Сон 250125 "Втрата контролю"

Опиняюсь у ситуації, коли бачу, як горить дім баби Марії (успадкована власність). Усе почалось з даху і доволі-таки стрімко. (Можливо, від тижневого враження з перегляду відео, як горіли міста Голівуду - від сильного вітру жаринки перелітали з даху на дах і ніхто не міг урятувати своє майно). Якесь дивне відчуття: ступор і мовчазне спостереження, наче бачу якесь не своє, немов у кінофільмі. З'явилась думка якось це почати гасити, але як? Відрами - цьому вже така кількість води не допоможе... Уже бачу "скелет" на чому був побудований дах... (Цікаво, що друга половина дому, де живуть батьки, уві сні навіть і не привертала мою увагу).

Я опиняюсь у дивній ситуації поміж людей, де хтось виявляється безпідставно звинуваченим у злочині. Раптом ця людина опиняється з лівої сторони від мене, а люди, що його звинувачують - праворуч. У хвилі ненависті хтось хоче його вбити. Я стою поміж "двох світів", простягаю в сторони руки, вказуючи знаком долонь "стоп", аби зупинити критичну ситуацію, але в цей же час чую постріл і того чоловіка хтось із того натовпу вбиває. Він похиляється і падає. Я в шоку, що це трапилось мало не за моїм "посередництвом".

Сни 11-121124 "Інше значення огидного"

Спілкуюсь із якимсь інтелігентним чоловіком, якому років близько шістдесяти, з акуратно підстриженими вусиками, дещо в образі Котляревського. Десь поміж розмови заходить тема про смерть, на що він віджартовується на зразок: "а я планую ще пожити" або "а я не планую помирати". Минає якийсь умовний час* і цей герой раптом помирає. Його похоронами зайнялись двоє молодих людей: дівчина на ім'я Вікторія і хлопець (ім'я забув). Одягли, спакували, оздобили до труни та віддали мені, аби його завіз... Куди? - Справи ритуальні - це не те, що можна любити і явно не моє. Дійшло до того моменту, що я мав би його взяти і перекласти: окремо одягнене тіло, окремо труна, окремо перенести, врешті-решт положити тіло до труни, як було. На кожному кроці не знаю, як собі почати радити, щось питаю у дружини (яка з'явилась під кінець сну). 

Коли проснувся, зрозумів, що реальне розмірами тіло, коли його перекладав вже в новому місці, навіть труна, насправді набули іграшкових розмірів - з долоню. Уві сні справді цього не усвідомлював. Хоча емоцій, що з цим всім робити? - мав аж нібито на об'єкти реальні. 

* Сновидіння вимірюються не часом, а подіями.

P.S.

Людина, скільки би її не вивчали, є перманентно недосконалою істотою. Наприклад, різні органи тіла сприймають одну й ту ж проблему по-різному. Навіть для цього існує приказка: "Очі бояться, а руки роблять", "Не такий страшний чорт, як його малюють". Навіть уві сні події та й предмети сприймаються інакше, коли починаєш про них судити в стані бадьорости. (Зокрема це прикладово торкається фрагменту сну, коли труна і тіло померлого реальних розмірів набувають іграшкових розмірів).

Сон 111124

Їм якусь страву, в якій зауважую пальці. Якби і не зовсім натуральні, якби приготовлені в холодці. На смак не відчувається кістки, але більш подібні до м'яких хрящів. Можливо, так спеціально заготовлена страва з желатину. Доволі незвична, але на вигляд правдоподібна до реальности. Цікаво, що на вигляд якби без нігтів. З однієї сторони мене бентежить сама ідея поїдання чогось подібного, але на своє здивування цю огиду правдоподібного вигляду переборює те, що мені смакує і я їм це далі.

P.S. Можливо, цей дивний сон навіяний бажанням згуртувати на днях холодець. Але на цьому тлі зринула з моєї пам'яті реальна давня розмова з людиною, що пережила під час ІІ світової війни блокаду Ленінграду. Зокрема оповідь, як у ті голодні часи на базарі продавали холодець і як в них навіть виявляли людські пальці...

Сон 121124

P.S. Зауважую, що останні сни мають дещо в собі незручне та неприємне за своїм змістом. Хтось би просто назвав би це "дурні або страшні сни", але варто їх записати і бачиш в тому свою логіку.

Сон 310324 "Місце ненависти"

Начебто я у рідному місті. Десь прозвучала інформація, що зробили реставрацію парку культури і відпочинку. Тепер я там на місці і мене дивує концепція "оновлення": відбудували і освіжили усе, пов'язане з радянським минулим, зокрема музей мініатюр відомих міст світу, зокрема й Москви. (В реалі такого не існує). Кремль, Червона площа, виглядають як з голочки. Питаю себе: "нафіґа"? Хтось каже, що архітектура Кремля, виконана для цього музею унікальна з мистецької точки зору, там задіяні якісь особливі засоби, матеріали та інструменти витоговлення... Скільки не говорить ця людина, стільки ж у мене виникає огида до тематики зробленого. У голові засідають якісь відсторонені фрази польською мовою, одна з них: "Drobiazgi powietrza"... (Цікаво що тематика цього сну продовжується у зовсім іншому форматі).

