Хтось каже одному чоловікові, який є поборником екологічного життя: 

- То подивись уважно рекламу, зубна паста складається з пластику!

Для нього це шок. Він про це не знав! Тепер, після таких слів, він ходить із бентегою та фотографує різні упаковки, порівнюючи вміст, вишукуючи певні закономірні його логіці інгредієнти. 

Я подумки, згадуючи ідеологів конспірологічного устрою світу: невже він думає, що разом із пластиком до нашого організму потрапляють мікрочипи? (Уві сні пригадується образ одного політика в Румунії, який несподівано для всіх, завдяки Тік-Ток отримав неймовірну підтримку, без політичної програми, а заангажованими розповідями з конспірологічних теорій).

(Продовження сну якби одного цілого сюжету).

Дружина шукає праску і не може знайти. За логікою подій дедуктивним методом приходимо до висновку, що син забрав її у подорож, аби прасувати штани. Виникає думка: так він же мав свою праску? Невже в подорожі він матиме їх дві? (З реалу правдоподібне лише те, що вчора син поїхав у шкільний табір).

Я з дружиною і з маленькою дитиною в колясці йдемо від моїх батьків у сторону моста на автобусну зупинку, аби далі з пересадкою їхати в гості до моїх двоюрідних братів на Крошню - район міста Житомир. (Є переконання, що з нами був хтось четвертий, жіночої статі, який залишався поряд з дружиною, але уві сні відсутня конкретизація, можливо, стояла поряд, як випадкова особа). (Якщо повернутися до мого реального досвіду з життя, то мав би бути на років 14-18 молодшим). Дружина з коляскою, спокійна, щаслива, а я більш мобільний: подивитися на розклад, когось запитати. Помічаю, що дружина починає нервувати, позираючи на годинник: можемо запізнитися! Заспокоюю, що справа приїзду автобуса в кількох хвилинах. Ось уже і їде! Навіть не один, а два на раз. Цієї є ж миті виникає питання: а на який з них сісти? На кожному своя нумерація? Подумки до себе, я так давно не був у рідному місті, що вже забув маршрути і їх нумерацію на міському транспорті. Кажу дружині, якщо не перший їде прямо, то на другий легше буде пересісти. Сідаю в перший так, наче переконаний, що за мною сіла й дружина (вже про дитину в колясці якби й забув або від початку сну на ній мало акценту). У автобусі запитую то одного, то другого пасажира: чи їде цей автобус на Крошню? Прямої відповіді якось так і не отримую, тому вирішую, що ми зійдемо і пересядемо на інший. По ходу руху через міст від однієї зупинки до другої, зауважую, що моє рідне місто дуже сильно змінилося, і на диво, в кращу сторону: можна оком затриматися на одній з архітектур і не відірватися, як автобус котить далі і вже бачиш наступний архітектурний шедевр. Коли це вже встигли так преобразити місто на краще? Лише в русі автобуса зауважую, як багато в ньому людей. Думаю про дружину і коляску, і лише тепер розумію, що сісти могла б лише вона без коляски, тому залишилась, аби сісти на наступний. Виникають передчуття, наскільки дружина буде на мене зла із-за моєї безтактовности. Схожу за мостом на зупинці і дивлюсь по другу сторону: чи не приїхали? Переходжу дорогу (дивно, адже уві сні навіть не рідрефлексував, що по тій стороні, на якій опинився, це була зворотня сторона дороги. Може тому, що я на неї дивився за вікно?). Шукаю. Так, приїхали. Підходжу і на диво: дружина спокійна та врівноважена, не готова висловити до мене свою образу, що покинув її разом із дитиною. Десь на власних нервах закурюю електронну сигарету. (Ніколи її не курив). Дружина зауважує, що та сигарета є дивною. Починаю придивлятись до неї уважніше і пояснюю, що це такий і є її вигляд: на перший погляд схожа з плойкою, зі шнурком та вилкою, буквально ідентичною на вигляд, як для електричних розеток, але - для куріння. (Схоже, що це переконання з забутого сну, адже сюжет мені доволі знайомий. Разом із тим, що в реалі - не курю але досвід з традиційними мав). Заходжу за ріг якогось кіоску і роблю неймовірно довгу затяжку, що навіть дивуюсь сам собі і пробую повільно випустити з легенів дим, який щось не сильно заструменів, а лише згодом - на сильному видихові (на чому й проснувся). 

