Сон 220925 "На півдорозі"

Якби суботній день, адже присутнє знайоме відчуття, коли не всі виходять на роботу. Начебто всі зібралися до роботи в конкретному місці, але як тільки-но сіли в службовий автобус (незвичний образ, в реалі - звичні авта) колеги поляки почали проситися, аби їх висадили то на одній, то на іншій зупинці, кожен біля свого дому. Так, поки виїхали з міста, фактично стали малою екіпою. Приїжджаємо якби на дачу (таке переконання, що вона моя (по факту не маю дачі), та й не зовсім схожа, хоча б на батьківську, радше це замок - асоціація з побаченого в цьому році у Франції), але не так працювати, як відпочити, можливо, , щось трохи поробити. Найбільш характерною рисою такої "дачі" був великий довгий став культурно оббетонований праворуч від дому. Хтось емоційно зауважує, якби на полотні картини чи на гербі, що це не просто птах/птахи, а папужка/папужки (конкретика розмита). Приходжу на кухню, і як у будь-якому будинку, в якому довго не з'являються господарі, щось залишилось на столі таке, що теоретично могло ще лежати, а це була тарілка яблук. Починаю їх розглядати і розумію, що вони підгнилі.

Сни 3108-020925 "Розрив шаблонів"

У якомусь приміщенні потрапляю в оточення двох циганок. Акуратно вдягнені, не з прошарку бідних або таких, які прагнуть поворожити. Сидять у хустках так, що чомусь вирішую, що є набожні. Питаю в них, чи є християнами католиками, а дізнаюсь, що є мусульманами і це мене сильно дивує. Якийсь розрив шаблонів: роми та ще й мусульмани? Може, іншої народности, хоча на обличчі однозначні риси?

31.08.25

Початок навчального року і син має їхати до технікуму. Знаю, що ми переїхали і вже мешкаємо на новому місці, отже має доїжджати новим маршрутом. (Уві сні відсутнє розуміння, що кінець минулого навчального року вже так їздив). Починаю прокладати уявний маршрут. (Уві сні нове місце - це батьківський дім, що в Україні, а не свій у Польщі). Кажу йому: отже, доїжджаєш до вокзалу (уявляю це так, як в Україні), а від вокзалу (тепер уявляю автобусне сполучення, як у Польщі) вже їдеш до технікуму.

01.09.25

Монументальний старовинний замок. Повтор, так що вже тут знаходжусь вдруге, але вже з екскурсоводом. (Можливо, як забутий сон). З провідником деякі речі стають більш зрозумілі. (За відчуттями замок нагадує той, що бачив у Франції - літня резиденція англійського короля Левине Серце). При вході, на виступі муру, як частини стіни, за головною брамою знаходяться дві (так зауважив) невеликі скульптури зроблених із бронзи: слон і якби стилізований олтар у мініатюрі та третя скульптура (біла) вже на землі з мішаних в одне ціле людських фігур (у реальний зріст), які спочатку нічого до мене не "промовили" за значенням. Наче з поверненням (можливо, як повтор сну) із території замку екскурсовод, який до нас долучився (з ким я був - не пригадую), розповів, що "то не скульптура, а реальні, колись живі, змуміфіковані тіла, які тисячі років лежали в землі. Додав, що дослідники довели, що були в умовах, де їх навіть поїдали медузи, але форма їх зліплих тіл настільки чудово зберелась, що вирішили поставити, як повноцінну скульптуру. Біля слона на "олтарі" лежить, десь з ідентифікованих тіл, окаменіле "jądro" (так і прозвучало польською) майбутнього нащадка, що став королем. Ведуться розмови, що нинішній нащадок хоче забрати його до Ґданська.

-//-

Хтось в розмові зі мною говорить пару оригінальних слів по-шльонську, які так і не запам'ятав, аби зрозуміти їх значення.

