Сон 220925 "На півдорозі"

Якби суботній день, адже присутнє знайоме відчуття, коли не всі виходять на роботу. Начебто всі зібралися до роботи в конкретному місці, але як тільки-но сіли в службовий автобус (незвичний образ, в реалі - звичні авта) колеги поляки почали проситися, аби їх висадили то на одній, то на іншій зупинці, кожен біля свого дому. Так, поки виїхали з міста, фактично стали малою екіпою. Приїжджаємо якби на дачу (таке переконання, що вона моя (по факту не маю дачі), та й не зовсім схожа, хоча б на батьківську, радше це замок - асоціація з побаченого в цьому році у Франції), але не так працювати, як відпочити, можливо, , щось трохи поробити. Найбільш характерною рисою такої "дачі" був великий довгий став культурно оббетонований праворуч від дому. Хтось емоційно зауважує, якби на полотні картини чи на гербі, що це не просто птах/птахи, а папужка/папужки (конкретика розмита). Приходжу на кухню, і як у будь-якому будинку, в якому довго не з'являються господарі, щось залишилось на столі таке, що теоретично могло ще лежати, а це була тарілка яблук. Починаю їх розглядати і розумію, що вони підгнилі.

Сон 281124 "Чужий Свій куток"

Все починається якось наївно і по-домашньому. Я з двоюрідними братами (В. і М., образи не критично конкретні, а більше схожі на моє переконання) вирішую організувати собі якийсь відпочинок. Наче все починається у них вдома (нічого подібного з реальністю), але згодом все видозмінюється в якийсь великий закинутий будинок. Під тему нашого якби камерного відпочинку в тому будинку починає назбируватися різна молодь і тусити окремо від нас (настрій - хіпі), без претензій на приватне життя інших, що опинилися в цьому великому будинку. Під кінець дня увесь дім наповнюється музикою і окремим життям від зовнішнього світу. Процес такого життя починає бути певною мірою неконтрольованим. Старший дв. брат (В.) щоразу виходить "на розвідку" і вже припускає, що варто було б звідси скоро йти. Другий дв. брат як і я нікуди не виходить і переймається комп'ютером. В якийсь момент приходить до мене і каже, що зробив усе, що міг: комп'ютер складено, працює, але без звуку. Поки каже, у мене виникають асоціації з сином (тому образ дв. брата стає трохи не конкретизований, адже на його місці я уявляю саме сина). Я заспокоюю і пропоную чудернацьке рішення, як саме добути звук: маю старі динаміки та старий великий чорний магнітофон. Починаю з ними комбінувати щось з'єднуючи кабелями. Він протестує і каже, що це зовсім інша система, - називає незрозумілі мені абревіатури, - і так працювати не буде! Я все одно роблю по-своєму, бо переконаний в правильності ідеї, а він вкотре повторює, називаючи причину щодо різних форматів звуку. В якийсь момент ми чуємо певний движ за дверима, як "організатори" цієї будинкової масовки починають заспокоювати голосну різношерстну публіку. Потім усе якось втихає. Коли наступає ніч, користуємось наявним штучним світлом, який (за логікою) спонукає публіку ожити з другою силою. Якось раптово хтось починає розганяти всю цю публіку, як зрозумів, якісь свої, більш свідомі наслідків. Десь з поміж них мав би бути старший дв. брат В. Раптом пропадає штучне світло і вся та публіка "добровільно-примусово" зі своїми манатками починає покидати цей будинок, створюючи в коридорі, що проходить біля наших дверей постійний шум. Я пропоную дв. брату М. запалити свічку. Раптом пригадую про її наявність. А запаливши сірник, бачу ще одну, яку наче ми вже й використовували, але я вже про неї забув. Коли знову все вщухає, мені приходить думка-переконання, якою одразу й ділюсь: "Треба нам складати всі речі і звідси вибиратися! Поїдемо до дому баби з дідом. Зранку тут буде поліція! Нас тут має вже не бути!" Речей якби привезли багато, отже роботи трохи є. Починаємо метушитися аби по собі "стерти сліди" свого тут перебування. Думка про "сліди" розвилась до буквальної ідеї: "стерти за собою усі відбитки пальців". (На тому й прокинувся)..