Сон 171024 "Підготовка до від'їзду"

Останній день роботи на об'єкті. Усі збираємося під кінець праці з речами в бутовці. Потім з'їжджаємо до помешкання, складаємо сумки в авто і виїжджаємо додому. Дорога дальня (за логікою подій очікуваної реальности: з Франції до Польщі, - далі за сюжетом це припущення підтвердиться), тому пильна увага до всього. Нас в бусі лише двоє, обидва водії - для перезмінки, як хтось втомиться. Вирушили в дорогу. Їдемо з колегою (з реалу: навіть не з тим або одним з тих з ким зараз працюю, а тим, з ким працював на іншому об'єкті півтора місяці тому) до якогось містечка, де ми колись також мали об'єкт. Прокручуючи в пам'яті події останнього дня, задаюсь питанням: а де мій інструмент? Речі якби всі зібрані, а інструмент, якби й не поклав у велику сумку... Міркую: а якби повернутися? - та від'їхали вже певний кавалок дороги. Колега, який першим сів за кермо, зупинився біля моря (якщо з реалу: південь Франції), де стоїть підприємство, в якому були попереднього заїзду (досвід з реалу) і попросився відволіктися на короткий час без пояснень. Я починаю здогадуватися, що і він тут забув якийсь свій інструмент, але не цілу сумку, а дещо з того, що позичав. Сиджу в машині довго, що вже почав підозрювати: куди він дівся? - дорога й так дальня, а він собі дозволяє гаяти час. Дивлячись на берег моря та відпочивальників, міркую: чи не піти б скупатися? - але себе пригальмовую тим, що "ось-ось і буде колега". Навіть певний час вийшов постояти на прохідній. На моєму смартфоні заграла якась українська мелодія, а жіночка, що проходила повз навіть якось затрималася і на цю мелодію до мене усміхнулась. Вона щось прокоментувала до іншої жіночки, що йшла за нею, і тоді я зрозумів, що це були польки. Подумки констатую своє спостереження: як рідко зустріти когось із Польщі у Франції. Тепер я знову в бусі чекаю на водія. Раптом в машину за кермо сідає незнайомий чоловік, а позаду дві жіночки (без конкретики, але схоже на повтор) й каже, що їм треба тут недалеко доїхати. І нахабно, не очікуючи моїх претензій, рушає і їде, по ходу забалакуючи якоюсь історією. Я все ж таки знаходжу момент висловити йому своє невдоволення, аби я вже міг повернутися до колеги, який навіть не знатиме, куди я дівся разом з машиною. Тепер я начебто вдома (кімната, як у дитинстві). Готуюсь лягати спати. Раптом у ліжку опиняються дві жіночки, так, якби й не ті, що були першого разу (на підприємстві) й другого разу (в машині), а якісь сусідки (таке переконання). (Такий повтор у три "заходи", я фіксую уві сні вперше і це дещо пояснює, щодо конструкції виникнення снів). Я вже й не знаю, як лягати мені спати? Жодних натяків на інтим, але в такому близькому товаристві "стрьомно". Продовжую й далі міркувати: де ж мій інструмент? У пам'яті програю деталі від'їзду і мене осяває: ми ж складали спочатку інструмент у бутовці ж, отже, їх всіх разом забрав із собою бригадир! (Цікаво, що бригадира проасоціював так само з попереднього об'єкту, де також був колега-водій). Отже, мені достатньо буде забрати його із офісу фірми. І тут раптом пригадую: я ж не забрав шельки! Від цього шоку просинаюсь. Одразу в реалі усвідомлюю, що я ще у Франції і нікуди не поїхав, а інструмент і шельки поки на робочому місці. Пару днів і перед з'їздом обов'язково про них не треба забути. (Записуючи сон, збагнув, що за логікою реальних подій, навіть не беручи до уваги, що "недалеко від'їхали" уві сні, відповідно до реалу, це відстань між півднем і північчю Франції, інструмент я міг би вести виключно тим самим бусом, в якому і тривало те міркування над "пропажею"). Отже, сон конкретно мішає факти з реального досвіду, щоразу програючи й програючи тими ж образами або їх асоціативним оновленням щоразу новий сюжет на тлі короткочасної пам'яті.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 021024 "Проблема на початку"