02.09.25

Сон 050625 "Ма(в)пи світу"

Початок: сюжет із цілеспрямованою метою, який забувся, але приводить мене до дверей квартири з входом із вулиці, яку я знаю за якимсь давнім спогадом. (Вхід до цих дверей мені нагадують вхід з драбини на другий поверх батьківсьго дому). Я знаю, що там доволі оригінальні ключі у вигляді металевого прута (як з реалу). Пробую зайти в ті двері, а вони подвійні. Перші двері відкрилися без проблем. На других дверях саме той замок, до якого наївно і доступно прикріплений обок саме той оригінальний ключ у спеціальній обоймі. Ним не користуюсь і всередину не заходжу, адже знаю, що це місце доволі захищене, принаймні з двору. Відходжу в сторону, достатньо, що роблю з десять кроків, як раптом за спиною чую, як якісь чоловіки нападають на безневинну жінку, але вискочивши за ріг будинку і побачивши мене, заспокоюються, а її відпускають, як не при ділах. Сміливо входять саме в ті двері, так, наче є давніми мешканцями тієї квартири. Мене їх вид дещо лякає і я заходжу в наступну квартиру, так, наче вона є моя. Поспіхом зачиняю двері, але навісний замок там такий кривий, що в мене це не виходить. Дехто з тієї групи людей проходить мимо, позирають на мене коло дверей, які намагаюсь зачинини зсередини, але спокійно йдуть далі, хоча їхній вигляд дійсно справляє неприємне враження. Виникає припущення, що це звичайні робітники, але з дивним, якщо не кримінальним, минулим (можливо, деяка асоціація з реалу, щодо вигляду деяких робітників з татуюванням на обличчі). Коли за пару хвилин усе заспокоюється, я визираю за двері, але бачу, як зі згаданої квартири вже виходять не такі, як вони, а якісь буквально індіанці, можливо було б вірніше - аборигени, можливо, Австралії, обличчя яких цікаво розмальовані в білий колір, дещо схожий на мавп - не в один тон на все обличчя. Дивно виглядають носи та навколо губ, так, наче вони не лише специфічно і майстерно підмальовані, але й піддавалися певному обрізанню лишньої шкіри. Чомусь виникає переконання, що вони також є працівниками на якійсь будові. Серед них бачу свого давнього знайомого, так само розмальованого, як всі. Починаю пригадувати, що він цікавився глибинними етносами і хотів бути схожим на один із таких примітивних народів (таке переконання уві сні). Дивлюсь на нього уважніше і також бачу зміни в його обличчі, що піддались пластичному втручанню: губи зменшені та підтягнуті, ніс такий же піднятий і гострий (як у Майкла Джексона). Хоча вони мали такий вигляд, вони не наводили страх, мабуть, за своїм уявленнями мали бути схожими на померлих пращурів. Перекинувшись із давнім знайомим кількома словами, мило прощаюсь, адже всі згуртовано йшли кудись цілеспрямовано далі.

Допомагаю двоюрідній сестрі J. збирати документи. Разом із тим цікавлюсь: чи має українське паcпорт? (Відповідь не пригадую). Разом із тим обговорюємо країни, де вона побувала. На стінах висять різнорідні мапи світу з доволі насиченими культурними особливостями кожної з країн. Буквально на кожній країні намальовані якість впізнавані речі: Франція, Париж - Ейфелева вежа, Австралія - кенгуру... і того інформаційно доволі багато. Що цікаво, мапи світу виглядали так приватно, наче в когось вдома, хто "поведений" на географії. Двоюрідна сестра, оглядаючи ці мапи, прочинає розповідати про Мальту. Мій батько доповнює ще від себе, називаючи:

Мадея (Madea - Італія? Madeara - Португалія?... Якщо "Медея" - то це п'єса Еврипіда, ("Меде́я — чарівниця, молодша дочка колхідського царя Еета, небога Цирцеї, онука бога сонця Геліоса, згодом — дружина Ясона, з яким мала двох синів"... - Вікіпедія). Звідки таке уві сні?), також батько називає Чеські озера і ще якісь місця, які мені не запам'яталися (в релі: по розвалу радянського союзу лише бував у Румунії та Югославії).