Я з дружиною маємо переїхати у свій куток. Тепер ми у великому приміщенні, подібному... (важко сказати) до хали, промислового складу, але якби з відчуттям, що в себе вдома. Спимо у ліжку. Раптом у мене прокидається еротичне бажання. Починаю проявляти його до дружини. Раптом в цьому приміщенні з'являється світло і в дальньому перпендикулярному до нашого ліжка кутку, відкриваються двері та в'їжджає на прибиральній машині, що миє підлогу, прибиральник. Об'їжджає понад однією стіною, другою і під'їжджає до нас. Вітається і їде далі. (Після сну я зрозумів, що бажання "мати свій куток" насправді виявилась іронічною). Тепер з інших дверей вздовж стіни, до якої було притулене ліжко, здалека цієї хали приходить сусідка (таке переконання уві сні). Каже нам, щось на зразок: скільки можна спати? Вже 14:30 дня! Я ж дивуюсь собі, що мій будильник мав би мене розбудити о 4:30, а не 14... Ми так і не встаємо з ліжка. Як? Чужі люди! Вона не йде, а стоїть і тепер починає розповідати за якогось сусіда, який нас знає... (На цьому й проснувся).

Сон 150223 "Перший у порядку"

Ранок. Вийшов до роботи. Зрозумів, що зарано, адже те авто, яке має мене забрати, під'їде дещо пізніше. 

P.S. Асоціація береться з реалу очікуваного дня.

Міський парк відпочинку. (Нічого спільного з реальністю та власним досвідом). Характерною його архітектурною рисою є басейни-озера, облаштовані та окультурені гранітом. Придивляюсь уважніше, і зауважую, що не перший рік за парком ніхто не доглядав. Люди купаються навмання - у різних водоймах. Десь вирішили покупатися й ми (уві сні конкретика "ми" відсутня). Щось мені та вода на вигляд бува не до вподоби, про що сказав тим, хто був зі мною. Нам треба триматися разом за одну мотузку. В першого має бути механічний засіб на пружині (віддалено подібний на безмен), який за напругою на червоний колір бачить тих, хто затримується десь у колійці. Якимось моментом усвідомлюю роль першого в порядку, як власну.

Сон 310120 "Занурення в пісок"

Прийшов на стихійний пляж. Проходжу різні ділянки, аби знайти вільне місце. Знайшов його поряд якихось дітей, що гралися в пісочку, та чоловіка, що в кількох метрах зарився в пісок прямо з головою, лише видно було його нижню частину спини. Спостерігаючи за ним, зауважив дивну річ: попід руки він вирив собі ями, з яких черпав руками воду й поливав голову, яка й так була в піску. Замислився: як він дихає? Але примітив, що в певному положенні голови й рук, у нього це все ж таки виходило. Потім, нагрівшись на сонечку, покупався... Новий день. Тепер іду на знайомий мені пляж. Дивлюсь на свою засмагу: хоча на сонці був небагато й лише декілька разів, але бронзовий відтінок шкіри прозирає виразно. Мені він подобається. Проходжу лісову ділянку. Понад урвищем помічаю дірявий листок неймовірно великих розмірів, у вигляді парасольки. Цієї миті на зустріч іде знайома Л.Ф., яка працює викладачем. Зауважую, що цією стежкою треба йти акуратно, адже, за мить до сказаного, "парасолька" зірвалась і полетіла у прірву. Тепер повторно (другий раз за сон) приходжу у знайомий мені дім, в якому євреї тримають робочі приміщення для соціально-релігійного відпочинку. У них сьогодні якесь свято і до них заходять у гості. Я ж прийшов першим. Мене зустрічає чоловік, який минулого мого візиту був у образі звичайного технічного працівника, а зараз йому доручили місію "дворецького": зустріти й максимально зорієнтувати в наявних потребах. Він не єврей і за поведінкою відчутно, що так би мовити "не місцевий" або ж "не свій", а найнятий. Я ж прийшов у басейн. Знаю, де він є і прямую до нього сам. По дорозі зустрічаю головного, схожого на рабина, який приділяє мені особливу увагу і зорієнтовує в просторі приміщень, аби однозначно потрапив туди, куди треба. 0220'