Хитросплетіння подій, де учасники опиняються при будівництві моста, завершальний етап. Хтось каже, що це називається "шва" (так називається фонема в англійській мові, що позначає коротку "е"). Таких однакових мостів якби декілька, і всі вони мають однакову кінцеву проблему, яка вже не розв'яже ланцюжок з попередніх подій. Принаймні так виглядає, адже ніхто не має ідей, що робити з цим далі. (Цікаво, що у вчорашньому сні була подібна лінгвістично-будівельна тематика).

На роботі поінформували, що нас мають забрати на іншу працю. Головний меседж: ждіть подальших вказівок! Цілий день минає в неясності, так він і завершується. Наступного дня у мене під кінець праці участь у якомусь творчому вечорі, але під час праці починається та сама історія, як і попереднього дня (повтор подій, характерний снам), поки майже під кінець праці не надають якусь дивну адресу (локація - Польща), де навіть нумерація фігурує в самій назві, ще й знаходиться в лісі. Мені вже пора думати про захід, а тут нарешті дочекалися.. Дехто зігнорував їхати. Інші кажуть так, що й не ясно, чи хто-небудь справді поїде, хоча формально перед начальством висловили запевнення. У мене дилема: що робити?.. Ось я вже в якійсь школі. Перевдягнений на чисто, в джинсах. Знаю, якщо всі поїдуть, краще - не підводити. Захотілось у туалет, питаю якусь вчительку: "Де у вас тут кібелєк" (останнє слово по-польськи, та ще побутовою мовою). Вона якось дивно реагує і каже одне слово: "Можливо", - показуючи абстрактно рукою в нікуди. Спускаюсь на перший поверх, знаходжу біля вахтера. Коли заходив, нічого поряд не діялось, хоча вхід був доволі дивний, з однією максимально великою сходинкою (щось подібне сьогодні вже снилось, але не пригадаю), а на виході - уже працював якийсь трактор і ставив якийсь барабан, наче з кабелями. Акуратно, поміж риштуваннями, виходжу назовні, навіть хтось подає руку, аби піднявся мало не з якогось викопу.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

P.S. Це 1100 допис на цьому блозі.

Сон 100924 "Недоконаність виразити себе наповну"