Повертаюсь з роботи, а цього дня пройшла кричуща інформація, що помер Сталін. У всіх на устах тільки й одне: смерть Сталіна! Але реакція інформаційного "вибуху" на перший план вивела не сум і жаль, а ненависть і помсту. Просто цього ж дня вирішили всі здемонтувати пам'ятник Сталіну, поставлений ще за життя на Червоній площі, недалеко, по правій стороні, від мавзолея Леніну (дивлячись із трибуни). Повертаючись з роботи в робочому одязі, вирішив проїхати поряд того пам'ятника, аби побачити, як його демонтують. На той момент його уже знесли, залишився постамент, що побудований був, як складна будівельно-електрокомунікаційна система "життєдіяльности" цього пом'ятника. По правій стороні від нього - ангар, який практично не використовувався. Цікаво, що той ангар був рухомим, на рейках, і, як зрозумів, в моменти загрози тому пам'ятнику мав би його захищати. Хтось сказав, що за всю історію укриття використовувалось лише раз. Тепер на місці пом'ятника широчезний підпостамент, який також почали демонтовувати, а під ним, на моє здивування, думаю й інших, виявилось безліч кабелів, і всі такі грубі та "поважні", як донедавна образ Сталіна. Мене зацікавив їх монтаж, щось від того навіть викликало усмішку - поважно, але дещо халтурно: для додаткової безпеки між кабелями додавались якісь різані пластикові трубки, схожі на такі, що лишаються по очищеному кабелю. Виявилось, що мій інтерес співпав із тим, що тут опинився якийсь знайомий бригадир, який керував усім цим процесом. Він мене упізнав і залучив до роботи, а я тут самий раз: ще в робочому одязі та камізельці, з назвою фірми, під якою зараз працюю (буквально, в реальному житті). Звісно ж, перебувати в центрі подій і творення історії доволі хвилююча річ, тому мало не все, що робив, було з захопленням та здивуванням від побаченого: подія дня, демонтаж пам'ятника, особиста участь у демонтажі минулого.

P.S. Що цікаво, уві сні про Леніна навіть ніхто і не згадував, таким важливим у ненависті був для всіх Сталін. Друга цікавинка: в реалі, десь із тиждень тому на польському телеканалі "Historia" показували похорон Сталіна, маси народу на вулицях і Червоній площі, біля гробу, усіяному вінками і квітами, за якими й не видно було тіла вождя. Трохи подивився, перейшов на інший канал, вже й забув за тематику попереднього, але на рекламі перейшов знову на "історію", а там ще й досі маси людей до того ж місця поклоніння.

Сон 191122 "Як повідомити про катастрофу?"

Йде велике цунамі, яке накриє хвилею великі міста. Про цю подію треба сповістити людям. Керівництво якоїсь країни і мас-медіа пропонують це зробити в один спосіб: офіційна особа, а нею є якась жінка - не зовсім урядова, на тлі екрану, на якому показано, як іде велика хвиля, має звернутися до громадськості. Наче вона вже тут, на місці, хоче оголосити промову, але ідея з візуалізацією жаху, яка йде за її спиною, їй не подобається і вона відмовляється це робити. Вносить пропозицію зробити запис в другий спосіб: у сімейній атмосфері. Тепер події відбуваються так, як вона хоче, але все ще всі бачать осіб, які займаються приготуванням до медійного висвітлення. Цікавий сам настрій: я, як і суспільство, починаю розуміти цю катастрофічність ситуації не одразу. За настроєм неспішности нас сповнює впевненість, яке виражають офіційні особи країни, настільки всі їм довіряють. Тепер в приватній атмосфері особи, яких я бачу, наче в кінематографі, виражають один одному свої невеликі побажання, які виглядають більше на пустощі або дивні мрії, які давно хотілося б їм здійснити, але гарний тон цього не дозволяв: кинути подушку свого колеги на підлогу, зазирнути до чужого ноутбука... 0400'

Сон 161122 "Смерть в ім'я правди"

Криміналістична реставрація фрагментів воєнних подій невеличкого населенного пункту з кількома танками та жертвами. В ході слідства дуже важливою є деталізація подій. На якомусь етапі з'явилась суперечка: що робити зі знищеною військовою технікою (з примітного: мали рештки двох танків): як ставитися до факту її існування? Дійшло до сварки на підвищених тонах: представник старшого покоління хотів усе закопати в пісок, прямо на тому ж місці де вони й були - така "консервація" минулих подій для нього була б більш правдоподібною, а представник більш молодшого покоління: артефакти мають бути детально вивчені тут і зараз, без втрати жодного правдивої деталі, поки це можливо. В процесі сварки останній виходить на місце колишнього бою і, аби довести правоту та гостроту проблеми, скляною пляшкою розбиває собі голову, а від різаних ран помирає. 0245'

P.S. Перед сном пройшла в новинах інформація, що по Україні відбувся безпрецедентний масований обстріл ракетами з росії по критичній інфраструктурі, до ста одиниць, близько 70-ти збило ППО. Дві ракети впали на території Польщі. Разом із жертвами в Україні (влада не оприлюднює дані), в Польщі загинуло дві людини.

Сон 200522 "Смерть на землі"

Ранок. Дивлюсь за вікно, а на землі паморозь. Міркую, що перед сном дивився погоду, а вдень мало б бути десь під 25 градусів. Невже сьогодні буде така велика різниця температур? Отже, міркую: доведеться брати додатковий верхній одяг, а на роботі його скидати.

Опиняюсь на якомусь підприємстві по виробництву м'яса. Перше, що дивує: свіжі оброблені тушки різних тварин лежать просто на землі, що на вигляд нагадує "полігон". (Чомусь саме це слово фігурує, як визначення). За формою і розмірами можна впізнати, які це були тварини. Може і хотів би, але не купив. Хоча довго дивився, який шматок вибрати, адже все мало не цілими тушами. Другим разом приходжу, а їх вже на тому місці немає. Продають в двух спеціалізованих місцях на тому ж підприємстві, але для мене це було вже не переконливо. Десь на тому ж заводі, біля сходів одного з будинків, побачив на землі якісь красиві камінці різного розміру і кольору, схожі на цукерки, і почав їх підбирати, а по ходу міркую: чи то їх їсти, чи на них дивитися?

