Сон 220323 "Кінопремія"

Беру участь на кінопремії. Якось не прямо, а опосередковано належу до номінантів конкурсу. Тепер сюжет видозмінюється (переосмислюється). Це не просто кіноконкурс, а захід присвячений полякам. Мені надають слово, аби на завершення похвалив Господа Бога, адже така традиція, але я усвідомлюю, що мене ніхто не зрозуміє, адже всі присутні англомовні, і кажу, ще сидячи в залі: ай ноу спік інґліш. Але всі все-одно очікують від мене промови. Прошу давню знайому В.К. (в реалі - віддавна мешкає в Америці), яку раніше тут не зауважував, аби вона перекладала те, що говоритиму. Виходжу на сцену. Висловлюю подяку Богу доволі короткими реченнями: за сьогоднішній день, успіхи та надбання. Бачу, що для багатьох ця "тема" виступу доволі нудна, ще й з перекладачем, тому по кількох реченнях завершую промову і дякую. Як виявляється: на цьому захід і завершується. Люди розходяться, переключившись від захоплення тими, хто був на сцені, виключно на приватні інтереси. 0300'

Сон 181221 "Відзнаки"

Якесь незвичне місце, нагадує щось космічне, в якому має бути все підготовлено належним чином перед тим, як випустять коней. Я ж займаюсь важливою організацією, чомусь без неї аж ніяк: розвішую усім присутнім на білі сорочки в районі кишені однойменні шильди на двух металевих кріпленнях під округлі гайки (наче інформаційна візитівка, а з іншого боку доволі сильно нагадує військові атрибути). Коли завершив, звернув увагу, що від поспіху декому розвісив криво. Коли кріпив, час від часу видавалося, що в деяких місцях того, певною мірою космічного місця, виникають відчуття запаморочення. Чомусь вирішую, що це пов'язано з радіацією. Переконання служіння тому обов'язку чітке, як в армії, але до кінця цілком усе не розумію, хоча відчуваю себе одним зі старших у команді. Подумки питаю себе: навіщо наявність таких табличок на наших сорочках для коней, яких чекаємо?

P.S. Цей сон нагадав певною мірою образність, з натяком на військовий вишкіл, забутий уривок сну кількаденної давности. Серед малоорганізованих героїв з'являється статусний військовий поважного віку в білому мундирі. Своїм образом і розміреною поведінкою невимушено починає вносити в оточення якусь гармонію та порядок.

P.S.P.S. Певною мірою сон узгоджується з подіями вечора, коли донька отримала поважні нагороди за свою творчість.

Сон 090720 "Зелений хамелеон"

У якогось знайомого у руках зелений хамелеон. За своєю природою повільний, але має дрібні та гострі зубки. З першого погляду схожий на яскравозелену іграшку. В нього є така забавка: "чіплятися до незнайомих" (тих, хто близько спілкується з його господарем) - кусати за шкіру і повисати на ній. Ось одного разу кусає він і мене. Огиди і відчуття болю відсутнє, але по такому "знайомству" залишається враження неприємної нав'язливости з його боку.

Знайомство з цим хамелеоном продовжується іншим фрагментом сну.

Зустрічаю його власника, одягненого в костюм, що стилізовано нагадує його улюбленця. Знизу спини характерний розріз, зібраний яскравим ґудзиком. Помічаю знайомого вже хамелеона. Тепер він скочив на мою руку і, непомітно для мене, впустив у неї довге жало, чи то схоже на тонкий дзьобик комахи, чи то на пружного язика. Зрозумів це лише тоді, коли він витягнув його з-під шкіри.

P.S. Видно, що образ "хамелеона" позичений з реального життя: по екскурсії по пальмарні в м. Ґлівіце.

Як учень збираюсь у школу на урок математики. (Відчуття свого віку належне до дійсного). Сьогодні має бути контрольна робота. Внутрішнє ставлення доволі спокійне: неспішний темп, навіть, коли ще вдома бачу, що вже затримуюсь. Приходжу, а дві третини класу немає. Всі сидять внутрішньо розв'язані. Контрольна перетворилась на якусь організаційну невизначеність.

Тепер я на іншому уроці - творчому, схожому на спів. Приходить вчителька, а учні звітують перед нею, що мною була проведена належна навчальна робота за її відсутности. Учні називають прізвища, хто відзначився найліпше. Вона ж проявляє бажання поставити сімом-вісьмом кращим оцінки. Наостанок питає мене: чи потребую і я певної відзнаки? У процесі внутрішнього монологу відповіді розділилися порівну.

