Сон 080924 "Сталість і умовність"

Монтажні роботи в приміщенні складу (асоціації з реальністю). Тепер надходять заверершальні роботи. Нас чомусь послали переробити зовнішню вивіску. Мала б бути "Intermarché". Дивлюсь, а з вивіски щойно здемонтували другу половину назви: "Merkury" прибрали, а "Inter" залишили. Дивуюсь: до чого тут був "Merkury"? Придивляюсь уважніше, а на місті існуючих букв залишився контур від старих і всеж-таки "мarché". Знову дивуюсь: як так? Роботу ще не розпочали, а вже цікаво: як так? а що цього разу? Було ж таке стійке переконання, що ми працюємо саме під однією вивіскою, а виявилось - повна несподіванка. Тепер хтось показує мені майстер-клас по монтажу: кріпить на відстані предмет трьома стрілами з лука. Це щось для мене нове! А "вишенькою на торті": четвертою стрілою збиває одним пострілом під корінь всі три попередні. Тим самим показуючи можливий монтаж предметів на відстані.

P.S. Снам притаманне знання з реалу, асоціативна умовність і алогічність, що конкурує з логікою. Отож, сон є чудовим джерелом натхнення для сюрреалізму, хоча для моїх снів, які запам'ятовуються, більш притаманна логіка подій. Аналізуючи подібні образи, можна чудово констатувати внутрішній стан "пацієнта".

Дивлюсь уверх і бачу стилізований образ актора, який віддалено нагадує чорта. Мить і я розумію, що він нагадує птаха. Дивлюсь уважніше і розумію, що бачу голову сови. Після пробудження зрозумів, звідки я знаю цей образ: з польського фільму для дітей "Академія пана Клякси" (дивився його мало не пів року тому). Цікаво, що уві сні не було жодних асоціацій, пов'язаних з фільмом.

Тепер я бачу красиве місто, що розташоване на схилі гори, над дорогою, якою проїжджаю, густо наповнене прямими вишуканими будинками в однотонних світлих кольорах пісочного кольору. (Однозначно, але не зовсім правдоподібно, образи виникли з реалу, після туристичних відвідин міст на півдні та півночі Франції: Арль, Марсель, Руан і всіх тих, що траплялись по дорозі). Міркую з кимось вголос: "Як же так? Місто має бути сейсмічне, а тут високі будинки, ще й зі щільною забудовою?" Хтось дає зрозуміти, що все це завдяки збалансованому укладанню підмурків до цих будинків, що складаються з правильних пропорцій піску і каміння. Особливе значення надається піску... Поки хтось це каже, я бачу групу студенток, що йдуть вулицею, оминаючи нас, вверх по широкій пішохідній дорозі. Далі той же співрозмовник додає: "А ви знали, що в Європі існують академії камінь?"

P.S. Подумалось, що з умовностей, які належать світу творчих ідей, формується світ сталих речей (прийнятних для когось, або більшості). Образи уві сні - це наче декорації та гра акторів на сцені, наповнення смислом із впізнаваною реальністю надається виключно життєвому досвіду глядача.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 060823 "Краща воля"

Прийшов на політичний захід із концертною частиною, до якої маю причетність, як творчий організатор. Цікаво те, що сам захід представляє також інтереси нових політичних сил, але всі під спільною проукраїнською програмою. Балкони, що більше нагадують театр, оформлені банерами з різною символікою, назвами та гаслами тих організацій. Відбувається презентація партій, серед яких "Краща воля", від якої є представником. Сам собі міркую: яким членом партій був ще?.. Насамкінець концертної програми більшість глядачів вирішили розходитися, хоча захід ще не завершився. Будучи разом із сином, чомусь він вирішив піти, а я - додивитись до кінця. Якось несподівано кінець заходу відзначається появою випускників шкіл (одягнених відповідно), що несподівано вписуються в тему зібрання, хоча й за тим можна було прочитати, що їх непередбачувана участь - символ "нової сили".

Наче так, що баба Марія передала мені спогади на зберігання, які поклав під замок у шафу, а з часом про них забув. (Відчуття, наче пригадав забутий уривок сну).

Сон 271222 "Xirurx̌iä"

Йду вулицею і читаю на будинку слово "XIRURX̌IÄ". Міркую: цікаво латинізували літеру "г"! Хоча сприймаю букву "х", як ікс, і не приймаю ідею, щоб кирилічна "х" уживалась у словах поряд із запозиченими словами, наприклад: "xorošyj Xerox", але найбільш здивувала уві сні варіація "г", як "x̌": "хтось же до такого додумався?".

P.S. Поки розглядаю (у реалі) варіант запису букви "х", як "h", a "г", як "ɦ" або "ħ".