Тримаю в руках оригінальний ніж, щось середнє між канцелярським і робочим для електриків. У реалі таких не бачив. Розкладається на три частини, для трансформації форми, аби легше було ним працювати. Отак і крутив цей ніж у ріках, вивчаючи його.

Сон 210322 "Трансформація тіла"

(Денний сон).

Дивне сприйняття тіла. Таке сприйняття буває тільки уві сні. З одного боку начебто воно є біологічним, а з іншого боку - роботизованим, таким що може складатися із частин, таким, що може бути окремим від чогось живого, але разом з тим, при можливості, бути возз'єднаним у щось ціле. Отож, маю якісь округлі чорні контейнери з однотипними частинами тіл. Щось подібне до кінцівок рук. Я маю таких контейнерів із десяток. Беру якусь половину і маю намір відрубати меншу частину по всіх контейнерах за раз, складених одна на одну. Ось уже примірявся до здійснення операції. Подумки оцінюю можливий результат. На тому частково пробуджуюсь, перекидаюсь на другий бік подушки і просинаюсь остаточно.

P.S. Однозначно, що на сон навіяні короткі відеоролики про війну Росії з Україною, зокрема чисельні смерті російських військових на українській землі.

Прикочую тачку з мінами, які лежать в кілька рядів. Вони заводського виробництва, але я мушу їх удосконалити, доробити: десь розрізати надвоє, щось до крутити. На якомусь етапі питаю себе: а чому ж вони, фабричні, та недороблені, а я маю їх у кустарних умовах вдосконалювати до бойового стану? Це ж небезпечно! 1450'

Наче у фільмі, за перебігом напружености сюжету. Головний герой опиняється біля якогось озера, на берегу якого можна знайти золоті монети. Історія появи така, що мало хто знає, що вони там є, але їх треба довго та ретельно шукати. Цією знахідкою місця ділиться зі своєю дівчиною. Час від часу роблять романтичні прогулянки до цього озера. У нічний час головний герой приходить і в піску вишукує те золото. Про це місце знає ще один герой, і він теж любить там прогулюватися, але не має бажання займатися брудною справою: вишукуванням у воді та піску. Своєю поведінкою не видає себе. У нього є своєрідна "банда" (гурт однодумців), які тримаються всього того здалека. Хлопець переховує свої знахідки в покинутому будинку, що біля озера. Одного вечора, крізь вікно цього будинка почув романтичний діалог закоханих. Навіть виникло відчуття трепетности. Черговим вечером знову опиняється в цьому будинку, а місце схову виявилось пограбоване. Він так і подумав, хто це зробив. Бачив його недалеко цього дому. Як вибігає з нього, натикається на його "банду" в інші кімнаті. Бачить того чоловіка. Кидається на нього з усією злістю. Якоюсь кульковою ручкою намагається пробити йому на шиї артеріальну вену. Б'є, але сил не вистачає пробити шкіру. Тепер я начебто він і відчуваю усю лють і злість, відчуваю, що більше хочу показати, аніж наважитись на смертельний удар. Серце калатає, на тому просинаюсь. 1615'

Сон 200322 "Кінець намірам"

Якесь незнайоме місто, в якому опиняюсь разом із туристичною групою, якій проводять пішу екскурсію історичним кварталом міста. Разом із тим по ходу відвідуємо якісь невеликі музейні місця. У мене час від часу виникають деякі питання до двох екскурсоводок, які також надають роз'яснення. Якоїсь миті, я опиняюсь на початку колони, близько до них. По ходу розмови заходимо за ріг якогось дому і вони запрошують мене до чергових музейних стін. Разом із тим, як зачиняються двері, ми відриваємося від решти колективу. Я ще зауважую на тому. У відповідь: жестом показують ігнор: екскурсія майже закінчилась. Дивно, але я зрозумів це лише так, що вони якось окремо виділили мене з поміж інших. Музейні стіни являли собою місце, присвячене фізиці тіла, його спортивному розвиткові в далекому минулому. З першого погляду це нагадувало якісь пристрої до тортур, але то була лише поверхнева асоціація. Одна з екскурсоводок пропонує на щось сісти, аби зрозуміти, як працює силовий верстат. Разом із тим про щось розмовляємо. У скорому часі ми звідти йдемо. Десь так і примикаємо до хвоста нашої екскурсійної групи. Тепер всі розходяться. Якийсь час я ще йду і розмовляю з однією з екскурсоводок, заходимо в під'їзд, нарапт розумію що це її дім. Піднімаюсь разом із нею на другий поверх, вона відчиняє двері, на чому її покидаю і піднімаюсь вище і вище по сходах. Подумки зауважую: вкотре цікаво спостерігати давні сходові клітини польських міст. Піднімаюсь до останнього поверху, а там помічаю незвичне: хтось підвісив свою машину на тросах, аж під самий дах, так би мовити: під своєрідний балкон. Зауважив, що так висить вона давно, адже трохи припала пилом. Подумалось: чи добре так довго триматиметься? Так може комусь і на голову впасти! 0140'

Дивна трансформація свідомости разом із пробудженням, зокрема самооцінка та оцінка свого внутрішнього стану. Невідь-звідки з'являється ідея, що маю вихід через повішання. Уже хтось начепив мотузку, а я все ходжу і міркую, як то має бути? З'являється друга думка, що разом зі мною вішатимуться багато інших людей. Виникають абсурдистські питання: на мені? окремо від мене?.. Якоїсь миті з моментом, який охарактеризував би, як пробудження зі сну, але на початковому етапі того стану, з'являється усвідомлення, що це буде боляче, перекриється кисень, виламається шия... Між початковим відчуттям: "я - не я" і "кому це взагалі треба?.." - просинаюсь. 0550'

P.S. Цілу ніч боліла голова. Перед сном надивився відеоролики розстрілу російськими військовими мирного українського населення. Зокрема образів "смерти", що чигали на кожному кроці.