Сни 16-241224 "Перехід"

Колишній директор стоїть на мосту й розповідає про роботу. (Однозначний відгомін вчорашнього сну). Уважно дивлюсь у його обличчя і бачу: які ж наглі зміни відбулися з ним за цей довгий час?

16.12.24

Навчальний процес для дорослих, наче якийсь коучінг. Стоїть чоловік, заангажований у процес.

17.12.24

З'ясування певних документів в лікарні за певну особу. У приміщеннях чисто, світло та приємно.

20.12.24

Я з якимись людьми приходжу в замок, в якому переходжу певний місток (якщо з реалу, то якась асоціація зі замком у Лес Андлес, Франція). Потім з'являється повтор дій, але тут виникає ворожий суб'єкт, який хоче потрапити на територію, але я ініціюю та прибираю той місток, а хтось, хто був зі мною, мені в цьому оперативно допомагає. 

Потім, іншим епізодом, фрагментарно виникають люди одягнені у різноманітні маски птахів (схоже на відгомін з реалу, після перегляду документальних фільмів про німецьку міфологію).

24.12.24

Сон 291124 "Місце для покинутих сердець"

Цікаво, що проснувся з думкою, що так нічого й не приснилось, але від перевтоми відчував спину і трохи вставши і походивши, збираючись до роботи, з думкою про хребет, раптом пригадав знайому (донька батькових кумів, мою однолітку І.), що має з цим проблеми, а заразом і сам сон, де вона була в ролі нареченої. (Поки записував цей, пригадав ще один сон).

Отже, потрапляю якось із запізненням на весілля, але незвичне, як у стереотипному уявленні, а більш подібне до банального застілля: без музики, танців, гучних і довгих тостів. У кімнаті, в якій це відбувається, все якось невесело і сіро: шпалери в банальну квіточку, мабуть ще від радянських часів. Наречений якийсь пришелепкуватий, більш схожий на кучерявого "клоуна", він сидить за столом сам, а наречена зайнята якимись своїми справами, гості - "як засватані" - мовчать і без радости. Зауважив, що зі сторони молодої присутня мати, а батька немає. Пригадав, що він недавно помер (так само і в реалі). Наречена з дивною короткою стрижкою, без фати і підстриженою налисо затилком. Я сиджу за святковим столом біля жіночки років 25, доволі доглянутою із максимальним використанням макіяжу, але без "штукатурки": яскраво червона помада на губах, чорні намальовані брови. Раптом вона робіть жест біля свого обличчя і опускає руку. На раз від того жесту біля уст з'являється чорний колір, який розмазала пальцем біля брови і перенесла плямою до верхнього краю губів. Вона цього не відчула і не зауважила за собою. Я їй безслівно показую, що її образ зазнав разючих змін. Вона розуміє мене з пів слова і йде зі столу повертати звичний образ. Молодий продовжує бути сам по собі, час від часу сипати дурнуватим гумором, але в якийсь момент підходить до нареченої і, видається, що все у них має бути добре. (Ця знайома в реальному житті наче як і одружена. Має неймовірно жахливий характер, який виник із виховання в родині. Одружилась доволі пізно, і то, з ініціативи батька, який "заболтав" одного чоловіка з міліцейським минулим обіцянками "золотих гір", якщо візьме її дочку заміж. В реалі ніколи його не бачив. На якомусь другому-третьому році життя "кудись пропав". Образ уві сні навряд чи міг би йому відповідати, це більше, як гумор або іронія, з огляду на знайомий мені її характер).

