Сон 080123 "Невдала форма"

Потрапляю в оточення путіна. (На днях снився сон, де так само трапив ув оточення Гітлера... але є серйозна відмінність). Перебуваючи десь "у полях", путін дає інтерв'ю для мас-медіа про якусь технічну установку. Я ж стою поряд нього з лівої сторони. Слухаю і дивлюсь на нього, а він якийсь лишнє рухливий, лишнє говіркий, якийсь трохи не такий, яким звик його сприймати. Дивлюсь уважніше і помічаю, що він молодший за віком, у нього інша форма очей, яка більше нагадує Мєдвєдєва. Явно, якась невдала версія двійника! Стою і дивуюсь: і як люди такого не помічають? Хоча може й помічають, і знають, але за зовнішньою серйозністю зберігають офіційну форму кедебіської "пристойности": не виказувати на публіку свої сумніви, а вірити "формі подачі" "спущеної згори" беззастережно.

Як у телевізійних новинах, проходить інформація про круїзне містечко, яке не було застраховане, адже не могло знайти таку страхову компанію, з якою можна було б домовитись, і з причини серйозної несправности ходової частини змушене стати на безтерміновий ремонт. Дивлюсь на цю машину-місто і сам в певному шоці. Це не монолітна споруда, як один дім, а комплекс різних будинків. Що з того, що виконані з архітектурною різноманітністю, а вночі світяться, як будинки Лос-Анджелеса? Це ж комусь прийшло в голову зробити подібність до круїзного лайнера, але на суходолі!? А якими дорогами воно мало б їхати? Що за сучасна мода на дивні мегапроєкти?

Сон 020922 "Праця на висоті"

Два рази просинався і фіксував повторення сну: спільна праця із бригадою монтажників по інсталяції теплокомукаційних труб на якомусь виробництві.
P.S. Певні асоціації дотичні до реальної праці.
01.09.22

Цілу ніч уві сні займався укладанням кабелів. Тепер має бути  їх монтаж на висоті. Якось раз уже саме цю інсталяцію робив (видно, якесь уві сні переконання), адже знаю, як робити цього разу. Висота незвична, наче бетонована стіна: початок іде зверху вниз. Внизу є дорога і там ходять люди. Разом зі мною працюють ще двоє, один із них є публічною людиною та науковцем (збірний образ). На ньому побачив шельки, якими застібаються, коли працюють на висоті. Згадав, що я їх забув узяти. Другий колега дав мені гірлянду, яку маємо на тій висоті змонтувати. Подумки міркую, що цією гірляндою я не застрахуюсь, як не обмотався б, отже, треба йти і брати свої шельки. По дорозі зустрічаю однокласницю сестри (першою з усіх учениць вийшла заміж, прямо по закінченню 9 класу), яка завітала на той офіс, з якого ми маємо виходити на висоту. Вона мене не впізнає, а я міркую, піду й не нагадаю, ким я є. Як і зробив. 

02.09.22

Сон 180420 "Стрибнути з парашутом і я полечу!"

"Дорога додому завжди швидша!" - міркую я по дорозі з Польщі в Україну. Звертаю увагу на дорожні знаки, як їхня певна відмінність за кольорами розрізняє наші країни. Зі мною в салоні пару пасажирів. На якомусь етапі спиняюсь на лоні природи, аби трохи відпочити. Місце має: розгалуження дороги, доволі вільного простору для пристанку, якесь озеро, лісок. Звертаю увагу, що в декількох місцях залишені ящики з недопроданими фруктами, якісь інші харчі, про що можу судити за більшою частиною порожніми лотками. Наприклад, лежать у ячейках порожнього картонного лотка три яблука, по-заводському запаковані в целофан. В якомусь іншому ящику знаходжу пакет молока. Згадую за якусь людину, якому добре було б його запарити. Пробую знайти дату виготовлення і не можу. Тепер я опиняюсь у якомусь гуртожитку, в якому надрізаю той пакет і виливаю вміст у каструлю, грію. Мала за зростом дівчина, років 20-ти, яку я вже знаю (приходить до мене вже кілька разів уві сні, але щоразу з пробудженням сюжети з нею забувалися, принаймні, таке переконання) мало не на пряму звертається до мене з такими словами, аби я визнав, що її кохаю. У неї ж почуття до мене - однозначні. Я ж кажу, щось на зразок:
- Це не так! А таку єресь, як любов до мене, нехай викине з голови!
Вона розходиться плачем і характерною для неї мініістерикою.
- Такого мені ще ніхто не казав! - відповідає по емоційній паузі.
Я ж сміюсь, а вона якось пробує обійняти. У тому пориві з мого носа виривається суха кузулька із незначним вкрапленням живої крові і трапляє на її тіло. У неї певного роду міняється реакція і вона аж радіє тому.
- Що за збочення? - міркую я.
0044'

