Сон 271221 "Іспит"

Маю пройти якийсь іспит у групі осіб. До кінця не ясні екзаменаційні вимоги. Відчуття, що навіть не готовий до теми, отже, не знаю, про що мають питати. По ходу роздачі запитань, а їх виявилось близько десяти, половина з яких торкалась філології, а друга - мистецтва, стає більш зрозумілішим. Половину (філологічну) проходжу швидко, хоча (внутрішньо) не впевнений: чи правильно. (Наявність сумніву, як елемент бути кращим). З мистецькими завданнями попросив допомоги у вчительки, яка за нами слідкувала, хоча до останнього не хотів цього, роблячи ставку на свою "самість". Виявилось, що маю реалізувати завдання не так теоретично, як практично. Отож, маю п'ять гіпсових фігур із недоліками, які треба виправити - "вдосконалити фігури". Чомусь серед всього запам'яталися два окремі елементи тіла: голова та дупа. Дивлюсь на матеріали, а глини (гіпсу) залишилось обмаль, так, що мені не вистачить все виправити, а ті недоліки потребують доброго доопрацювання.
P.S. Увечері з донькою дивився короткі історії про художників, а перед цим: як самостійно зробити паперову глину. Серед прикладів виконання з подібної глини, були голови ляльок, що й віднайшло своє місце уві сні. Також видно, як перше та друге лягло в його основу.

Сон 291119 "Сюрреалізм у гіпсі"

Довга дорога додому після закордонної поїздки, тепер уже в Україні. Наближаюсь до рідного міста, крізь вікно автобуса впізнаю знайому архітектуру (в реальности такої немає). Керівник нашої поїздки запрошує до свого офісу. Схоже так, що я вже йду до себе додому, але виходить, що рухаюсь зовсім іншим напрямком: не по горизонталі доріг, а попід якісь металеві конструкції. Віддаляюсь від більшости людей. Хтось іде за мною, видно, що ті, які живуть недалеко від мене... В результаті опиняюсь ув офісі згаданого керівника. Вибачається, що приміщення, в яких розміщено його офіс, ще не доведені до кінцевого ремонту. Але тут мені стає цікаво: на робочих столах стоїть бутафорія офісного приладдя, виконана в грубих мазках білого гіпсу, висить нефункціональне гіпсове дзеркало, помічаю всілякі інші деталі. (Якийсь білосніжний сюрреалізм! У реальному житті це назвали б перформансом.) Керівник запрошує ближче до свого столу. Цієї миті в його манерах спілкування та інтонаціях помічаю певну "єврейкуватість". Починає робити з кожним із нас поіменні записи. Просить підійти й мене, я, як і всі, називаю своє ім'я і прізвище, але виходить так, що несвідомо перемішую його з ім'ям мого сина, лишаючи по-батькові. Ловлю себе на сказаній хибі, пробую виправити, але називаю подібну комбінацію з ім'я та прізвища, але з новою видозміною. Врешті кажу, що правильно буде подивитися в мій документ. А він й питає: "А до якого району міста ви належите?". З метою: аби в державній установі взяти копію мого свідоцтва про народження. Це при тому, що уявляю його не старого, а нового зразка. Відповідаю: "Корольовського". На що він по-своєму радіє й каже до всіх: "Знайте, це найкращий район міста!" - оголюючи при цьому всю свою єврейську натуру, в щирість якої не хочеться й вірити. 0150'

Я на роботі. Австрієць дав мені завдання зробити конструкцію. Як виявилось: не вистачило певної довжини трубки. На виконання завдання визначив стислі строки. Так, як почав робити при ньому, він побачив певну нестачу матеріалу і попросив оперативно її підібрати + аби це не вплинуло на зменшення міцности конструкції. Пішов підбирати матеріали. Тим часом проходить мимо і просить ще раз не затягувати процес, а зробити оперативно, з напутніми словами: "Перекажи іншим!" 0500'