Сон 100423 "Прикриття (рани)"

Маю щось зробити із вертикальним порізом на лобі українського репера та актора Аміля Насірова (дивовижно, але додав його до своїх друзів у Twitter лише вчора - @AmilNasirov; ніколи не зустрічав його творчість раніше, не бачив фільм "Люксембург, Люксембург" з його участю, вподобав лише дописи). Отож, той поріз був трохи задавненим і край його ледь присох. Як перший намір, погоджений із ним, мав би я обрізати ножицями зріз шкіри, який і так би не прижився. Доволі детально та реалістично бачу лоб, поріз, край брови, на якій поріз закінчується. Хоча вже тримав у рухах ножиці і примірявся до прямої дії, все ж таки приходить ідея зашити ту рану, але очевидно не власними силами: треба їхати до лікарні.

P.S. Дивно, але місце порізу нагадує шрам на лобі колеги поляка, з яким працюю вже більше місяця.

На другому поверсі батьківського дому облаштовані кімнати "прикриття", в яких поселяються: в одній - Петро Порошенко з дружиною (Мариною Порошенко), в другій їхні діти. (В реалі не знаю який їх вік, але уві сні - підліткового). Присутній якийсь помічник, який їх весь час супроводжує. Мінімум слів, у діях суцільна конспірологія.

Сон 241122 "Пів на шосту"

Записую у "словничок політичних термінів за 2022 р." слово "Півшостий", в якому даю визначення президенту В.З. Цікаво те, що я більше міркую над цією, аніж другою математичною частиною, яка належить П.П. Разом із тим прийшло усвідомлення, що "пів шостого" В.З. - це уособлення його електорату, який проголосував за нього на виборах, але число виявилось трохи некоректним, завищеним: 5/6×100=83,33%, а от якби 5/7×100=71,42% або 3/4×100=75% - це більше виглядало б до оголошеної цифри. Отже, В.З. "є" (був) трохи меншим пів сьомого! (Насправді, коли я проснувся, знайшов, що "пів шостого" - це ефемізм "пів на шосту", який вказує на стрілки годинника, які в своєму положенні символічно нагадують відсутність чоловічої сили. Отже, В.З. є уособленням свого електорату, який насправді виявився імпотентом). Тоді П.П. зі своїми 25% проголосувавших за нього в 2019 р. виходить поза конкуренцією, адже такої системи обчислення часу в просторі годинника не існує. 0100'

Опиняюсь на якомусь виробництві (таке відчуття, що в якомусь сні я вже тут був, адже пам'ятаю те, де що є і як було раніше). З кимось ходжу по об'єкту і допомагаю третій особі робити певні технічні речі. Зливаю якийсь збірник з мильною водою, що геть незручно прикріплений на певній висоті для його обслуговування. Навіщо? Подумки приміряю: як би я його перевісив? Бачу, як і раніше, довгу технологічну яму, яка донині залишається чомусь неогородженою. Кажу про це третій людині та розповідаю, що пригадую, як свого часу туди "пішов" (впав) скид (асоціації з автомобільною галуззю). Якоїсь миті ця третя особа стає Володимиром Зеленським. Тепер я не просто з кимось, а з дружиною. В.З. пропонує моїй дружині йому допомогти: потримати шнур від підзарядки автомобільного акумулятора, аби щось підключити. Для цього якось так виходить, що створює їй певну фізичну незручність, так, що їй доводиться вигнутися в якомусь акробатичному образі. Раптом В.З. вирішує "пожартувати" і свій щуп від зарядки чіпляє на неї. Вона, тримаючи свій неправильно: голими руками за метал, раптом відчуває електрошок, але чомусь руку не прибирає. У неї від заряду виникає заціпеніння, від чого не може відкинути свій дріт від себе (начебто до останнього довіряючи цій людині). В результаті я стаю свідком, як В.З. тим самим не жартує, а катує мою дружину. Пару секунд усвідомлення трагедії і я кидаюсь до дружини, відкидаю електрошнури, й одразу з усієї сили починаю бити В.З. Думаю ще вгризтись йому в шию зубами, але одразу гидую. Відчуваю, що легше бити руками. Оце роблю місиво! Товчу безбожно!.. Але він вирішив і мене схопити зубами десь за руку, пробую вкусити "взаємно", як можна жорстокіше, що виходить не з першого разу... Все! Я заспокоївся. Тепер тут треба за собою прибрати: починаю складати в пусту риночку з під вазонів якісь великі каміння бурштину, розміром з кулак. 0300'