Покинутий великий будинок, мало не замок на якомусь острові або посеред безмірного поля. Сьогодні я там був, але до нього маю повернутися, адже в якийсь момент забув там торбу з інструментами. Був з якимсь чоловіком, але мав свій інтерес щось роздивитися та довідатися. Присутня, як для таких місць невелика нотка містики, простіше кажучи: загадковости. Якщо перший мій візит був там законним - повідомлялось комусь про моє там перебування, то другого разу - це була моя ініціатива - без попередження. При вході до цього замку, в повторі мого візиту, несподівано для мене прийшло до десятка дивних робітників, і всі вони якісь на перший погляд вадливі (дефективні), худі та немічні (такі образи мені нагадують наркоманів і тих, хто мав ув'язнення). Чомусь подумалось: невже наша фірма наймає на так звану роботу, так званих працівників, а простіше кажучи "мертві душі"? Вони ж нічого не в силах зробити? Багато ходжу по тому замку, архітектурно місцями навіть без даху (асоціація зі замком Короля Левине Серце у місті Лес Андлес (Франція), в якому я був пару місяців тому), а з другим візитом відзначаю, що там все якось інакше, а своєї скрині з інструментом так і не знаходжу).

Сон 230123 "Містичні справи"

210123 - Події, пов'язані з містикою. Наодинці з дружиною. Якесь показове спостереження доньки.

220123 - Беру участь у весіллі. Наречений отримує в спадок дуже великий маєток, майже замок, але в занедбаному стані. Я ж міркую: з чого він почне його відбудовувати і з якого покою почне жити його родина?

230123 - Місце-мрія будь-якої дитини, але в масштабах, що перевищують уявлення навіть дорослого. Усе побудовано з великих корзин, куль, коробок солодкого та смачного. Приїжджаю з групою туристів у подібне місце, в якому можна не лише їздити, ще й літати як разом, так і поодиці. Останній день перебування: усі вже ностальгійно дивляться навколо, міркуючи, що взяти зі собою на довгу згадку. 0215'

Потрапляю у студентську авдиторію. Маю взяти участь у лекції. На початку проходжу рядами і прибираю якесь сміття. В кількох місцях відзначаю поламану підлогу. В одному з них: крізь цілий поверх. Згодом приходить лектор. З кимось лагідно його вичитуємо. Домовляємось, що лекцію він читатиме не тут. 0344'

Якісь паперові справи, а поміж тим бачу на стіні збірник законів, де на палітурці фігурує прізвище голови Верховної ради таке ж, як і моє. Дивуюсь: як я таке міг пропустити? Беру ту підшивку, роздивляюсь уважніше: отже, то було в ті часи, коли я займався громадською діяльністю! Комусь коментую побачене. 0500'

Сон 171122 "Моя команда"

Сюжет дещо кінематографічний. Опиняюсь у товаристві людей, серед яких, як виявляється, одна жінка дуже схожа на короля. За образом і поведінкою, належить якщо не до середнього класу, то до певної інтелігенції. (Отже, за логікою, події відбуваються в королівстві). Разом із цим гуртом людей перебуваємо в якомусь замку. У нього є господиня, якої зараз немає вдома. У групі цих людей вигадується злочинна схема з перевдяганням, де ця жінка, яка так схожа на короля, зіграє його роль. Як виявляється схожість з його величністю не випадкова, вона є далекою його родичкою. Такі події додають трохи інтриги та куражу. Тепер ми всі вдягнені відповідно до статусу королівського двору. Ідемо всі до виходу. Я трохи затримуюсь, і цієї миті повертається додому хазяйка. Події розвиваються з ними так, що вона їх не бачить, а помічає лише мене. Виказую незначним поклоном голови своє до неї шанування і допомагаю при вході зняти їй пальто. В образі стриманої інтелігенції не виражаю своєї розгубленості у компроментуючій для всіх ситуації. Хозяйка йде, а я заходжу до покою, в якому зібралась наша команда. Аби бути оперативними я бачу зворотнє і мене це трохи дратує. Розклали на столі якісь подарунки. Мене здивували пластикові округлі коробки, як для тортів. Відповідь проста: "Не йти ж у гості з порожніми руками?"... Навіщо це робити? Нам звідси треба швидко йти, аби хазяйка замку не встигла нас у чомусь запідозрити!