(Денний сон).

Працюю на автотранспортному підприємстві Фольцваґен. Перший день запуску нових авто. Я є працівником цієї фабрики. Підприємство побудоване так, що треба перегнати готову партію машин з одного об'єкта на інший цього ж заводу, але крізь місто. Отже, йде колона машина в п'ять та рядів. Я керую однією з машин цієї колони, десь із лівого боку. Дорога проходить крізь місто. Починають виникати труднощі, адже разом із нами йдуть інші транспорті засоби пересічних містян. От вже бачу, як якась машина з колони з'їхала в сторону, інші, попереду, відірвались уперед. На якомусь етапі всі зупинились і було неясно куди їхати далі, куди роз'їхались ті, що йшли попереду. 16:00

Сон 120222 "Краса, а не хліб всьому голова"

Перебуваю в нічний час у цеху, ще й без його суцільного освітлення. (Деякі асоціації зі свіжою реальністю). Територія цього цеху доволі велика. За атмосферою шумів все вказує на те, що робота закінчена. В якомусь кутку зали лунає музика, а згодом починається розповідь якогось диктора. Тема розповіді доволі філософська, такі речі справді нетипові в форматі радіо. Вирішую піти в сторону того долинаючого звуку. На якомусь етапі почалась оповідь трагічної історії про одну відому жінку. Присутній певній натяк на військову тематику. Спочатку наблизився до того радіо, а згодом відійшов дещо побачити. [Фіксую за собою змішане відчуття: сню, хоча не відрефлектовую, що це сон, і в той же час пробую поворухнутися, а сил на це - немає, хоча сюжет, в якому беру участь, триває далі.] (Як спав, то лежав на спині. Відчуття доволі глибокого сну - характерне важким просинанням). Вирішую повернутися до працюючого радіо, а там вже розповідається про чоловіка, який переживає трагедію втрати згаданої жінки. Підходжу до того місця, де працює радіо, і бачу того чоловіка, який перебуває в глибокій депресії. Аби вирішити проблему свого горя раз і назавжди, бере двома руками пістолет і, стоячи перед дзеркалом, довго не роздумучи, стріляє собі прямо в голову: з маківки в центр тіла. (Такий підхід до самогубства бачу вперше). Дивуюсь: чи насправді це ефективно? Тілом скочується в сторону і падає. По радіо аргументують цей вчинок. 2330'

З дітьми готую чергову солодку страву. Цього разу - торт. Сприйняття учасників процесу, наче мультяшних героїв, зокрема й результату нашої випічки, крему та ягідок на ньому. Діти знімають, по свіжих слідах пробу і виявляють, що ягідки калини не смакують на тому кремові. Сам тортик залишається непорізаним. Дознімали пробу настільки, що виїли разом усі ягідки. Я вже хотів внести пропозицію: прикрасити іншими інгредієнтами! - але діти зібралися й пішли. Тортик так і залишився нерозпробуваним з якости випічки, але сильно поколупаним згори - до накриво голого крему. 0730'

Сон 141121 "Невизначеність"

Приїжджаю до приватного будинку, власники якого здають його в оренду для робітників. Знаю, що одразу за моїм візитом мають приїхати працівники фірми, на яку працюю і я. Маю залагодити усі питання з поселенням. Пам'ятаю, що колись давно тут був, отож відтоді не має сильно все помінятися. Ось здалка бачу господарку, яка щойно приїхала додому. Обличчя знайоме, хоча занадто чорняве. (Як із будинком, так із хазяйкою: видно, що спогад відсилає мене до забутого сну). Дає зрозуміти, що можна жити, але все одно чомусь не все мені ясно. Знаю, що мають приїхати дві машини. Міркую: де вони мають стати? За рогом будинку помічаю машину, в якій за кермом сидить тітка Н. (в реалі померла). Чомусь уник контакту з нею, пішов у зворотній бік - звідки прийшов. Міркую на тему поселення хлопців. Тепер захотілось сходити в туалет по-серйозному, сам він на дворі. Заходжу в нього, а там не прибрано, так, що нема аж де ступити, але примощуюсь і стаю. За раз щось не виходить і я до нього в скорому часі повертаюсь, а біля нього на дворі бігають кури і весь час прагнуть у нього залізти. Заходжу в той туалет вдруге, примикаю двері, а щілина все ж таки залишається, примощуюсь, а кури раптом вламуються всі покотом так, що заповнюють весь простір, так що на початку відчуваю їх всіх на своїй спині. Я вже наперед уявляю, яким заляпаним звідти вийду. Одразу з ними і вивалюю на двір. 0220'

Пішли в ліс щось збирати, а по дорозі бачу гриби: білого на міцній ніжці, підберезовика, ще якісь... Зриваю, адже ножа з собою немає. Питаю: а гриби збиратимемо? Від їхнього виду: яке ні? - тільки "так"!

(Видно, в продовження попереднього уривку сну). Гуляємо лісом, наче це туристично-пригодницька подорож. Виходимо на якусь споруду, і потрапляємо в неї. Так, наче це спочатку була гора, а в результаті в ній опинились вікна. Аби ніхто сюди не проник, закидаю якісь кабеля через вікно в якості линви, у випадку негайної евакуації або підняття вгору.

Приходжу в якийсь автосалон, а в той же час до нього приїжджає група осіб з кількома давніми знайомими: М.Р., В.К.. М.Р. підходить до мене і на мої слова: як справи? - починає потроху плакати. Намагаюсь уяснити причину. Зі слів здогадуюсь, що хтось захворів або помер. А хто? - не ясно. Ту ж неясність не зміг отримати й від знайомих. Так, наче про когось говорять, а у мене на сказане жодних асоціацій. Конкретика імені - відсутня.