Сон 240821 "Розмова з Петром Порошенком"

Якось по справі трапив тет-а-тет за один стіл у незнайомій кав'ярні з Петром Порошенком. Купили дві пляшки вина і почали розмовляти про життя, успіхи, українську мову. Спочатку пилось одне солодке вино, потім друге. Цікаво, що друге в мене наперед було налийте в окремий фужер. Знаю, що наша зустріч має закінчитися якраз до початку якихось надзвичайно визначних зборів на міжнародному рівні. (Видно, що тут присутня асоціація з реальними подіями, що відбуваються напередодні Дня незалежности України та проведенням "Кримської платформи"). В розмові розкрив для себе П.П. більше не як політика, а історика і мецената. Наприклад, добре орієнтувався на тему наповнення шкільного бібліотечного фонду по Україні, наявности книг іноземними мовами, кількісною та якісною стороною - українською мовою. Скільки сиділи, стільки я в голові тримав важливість нашого походу на ті збори. На якомусь етапі, п'ючи вино, "наклюкались" так, що П.П. втомився і сказав, що залишається тут і нікуди не йде, і приліг на диванчик відпочивати. Аналізуючи себе, відчував ясність голови, але розумів також і підступність вина, який дає на ноги. Може й добре, що так. Згадав, що обіцяв дружині сьогодні постригтися, от і питаю в засинаючого П.П.: "Може я піду пострижусь?". На що отримав однозначну і негативну відповідь: "Ні!". Отже, маю залишитися лише тут і лише з ним. А до себе подумки: "Цікаво, що думає з цього приводу його дружина?". 0340'

Сон 221112 "Зміна зовнішности. Голова"

Знаходжусь у незнайомій мені школі. Несподівано для себе зустрічаю Петра Порошенка. Образ доволі простий, як "з народу". У мене ж проявився неймовірний захват: це ж треба, зустріти Президента! Якось відволікаюсь і зустрічаю хлопчика, у цій же школі, якого вирішую здивувати появою Такої людини... Зав'язую хусткою йому очі та веду коридором до П.П. По ходу кажу надихаючі слова. Ось ми вже поряд, підійшли і я знімаю з очей малого запону. Очікую подібного до себе здивування, а хлопець взагалі не розуміє хто це за людина. Тепер я йду з П.П. до директорки, аналогічно попередивши, що зайду з невипадковою людиною, але без уточнень. Заходимо до неї в кабінет, а вона, хоч і впізнала з ким прийшов, проявила незворушний спокій. Як? - питаю я себе. - Це ж Президент! Нехай у минулому, але так?.. Директорка спілкується спокійно, як і сам П.П. з нею. Раптом дивлюсь на його голову, а на затилку грубі та широкі шрами, хоча і загоєні, що доволі сильно прозирають голою шкірою з-поміж волосся. Так, лише тоді, коли він сів спиною до мене, обличчям до співрозмовниці, я помітив у ньому зміни! Чому? Звідки? - констатую та питаю себе.

Сон 061019 "Страхування життя"

Разом із колегами прокладаємо кабелі по глибоких лотках із 4-5 поворотами. Сон доволі виразний, але не інформативний.

Головний редактор однієї газети, в якій я працюю, готує подарунок президенту України з нагоди якогось ювілею. Цікавим є те, що в образі головного редактора постає Володимир Зеленський. Найважче визначитись: яким має бути подарунок? Приносить він на офіс, який більше нагадує простору квартиру, друкарський барабан, на якому було відтеражовано тисячі, якщо не мільйони номерів газети (редактором якої він є), яка принесла Президенту такий неймовірний успіх. Дістає цей барабан, який з однієї сторони нагадує мені позолочену (схоже на латунь) баню церкви, і починає на ній щось видряпувати чи то малювати. Розібратися зі сторони не маю змоги. Як завершив і кудись пішов, вирішив оцінити рисунок-дряпунок. Вийшли хвилясті лінії, які нагадували злиті між собою бані, або перекинуті сердечка. Отже, на згаданому матеріалі розміщувалось десь до п'яти однакових фігур. Остання намальована фігура нерівно збігалася з першою. Отже, результат мені не сподобався. Вирішив піти на "хитрість": узяти аналогічний барабан із "позолоченою" банею, вдягнути на неї щось на зразок новорічного капелюха і піти самому на згаданий ювілей. Вигадка не зайняла багато часу... От я вже перший на тому заході. Мій подарунок стоїть і очікує своєї черги. Як і передбачалося: вгодити ексклюзивністю реально важко... ліфт вгору... (Проснувся).