P.S. Все більше розкриваються фактів, як "Моя команда" нинішнього президента займається злочинністю, не гребуючи воєнним станом в Україні. Перед сном читав деяку інформацію з цього приводу.

Пост із виборчої реклами Володимира Зеленського 

Сон 130622 "По-новому"

Їду в Канаду зі сторони Росії. Наскільки все в Росії бідно і сіро, а як тільки переплили човном, наскільки в Канаді все краще і в рази по-іншому. (За логікою короткого маршруту мала б бути Аляска, США). Спочатку цей маршрут проробив по GPS, але якось інтегровано з YouTube, або щось близько до того. Другим разом фізично. Знаю, що разом зі мною в подорожі є дружина, але на найцікавіших моментах показую синові. Наприклад, по перетину водного кордону між країнами - привабливий пристанок, який починається мало не з Діснеївського замку: парадні ворота, вежа, атракціони. Знаю, що в подорожі із нами була птаха, хочеться назвати папуга, але в своїй поведінці більше нагадувала якогось милого і пухнастого хом'яка або котика. Із першою подорожжю ця птаха замешкала на вежі разом із поважним орлом, навіть здружилися. Отже, другим разом я, так само, повільно пропливаючи в повітрі разом із сином (не можу стверджувати яким це так могли робити повітряним судном) наблизились до цієї папужки. Син навіть взяв її на руки, адже птаха впізнала його, але мусили повернути на місце. (Прощальна зустріч). Важко подорожувати разом із такою тваринкою. Я згадую, що в Канаді маю деяких знайомих. На ці роздуми раптом опиняюсь із дружиною у однієї знайомої (асоціативно міркував про сестру Ю.Ґ.), а тут виявилось середніх років особа, яка, сидячи в якомусь чарівному домашньому куточку, зробленому прямо в стіні, почала розповідати про свої переживання та любов до свого чоловіка і все це зайшло, в форматі монологу, так далеко, що від емоцій навіть розплакалась. За собою чую чоловічий голос вибачення, і що ми підемо, нехай так і сидить, а ми самі закриємо за собою вхідні двері. Останнім поглядом на цю жінку, згорнуту в клубочок, у позі обіймання власних ніг та приховування обличчя, оцінив наскільки має довгі коси кольору блонд, що ними мало не по-художньому був підкреслений контур її образу та того затишного місця, в якому сиділа. 0111'

Написавши цей текст і заплющивши очі, раптом постали образи гілок синьої сосни, які доповнились образом пагони алое, а врешті преобразились у листя коноплі. Так і подумалось: всі рослини із візуальними голками. (Видно, таке постсприйняття друкованого тексту). Ці образи змінились у графічний візерунок, більш схожий на сіро-чорний художній орнамент з ідеєю запозичення з якоїсь геометрично правильної вишивки. Чомусь подумалось: як варіант можливого татуювання. 0122'

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 100222 "Доступність"

Знаходжусь у групі осіб, які, з нагоди якогось святкового дня, який наблизився, мають виконати соціальну роботу зі вручення презентів для людей із особливими потребами. Мені ж дали якийсь пакунок і адресу, за якою маю доставити подарунок. Тепер гуляю по місту, вивчаю незнайомі вулички, вишукуючи вказану адресу. Погода неймовірно приємна, світить і гріє сонечко. Разом із тим у мене виникає інтерес довідатися: які соціальні особливості обмежують людину, до якої йду, в межах свого дому. Довідуюсь, начебто з приписки до пакунка, що людина має рідкісне захворювання шкіри, на якій весь час утворюється слиз, наче в равлика. Отже, як міркую, його квартира перетворена в суцільне середовище слизу. Тепер я пробую собі уявити: як доставлятиму пакунок у велику поштову скриньку вбудовану у вхідні двері, через яку цій людині передають необхідні речі, як ця скринька ізсередини буде сповнена слизом цієї людини. У мене виникає внутрішня огидність і я просинаюсь.