Сон 211122 "Прийдуть і йдуть ці роки"

Опиняюсь сам в нічну зміну на якомусь великому заводі в одному з технічних приміщень. Начебто зі мною була ще якась людина, але, можливо, діалоги вів сам-на-сам. Кажу: "А якщо на весь завод є один вимикач, який все вимикає? Такий мав би бути в директора!" Тут я біля себе бачу незрозумілі скручені кабеля захищені гофрою, а на них простий технічно-виконаний вимикач, щось на зразок банального, як на торшер, але більший за розмірами. Пробую вимкнути і раптом пропадає світло, зникає звук, характерний для працюючих агрегатів і моторів. За мить вмикаю і все починає набувати знайомого шуму наново. Я в шоці. Раптом щось міняється і я опиняюсь в якісно іншому приміщенні. Там є якась дивна установка, закріплена до стіни, наче для сидіння із роботизованими елементами: "сідло", "підлокітники", "спинка" - всі елементи рухаються незалежно одна від одної, навіть ліва та права сторони. Як згодом зрозумів: сконструйована на датчиках. Поки розглядав її та вивчав, знову, щось порушив. Тут без чужої допомоги не обійтись! Стою і думаю спиною до стіни. Раптом відкриваються переді мною потаємні двері, і входить чоловік, який все лагодить. На мене зважає, як на якогось гостя, який тільки-но прийшов. Лагодить і запрошує в кабінет, звідки зайшов, а там шум і видно, що будуть якісь збори колективу. Десь у той же час знаходяться якісь великі пухнасті хутряні подушки. З ними заходжу в те приміщення, а там зустріч різних іноземців в офісі генерального директора цього заводу. Я прилаштовуюсь на своїх подушках десь на підлозі. Одразу захід не починається. Сиджу, очікую і слухаю, про що говорять. Якоїсь миті незнайома мені жіночка звертає мою увагу на одну репрезентативну шафу зі словами: "Тут можна купити різну музику, навіть на касетах... Чи можеш перекласти на польську назву цього альбому?" - і показує мені на обкладинку касети. Я перекладаю: "Przyjdą i idą te lata" ("Прийдуть і йдуть ці роки"). - "Так, все вірно! Там малими літерами так і написано!" - зауважує так, наче хотіла перевірити мої знання з польської. Придивляюсь уважніше, а на малюнку касети дрібними літерами в самому оформленні йдуть його назви різними мовами. 0245'

Сон 030320 "Дивні вчинки"

Читаю статті десятирічної давності про минуле, зокрема про національно-визвольний рух, часи козацтва. Натрапляю на назву статті: "Давнє поховання у тіла батьків". Міркую собі: що за дивна назва? Певною мірою проводжу паралель зі своїм авторством, що свого часу і я міг би таке втнути. Подумки виправляю: "Давнє поховання біля тіл батьків", але розумію в тому всю неоковирність, та й тему якусь обрано дивну, аби про неї щось писати. 0150'

Польський магазин у невеликому місті. Консультуюсь і в результаті купую універсальний пульт до телевізора, який має підходити до зовсім іншого електрообладнання. Десь у той же час отримую зарплату. Перераховую гроші - від чого відчуваю задоволення. Міркую про надійність банківської системи. Довго консультуюсь який пульт узяти, навіть приміряв у той час навушники, поки не прийняв остаточного рішення - беру. Розраховуюсь, дивлюсь у чек - 107 злотих. Виходжу на вулицю, а там жіночка, у якої питаю, як не забути цей магазин, коли знадобиться гарантія? Вона відмахується: "Що за дивне питання?" - хоча приділяє увагу. Показує на будинку назву вулиці: "Żytomirska, 10(?)". Я дивуюсь і кажу: а ви знаєте, що це за місто? А вона, якось так невиразно: колись розповідали, що знаходиться в Туреччині. А я виправляю: ні, це в Україні! Тільки пишеться інакше. І намагаюсь роз'яснити: де воно розташоване. На якомусь етапі помічаю її байдужість до даної тематики і я її покидаю, висловлюючи, що їхнє місто цікавіше, хоча, подумки про себе, розумію, що будували його пруси. 0310'

Затягую в навчальному закладі кабеля, разом із тим поспішаю послухати лекції. Записую якісь спостереження та думки. Навіть доходить до того, що пишу чим є під руками, аби не згубити думку.

Іду по вулиці, а мене спиняє якась бабка і просить допомоги. Поки слухав і казав: "так, так", як раптом до неї "ні!" - на конкретні слова: зайти в якусь хату і щось для неї взяти. Чим її дивую. Пояснюю, що вчусь і поспішаю на лекцію.