У новинах з'являється інформація, що вертоліт п'ятого Президента України зазнав аварії під Києвом. Сюжет ілюструється мапою Києва. Аеропорт носить назву населеного пункту, який нагадує назву Скнилів (Львівська область). Наступним фрагментом я потрапляю в лікарню, де наживо бачу прооперованого Петра Пррошенка, важкість травм у якого зміг оцінити по несиметричних ранах на зашитому животі. 0426'

Йду вулицею міста. На певній ділянці з'являється довгий ряд кіосків, в яких роблять страховки. Кожен кіоск носить певну назву страхувальної компанії, хоча були й такі, що займалися всіма брендами одразу. Минувши з десяток кіосків, не випадково заходжу в один із них. Там працює зі своєю подругою знайома мені літературознавиця О.Ю. Заходить розмова за успішність цього бізнесу, адже почала справу не так уже й давно. Пробую оцінити незалежним поглядом: чим цей кіоск вирізняється з-поміж інших? Виходжу на згадану вулицю, обходжу до кінця всі кіоски, повертаюсь. Питаю: твоя страховочна компанія ліцензована? (Звертаю увагу на бренд, який нагадує існуючий в реальному житті "АХА", але з подвоєнням "ХХ"). То чому ж ти не вивішуєш копію ліцензії на скло, аби перехожі бачили, що ти представляєш серйозну компанію? Не маючи візуального підтвердження, твоя точка схожа на решту твоїх конкурентів! Відповідь звучить невиразно, хоча в результаті пристає до моєї думки. З'являється, як виявилось, її партнер по бізнесу і долучається до розмови (нагадує мені спочатку одного знайомого (Б.Б.), а згодом іншого (А.М.), які свого часу належали до літературознавчих кіл). Тепер він розповідає мені про свої міркування: "Зробити "аби-якусь" рекламу не хотів би, добре було, як ти свого часу робив для мене". Починаю пригадувати про давнє замовлення на рекламний щит із написами з оракалу. Вийшло доволі непогано: мені сподобалось!.. Раптом проявляє себе із несподіваної сторони, чого доводиться уникнути й піти.

Кілька днів триває у селі підготовка до весілля. От і цього разу їдемо дорогою, а вже віддалеку видніється, як ув одному місці над хатами здіймається вгору  дим. Це саме там, де на нас уже очікують. 0818'

Сон 110119 "Перешкоди долаються легко"

Щось стається, що хлопці, з ким я знаходжусь, не можуть сісти за кермо машини. Отож, сідаю я і їду.

Якийсь чоловік має цілий маршрут, що пролягає всією Україною. Машиною об'їжджає різні точки, заходить у будинки, спілкується з господарями. Я залишився в машині (нова, стильна, червоного кольору) і випадково, відкриваючи двері (справа від водія), поламав замок: дверна ручка перестала відчиняти. Очікую водія, який приходить і все лагодить. Я подумки міркую: "Нелегко їздити, агітуючи за Порошенка!"
Водій у своїй машині (тепер схожа на фуру), яка летить дорогою, миється під душем.

Слово "Алгебра" розмашистим прописом у жовтій рамочці.

P.S. Залишилось найголовніше: згадати, що робили хлопці, коли я сідав на місце водія та чоловік "агітуючи за Порошенка".

Сон 231118 "Ви ж знаєте, що школа!"

Я знаходжусь у товаристві Петра Порошенка. Він стоїть у приміщенні, внутрішня стіна якого виконана зі зрубу, можливо, дощок. Враження, що ми знаходимось на фермі. У притаманному йому стилі щось розповідає і доводить якусь тезу. Обстановка невимушена і неофіційна. По завершенню спічу, хтось вирішив запитати в нього: "А які Ваші страхи?" Не гаючи часу, відповів одразу: "Ви ж знаєте, що школа!"