Сон 010919 "Відпочинок із несподіванками"

Хтось розповідає про якусь споруду, технологічно побудовану, як оборонна конструкція у вигляді скелі. Насправді - це частина якогось форту. На самій маківці тієї будови стоїть людина, а я дивлюсь на неї з погляду пташиного польоту. До цієї споруди вгору веде довга красива стежка. З іншого погляду: я піднімався до неї, як один із учасників подорожі. Тепер виходжу в центр міста, схожий на Краків або ж Вроцлав. Проходжу біля високих храмових будівель. Поряд проїжджають трамваї. Дивлюсь на мапу міста, як і куди заїхати. Маю зустрітися з дружиною та дітьми. Тепер їду трамваєм, орієнтиром моєї зупинки має стати невеличкий ринок, на якому продають речі легкої промисловості для військових. Трамвай заходить на свою кінцеву зупинку. Розумію, що я таки не втямив куди він приїхав. Питаю польською в кондуктора (молодої повнуватої дівчини) за цей ринок. Показую на мапу GPS, що на телефоні. Вона міркує, потім перепитує в старшого кондуктора. Кажуть, що такого не знають і тому не можуть мене нормально зорієнтувати. Тепер опиняюсь в якомусь приміщенні, яке має відношення до трамвайного ДЕПО. Там спілкуюсь із колегою В., який весело розповідає про роботу та час на обідню перерву, як дехто з колег пробував організувати собі відпочинок прямо таки з ковдрою для сну. Дивлюсь за вікно, де мої діти сидять за столом вуличної кав'ярні і п'ють щось на зразок гарячого шоколаду. Син показує для доньки якісь експерименти з надуванням туди бульбашок та зануренням предметів. Відволікаюсь на В. і кажу йому: "Подивись, скажи класно, коли є діти!" Він погоджується, адже хлопець ще є неодруженим і в розмові зринають час від часу відповідні теми. Тепер очікую якогось рішення, про яке мають поінформувати телефоном. Думаю про якийсь свій варіант розвитку подій, а мені дзвонять і кажуть, що якась старша жінка, перебуваючи в шлюбі, все ж таки прийняла рішення вийти за мене заміж. Міркую собі: що за бредні? Я то її знаю (уві сні), але щоб так круто може змінитися розвиток подій - не очікував. Кажу, що "ні, в жодному разі!" Про себе вторю: що за маразм? Разом із тим пригадую якісь деталі, що пов'язують мене із тією родиною. Так, нібито я свого часу пропонував руку їхній донечці, і все заради того, аби уникнути якогось обов'язку (військового?), або здобути для себе якісь вигоди (фінансового?). (Чимось, поява цього фрагменту з донькою пов'язана з асоціацією за зовнішніми рисами тієї кондукторки). Все для мене з ними стало якось так складно, що подумки з ними попрощався, як з минулим, а інцидент зі старшою жінкою, мамою тієї родини, перевів у статус гумору в розмові з В.
P.S. У процесі пробудження згадав, що стосунки із тією родиною у мене виникали в попередніх снах, про які було цілком забуто. Частково та родина нагадує мені одну знайому сім'ю з реального життя, не в позитивному до них ставленні, близько знайомих із моїми батьками. На відміну від реальности, матір тієї родини була чорнявою, низького зросту, ще й істеричною особою, яка нагадала ще одну особу, але з тим усім такий сон стає більш заплутаним. 0045'

Я з сином відпочиваю на озерах. Одного дня пішли на одне озеро, а воно там блакитне, і вся його цінність у тому, що воно солоне. Навіть ув одному місці було видно, як хтось лопатою зрізав сіль товщиною з пів метра, що приховувалась під невеликою товщею води. Потім пішки повертаємось на звичне озеро. Міркував, як наступного разу сюди запрошу дружину, щоб вона оцінила всі переваги. Уявляв, як розповідатиму про це озеро, яке воно красиве, що йти до нього всього десь 45 хвилин, що риб і будь-якої живности, на відміну від знайомого озера, як і в Мертвому морі, немає. Продовжував міркувати про те, наскільки воно не освоєне, коли навіть будинків для туристів та інфраструктури біля нього немає. Чомусь уявив, як візьму відро води з цього озера і перенесу в уже знайоме, роблячи висновок, що суттєвих змін у якості це йому не додасть, хоча, після такого міркування, подивився на те озеро, а воно на берегах все ж таки має сліди білого, отже тут присутня якась незначна концентрація солі (?). Якийсь хлопець, так, наче я був з сином, а він врази старший, на мої слова, що тут у воді видно стежку між великими каміннями, починає пливти і виявляє на шляху перешкоду у вигляді ще одного каменю. Відкидає його, а він великий, і тим самим прокладає шлях далі. 0445'

