Сон 310821 "Складна дорога"

Будинок у якомусь селі, який потребує відновлення. Видно, колись він належав доволі заможному пану, з яким у цьому ж домі навіть мешкала прислуга. Тепер цей дім потребує ремонту і певною мірою я відчуваю його своїм або ж маю якесь внутрішнє зобов'язання його відремонтувати і довести до ладу. Сьогодні біля цього дому стоїть висотний кран і має виконати якусь роботу. Дивно, але кран стоїть якось боком та ще перегороджує тривалий час вулицю. Кілька разів обходив дім сусідніми вулицями, виходячи крізь різні внутрішні ворота обійстя, і щоразу не міг зрозуміти, чому мені важко запам'ятати, як повернутися правильно назад, на свою ж вулицю.

За вирішенням якихось паперових справ маємо поїхати в Київ. Чомусь дружина з донькою обрали поїздку потягом, але одну зупинку вирішили пройтись пішки і, видзвонивши мене по телефону під кінець мого робочого дня, разом рушити далі. Взагалі, я надіявся, що все вирішать вони самі. І навіщо було прогулюватися цілу зупинку, протяжністю для потяга. Але є, як є і я тепер разом із ними йду залізничним шляхом, наступаючи на шпали. Практично, дорога вела крізь ліс і ліс. Ось вже дійшли до першої зупинки, а біля нього певні архітектурні споруди доволі давнього зразка, зокрема один в один склади, як з мого дитинства, що біля батьківського дому (асоціація з реальности), видно, що побудовані за типовим проєктом. Навіть на тому зауважив своїй дружині. По другу сторону вже звиклої дороги, яка пролягала поряд колій, якісь старовинні туалети з неймовірно цікавою архітектурою. Чомусь мені нагадують архітектуру споруд на цвинтарях: склепи - не склепи (якесь дивне зауваження мистецької сторони будівництва під час сну). (Таке враження, що ці туалети, за формою, снилися мені й раніше). Нижня частина вибудувана з червоної цегли, а верх (друга половина з даховою частиною) зроблений з цілісно литої форми металу. До одного з тих туалетів вирішила зайти донька. Так само й успішно вийшла. Зауважила тільки на справдженні очікуваних вражень. Звернув увагу, що саму конструкцію, разом із бетоном, на якому він був залитий, трохи повело в сторону, так, щоб донька мала зійти з підніжжя, я підтримав її рукою. Чомусь дружина припустила, що так само успішно ми можемо прогулятися і до другої зупинки. Я ж словесно зупинив її, переконавши, що це не буде таким коротким шляхом, як донині. (В розмові фігурували назви цих зупинок, чомусь важко їх відтворити, але один із них мав подібність до слова Козятин. Серед аргументів моєї розмови була згадка про далекий особистий досвід пішого шляху по рейках "від Фастова до Києва" - "більше я цього не хочу" (таке переконання уві сні). Десь перебуваючи в цьому ж районі, зайшли на одну лісову галявину з урізаним пагорбом, на якій знайшли багато грибів, спочатку якихось неїстівних, або ж не знали, що то за вид, а інших: трохи бабок, а решта решетняки; траплялися й мухомори з коричневим капелюшком. Гриби збирала дружина, а я лише показував де і які вони. Десь посеред трави знайшов диво-фрукт, схожий на ягоду, бо ріс на землі, але величезних розмірів - з яблуко, а насправді нагадував нереально велику рожеву аличу (гібрид зі сливою), яка розрослась тут же, посеред лісу, але з не такими вражаючими плодами. Ділюсь враженнями з дружиною, показуючи "ягоду". (Чомусь уві сні присутнє переконання, що колись у дитинстві чи то юнацькому віці я був вже на цьому місці і, як нині, того разу теж росли тут гриби, але відтоді чомусь запам'яталися білі та маслюки). 0330'

Сон 290821 "Інше тіло"