Підійшов до ліфта. Вибираю функцію, щоб ввести два слова. На червоному табло світяться рисочки. Поки думав, хтось підходить і просить не соромитися, а натискати свій поверх і їхати. Поряд стоять ще пару людей, які нічого не коментують. Я натискаю, але так, що мені знову роблять зауваження: два рази натискати не можна! Ви раз натиснули функцію "смерть"! (Так і не сів у ліфт. Проснувся. Відчув, що чомусь неприємно болить серце). 

Сон 041112 "Дожити до спокійного віку"

Одна моя знайома похилого віку (В.Д.) іншій моїй знайомій (В.Ц.) - трохи молодшій за неї (в реальності - незнайомі), вирішила переписати приватний будинок. По її смерті могла замешкати в тому домі, адже має проблеми з житлом - по-життю. Тепер я хочу навідатися до того дому, в якому замешкала друга знайома (В.Ц.) і виявляю, що він тільки-но обвалився. Як? За купою будівельного сміття стає зрозумілим лише те, що, можливо, вона загинула. Треба викликати МНС аби все це розібрати та добратися до тіла... Торкаюсь частини зруйнованого дому, а він дорозвалюється остаточно. Точно вже після такого ніхто під такими завалами не виживе! - підсумовую подумки. А так їй хотілося дожити до спокійного віку! 0045'

Сон 191020 "Тіло залишиться нетронутим"

 У домі батьків, але в одній з неіснуючих кімнат, помирає дівчина середніх років. Ця людина для мене малознайома, схожа на гостю, місце і час, що звели нас у той день, стали випадковими. Почався день з того, що я завіз до самої дачі свою сестру. Повертаючись додому, заїхав у магазин. На прохання згаданої гости мав купити в магазині якесь печиво, сухарики і ще пару товарів кондитерського виробництва. Вистояв чергу і повернувся додому. Дівчина пригостилась солоденьким, запиваючи чаєм, і раптом повідомляє, що їй стає зле і одразу прилягає на ліжко, а по тому й ні пари з вуст. Тепер маю дилему: що робити в такій ситуації, коли на моє переконання, людина померла? Намагаюся зв'язатися з батьками, щось пояснити, як це трапилось, пробую відтворити деталі подій. Найважливіше: останні хвилини життя! Постає наступне питання: що робити з тілом? У такій ситуації ми опиняємося вперше! У міркуваннях заходимо до того, що, припускаючи один із варіантів подальших дій, ми так нічого і не зробимо до початку наступного дня. В результаті тіло так і залишиться нетронутим. 0330'

Сон 240520 "Як чоловіки реагують на жіночу активність?"

Маємо кудись їхати. Я ж вирішую, що лише проведу тих, хто від'їжджатиме. Сідаю до водія в машину, приїжджаємо до місця зустрічі. Ніч, а біля зупинки, у вигляді спеціального заїзду для транспорту, догорає будинок. Поряд стоять М.Ч. (літературознавиця зі Львова) та Р.З. (поет і журналіст із Житомира). Кажуть, що вогонь трапився на їхніх очах. Прозвучало так трагедійно, наче вони стали не просто свідками, а мало не учасниками, перебуваючи поряд. Я ж відходжу в сторону і вирішую зробити кілька світлин, як решти вогню поєднуються з чорними рамами відсутніх вікон. Р.З. запалює цигарку і починає з М.Ч. вносити ясність того, що тут сталося.
- У цьому садочку загинула дитина! Вона була самою слабенькою. Причиною стало те, що в паніці один огрядний хлопець, її ж віку, коли біг, впав на неї і вона "зламалася". (Подібно, що асоціативний образ узятий із новин про кришталеву дівчинку). В уяві з'являється картинка, як ця дівчина стоїть біля стіни, ближче до вікна, і простягує руки вгору, спираючись на неї. Виглядає це якось жалісно. Разом із тим приходить усвідомлення, що ця картинка "спогадів" належить часові, що передувала трагедії.
Тієї миті вирішую змінити думку і поїхати з тими, кого проводжаю. Хоча десь у глибині серця оцінюю, що рішення виглядає як спонтанне і трохи відірване від холодного раціо.

Із двома знайомими (уві сні) хлопцями приходжу на річку. Тепле сонечко, водичка. Поки хлопці розкладаються на березі, вирішую покупатися. Заходжу в воду, трохи пропливаю вперед, як раптом із води виринає голова слона, піднімає хобіт, розкриває рота... а перед нею друга, а перед нею ще одна... ще... Перша голова ковтає другу, друга - третю, третя черверту і це виглядає настільки вражаюче, хоча за логікою дій - ірреальним (за послідовністю), хоча тієї миті "картинка" здається мені зрозумілою. У паніці вибігаю на берег, дивлюсь на "самопожираючі голови", розумію, що слони мають тим самим опинитися на березі, але видовище стоїть на одному місці. Хтось зі спини коментує: "Це такий тест, як чоловіки реагують на жіночу активність!". Обертаю голову, аби побачити: хто сказав? - а на цій галявині розклалися, окрім знайомих, із якими прийшов, ще з десятеро мені не знайомих людей, загалом - молодого колективу, серед яких були як хлопці, так і дівчата, можливо, навіть парами. Розумію, що коментар був від однієї з тих дівчат, навіть фіксую яка (світлокоса, обличчя овальне, нічим не оригінальне), і раптом згадую, що щось подібне вже траплялося зі мною на цьому ж місці. Починаю розповідати: "Якось, коли купався..." - але чиясь розмова обриває початок моєї оповіді і я вже про себе допригадую: "... у воді сплив жіночий тампон...". Цікаво, що тоді так само кимось вивчалась зі сторони чоловіча реакція: "Як чоловіки реагують на жіночу активність?". 0400'