Йду коридорами якоїсь телекомпанії. Мене огортає внутрішній настрій творчої атмосфери в цих стінах. Бачу людей, які мене не знають і загадково позирають на мене, адже тут бувають реально різні люди, а найчастіше - невипадкові, хтось щось мене питає, я відповідаю і йду далі, хтось інший уточнює до кого чи куди я йду. Відповідаю і заразом задаю уточнюючі питання. Приходжу на якусь студію, де знімають якесь не так телешоу, як показ аматорських колективів, то з дітьми, то з дорослими, які показують короткі театральні виступи. Я ж сідаю на вільне місце, яке розташоване було мало не першим перед виступаючими на сцені. Стільці для глядачів були розставлені в довільному порядку. Коли дійшло до підставної ситуації, коли запросили дівчину, а згодом незнайомого їй хлопця, і попросили виконати одне із завдань - поцілуватися, а це було в їхньому житті вперше, а самі були не зовсім так красавчики зовнішньо, як і в результаті почав виглядати їхній поцілунок, на цій зрежисованій кимось гидоті публічно встав і мовчки вийшов. Лише зараз звернув увагу, що вдячною публікою на такі сцени є якісь люди старшого віку, зокрема жінки та пенсіонери, а деякі з внуками. Вкотре оцінив гидотнійсть, вже "по другу сторону екрану". Як вийшов зі студії, зрозумів, що там забув свій одяг. Вирішив повернутися. Слава Богу, все завершилося. Заходжу і починаю забирати свої речі. З кожним новим предметом помічаю наступний і наступний. (Фіксації на тому, що я тут їх реально залишав - відсутня). Навіть побачив борсетку з гаманцем, яку точно б не знімав би з себе у публічному місці. Поки збирав речі, заходить розмова з образом не так людини, як подібного, але все ж таки від'ємного, до героя, з кінофільму "Володар перснів" - Ґолума з доволі великим ротом і густим рядом зубів. Він перший заводить розмову, починаючи з якихось дурниць. Я йому кажу одне, а він мене інше, кажу друге, а він зі мною сперечається, кажу третє, а він мене перекривлює. Врешті-решт гостро висловлюю якусь думку на якусь його тезу і йду, не звертаючи на нього більше уваги. "Йду так", що залишаюсь збирати свої речі в іншому кутку телестудії. Тут до розмови у продовження попередньої долучається якийсь чоловік інтелігентної зовнішньости. Починає мене допитувати щодо висловленої тези, що побачене мною на цій сцені не має належної режисури. Я і з ним також починаю сперечатися, згадуючи (з реалу) свого режисера, як фахову людину з критичним мисленням на сценічну творчість. В динамічній дискусії хочу швидко назвати його прізвище, але чітко називаю ім'я, якось непевно по-батькові, а прізвище наче як вилетіло з голови. Він, якби почувши буквально, питає: чи це той режисер, який зробив у такому-то місці то-то? Я кажу: ні! А в голові намагаюсь пригадати правильне прізвище. Подаю це так, наче він мене не розчув. Повторюю ПІБ ще раз, вже впевнено згадавши по-батькові, невиразно озвучивши прізвище. А він не перестає питати далі: А чи це не той, який поставив виставу таку-то й таку в Полтаві? Я знову ж йому заперечую і вже впевнено пригадавши прізвище, виразно і голосно починаю його повторювати й повторювати. Він знову починає мені щось так само інтелігентно припускати, наче він не те, що знає всіх режисерів в Україні, а навіть їх особисто. Це мене злить, адже він в моїх очах стає далеким від того, при кого йде мова. І тут вже коротко розповідаю фрагменти з його біографії і родинні зв'язки з тими людьми, яких він точно не знав і не знатиме. 

Тепер я йду по вулиці. В душі настрій творчого піднесення і відчуття кінечної нереалізованости. На цих емоціях виникає відчуття непевности в стабільних заробітках. Починається все з того, що я сьогодні обіцяв по рекомендації прийти на заявку і відремонтувати телевізор. Йдучи далі по дорозі, наступним пригадується, що я так "загрався" в різні роботи, що на основній давно не з'являвся (пригадуючи з реалу час, коли працював маркетологом), на цьому тлі пригадується інша робота (комбінація з реалу кількох інших, на яких пробував реалізувати себе, як менеджер, але так була організована основна праця, що "спочатку прояви себе, а потім ми тебе візьмемо на постійну роботу" - що я вже не знав, яке з усіх тих і є основним місцем роботи. Коли проснувся, "зітхнув", що в реалі я маю стабільну працю, а страхи про непевність у завтрашньому дні залишились в Україні.

Від фірми приходить звістка, що намічається нова поїздка за кордон. Надходить час ікс, коли дзвонить мені один з шефових фірми і каже, що все, пора! Дають інструкції, що маю зробити: поїхати в інше місто іншої країни, забрати майбутніх колег до Польщі, але не з остаточним поверненням, а одразу на новий об'єкт. І все це не просто десь, колись, а просто зараз. У мене не так паніка, як розгубленість, щодо такого раптового розвитку подій. Збираюсь, аби першим ділом зустріти, виходжу з дому, іду пішки, по дорозі вже розумію, що мав би взяти з собою, але ще не взяв. Дивлюсь на себе: так я ще не одягнений, як треба: пальто, а на ногах якісь нічні підштаники і все. Без документів, без гаманця... А чому ж я іду пішки на потяг, коли фірма мала б мені надати машину, аби все пришвидшити?

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexinі), Франція 

Сон 190424 "Зміни мір: робота й відпочинок"

Річка Тетерів, що протікає біля Житомира... (Нічого спільного з реальністю, але уві сні таке переконання). Маю можливість оцінити комплексно: де швидка вода, а де вона спокійна. В одному з таких місць живуть бобри. Оглядаю береги і воду коло тих берегів, яка раз тече доволі стрімко, а іншим - спокійно. Сприйняття таке, наче пролітаю птахом. Таким чином із певним зацікавленням обсервую одну сторону берега, а згодом й другу. У якийсь момент вже захотілося покупатись. Бачу вигідне місце, де купались якісь дівчата. Отож, поліз у воду і почав насолоджуватися "великою ванною" - саме так у тому місці виглядає берег ріки. Загалом, лише приємні почуття і враження: вода чиста і тепла, день сонячний - усе найкраще, про що можна мріяти!