Сон 200119 "Неочікувані візії"

Якогось дня повертаємось до дому і бачимо, як облаштовує сусід новорічними ліхтариками свою садибу, яка межує з садибою батьків: вивішує їх на дроти між стовпами. Між садибами ще існує якась відстань, завдяки якій найнятий сусідом кран вивішує новорічну "біжутерію". В десяти метрах від нашої і його садиби стоїть імпровізований безгосподарний туалет. За якусь мить бачимо, як кран облаштував однією металевою конструкцією святкову огорожу навколо нього. Я міркую: як же так, він навіть не стоїть на якійсь вигрібній ямі, під ним лише підкладені металеві пластини? Недалеко від того місця був у землі люк, до якого той кран остаточно пересунув той туалет. Разом із тим, протягом цього сну фігурує багато туалетної тематики по його облаштуванню: якась вода в районі люка, пересуванння металевих пластин, спричинюючи тим багато мороки.

Працевлаштувався в рекламне агентство на випробувальний термін. Ловлю себе на тому, що директор поводиться, по відношенню до працівників, доволі дивно, неуприявнюючи деякі свої задуми. Отже, він мені не подобається! Працюю, аби зрозуміти до кінця: де підвох? Одного разу зібрав він нас на природі, десь у лісовій зоні парку, так би мовити "для відпочинку". Бачу, що всі вже знудилися і готові йти до дому, один так і каже шефові, що йому пора, на що він категорично відрізав: працівники нашої фірми мало бувають у такій немимушеній атмосфері, а "ти підеш"? Мене це трохи підбурило, тоді я кажу: мені пора, до побачення! - і йду. За деякий час мене доганяє той працівник, який просився першим.
Якогось дня у нас було завдання: познайомитися з певним виробничим процесом. Ми прийшли і нам було велено створити веселий образ з головним актором, пострибавши на двоярусній батутній палатці. (У сні цей об'єкт виглядав доволі оригінально: довго добирати слова задля опису того винаходу). Головний актор мав показати, яка палатка чудова і універсальна, навіть продумано, аби крізь неї можна облаштувати дерева - для того він одним фрагментом навіть просунув крізь гумову підлогу свою голову. Головне, що всі сцени актор грав, шкірячи свої зуби, виказуючи неймовірне "щастя" від того. Нас попросили зняти верхній одяг і для фінальної сцени пострибати з ним на другому поверсі того "батуту". Без кривої думки, бо все сприймалось як випробування, на пару секунд відзняли сцену. У тій сцені фігурували накачані хлопці з відсутніми емоціями на обличчі, а я там, як непришийкобиліхвіст зі своєю статурою. По завершенню я собі міркую: що це було? Йду з одним із учасників рекламного ролика, спілкуюсь з ним на тему дня, кажу, що якби я знав, то одягнув би веселіші труси і прислухався б до порад режисера, якого тут не було. І взагалі: навіщо мені фігурувати в таких сценах? Псувати репутацію участю в рекламі? Колега відповів чітко: ти ж знаєш, які ти підписував документи, коли йшов на знімальний майданчик? Я кажу: жодних! І мене осяває: розумію, що директор нам видасть зарплату з участі в рекламному ролику, а не за стажування. Вся робота - це ширма, для відмивання нечесною працею грошей, що проходять крізь фірму. Дорікаю собі, що вже зарікався йти коли-небудь працювати в рекламне агенство, от собі й маєш: будуть показувати по телевізору, як ти стрибаєш в трусах, як невідь-хто! 0543'