Сон із повторенням. Я йду по рідному місту, в напрямку водонапірної вежі. Знаю, що в кінці вулиці є паперова фабрика. (В реалії це не так). У мене неймовірно хороший настрій: йду, підтанцьовуючи під незнайому музику, яка грає десь на вулиці. Недалеко від себе бачу гурт людей, які так само, незалежно від мене, підтанцьовують у своїй ході, будучи в тому по-своєму гармонійні. Тут я вирішую підлетіти, адже пам'ятаю, що раніше з цього місця і далі мій маршрут пролягав у повітрі. Пару рухів руками і я лечу. 0550'

Гуляю по другому поверху батьківського дому. Залажу в заначки, аби щось своє знайти, але трапляю на батькові: якісь чеки по оплаті послуг тощо. Поліз у тумбочку, адже знаю, що там точно щось лежить: відкриваю, а вона - пуста. Так своє і не знайшов.

Приїхав в Україну, і в зв'язку з коронавірусом зрозумів, що треба шукати роботу. Найбільш панічним видався вечір, коли не знав, що робити далі. Домовився за стару роботу. (В реальному житті фірма ліквідувала свою діяльність). Отже, ранок і я в офісі. Зідзвонююсь з клієнтами і домовляюсь про укладання договорів. Ось завершую вже розмову із фірмою, яка має назву, приблизно "Манджаре-трейд". Дівчині, з якою спілкуюсь, кажу: "А я знаю, що таке "манджаре"!". На що чую у відповідь здивування, адже для неї це була лише така назва. І починаю по телефону розповідати історію, яку неволею одного приміщення чують мої колеги (Л., В., О.).
- Манджаре - то обід! Коли я працював у Польщі, був румун, який весь час говорив "mangiare". Якось запитав його: чи то так дійсно румунською? На що він каже: Italano! А румунською дещо подібно: "mâncare" (манкаре). (Переповідана мною уві сні оповідь - з реального життя).
Дивлюсь, а колеги, проявивши до розмови інтерес, здивовані життєвій історії і тому, як вона поєднується з назвою тієї фірми.
Дивлюсь на стіл, а окрім підписаних договорів, згадую, що ще не готові до них специфікації, а це важлива частина, яка фіксує ціну. (Цікаво, що думка про "специфікацію" належить у реалі до роботи на заводі). 0808'

Сон 010320 "Миші. По-той/цей-біччя"

Приходжу на фірму, в якій колись працював. (Жодних асоціацій з реальністю). У мене інша посада та інші завдання. Добре знаю роботу двох інших посад: одну обіймав, а до другої був дотичний. На якомусь етапі роботи зацікавився: хто ж там нині працює? Цікаво так склалося, що я з ними ще не познайомився, а вони так само не проявили інтерес до мене, хоча виникла переконливість, що вони вже дізналися, що повернувся давній співробітник, який міг би дати певну пораду. Міркую, що принаймні я на їхньому місці вже не раз прийшов із робочими питаннями, як до людини, яка могла б дещо порадити, а вони сидять на одному місці, як миші. Іду до тих людей сам. Одна з офісних кімнат, де сидить один зі згаданих колег, має скляну огорожу, що виходить у іншу кімнату, в якому стоять два ліжка. Таке приміщення подібне до огороджених балконів, тільки повноцінного розміру з кімнату. Так зроблено задля того, щоб інші колеги, які виходять на нічну зміну, могли трохи відпочити. Отож, познайомившись з колегою, який обіймає колишню мою посаду, почав розповідати мені про тих, хто нині тут "відпочиває". Слухаючи його, пригадав себе, зокрема й одне з тих ліжок, на яких спав. Тепер ми в тій кімнаті. Раптом колега каже: дивись, миша! Доказую свої слова, озираюсь: дійсно, в кутку на стіні сидить чорна невелика миша. Колега починає наганяти своїми розмовами паніку, але я спокійний. Розвертаюсь від миші до нього, щоб заспокоїти, і тієї ж миті на мою спину стрибає згадана тварина, яку я відчуваю, не дрібнюткою, а повноцінною, схожою на сіру лисицю. Каже мені якісь заспокійливі слова і впивається зубами в мою шию, де хребет. Я ж не очікував такої хитрости і у відповідь почав кусати у відповідь її лапу, що опинилась біля мого обличчя. Прижав до того ж болю, що й вона мою шию, але відчув, що на протидію не відпускає. Тоді я вкусив із такою ж силою другу лапу... Цікаво, що в такому стані "заціпеніння" зубів, ця тварина мені почала говорити, щось на зразок того, аби я заспокоївся, а я у відповідь теж, але з тією різницею, що почав повторювати слова колеги:

- Яволь, відпусти шию!
- Яволь, відпусти мою шию!..
0445'
P.S. По пробудженню, подивився походження, як мені подумалось, імені Яволь. Здивувався, що це повноцінне слово з німецької мови, яке означає: "погоджуюсь", "ясно", "звісно". І тепер важко зрозуміти: ця дуалістичність: наказ чи взаємозаперечення?

Потрапляю на завод, на якому колись працював. (Таке переконання уві сні. Якщо проводити з реальністю, то певною мірою є незначна асоціація). Опиняюсь в колективі незнайомих мені людей. Себе відчуваю в ролі глядача і спостерігача, хоча, як виявилось, тут зібрали якраз багатьох новобранців, що будуть освоювати різну роботу в новому цеху. Я поміж них нічим не відрізняюсь, аби так просто взяли б мене і навчили чомусь новому. З'явився начальник, який почав зачитувати прізвища, кому треба пройти охорону праці, а працюючим її повторити. Отже, мене в тих списках не було... Та й не треба!