Працюю з колегою на підприємстві, де в нашій роботі все укладено так, що й особливо нема що "укладати" далі. Маємо більше вільного часу, адже робимо продумано раз, а не двічі, коли начальство поспіхом дає непродумані вказівки, за якими врешті-решт доводиться чути: "треба переробити!" От і сьогоднішній день починаємо з певного відпочинку. Вирішили обрати більшу кімнату для перевдягання. Вийшли на внутрішній двір "попити каву", я ж вирішив відійти від правил і невідь-звідки дістав пляшку пива. Але цей жест уже був провакаційним на робочому місці, тому її так і не відкрив, адже тієї ж миті обговорення підійшла якась жіночка - робітниця цього закладу, можливо навіть і офісний працівник, і почала здалеку жалітися на життя: перше, що їй доводиться зараз - переїжджати з місця на місце; друге, що в одному місці, де вона часто їздить, радар неодноразово ловив її на перевищенні швидкости; що в неї просто фінансова криза і вже не вистачає на елементарне... Підключаюсь до розмови і починаю аналізувати її дії. Врешті-решт доводжу їй думку про її безвідповідальність, малу зарплату і прагнення жити на по кишені: на авто не їздить по правилах, роботу не хоче змінювати, діти хочуть жити в місті і мати все "на готово", коли варіант життя в селі відкидається одразу: фізичною працею ніхто не займатиметься!

P.S. Десь у процесі розмови згадувалось яблуко, можливо, вона була з ним, як віддалена асоціація думок із реалу попереднього дня: "Змій-спокусник, Єва, зірване з дерева яблуко - Заздрісна королева-відьма, Білосніжка, отруєна половинка яблука".

А чи існує яблуко можливостей, яблуко життя вічного, яблуко просвітлення і досягнення нірвани абощо?

Сон 110424 "Підвладне змінам"

Якісь паралельні відчуття зв'язку між будівельними об'єктами: на якому працюю нині і тим, де працював раніше (все, як у реалі). Приїжджаю на об'єкт (уві сні), на якому працював (2019-2020 р.), а й донині працює пару знайомих (як у реалі) Василь і Микола. Серед присутніх були ще дехто з давніх знайомих працівників (без конкретики). Цікаво спостерігати за різницею в часі у 3-4 роки: як змінились знайомі, що нового на об'єкті. Колеги розповідають, що відтоді, як ми працювали, пішли всі штатні змінові електрики, тепер замість них нові поляки. Мене усе сказане дивує: як нібито усталене (тим більш у спогадах) життя підвладне змінам.

P.S. Подумалось: якщо існує "Книга перемін", тоді має (хоча б під неї) існувати "Бог змін"?

Сон 150324 "Атракціон: "Підозри справджуються!""

Колега О.Ч. навчається і в той же час працює бригадиром. Вчитель дав йому домашнє завдання описати сон, пов'язаний з роботою. Якби я у його сні бачу цей сюжет і заразом беру участь у подіях. 