Якогось дня дружина знайомиться з чоловіком, який у своєму житті пережив клінічну смерть, але про це вона довідується не одразу. Між ними виникають на диво теплі та приязні стосунки. Свої емоції вона приносить із собою додому і ділиться своїми враженнями. Я ж починаю потроху ревнувати. Починаю більше довідуватися про цю людину. Знаходжу, що мене з ним об'єднує не просто приязнь до однієї жінки, а життєвий перелом, який на диво відбувся доволі давно десь в один і той самий час. Розмови моєї дружини з тим чоловіком у вечірній час мене починають неабияк дратувати. Від неї ж і довідуюсь, що він, як любитель, вивчає астрономію, знається на зірках, але такі речі з його біографії мене менш за все обходять і відпочатку просто пропускаю крізь вуха. Якогось дня дивлюсь на зорі в нічне чисте небо і бачу як цятки вибиті в моїх очах (фізична вада, набута мною невідь звідки, але яку бачу лише я сам (таке переконання уві сні нагадує про це знання з якогось іншого забутого сну)) співпадають за формою із сузір'ями. Деякі трохи зміщені, але цю невідповідність списую на зміну пір року, а разом із тим розташуванням зірок на небі. Раптом мене осяває думка, що моє тіло належало колись тому чоловікові. Це було перше кохання моєї жінки. Тіло він втратив, але відтоді я починаю пам'ятати про початок мого життя. Він опинився в образі нового тіла, так, що моя дружина вже його не вгадає, але на диво: відчула! Підходжу до нього і питаю за це: "Це те, що я думаю?" Він дивиться на мене, і з усміхненим обличчям киває головою: "Так". 0250'

Сон 280821 "Як піти?"

У дім до б.М. (друга половина батьківського дому) перенесено мої речі. В гостях присутні родичі, зокрема двоюрідні брати. Разом маємо поїхати в гості до родини С. Батько каже: "На збори сім хвилин!". Я оперативно йду до бабиної половини і перевдягаюсь, залишається знайти шкарпетки... Знаходжу. Дивлюсь: добре, що зашиті! (Асоціація з реальністю, коли зашивав шкарпетки). Подумки до себе: сам зашивав! Хутчій одягаю на ногу, а вони рвуться... Явно, що не впораюсь за цей короткий час. Поки натягую другу-третю пару, от вже й дивлюсь, що від поспіху маю вже дві-три на нозі і всі рвані й не рятують ситуацію. Ось уже хтось перепитує: чи готовий? Шукаю по шухлядах інші шкарпетки - не знаходжу. Вибігаю на двір: ось вже й машина виїжджає з двору. Попереджаю, що затримуюсь. Показую, що ненормально взутий. А сам стою взутим на босу ногу. Заходжу до батьківської половини і питаю у матері за нові шкарпетки, які, видно, так і не перенесли до бабиної половини дому. Знаходить і дає мені. Чудово! Оперативно вибігаю на двір. 0445'

Сон 270821 "Залишити, як було"

Якось, просто так, дзвоню до давнього знайомого В.С. Починаємо спілкуватися за життя, ділимось враженнями за той тривалий час, як не бачились. Першим зацікавився він: як у мене справи? Розповідаю про те, як облаштувався на новому місці, про те, що зараз наводжу порядок біля дому та на земельній ділянці, що біля нього. (Цікаво, до візуальні образи розташування дерев, розмежування городу безпосередньо нагадують той, що біля батьківського дому). Тепер цікавлюсь і я новинами в його житті. Загалом, все було по-старому, а нині наближаються зміни: мають його по роботі перекинути в нове місто. Чомусь зациклився в розмові на тому, що має мешкати в piwnice (підвалі). Я у відповідь спробував провести паралель із тими кімнатами, в якому ми жили на квартирі Krzyszka. Про те, що його piwnica узагалі була чудова: тепло, сухо, комфортно. "Просто тобі треба попросити з нашої фірми телефон того хазяїна і довідатися: які там умови". Уточнюю: "А яке це має бути місто?" У відповідь прозвучало щось на зразок Мроково. Здивувався: майже схоже за назвою того міста, в якому ми тоді жили. І раптом я для себе усвідомлюю, про що мало не забув: у В., де він зараз, є дівчина. Саме тому всіма своїми намірами прагне зробити все, аби залишити все так, як було.