Історія, в якій розповідається, як в домі залишилась дитина (таке постпереконання) з незнайомим дідом, який з якогось дива перестав проявляти ознак життя. Дитина списала на те, що він змерз, адже була (забута мною) сцена, що передувала цьому фіналу. (Сон повторюється, але з певним оптимізмом). Ті ж герої, але до дому приходять родичі старого. Малий повідомляє, що дід помер. Тіло лежить незмінно на спині, як у першому сні. А хтось дивиться на нього і каже: "Так він лежить і дише!". Дійсно, живіт здіймається і опускається, як у живої людини. Далі звучить така думка: "Видно змерз і оклигав". Тієї миті світ навколо почав сприйматися на рівні містики: тут щось є, а тут - немає. Стоїть в кімнаті якась велика бочка, а в ній невідомо що, лише в кутку вибита дірка. Головний герой питає:
- Що це за отвір?
Хтось відповідає, чий голос і гумор нагадує одного мого колегу:
- Це портал у підземний світ.
- І як там, дуже глибоко?..
- Там холодно і темно!
- А якщо пальця туди сунути?
- А сунь!..
- А як за пальця мене хто схопить?
- А почитай!
0650'

Сон 270220 "Заплутана історія"

На території підприємства з'являється чоловік. Ставить він свою чорну машину в непримітному місці. Разом із ним із машини виходить його партнер. Вони розходяться в різні сторони. Партнер заходить в одне з адмінприміщень, видно, що побудоване ще за радянщини. За якимось дивним розвитком подій потрапляє в пастку шафи, де його притискає скло зі сторони горла. Десь тієї ж миті в те приміщення заходить невідомий чоловік, який зобачивши його, радіє і офіційно звертається по імені й батькові, типу: "Сан Санич, якими шляхами?.." І підходячи до нього так, що "глядач" думає, що має ось-ось допомогти, прижимає його голову до шматка битого скла, яким був затиснутий, і з його горла тече кров. Кадр міняється і тепер "глядач" біля першого героя, який пробує знайти свого партнера, але трапляє у інші ситуації. У нього хтось переганяє машину в інше місце. Він її шукає. Щоразу "глядача" вражає його спокій і емоційна збалансованість. Бачимо, як на територію цього підприємства приїжджають люди в лазню. Одні автобуси з жінками - в одну, інші - з чоловіками - в другу. Заходжу, навіть перевіряю, як одна з них працює. Дивлюсь на басейн, який нагадує батьківський. Відзначаю, що в ньому мало хто купається. Перевіряю на палець свіжість води. Добра! Виникає бажання покупатися самому, але відкладаю намір, аби з'ясувати: чи підуть гості купатися перед святковим столом, які окремо приїхали на народини давньої колеги О.К. Дзвоню до неї, вона відмовляє. Зазначає, що за святковий стіл ось-ось вже всі будуть сідати. Тепер на цьому святі головний герой спілкується з однією дамою. В розмові виникає заплутана історія, в якій він спробував розкрити, дещо театрально, свій "секрет": "Тільки не розповідайте, що я пра-пра... правнук Пушкіна". Це він так про ймовірні стосунки до іншої жінки, хоча виглядало це, як загравання до співрозмовниці. Потім увесь цей клубок стосунків якось хитромудро розплутується. Головний герой шукає свою машину і не знаходить. Дивується, кому ж вона треба: непомітна, невиразна, чорного кольору?.. Я ж виходжу з приміщення і зустрічаю колишнього директора. (До слова: в штаті якого працювала згадана колега). На його прахання намагаюсь розповісти всю ту історію, але одразу попереджаю в її заплутаності, з "дохлим фіналом", подібну до сучасних художніх сценаріїв російських серіалів, в яких, після того, як старі сценаристи "зійшли з дистанції", нові наступають на "одвічні" граблі: не знаючи характери героїв і всіх перепетій, в які вони портапляли до цього, зокрема їхні образи, лексику, вчинки. Для того варто було б переглянути все, що було відзнято дозараз!.. Тому мій переказ, оповіданий йому, є зібганий і нецікавий, хоча, певною мірою, інформативний. 0150'

Переїжджаємо на новий об'єкт, все домовлено, квитки куплено... а речі то не зібрано! З'ясовую, що на місці залишається один колега, до якого ще має хтось з нас приїхати і все забрати. Сам колега малого зросту, хоча дорослий. Посеред всієї цієї "пісні" спілкуюсь з полькою на тему польської мови. Зокрема наводжу приклад почутого "в народі" від однієї жіночки цифру "5" з числа "125", як "piąć" замість "pięć", що мене подивувало. Про себе міркую: хто б вичитав у мене переклад моїх віршів? Осяває, що на "бюро" працює співробітниця з філологічною освітою. 0430'

Сон 280819 "І сміх, і гріх"

Приїжджає двоюрідна сестра з Ізраїлю. Про її з'яву дізнаюсь із першої зустрічі в домі баби Марії. Десь з-поміж нашої розмови дізнається, що для інших вона давно померла. Каже, що, відверто, дійсно себе так почуває. (Далі важко уяснити такий перехід). Продовжує, що вона таки хоче померти, але я нікому не маю говорити: коли вона лежатиме в труні й везтимуть у крематорій, що - жива. Така її воля. Подальшого життя вона тут не бачить. 0105'
P.S. Фінал цього сну буквально розхвилював мене можливою розв'язкою.

Розповідав цілі вірші римованими строфами. Просто лилися й лилися з моїх уст, так, наче ними я говорив із незачитаного й незавченого.
P.S. Подібний сон вже не раз снився доволі й доволі давно.