Вихідний день, 9:00. Приходжу в магазин. Одна частина магазину відчинена, а друга - побутової техніки - ні! Ще не час - треба зачекати. А мені саме туди. Сидять у великій аудиторії якісь люди і щось ждуть. Десь в розмові зайшла мова про "PIT" (бухгалтерський документ річного обліку по зарплаті в Польщі). Виходжу, повертаюсь знову. Нарешті відчинились, а тут, одразу при вхідних дверях, чоловік запрошує в цей магазин. А я дивлюсь і кажу, що ви вже були о 9:00? Сиділи і нічого не казали, а тепер так мило запрошуєте. Дивлюсь ще на двох: і ви теж там були?  Подумки: які підстави були не почати працю, коли клієнт о 9:00 вже тут? Разом із тим дивуючись зміні зовнішнього образу. 0400'

Тюнінг і заміна оливи в машині, ключі до якого підходять від мотоцикла. В розмові хтось питає, а яка його назва?
- "Хав'єр".
- Але ж немає такої техніки!..
0500'

Сон 021019 "Настоянка від головного болю"

Приходжу до батьківського дому, дістаю невеликий блокнотик із записами рецептів народної медицини, яку для себе вела баба Марія. Знайшов його в її домі. Характерною ознакою таких записів є оригінальний каліграфічний бабин почерк. У розмові з матір'ю зачитую то один рецепт, то другий. Наприклад, один з них розповідає, як готувати мало не в цілковитій тиші: "Коли будуть зібрані в ємність всі компоненти, треба буде поставити майбутню настоянку на два тижні в таке місце, де не лунатиме жоден шум. Навіть, коли ставитимеш, це має відбуватися тихо". Цей рецепт повторюється переказом досвіду якоїсь пані, яка робила його за тими правилами й у неї все вийшло. 0315'

Прийшов у маркет. Хочу підійти до знайомої аптеки, а її вже перенесли в інше місце. Не проблема: їх тут багато! Підходжу до іншої, намагаюсь не забути, що маю замовити. Прошу цитрамон, ще якусь настоянку в пляшечці (пустирник?), хочу назвати щось третє, як підходить невелика групка молоді, з якої один хлопець, перебиваючи процес замовлення, зопалу каже, що йому треба. Фармацевт не поспішає переводити свою увагу на стороннє, поки розглядається по своїх поличках, вишукуючи ліки. Я також вирішую витримати паузу і помовчати. Виникає показова ситуація нереагування на нахабність. У той час пригадую ще про одну настоянку на травах. Фармацевт без поспіху підходить до віконечка, я ж називаю ще одну річ: "Настоянка від головного болю", продовжую: "Якщо правильно пригадую, наче такою була назва... Подивіться, якщо є!" 0500'

Сон 100319 "Нетиповий огляд"

Потрапляю на прийом до лікаря, який має мене оглянути і прописати ліки. Лікарем виявилась якась жіночка, якій допомагала медсестра. Поки оглядала перша, кудись пішла друга. Самої процедури спостереження за больовими проявами - не було. Таке враження, що все зводилося до вживання самого слова "огляд". Собі ж припустив, якщо тема є делікатна, то лікар має спеціалізуватися інтимною частиною. Починають приходити інші лікарі. Спілкуються між собою на якісь непрофесійні теми: одяг, свято, приміряти, приготуватися... Я ж запитую в лікаря: "Може мені треба прописати якісь ліки?" Просить зачекати: "Все буде!" - і знову повний ігнор моєї присутності. Поки між собою спілкувались і ходили то з однієї частини кімнати то з другої, а я все слідкував за своїм лікарем, аж тут бачу, що таких, як вона ще двоє жіночок: один в один із нею. Сестри?.. Тут якась лікарка приводить ще одного "пацієнта" і каже, що в нього подібний діагноз, що й у мене. Я ж питаю: "То ж який він у мене?" Лікарі між собою спілкуються, десь у розмові чую, що мова не про мене, а про нього. Підходить до мене лікар того хлопця і починає шукати для мене ліки в моїй невеликій домашній аптечці. Гортає-гортає, щось читає, щось викидає за строком давності, аж ось і бере до рук якусь мазь у невеликих тюбиках, герметично упакованих, як стерилізовані бинти, в один ряд. Сам тюбик на вигляд мені нагадав "Синафлан" або "Клотримазол". Питаю в неї. Вона ж називає мені щось третє. Беру до своїх рук, читаю назву і розумію, що так може звучати лише назва фірми-виробника, щось на зразок "Virymugh" - ані прочитати, ані зрозуміти для чого.

P.S.
Обстановка: нетипова.
Звернення: незвичне.
Потреба: дивна.
Лікарі: чужа галузь, у порівнянні з моїми професійними потребами.
Питання: навіщо цей сон?
Протягом ночі снилися уривки з професійної діяльності, не цікаві ані змістом, ані деталями: невиразні, щось на зразок описаного вище сна.
Як висновок: бувають ночі, коли виникають сни малоінформативні та бідні на будь-які тлумачення. Хоча, з позиції розвою художнього погляду, все ж таки має певну оригінальність.