Маю протягнути кабель та заземлення на іншу сторону насипу, який де бетонований, а де має земельний насип. Іду вперед і, не зауважуючи під ноги, падаю, будучи на значній висоті, на похилу кам'яну стіну, яка під доволі крутим кутом спускається у воду. Цієї миті пригадую, що тут вже був (знайомий фрагмент за іншом сном): і як же я забув за цю ділянку?! Спочатку стрімко сповзаю донизу, розумію, що знизу холодна вода, але роблю певне упинання рук і спини до стіни і спиняюсь у тому положенні без зайвого руху. Дивлюсь наліво і звертаюсь до когось російською: "Скажите Владимиру Владимировичу, что тут вода!.."

Сон 300819 "Гарячий шоколад з кокосовим молоком"

Прийшли в гості двоє людей, один із них юнак. Мати спитала: "Що зготувати?" Юнак каже: "Рослинний продукт із шоколадом, охолоджений землею". На таке прохання мати каже до мене: "Можеш таке зробити?" Я берусь експериментувати. Упускаю деталі марудства, пов'язані з землею в буквальному розумінні та рослинами в тому ж числі, незмінним залишався шоколад. У результаті вийшов охолоджений "гарячий шоколад з кокосовим молоком". Майже на самкінець їхнього короткого візиту даю йому цей напій. З іншої нагоди в гостях ще була якась юнка, приблизно його віку. Підходжу до неї і питаю: "Чи не хотіла б вона спробувати такий напій?" Вона не відмовилась. Якийсь дивний чоловік з кримінальною поведінкою запитав у юнака: "Чому в тебе було нетрадиційне замовлення?" - маючи на увазі чай, кава, або міцні напої. На що він відповів: "З релігійних переконань!" Другим сюжетом до цього чоловіка підходять якісь "друзі" з недоброю пропозицією, а він чи то прикидаючись дурником чи справді змінивши свої погляди, змахуючи в повітрі краєм чорного плаща, як Дракула або Супермен, каже: "Я не буду того робити, у мене релігійні переконання!" 0230'

Якась жіночка нашиває певні відзнаки за успіхи у змаганнях, щось на зразок того, що мають скаути. 0500'

Сон 100619 "Дорога в Китай"

Я з одним хлопцем знаходжусь у Китаї. (Віддалена думка: заїхали туди зі сторони Росії, через Сибір). Ми по якійсь програмі відвідуємо навчальний заклад, в якому нам мають вручити грамоти. З клопотанням за того хлопця я підходжу до свого наукового керівника. Він дієстає ще незаповнені грамоти, питає в нього: за які заслуги? Він каже. Я ж собі міркую, що в мене має бути написано "літературознавство". По всіх подіях (не фіксовані в пам'яті) ми повертаємось в Україну. Дорога. Дивний автобус-машина з відкритим верхом, так наче військовий УАЗ. Сідаю за кермо, так, що це зовсім не воно, а бутафорія. Водій сидить позаду, десь в другому чи третьому ряду. Раптом бачу, що йдуть китайські студенти, аби сісти до цього ж "буса". Їх так чисельно, що навіть стає лячно уявити: як вони всі можуть тут поміститися? Пересідаю на друге сидіння спереду, справа. Там теж є кермо, таке ж неактуальне, але віздначив для себе, що панель піднята вище за попереднє сидіння. Китайський провідник починає говорити російською, але в нього є дефект у мові, своєрідне "тс-тс-тс". Певна аналогія з незвичною хворобою головної героїні з індійського фільму: "Я - вчителька".
Після того, як запитав у нього: чи далеко їздять на цьому транспорті діти? - починає розповідати напарнику, як нам їхати далі. Ми залишаємось самі посеред великої вулиці або ж великої спустошеної площі, яка асоціюється більше зі степом чи пустелею.
Недалеко від цього місця автовокзал. На вулиці - зачинений, є каса, яка працює під землею, а є термінал, де можна купити квитки самостійно: тут же! Напарник побіг вниз - до каси, а я поки залишився зверху, але подумую спуститися до нього і сказати, що простіше нам буде взяти квитки в терміналі. 0455'