Міняю вставну частину дверного замка. Тепер у руках вона виглядає, як обрізана до 8 см металева шпиля (подібну використовував у роботі). Вона має аналогічний вхід для ключа, яким намагаюсь скористатись. Дивуюсь ідеї втілення в такі розміри. Прокручуючи, шпиля нагрівається настільки, що не втримую в руках і упускаю на підлогу.

Сон 161121 "Ручка"

Цілий сюжет, в якому головною героїнею є дівчина. Запам'ятався лише фрагмент. Тікаючи від небезпеки, потрапляє в приміщення, в якому сидить у ванній чоловік, обернутий від неї і маше перед собою рукою створюючи віяло. У нього щось із сприйняттям реальности: видно природне або штучне порушення мозкової діяльности. Раз маше рукою, а в нього маленька долонька і пальці. Співставляє з другою рукою. Знову маше, а тепер у нього тоненькі видовжені пальці, а їх більше п'яти... Так і сидів, махаючи перед очима рукою.

Другий фрагмент сну співобразний з попереднім.
Стою перед дверима і тривалий час займаюсь вивченням роботи дверної ручки. Щось не все так просто. Це не просто ускладнений замок, який варто розібрати, аби зрозуміти його "секрет". "Зависаючи" на тому, так і проснувся.

Сон 050921 "Ділення на частини"

Ключ до відкривань всіляхик замків, але у вигляді святкового подарунку. Я знаю, що мені приготували такий, загорнувши в кілька коробок. Подія відбувається в робочому цеху виконаному зі свіжого дерева. Навіть знаю ліміт використання кожного з таких ключів, приготованих не тільки для мене. 0000'

Подібна тематика ділення на частини, але з використанням відра. (Подробиці сну відсутні, але запам'яталось відчуття певної логіки).

Виступ волохатого пастора (волосся сторчма), який стоїть за кафедрою і щось промовляє до слухачів. Таке з нього "сонечко", що аж смішно.

Прихід у гості моїх батьків, де за столом сидить теща. (Подумки констатую: давно ж вони не бачились!). Розмови, або ж роздуми на тему, що люди їхнього віку реалізовують себе лише вдома і майже не виходять на вулицю. Тому з першого погляду видається, що в містах відсутній цілий віковий прошарок населення.

Для якогось внутрішнього замовлення фотошоплю мапу України за областями. Спочатку хтось зіскановує її, а потім по грубому обводить контури. Далі підключаюсь я. Чую, що якась бригада працівників, наче дизайнерів, з "Октринської області" пішла займатися своїм проєктом. Дивуюсь і про себе промовляю "Октринська область. Г-м... Де вона знаходиться?". 0530'

Сон 020621 "Прогулянка з краєвидами"

Виїхали на авто в подорож. Заїхали десь у гори на територію замку. Краєвиди неймовірні. Ініціатором подорожі виступила дружина. Вона ж щоразу ініціює куди підемо! Разом із нами син, час від часу згадуємо про доньку, яка залишилась удома. Між тими скелями, замковими спорудами, сходами, входами з виходами заблукали так, що пора вже думати: як вже звідси вибиратися? Вже й забули, що від початку було бажання зібрати десь на гірській галявині гриби. Я вже вирішую подивитися в GPS на телефоні, як далеко ми заїхали від дому. Кажу, що найближче до нас місто - це  Дюсельдорф. Подаю це так, що добре, поки в Польщі і випадково ще не перетнули кордон із Німеччиною. Блукаючи поміж масивними стінами замку, в якомусь місці, крізь вікно в променях сонця почав залітати бризками дощ або ж вода із невидимого нам гірського джерела. 0045'

Заїхав раненько перед роботою на СТО, аби виміняти на машині сезонні колеса. Тепер дивлюсь на робочий процес автомеханіків. Старший - поляк, підлеглий - українець. По ходу роботи попросив підшити собі робочі бути. Під кінець запитав, як приймають оплату: карткою чи готівкою? Виявилось готівкою, тому попросив під'їхати разом до банкомату, аби я зняв для розрахунку гроші. 0530'

Сон 041019 "Погоня припинилась. За нами приплив великий човен!"