Туристичний відпочинок із сім'єю біля якогось замку. З нами в кошику морська свинка, яка більше схожа на маленького котика. Ми на погорбі, що йде під дужим кутом, аби з нього зійти. Я чи то сповзаю гузом, чи то збігаю з неї. Перед тим бачу, як долі перекочуються боком (зліва-направо) зо п'ять котів до дітей, які сиділи в гурті зі своїми батьками. Спустившись, і я покотився, як ті коти - боком, викликавши у відпочивальників подив. Моя рідня приносить нашу корзину з морською свинкою і я зі своїми дітьми показую їм, який у нас "котик".
Ми вдома: тільки-но приїхали з відпочинку. Зазираю в широку торбу, що була корзиною, і бачу в кутку причавлену чимось (з речей) морського "котика", що ледь дихав, але був живий. Узяв у свої руки, відчув його маленьке розслаблене тіло, білу пухнастість. Комусь зі своєї рідні з докором і дрібкою чорного гумору кажу:

А котик - дохленький!

Роблю під замовлення сімейну фотографію на дуже старий фотоапарат на тринозі, з потужним спалахом, який тримають на витягнутій руці. Такий, при якому казали: "Дивіться, вилітає пташка!" - і рукою проводили перед об'єктивом чарівний жест колом. Виставив родину, налаштувався, зробив кадр. Кажу: залишайтесь на місцях! Підійшов до них, щось підправив, узявся зробити другий знімок: "для перестраховки", а спалах не спрацював. Підсумував: все добре, перша світлина була зроблена чудово! 0818'

Сон 280918 "Дивовижна урбанзона"

Давня знайома в гостях на моєму святі. Якась нав'язлива в своєму спілкуванні та ініціативі. Навіть пошкодував, що прийшла. 0240'

Великий промисловий об'єкт. Наче це робоча зона й разом із тим - відпочинкова. Як для людського організму в мене гіперможливості: з легкістю піднімаюсь над землею, перестрибую складні конструкції тощо. Все, що я бачу - дуже цікаве. Заходжу в приміщення ресторанного типу, але для робітників. Довгі столи, переобладнані з робочих на столові. Всюди "тусується" народ. Якийсь бос заїжджає в те приміщення на машині й потроху об'їжджає ті ряди. Разом із ним у приміщення увійшла охорона в цивільному одязі. Їх видавало те, що рухались і діяли синхронно. Я оминаю ту "компанію", виходжу на вулицю і піднімаюсь на дах. Кажу собі: як я довно тут не був! Адже тут є окреме життя і своя зона відпочинку! На даху, де лежить перекинута машина, хлопець готує каву. Маю пройти біля нього, але по ходу бачу зміну його внутрішнього стану від мого наближення. Чим ближче підходжу, тим темніше стає його волосся, аж перетворюється в смоль - так він очікував, що купуватиму каву. Відходячи від нього, помітив, як змінився колір волосся на білий, а на обличчі з'явився смуток. Дивовижний герой! 0505'

Сон 090918 "Давнє спочило"

Прийшов з бабою Марією на пляж. Вона прилягла в одному місці, де були шизлонги незвичної конструкції, а я почав прогулюватися трохи ближче до води. Все спокійно і безтурботно. У мене якась невипадковість перебування на цьому пляжі, так, начебто ведеться підготовка до знімування фільму, в якому є моя участь. Час від часу підходжу до баби Марії. Бачу, що знайшла для себе певне коло співрозмовників. Якоїсь миті, коли я знову звернув на неї увагу, побачив над нею нагромадження людей, які стоять і щось галандають. Пішов і побачив, що бабі Марії стало зле: не витримала перебування на сонці. Дивлюсь на неї, як вона намагається набрати повні груди повітря і не може дихнути, видно, проблеми з серцем. Я їй раджу зібратися і піти... Знову зайнятий чимось своїм, підходжу до вазонів, що асоціативно стоять так само, як шизлонги, на одному з яких відпочивала баба Марія, а їх немає. Отже, підвазонники є, а землі та рослин - немає. Я питаю когось: де? А у відповідь мені пояснюють, що їх забрали, аби нікого з нас вони не відволікали. Тут асоціативний ряд знову проводить паралель між цими вазонами і відпочивальниками. Намагаюсь уяснити: чи все добре з бабою Марією, чи не випадково її забрали? Хтось заспокоює і пояснює, що не треба хвилюватися. 0607'

Сон 070918 "Під знаком розваг і бананів"

Я разом із дітьми в парку відпочинку і розваг. Сидимо на лавці і я багато жартую, разом із тим на мене з неба падає якась шкарубайка. Діти їдять банани і морозиво. Потім пішли на атракціон. Приходимо додому, жінка просить почистити їй пару бананів.