Я з сином і дружиною, та ще деякими людьми йдемо плутаною дорогою між будинками, лісочком, виходимо на якусь ґрунтову дорогу. Тієї миті я вирішую здійнятися в небо, аби показати синові, як високо можу злетіти. Злітаю і бачу, як віддаляюсь від землі. Зачіпаю по ходу деякі електричні дроти, раз, другий, але без травм. На суттєвій висоті відчуваю, як мене заносить вітер. Починаю спускатися, й у підсумку розумію, що мене занесло у невідому частину міста. Пробую розібратися: що за вулиці?
Раптовий дзвінок від матері: "як рука руку миє". Починає розповідати за свою роботу. Називає фірми (звучать назви), одну їй порадили - виявилась недешева, а в іншій працює її сестра. Завдяки якій переоформила клієнтів у її компанії. А як брати всі договори, то сума вийшла на пів мільйона!
- Знаєш, як мені дзвонили з аеропорту, аби довідатися про організацію польоту, із якою інтонацією до мене говорили? "Вітаю найкращих клієнтів нашої компанії!" А в кінці поцікавились метою польоту. А я кажу: "Поїздка на семінар із франкознавчих студій", - розповідає вона.
Аж здивувалась, адже науковці вперше за її життя наймають більшість місць у літаку.
Я з парашутом, розмірами з рюкзак. Знаходжу фури, аби з їхньої висоти зістрибнути і полетіти далі. Питаю в одного водія, другого. Вони не проти, але в одного з них є характерний люк назовні, зроблений у даху. Вилажу, хоча трохи дико, по поручнях та інших конструкціях салону. Кажу: "мені тільки стрибнути з парашутом і я полечу!" Тієї миті я розумію, що опинився в автобусі, який їде в Київ, куди мені потрібно летіти. Вагаюсь: як зробити краще. 0243'

Сон 061019 "Страхування життя"

Разом із колегами прокладаємо кабелі по глибоких лотках із 4-5 поворотами. Сон доволі виразний, але не інформативний.

Головний редактор однієї газети, в якій я працюю, готує подарунок президенту України з нагоди якогось ювілею. Цікавим є те, що в образі головного редактора постає Володимир Зеленський. Найважче визначитись: яким має бути подарунок? Приносить він на офіс, який більше нагадує простору квартиру, друкарський барабан, на якому було відтеражовано тисячі, якщо не мільйони номерів газети (редактором якої він є), яка принесла Президенту такий неймовірний успіх. Дістає цей барабан, який з однієї сторони нагадує мені позолочену (схоже на латунь) баню церкви, і починає на ній щось видряпувати чи то малювати. Розібратися зі сторони не маю змоги. Як завершив і кудись пішов, вирішив оцінити рисунок-дряпунок. Вийшли хвилясті лінії, які нагадували злиті між собою бані, або перекинуті сердечка. Отже, на згаданому матеріалі розміщувалось десь до п'яти однакових фігур. Остання намальована фігура нерівно збігалася з першою. Отже, результат мені не сподобався. Вирішив піти на "хитрість": узяти аналогічний барабан із "позолоченою" банею, вдягнути на неї щось на зразок новорічного капелюха і піти самому на згаданий ювілей. Вигадка не зайняла багато часу... От я вже перший на тому заході. Мій подарунок стоїть і очікує своєї черги. Як і передбачалося: вгодити ексклюзивністю реально важко... ліфт вгору... (Проснувся).