Разом із ним і ще групою людей їдемо якимось пасажирським трактором. Трактор не так довгий, як широкий, за рахунок якихось сільськогосподарських елементів попереду нього. За кермом сидить якийсь незнайомий мені хлопець і спрямовує нас всіх на вузький місток, який проходить уздовж невеликого ставу або ж болітця. Одразу стає зрозумілим, що ідея проїхати - гибла, але довіряємо впевненості та рішучості керуючого. Проїжджаємо кілька метрів вже по містку і розуміння починає бути очевидним (повтор), що трактор, як не пішов рівно, а дав крен на праву сторону, так уже й не вирівняється. Водій також це розуміє і якось дивовижно встигає вистрибнути на берег. За кермо хапається бригадир. Ми їдемо далі, хоча на швидкості не зникає надія, що можна проскочити за рахунок неї. Але разочаровуємося остаточно і успішно з транспортом падаємо у воду. Мені вдається не шукати ногами дно, яке, запідозрив, мало би бути ілистим, а до десятка метрів проплисти й опинитися на березі. Бригадир пробує пройтись по дну, але, як я підозрював, йому це не вдається, а далі робить, як я. За решту дорослих людей сильно не переймаюсь - вилізли з води хто як. У голові прокручую сценарій нашої поїздки і пригадується кінохроніка другої світової війни, як танкам дивовижним чином вдавалось проїжджати якісь схили, не перекинутися і не скотитися з них, а нам цього не вдалося - на тракторі.. Разом із цією кінохронікою тепер вдивляюсь у новий сюжет історичного чорно-білого фільму, де показують якесь занадто велике і рухливе устаткування, яке одразу й не розумію, що це? Спочатку подумалось, що завод, бо діяли три елементи, що переміщались паралельно одна до одної, як поршневий механізм, а заразом утворювали коло. Дивлюсь уважніше, а в тому механізмі бігають люди, вдивляюсь все ближче, або ж камера наближається, що ліпше фокусується у погляді процес - це такий собі дивний дерев'яний атракціон, зроблений колом, що рухається, як описав вище, мало не як промисловий об'єкт, але не на одному місці, а по колу, якби по краю сцени за формою амфітеатру. Вдивляюсь ще уважніше: зима, люди в шубах, давня хроніка подій, учасники бігають від одного рухомого елемента до іншого так, аби не сидіти на одному місці. І весь цей рух для того, аби вони не зупинялися і не врешті-решт не попадали, хоча бігати доводиться по похиленій поверхні (асоціація з подіями на тракторі). Подумалось: стрьомні тоді були атракціони, добре, що зараз таких немає! (Гумор такого сну в тому, що поїздка трактором не сприймалась, як атракціон).

Сон 130324 денний (15 хв) 

Складаю зошит або ж книжку. За палітурку беру скло, яке оформляю в паспарту. Хоча починаю з трьох однакових розмірів, монтую звично - з двох сторін.

Сон 100324 "Дивні наміри - марні"

Живу з сім'єю в якомусь гуртожитку. У одній з кімнат живе комаха, яку я свого часу приручив. Коли вона спить, схожа на рибку із золотисто-зелено-синім переливом цупкої шкіри. Якось уночі почали видаватися з коридора секції якісь дивні і поодинокі звуки. Вийшов і побачив якесь дивне створіння: спочатку наче як змію, але, як видавалось спочатку, лише в третині тіла, далі щось схоже чи то на павука чи богомола, так само як і голова-шия темного кольору. Беру її у свої руки, але безпечно - медичним пінцетом, і приношу в квартиру, аби показати дружині. Поки ніч і всі сплять, для себе зауважую, що дивним звуком реагує на іншу комаху - приручену, яка живе вдома (описану вище). Підводжу до неї ближче і помічаю, що з кожним моїм порухом і її звуком вона зменшується від метра розміром аж до непомітного дохлого черв'яка зеленого кольору десь у три сантиметра. Принюхавшись, відчув від нього певний сморід. Виношу його на балкон, аби викинути, відщипнувши пінцет із фіксатора. Разом із тим помічаю по праву сторону від себе дивну "картину маслом", яку б ще можна було назвати непоміченим перфоменсом, який буквально читався приблизно так: між двома балконами паралельно одна до одної лежать зрізані кавалки колись цілої дошки, по якій якби хтось переходив з балкона на балкон, але місця переходу немає, адже ніхто б не падав, бо видно, що дерево свіжорізане, ким на моєму балконі? - загадки, чому на сусідському? - не ясно, чи середня частина дошки полетіла донизу, як і навіщо це все? - питаннями залишаються відкритими.

Знаю, що я є мисливцем. Виходжу з кімнати, де лежать мої трофеї за різні часи.

Повертаюсь на одну зі своїх давніх робіт, де працював у офісі, і починаю переглядати договори і згадувати, як їх колись підписував. Серед них договір про медичне обслуговування працівників фірми. Міркую, чи хто-небудь мав зиск із того договору? Чи з погляду пройдених років подібні зусилля були марними? - подібна праця виглядає як самоініціатива без запиту і потреб інших?