Сон 240821 "Розмова з Петром Порошенком"

Якось по справі трапив тет-а-тет за один стіл у незнайомій кав'ярні з Петром Порошенком. Купили дві пляшки вина і почали розмовляти про життя, успіхи, українську мову. Спочатку пилось одне солодке вино, потім друге. Цікаво, що друге в мене наперед було налийте в окремий фужер. Знаю, що наша зустріч має закінчитися якраз до початку якихось надзвичайно визначних зборів на міжнародному рівні. (Видно, що тут присутня асоціація з реальними подіями, що відбуваються напередодні Дня незалежности України та проведенням "Кримської платформи"). В розмові розкрив для себе П.П. більше не як політика, а історика і мецената. Наприклад, добре орієнтувався на тему наповнення шкільного бібліотечного фонду по Україні, наявности книг іноземними мовами, кількісною та якісною стороною - українською мовою. Скільки сиділи, стільки я в голові тримав важливість нашого походу на ті збори. На якомусь етапі, п'ючи вино, "наклюкались" так, що П.П. втомився і сказав, що залишається тут і нікуди не йде, і приліг на диванчик відпочивати. Аналізуючи себе, відчував ясність голови, але розумів також і підступність вина, який дає на ноги. Може й добре, що так. Згадав, що обіцяв дружині сьогодні постригтися, от і питаю в засинаючого П.П.: "Може я піду пострижусь?". На що отримав однозначну і негативну відповідь: "Ні!". Отже, маю залишитися лише тут і лише з ним. А до себе подумки: "Цікаво, що думає з цього приводу його дружина?". 0340'

Сон 220821 "Наче в потрібному місці, на вірній дорозі"

По якихось справах доїжджаю до будинку, в якому мешкає вчителька математики, віку десь за п'ятдесят років. (Взагалі незнайомий образ). Поряд велика школа. Якраз відбуваються спортивні змагання. Між імен майбутніх переможців чую іноземні, на табло висвітлюються латинкою, такі, як Mery. Наче знав, але виявилось, що мені не в школу (як виявиться, взагалі не в цю), а в житловий дім, що знаходиться біля нього. У квартирі на першому поверсі мешкає пошукувана мною вчителька. Зайшов, познайомився і не затримуючись, вийшов, адже нам в школу. Поки стояв біля її дверей, від них відвалився номер квартири доволі незвичної форми, щось на зразок пластикової ґумки для витирання дошки, на якому було вибито "0". Навіть здивувався: невже десь ведеться нумерація квартир з нуля? Раптом з квартири вийшов її чоловік і цілеспрямовано пішов на вулицю, я вже подумав: мені за ним! Але повернувся і за мить дочекався і її. Як виявилось, нам не в цю школу, що поряд, адже "так не буває", - висловилась по дорозі ця жіночка. За чим зрозумів просто: отак, щоб школа і дім були поряд, а на роботу за п'ять-десять хвилин до початку. І ми пішли кудись далеко. Виводить на дах якогось гаража, що знаходиться на рівні з землею, а з нього - обрив. А нам туди! Пригадую, як хтось мені колись про цей шлях розповідав: доволі екстремальний з першого погляду (асоціація із забутим сном). Починаємо сходити. Напочатку майже сповзаєш (обличчям вперед) по землі на перший камінь, за ним переступаєш на другий, третій... і так до самого кінця. Сходимо прямо на кам'янистий бережок річки (без виходу вліво-вправо) і йдемо прямо - по воді із якої ледь виступають камінці, яких моментами мало й не видно. Вчителька тримає мене за руку і веде за собою. Прошу йти повільніше, адже перший раз ще не розумію куди наступати, аби не звалитися у воду. 0250'

Сон 210821 "Пів обличчя"

Дивлюсь на себе у дзеркало, а на пів правого обличчя бачу зелене тату в білі дещо пастельні квіти. Малюнок завершується раптово в переході на ніс, що не тільки, а й взагалі мені не подобається. Під губою, так само справа, проколота сережка у вигляді кульки. Ліва брова має дві вистрижені риски. Десь від ключиці догори дивним чином прикріплений пластиковий пеніс, повну форму якого намацую під верхнім одягом (без конкретики). Додатково ще вибито чорне тату у формі ока-риби, схоже, вже на лівій стороні обличчя (більше запам'ятався знак, аніж місце розташування). Міркую, як узагалі жити із таким образом? З'являється переконання, що в нинішній час я такий не один, разом із тим пригадую давню фотографію, на якій моє обличчя було розмальоване на Хелловін (спогад із реального).