Сон 050818 "Син і яблуня в саду..."

Я з колегою О.Л. і своїм сином. Маю якусь справу по роботі, де маю затриматися, аби вчасно забрати сина з заходу. Колега звільниться раніше. Домовляюсь з ним, що він завчасно забере мого сина і заведе додому - буде з ним. Сину кажу, щоб нікуди не відлучався, куди його заведемо, навіть, якщо в нього закінчиться захід раніше. (Куди саме його заводили - не пригадується). Кілька раз перепитав: чи ясно? По завершенню моєї справи, іду додому, з думкою, що сина вже колега завів додому. А тут той колега (більш чорнявий, ніж я його знаю в житті) йде до мене назустріч від дому зі словами: видихни, головне спокійно... Я розумію, що сина він не забрав, але вже встиг сходити додому з думкою, що можливо він сам туди дійшов. Я озираюсь і кажу, що цей район міста він не знає. Мене огортає паніка: куди могла піти моя дитина? Думаю набрати поліцію, але вирішую трохи роздивитися недалеко від місця, звідки він міг вийти. Дивлюсь на перехрестя, розумію, що, по завершенню заходу, він не міг робити лишні повороти на перехресті, а піти прямо. Я йду так, як вказує мій здогад. Підходжу до місця де граються діти вікової категорії мого сина і чую голос: он твій тато! он твій тато! Одразу намагаюсь розпізнати серед групи дітей обличчя сина, бачу обличчя іншого хлопчика, голос чую, а його ще не можу ідентифікувати, поки він не встав із зеленого пагорбу, залитого сонцем, на якій грався, і не вийшов до мене, раптом прагнучи розплакатись. Розумію, чому я не міг розгледіти, бо син був одягнутий у  все зелене, також на голові мав зелену пілотку, для мене огидну - кольору радянської армії, які зливались із травою, на якій сидів. Я про себе думаю, що за дурацька пілотка - мілітаризація дитячої свідомості. Забираю сина, йдемо додому.

Я приїхав додому на відпустку. З одного боку батьківський дім, з іншого: якийсь дачний варіант - житло на літній період. У ньому стоїть старий холодильник, який пропускає тепло із-за старої ґумової прокладки, що зсохлася у верхній частині дверей. (Подібний холодильник із такими дверима мені знайомий за недавніми снами, але не маю прив'язок, суто двері зі злабкою ізоляцією). Виникає потреба дрібного ремонту холодильника, де, разом і тим, вирішую поміняти ту ґумову прокладку. Виникає питання: чи продаються ще вони, адже холодильник дійсно старий? Маю довгу відпустку, тому розумію, що встигну відремонтувати. Виходжу в сад, підбираю з землі чисте пахнюче яблуко, їм його. Дивлюсь на яблуні: у однієї підсохла галузка, інша, яка колись рясно плодила, вже зрізана батьком, та, з якої я їм, має ще на собі до десятка таких же яблук. Вирішую струснути один стовбур, другий. На мене падають краплі води від недавнього дощу. Чую українську пісню де прозвучало польське слово "posiłek", розумію, що автор пісні не зміг підібрати до слів вдалу риму, тому запозив чуже слово. Навіть здивувався. Пішов на кухню до дружини, розповів про почуте в пісні. Думками повертаюсь до яблуні, і розумію, що це дерево було пізніше зрізане, а корінь викорчований, коли робили фундамент. Так, наче я з дружиною опинились у минулому - відкинуті на десяток років назад. З'явилось розуміння, що "там, де ми є" - це "минуле" і "майбутнє" зведене до проміжку "тут" і "зараз".