Сон 200418

Зустріч Путіна і Порошенка... Сростерігаю зміни в поведінці Порошенка. Він поводиться так, як Янукович. У жестах, міміці, словах відчувається, що він уже "куплений" і зрадив національним інтересам. Порошенко говорить з Путіним улесливо, хоча тон спілкування рівнозначний: "усміх крізь зуби". Путін у своїй манері, але видно, що також пішов на неприємне для себе.
Вулична розмова Путіна з українським народом по зустрічі з Порошенком: відбувається біля паркану зробленого з оцинкованого профілю коричневого кольору. Хлопець з України ставить Путіну невиразне і дурне запитання, так, наче це і не запитання. Характерна риса його зовнішньості - передні зуби випинають назовні, і від того запитання прозвучало з характерною шепелявістю. Я поряд слухаю їхню розмову. Найшло чимало різного народу. Підходить негр в стильному одязі та солідним фотоапаратом і світлує свою дитину з лялькою (зайцем), яка спочатку кладе ту ляльку під кущ, а потім показово виймає для знімування "татом". Доволі артистична сцена. Я навіть подивований майстерності дій цієї дитини. Заєць доволі оригінальний - в американському стилі. Сама дитина, як і лялька брудні та замурзані, але все заради "красивого" кадру. Я згадую, що бачив цю дитину із цим же зайцем ще до цієї сцени - чистими і охайними в делегації, що супроводжувала екскорт Путіна. Я питаю по знімуванню негром своєї "дитини": для газети? Він виказує, що не розуміє мене і є англомовним. Я ліплю слова англійською, але у мене нічого не виходить, наче йому з мого питання зрозумілими лишились: "газета" і "фотографує". Я розумію, що все це інсценізація для російських і світових масмедіа. Серед тих людей бачу дівчину з кількома ріжками на голові у вигляді залізних шурупів, що вкручені зсередини назовні - я подумки ставлю питання: "як?", адже в реальному житті це неможливо! Я щось до неї починаю говорити, але передумую... Я розумію, що мені небезпечно щось говорити, бо це все боти.

Дивлюсь у дзеркало. Бачу на собі справа мудрий зуб, що випинає назовні, але якийсь тонкий, хоча білий, як тільки-но виріс. (Видно відбиток враження від того хлопця, що спілкувався з Путіним). Я прижимаю його щокою і він ламається. Відчуваю рештки того зуба в роті.

Сон 070418

Університет, багато порожніх аудиторій. Я в одній з них, хоча до останнього переходив з однієї до іншої. Присутня якась група людей... У сусідній аудиторії викладачка грає в настільний теніс... Несподівано з'являється Петро Порошенко з офіційною делегацією і заявляє, що сьогодні російські війська напали на Херсонську область і окупували частину території. Просить всіх поінформувати і покинути приміщення... У нього в руках ключі, якими зачиняє всі двері... Я кажу, що в сусідній аудиторії присутня жінка... Ми заходимо до неї... Вона ж до останнього продовжувала грати в теніс.

Із попореднього фраґменту сну: начебто та ж жінка, що грала в настільний теніс, набула образу організатора новорічного свята. За задумом, перед дітьми має несподівано з'явитися Дід Мороз на ім'я Апрель (саме з українською вимовою "е"). Для такої з'яви він мав пролізти через ляду в підлозі і нею ж зникнути. Проблема виникла в тому, що магія зникнення не вдалась... На тому місці, де стояв ДМ, залишились двоє дітей: хлопчик (мій син) і дівчинка (його однокласниця), які й виявили, як магія зникнення перетворилась на кумедію. Довго не міг ДМ знайти момент відволікання дітей, щоб сховатися за ляду... Але коли туди заліз, стало помітно крізь відкритий отвір у підлозі, як він силою проповзає під підлогою... Син, вказуючи пальцем на ДМ, вигукнув: Дивіться, Апрель... Апрель... Розвінчуючи створену дорослими містифікацію свята.

Діти в машині: мій син і його однокласниця. Їдемо центральною вулицею міста Житомира в сторону Соборної площі. Проїжджаємо книгарню і кінотеатр "Україна".

Зазираю у вікно магазина...

Я з дружиною заходжу в меблевий магазин, який ліквідовується. Там знижки на 50-70%. Ми дивимось меблі: комод, столик, трюмо і розуміємо, що ціни однаково захмарні...
P.S. Магазин з реального життя, існує вже рік у стані ліквідації. До нього заходили доволі давно.

Дача. Город. Вода, в планах скупатися, але так і не скупався...
Сусіди... Сусід каже про куфайку...

Гноярка: мішок зі старими сухофруктами, що я колись залишив за лазнею, перетворився на більшу купу - з листя, трави, решток їжі. Дивно, але видно хтось, орієнтуючись на цей мішок, почав утворювати гноярку...

Непораний у батьків город. Весна. Я кажу, що пора вже щось садити. Мати каже, що треба оновити насіння, якому по 7-8 років. Я кажу: то в чому ж проблема? Треба купити, а воно розростеться!