P.S. Переконання, що я вже бачив себе таким у дзеркалі. Або це повтор у самому сні, або з якогось забутого сну.

Сон 190821 "Витвір кулінарного мистецтва"

Приснився щойно відрізаний шматок сала у формі пластини, товщиною до 5 мм, подібного до зрізаного стовбура дерева. Щось на зразок сувеніра (з реальности), зробленого з ялівця, на якому мальований образ Криму. Цей шматок сала я для когось презентую, наче окремий витвір кулінарного мистецтва. Називаю його щось на зразок "селянічка". На цьому пробудившись, почав приміряти це слово "на смак" і міркувати над самою ідеєю сну. Після чого зробив такий запис: "Салінички - тонко нарізане сало, обов'язково з м'ясним, бажано солоним прошарком, у тематичній формі: сердечка, зірочки, місяця, літерок, знаків бренду тощо".

Сон 180821 "•Прихований• зміст"

З родиною, або групою осіб маємо піти в храм. Має відбутися якась урочистість або ж святкова літургія. Я ж уже зібраний, отож кажу, що "йду, а зустрінемось там". Дивлячись на метушню зборів, вирішив перепитати: чи почули мене? Так, наче почули. Приходжу в храм (на вигляд костьол). Заходжу й одразу сідаю на першу лавку справа від дверей. Недалеко від мене, зліва, якась молодь богонатхненна, а разом із тим десь із гумором і сміхом (у доброму розумінні слова). Зліва від мене стоїть дівчина з розгубленим поглядом. Зауважив для себе її темно-чорний колір очей. Підходить ксьондз і рекомендує їй сісти. Дехто прочитав це, як зауваження. Таким же нефіксованим поглядом на конкретних предметах, пробує сісти. Лише тоді розумію, що вона має проблеми з зором. Розвертаючись, звернув увагу на її одяг, зокрема на тому, що прийшла дивно вдягненою: є верх, є якісь чорні модні панчохи на ногах, але в трусах. І вся якось так, що зі спини і збоку не скажеш, що "гола", а подивившись прямо, "немає слів". Акуратно вказую цій дівчині на одяг, а вона наче і не знала цього. Звісно ж, що незрячою не подивиться на себе в дзеркало. Поряд жіночка пропонує так само коректно відійти в сторону і вирішити це питання. І надалі спостерігаючи за поведінкою цієї дівчини, відзначаю присутність її мами, яка сиділа окремо від неї. Дівчина відходить зі згаданою жіночкою і вже в нормальному образі повертається до свого місця, нарапт кидаючи репліку до своєї мами: "Навіщо взагалі така ти в мене є?". Дівчина сідає так само недалеко і зліва від мене, а її мама, у пару кроків справа, від почутого починає займатися словесним самобічуванням. 0450'

Сон 160821 "Веном-2"

Виїхав з дому на дорогу і заблукав у розгалуженнях трас. Вирішив повернутися додому і поїхати власним транспортом за колегою, якого обіцяв забрати вчасно, ще й з самого ранку. (Асоціація з очікуваною реальністю). Приходжу до магазину. А в мене до себе питання: як же я доберусь додому? (Так, наче в мене вже немає авта, і змушений був його десь покинути й іти пішки). Побачив у однієї жіночки дитячі велосипеди, хоча й маленькі, але доволі міцні.. Вирішую підійти до неї і запропонувати дати мені цей "транспорт", а як гарантія моєї вдячности, купити мені в магазині жуйку. Так, начебто на чекові будуть вказані мої персональні дані, за якими я в подальшому зможу із нею розрахуватися. Вислухавши прохання, купує мені жуйку і я беру велосипед.