Розмовляю з незнайомою жіночкою. Слово за слово переповідаю анекдотичну ситуацію з життя, переносячи образи на ліс і звірів, домірковую кінцівку, аби, за рахунок абсурдности, це було більш смішно. Дивлюсь на реакцію. Кажу, що такі речі добре йдуть для дітей, наприклад, мій син дуже довго сміявся. На що вона відповідає:
- А тепер послухай мій анекдот: "Відкрив нові світи й тепер ставить свічку на Ганни".
(Пауза).
- У чому гумор?
(Сон обривається вранішнім будильником). 0500'

Сон 050719 "Шоколадне м'ясо"

Якась історія, в якій розповідається, що люди в давнину жили в одній великій хаті, в якій мешкало по кілька сімей, грілись одним багаттям, яке знаходилось у центрі домівки, народжували дітей, які росли і гралися разом.
Якийсь митець-дослідник вивчає рештки цієї культури, перебуваючи в подібному домі аборигенів. Цікавиться побутом, їжею. Звертає свою увагу на зимовий період: щоб пережити його, господарі сушили м'ясо, розвішуючи його на гаках, прибитих до стіни. Так воно могло зберігатися доволі довго, що й рятувало велику родину в скрутні часи.
На все дивлюсь очима цього митця, зокрема на ту стіну, увішану м'ясом. З оповіді однієї мешканки цього дому, почув, що такі зими не всі мали можливість пережити, зокрема діти.
Головний герой виходить із цього дому з приємним відчуттям, що зумів зробити "відро фотографій".
Міркує: аби скласти повну картину їхнього життя, треба побачити їхні могили.
У глибині двору (на уборі) бачить згадану господиню, яка хоче чи відрубати, чи то відрізати голову тваринці, яка схожа більше на морську свинку, хоча герой подумки називає її "мишка". Дивлячись на цю істоту, чує її голос: "Покажи мені то, у що я стала?" По сказаних словах темніючи в колір шоколаду. (Шоколадний заєць?) Пробігає знайома асоціація зі сушеним м'ясом. "А в що ж ти маєш стати?" - перепитує подумки в неї. Вона ж з докором і сумом за все своє життя, безглузду жертовність і його вузьколобість: "В гівно!"

Приходжу до когось у гості, та й не сам. На столі стоїть наш тортик, акуратно покраєний на дольки. Я ж кажу: "А що ж ми постійно приходимо і не приносимо солодощі?" (Маючи на увазі фрукти). На що чую чиюсь відповідь, незалежну від моєї репліки: "А тортик - смачненький!" 0500'

Сон 230119 "Зробити важливе"

Завод, на якому працюю не перший день. Ставили обладнання, яке гарно виглядало вряд. Як виявилось: треба було щось переробити, а щось домалювати на них синьою фарбою. 0125'

Приходять у гості до батьків дід та баба. Я й ще один онук щось питаємо в діда. Він відповідає, так, наче це найважливіші питання і зустріч у нашому житті. Дивлюсь на нього, а він слабий, худий але щасливий від нашої зустрічі. Коли я залишаюсь з ним сам, він помирає в мене на руках. Іду до матері, кажу, що помер дід.

Робочий процес. Після обіду міркую, що робити з колегою? Вирішуємо приміряти бути. Приходить третій, каже, що без праці. Цікавиться роботою. Ми кажемо: треба приміряти бути. Він каже, що останній раз, як приміряв, натер мозолі, але готовий спробувати. Пробує. Ми питаємо: ну і як, влаштовує така робота? Каже: все ок, думав, що буде страшніше. 0500'

P.S. Дід помер давно, але ще не згасла пам'ять про нього. Цієї ночі було за -10 С°. Видно, що "дід", що "бути" до морозів.

Сон 241018 "Неочікувані повороти"

Другу ніч підряд, у момент засинання, бачу на білій ковдрі, яка лежить на мені, цифру "18".

Ведеться підготовка до весілля, але плани у молодят порушуються трагедією. За пару днів до свята наречена отримує травму спини несумісну з життям. Як готувалися всі до весілля, так готуються тепер до похоронів. Але це ще не все! "Несумісне з життям" ще не означає, що дівчина померла! Приходить лікар у білому халаті, дивиться на пацієнтку, після чого дівчину переміщають з труни на переносну койку - її мають забрати в лікарню. До неї підходить Володимир Шинкарук (1954-2014) вже з невиліковною хворобою - рак. Його життя лічиться на дні, але він прийшов до неї, аби підтримати. Вона лежить нерухомо, обличчя акуратне, на губах яскрава червона помада, на очах сльози, благально звертається до нього, повторюючи прохання кілька разів: "Забери мене до себе!" 0604'

P.S. Скоріш за все на сон наклалась інформація про смерть Марини Поплавської, адже й В.Ш., який уві сні підійшов до неї, був причетний до культури не менш, ніж вона, також неодноразово виступали на одній сцені, зокрема в Житомирі.

Сон 051018 "Свято народження та смерті"

Я в хаті діда Григорія і баби Дусі. Знаю, що сьогодні він раптово помер і разом із тим сьогодні ж день народження баби. Всі з'їхалися на свято, не знаючи про смерть діда. У великій кімнаті велике застілля. Щораз приходять нові гості. Встаю зі столу аби вийти й одразу натрапляю на уживаний спідній одяг від діда. На виході зі столу, попросив когось те прибрати. При вході вже нові гості.
Якесь незначне преображення того свята. Стоїть у кімнаті коло людей з "Неабищо", десь з двадцяток осіб. Говоримо про різне. Я пропоную прийняти офіційне рішення про припинення існування нашої організації або оголосити про нове життя.
Інша обстановка в колотемі якогось свята. Я зі своєю дружиною за спільним столом із родичами і друзями - нашого покоління. Зі столу встає колега і йде на двір. По ходу пропонує мені цигарку, показавши її край з розгорнутої пачки. Думаю вийти з ним разом, але перехрестям рук показую "ні".