У новинах з'являється інформація, що вертоліт п'ятого Президента України зазнав аварії під Києвом. Сюжет ілюструється мапою Києва. Аеропорт носить назву населеного пункту, який нагадує назву Скнилів (Львівська область). Наступним фрагментом я потрапляю в лікарню, де наживо бачу прооперованого Петра Пррошенка, важкість травм у якого зміг оцінити по несиметричних ранах на зашитому животі. 0426'

Йду вулицею міста. На певній ділянці з'являється довгий ряд кіосків, в яких роблять страховки. Кожен кіоск носить певну назву страхувальної компанії, хоча були й такі, що займалися всіма брендами одразу. Минувши з десяток кіосків, не випадково заходжу в один із них. Там працює зі своєю подругою знайома мені літературознавиця О.Ю. Заходить розмова за успішність цього бізнесу, адже почала справу не так уже й давно. Пробую оцінити незалежним поглядом: чим цей кіоск вирізняється з-поміж інших? Виходжу на згадану вулицю, обходжу до кінця всі кіоски, повертаюсь. Питаю: твоя страховочна компанія ліцензована? (Звертаю увагу на бренд, який нагадує існуючий в реальному житті "АХА", але з подвоєнням "ХХ"). То чому ж ти не вивішуєш копію ліцензії на скло, аби перехожі бачили, що ти представляєш серйозну компанію? Не маючи візуального підтвердження, твоя точка схожа на решту твоїх конкурентів! Відповідь звучить невиразно, хоча в результаті пристає до моєї думки. З'являється, як виявилось, її партнер по бізнесу і долучається до розмови (нагадує мені спочатку одного знайомого (Б.Б.), а згодом іншого (А.М.), які свого часу належали до літературознавчих кіл). Тепер він розповідає мені про свої міркування: "Зробити "аби-якусь" рекламу не хотів би, добре було, як ти свого часу робив для мене". Починаю пригадувати про давнє замовлення на рекламний щит із написами з оракалу. Вийшло доволі непогано: мені сподобалось!.. Раптом проявляє себе із несподіваної сторони, чого доводиться уникнути й піти.

Кілька днів триває у селі підготовка до весілля. От і цього разу їдемо дорогою, а вже віддалеку видніється, як ув одному місці над хатами здіймається вгору  дим. Це саме там, де на нас уже очікують. 0818'

Сон 120819 "Стихія води"

Дивлюсь на воду, в якій пливе до берега якийсь хлопець. Мить і я дивлюсь його очима. У воді знаходяться люди ворожо налаштовані до нього. Пірнаючи глибше, оминув їх всіх із повною легкістю. Вийшов на берег. На березі дізнаюсь про хвилю, яка тілько-но зірвала дітей, прив'язаних спеціальними довгими страховочними пасами до берега, аби їх не знесло течією в море. Хтось каже, що тут - в Ізраїлі - докладають максимальних зусиль для захисту дітей, аби не було подібних трагедій.

Сон 160419 "Перепетії з перетином"

Читаю книгу з кримінально-пригодницьким сюжетом, з елементами логістики та ведення бізнесу. Один із розділів описує, як головний герой, де я дивлюсь на речі його очима, намагається розширити свій бізнес в Україні, маючи аналогічний у Польщі. Йому треба зареєструвати на себе фірму разом із тим, щоб перетнути кордон у святкові дні. Всі ці шляхи сходяться в одному офісному центрі, де головний герой перевіряє з операторкою, яка приймає його документи на реєстрацію, правильність заповнених форм на бланках. З усього того раптом виявляється, що в нього виникнуть проблеми при перетині кордону, адже не оформлена (оновлена) страховка. Усі дії зводяться до того, що він починає доводити: її наявність і дію на тривалий час. А підтекст полягає в тому, що під час свят, що випадають на період його поїздки, стара страховка не діє. Він проситься на консультацію до її керівника, аби довести, що в його документах все в нормі. Її шеф виявився дивною людиною, що не захотів перейматися поточними проблемами, а весь інцидент перевів у гумор. В якомусь проміжку між тими перепетіями мені довелося мити каструлю біля столу, де була мийка. У кількох кроках від того місця стояла дівчина, яка нагадувала мені одну давню знайому, але тут вона була інша: тиха і не гонорова. Відзначив про себе: як же сильно змінилася вона у своїй поведінці, в порівнянні з тим, якою її знав! Не повірів: чи це вона? Придивився раз-другий, а вона так і не виявляла можливого "упізнавання". Довелось удруге зайти до шефа. Тепер він був не сам, а з заступником - таким же колоритним у тілі чоловіком, як сам. По недовгій бесіді все лягає таким чином, що оголошується: "Зареєстрована фірма (далі звучить довга назва, частина якої має натяк на соціальну мережу Pinterest): "...Пінтерест і К°".