Тепер дитячим велосипедом пробую доїхати до дому. Перше, що розумію, що сісти в нього так, аби крутити педалі, нереально. Тепер опиняюсь на ринку, де біля якоїсь жінки утворилась громадна черга. Вона приймає метал дивний на вигляд і походження. Дає йому оцінку і видає гроші. Контингент людей доволі бідний. Подивився і я в те відро, в якому лежали шматки металу, незвичне і неприємне навіть на вигляд, деякі навіть із землею, що в'їдався в структуру металу, видно, з роками. Але нічого, приймає, навіть уважно розглядає. Цього разу вона вийняла чи то метал, чи дивної форми каменюку, схожу віддалено на сокирку на дві сторони ручок (незвичний вигляд). Питає у власниці про походження, а вона сміється, каже, що таке диво знайшла в чоловіка, і звідки він таке притяг додому? - не знає. Цей дивний сміх переходить до скупниці "металу", який стає поодиноким кашлем, а врапт виривається дивним одиночним криком, і з неї усієї вилітає якась незалежна від неї істота. Невідь звідки, у мене, як глядача, виникає ефект перегляду тізера до фільму, де під кінець сцени звучить фраза: "Веном-2".

P.S. Цікаво, що реклами згаданого фільму не бачив, якесь специфічне захоплення - не маю. Лише на днях, можу констатувати, що чув від своїх дітей якусь репліку щодо цього фільму.

Сон 150821 "Долати шлях"

Я з колегою їдемо машиною до кордону з Польщею. Я за кермом. Весь час дорога йде рівно й без пригод. Тепер-но під'їхали до ділянки, яка нагадала попередню поїздку (сама місцина освіжає в пам'яті забутий сон, аналогічний поїздкою, але минулого разу їхав з родиною). Місце, біля якого зупинився нагадує пішохідний асфальтований місток, але по якому з труднощами проїжджають малі авто. Його ширина рівно лягає по ширині машини, отже ліві та праві колеса мають іти рівнютко по його краях, ще й з небезпекою відсутности бордюр. Пригадую подальший шлях. Знаю, що це найкоротший з усіх, але ж знову-таки, минулого разу ми ним їхали більше години. За цим містком іде ґрунтова дорога полем, лісом, бозна-чим, що не придатне до їзди легковою машиною. В розмові з колегою пригадується його знайомий, якого він більше знає за мене, можна й сказати, що більше ніж просто колеги. Він мешкає десь у цьому районі і міг би підказати кращий шлях. (В реальности знаю, що вони просто добре знайомі). Пробую оцінити інші варіанти по GPS. В таких різних роздумах просинаюсь (отже, сон уві сні, місце перебування незнайоме), відзначаю, що ранок наближається, але ще темно. Стоїть колега перед вікном вдягнений до подальшої поїздки із капелюхом під козирок. Його образ мене будить остаточно й з ходу питаю: що, вже їдемо? - так, наче він розвідав наш подальший маршрут. 0330'

Сон 130821 "Спрага"

Приходжу в баню, а в ньому невеликий басейн. Дивлюсь у нього, але так, наче в нього зайшов, а там немає води: якраз санітарний час, миють і чистять від бруду кахель на стінах і підлозі. У самому басейні стоїть якийсь тато з сином років до десяти і певним чином своєї присутности задіяні до роботи. Дивлюсь на того тата, а він занадто ерекційний, так, наче це пожиттєво. Покидаю безнадійний басейн і йду далі. 0045'
P.S. Пробудившись, відчув спрагу. Випивши води і прилігши знову, зрозумів, що спрага мене не покинула (багато з'їв перед сном м'яса приготовленого у вигляді барбекю з гострими соусами). Тоді ж і згадався сон із порожнім басейном.

Сон 080821 "Переорганізація часу та простору"

У тому ж будинку, в якому мешкаю (незнайоме місце), пішов до клієнтки, що мешкає десь на вищому поверсі (піднімався ліфтом), аби відремонтувати телевізор. Виявив якусь несправність, потребувалась запчастина. Відклав ремонт на другий візит. Тепер день, на який домовлявся до неї прийти, а маю інші, більш затребувані справи. Зі співчуттям вирішую відкласти на потім: але ж обіцяв?..