Сон 290718 "Ноги і дороги"

Польща. Подорож по місту. Сів у міський автобус, в який почали набиватися багато народу, перепросив у водія маршрут і зрозумів, що не той, за кілька зупинок зійшов. Гуляючи по місту, натрапив на контору, яка займається отриманням водійських прав. Офіс невеликий, на вхідних дверях мені видалась смішною назва фірми, що складалась з багаторазового повторення літери "о", при вході складені речі, в кінці видовженої кімнати сидить чоловік, який приймає замовлення. Сама кімната прохідна, дехто заходив і йшов у наступні двері. Так, як це Польща, я не знав, як робиться у них "prawo jazdy", і вирішив детально про це розпитати. Маючи вже українські права, хотілося б дізнатися, як їх узаконити тут чи то на підставі них виготовити нові - їхнього зразка. На що працівник роз'яснив доволі просто: "зараз сідаємо в машину і їдемо, я дивитимусь, як ти це робиш, після чого ми оформляємо документи". Я спантеличений несподіваним ходом подій. Сідаю за кермо, він, як інструктор-інспектор поряд, але дивним є те, що я мав сидіти справа, як у машинах, облаштованих для лівостороннього руху. Їхати я мав за правилами правостороннього. Згадав, що на таких іспитах треба показати мінімум, як я доходжу до 4 швидкості й уміння здавати назад. По місту їхалось просто, але геть незвичним був ричаг коробки передач на ліву руку. Припаркувався і тієї ж миті інструктор каже, що треба здати назад. За мною стоїть синя машина, до якої треба ледь під'їхати. Дзеркала заднього виду доволі дивно відображили відстань, тому озираючись, мусив потроху здавати назад. Зробивши то максимально делікатно, ледь торкнувшись до машити, виявилось що того було досить, тобто я можу в скорому часі забрати нові права. Завітавши знову до офісу, взяв у цього ж інструктора візитівку, уточнюючи коли саме можна прийти по документи. Знову звернув увагу на дивну назву фірми: в значку читалися дві букви "ИВ" далі йшли вряд "ооооооо" і якесь завершення слова. Так, як "И" в польській мові відсутнє, придивившись уважно, можна було розгледіти голу ступню ноги, що й нагадувала першу букву. На питання, коли зайти по документ, той чоловік повторився: "передзвоните і ми скажемо коли буде готове". Начебто вже вийшов з офісу, але згадав, що залишив там при вході свої туфлі. Повернувся і почав їх шукати, знайшов одну туфлю, а далі, шукаючи, натрапив, серед безлічі різних черевиків, на свої чоботи, навіть подивувався: чому вони тут, але другу з пари так і не знайшов. Виходячи з офісу помітив сервіс із ремонту взуття, на якому від руки було написане безграмотно слово "obuwei". Останні дві літери мали б стояти інакше "іе".

Цей сон нагадав давній: я з дітьми приїхали потягом на залізничний вокзал, гуляли великим містом. По екскурсії ходили тому ж залізничному вокзалі, на території якого чи то великий замок над річкою чи велика кам'яна стіна, але доволі древня, з насипом, який спускався прямо до залізничних колій.

Я з жінкою і дітьми їдемо у великому міжміському автобусі. Діти сидять перед нами. Якась велика за часом зупинка. Діти пішли десь гратися. Я маю щось знайти на флешці, що знаходилась над сидінням у автобусі (дивна технологія, але уві сні вона мене не засмутила). Переглядаю файли і потрапляю на відео з виступом колишнього Президента України Леоніда Кучми. Один відеофрагмент, де він на вуличній трибуні серед молоді. Під час виступу робить рух в сторону - раз, в другу сторону - раз. Так, наче в нього щось кидають, але насправді він імітує якийсь рух з танцю, подібного на реп. Потім ще якийсь кадр з його участю, так само - доволі оригінальний. Файл з його виступами великий і я вирішую перекинути з флешки на інший носій. Переставляю з гнізда, що над сидінням, до телефону, так само, як і там, через перехідник, у свій телефон, як результ, виходить закрученість (вигнутість) з'єднання. Автобус має рушати і рушає, дітей кличемо до себе, думка: аби вони не вийшли з автобуса, хоча такого бути не могло - вони знають, що робити. Якийсь молодик, сусід по дорозі, років 25 стоїть біля мене, поки всі решта людей йдуть на свої місця. Діти приходять з кінця самого автобуса, видно з кимось гралися, і сідають. Всі і все на місці.