Пішов на курси крою та шиття. З першого місяця навчання подумки перелічую дипломи, які маю, і питаю себе: навіщо воно мені? Ходжу на заняття сумлінно, але, поєднуючи з роботою, трохи халтурю: пропускаю і думаю, що пропускатиму й надалі й доволі серйозно. Як аргумент наводжу собі останній здобутий диплом: ходив, як заочник, лише на сесії, на яких проходили екзамени, а лише під кінець почув від старости, що начитка лекцій відбувалися й протягом поточних місяців. Тепер усім студентським колективом вирішуємо поїхати на екскурсію. В ролі організатора фігурує моя дружина. Серед колективу пригадується колишня університетська староста та дівчина з басейну, яку побачив учора (перше і друге з реальности). Збори відбувалися в одному місці, а виїзд - в іншому. Чомусь відірвався від колективу, а в результаті не можу його знайти. Місце та архітектура будинків мені не знайомі, кудись іти далі немає сенсу, телефона в кишені немає, аби передзвонити дружині, міркую, що стоятиму тут, звідки мали б виїжджати. Видно, що із-за вузьких вулиць, автобус тут не припарковувався. Тільки тут мене можуть знайти! За короткий час з'являється дружина. Дивлюсь на неї, а вона якась втомлена. Навіщо братися за такі організаційні підряди? - міркую собі.

Сон 060821 "Порозуміння"

Я в групі знайомих мені людей. (Таке переконання). Перебуваємо в якійсь невеликій кімнаті. Я за комп'ютером роблю або намагаюсь почати відеомонтаж. До нас приходить якийсь американський музикант. Я його впізнаю в обличчя, а ім'я не знаю. Інші реагують на нього нейтрально. Він же до мене з ідеями, як будемо знімати концерт, робитимемо кліп. Все це він розповідає мені англійською, а я цілком нічого не розумію, лише окремі слова. Внутрішньо потребую чиєїсь підтримки. Реально неординарна особистість. Долаючи сумніви хто він такий, він подає мені свій альбом на CD, на якому прописним шрифтом якось прочиталось щось на зразок Кріс Даркс (Моріс?). Прошу від знайомих допомогти розібратися з англійською, а вони зайняті своїми розмовами. Йдеться про те, як будуть слова узгоджуватись із відеорядом. Десь розвіюю чиїсь сумніви, адже знаю, як це зробити бездоганно. Звертаюсь конкретно до людини, яка знає англійську, аби вона мені переклала сказане. Раптом музикант збирається і йде, прихопивши з собою гітару. Озираюсь і помічаю, що він забув багато інших своїх речей. Наздоганяю. Тепер він з колегою сидить в своєму авто і планують рушати. (До останнього колега проявляв нейтральність, а зараз, на диво, активність). Я ж прошу, аби він краще довідався про наміри та ідеї музиканта, аби я міг втілити їх у відео. Авто рушає, виникає переконання, що це лише такий жест. Завтра музикант повернеться до нас і ми продовжимо. Тепер я чомусь заходжу до бібліотеки (незнайома архітектура). Якимось дивним входом, згори вниз, сходинками до верхнього поверху. По дорозі щось зачіплюю і воно летить під ноги співробітникам, які раптом проходять міжкімнатними дверима. "Що це таке?" - питає одна. Краєм ока помітив, що це згорнутий клубок скотчу та паперу, от і відповідаю сходу: "Сміття! Якраз збирався прибрати!"... (Просинаюсь і вкотре констатую: наскільки далекий світ снів від реальности).

Заїжджаю машиною в с. Левків. По дорозі начебто вишукуючи якесь підприємство. Не розібравшись у вулицях, зупинився в центрі міста, на площі з роздоріжжям. Заходжу в сільраду, а там сидить групка працівників. Знайомлюсь, щось слухаю і долучаюсь до розмови, почавши презентацію себе: "Є видавцем. Як автор-упорядник готую книги, наприклад, про історію сіл, селищ. (Відчуваю з боку слухачів певну недовіру). Продовжую в іншому ключі: "Ваше село славиться багатьма іменами, такими, як Михайло (і всі в один голос) Клименко. По правді, зі слів мого діда, я є далеким його родичем. (Тепер бачу певну прихильність). Можу підготувати книгу про відомих людей, уроджених у Левкові... (Асоціація (роздуми, не вголос) перенеслась до школи, згадалась Немильня, що таку ідею висловлював один історик із Житомира, з наміром написати й про те село. Про те, що портрети таких людей висітимуть рядочком на стіні, а дітям показуватимуть, як приклад для наслідування. Далі роздуми проводять паралель, що діти вважатимуть, щоб стати людиною з великою букви, то треба обов'язково звідси кудись поїхати, а так і вимирають потроху села...). (Просинаюсь).