Я з сестрою перебуваю на острові-замку, який знаходиться посеред води (море? океан? - важко оцінити). За нами йде погоня. Ми піднімаємось на горище тієї споруди. Відповідно до архітектури, світло сонця потрапляє до середини приміщень. Усе доволі просторо, але заставлено якимись давніми речами. Я іду вкінець зали, помічаю якийсь свій одяг, який носив  доволі давно. Одні речі були складені, інші - лежали  розвішаними на якісь предмети, наприклад, чорне пальто, в якому відходив не одну зиму. Вирішив за ним заховатися, а там так гарно, відкрите вікно з простором на водний простір. Минає трохи часу й до мене підходить сестра. Інформує, що погоня припинилась. За нами приплив великий човен (катер? корабель?), але на ньому, як для нас - одне місце. І тут вона починає жалітися: як то буде? Їй же треба бути обов'язково в четвер на якомусь заході! Що робити? Я ж заспокоюю, що не треба хвилюватися. Невже на тому човні не буде хоча б місця, аби я міг там принаймні постояти? 2343'

Сон 200119 "Неочікувані візії"

Якогось дня повертаємось до дому і бачимо, як облаштовує сусід новорічними ліхтариками свою садибу, яка межує з садибою батьків: вивішує їх на дроти між стовпами. Між садибами ще існує якась відстань, завдяки якій найнятий сусідом кран вивішує новорічну "біжутерію". В десяти метрах від нашої і його садиби стоїть імпровізований безгосподарний туалет. За якусь мить бачимо, як кран облаштував однією металевою конструкцією святкову огорожу навколо нього. Я міркую: як же так, він навіть не стоїть на якійсь вигрібній ямі, під ним лише підкладені металеві пластини? Недалеко від того місця був у землі люк, до якого той кран остаточно пересунув той туалет. Разом із тим, протягом цього сну фігурує багато туалетної тематики по його облаштуванню: якась вода в районі люка, пересуванння металевих пластин, спричинюючи тим багато мороки.

Працевлаштувався в рекламне агентство на випробувальний термін. Ловлю себе на тому, що директор поводиться, по відношенню до працівників, доволі дивно, неуприявнюючи деякі свої задуми. Отже, він мені не подобається! Працюю, аби зрозуміти до кінця: де підвох? Одного разу зібрав він нас на природі, десь у лісовій зоні парку, так би мовити "для відпочинку". Бачу, що всі вже знудилися і готові йти до дому, один так і каже шефові, що йому пора, на що він категорично відрізав: працівники нашої фірми мало бувають у такій немимушеній атмосфері, а "ти підеш"? Мене це трохи підбурило, тоді я кажу: мені пора, до побачення! - і йду. За деякий час мене доганяє той працівник, який просився першим.
Якогось дня у нас було завдання: познайомитися з певним виробничим процесом. Ми прийшли і нам було велено створити веселий образ з головним актором, пострибавши на двоярусній батутній палатці. (У сні цей об'єкт виглядав доволі оригінально: довго добирати слова задля опису того винаходу). Головний актор мав показати, яка палатка чудова і універсальна, навіть продумано, аби крізь неї можна облаштувати дерева - для того він одним фрагментом навіть просунув крізь гумову підлогу свою голову. Головне, що всі сцени актор грав, шкірячи свої зуби, виказуючи неймовірне "щастя" від того. Нас попросили зняти верхній одяг і для фінальної сцени пострибати з ним на другому поверсі того "батуту". Без кривої думки, бо все сприймалось як випробування, на пару секунд відзняли сцену. У тій сцені фігурували накачані хлопці з відсутніми емоціями на обличчі, а я там, як непришийкобиліхвіст зі своєю статурою. По завершенню я собі міркую: що це було? Йду з одним із учасників рекламного ролика, спілкуюсь з ним на тему дня, кажу, що якби я знав, то одягнув би веселіші труси і прислухався б до порад режисера, якого тут не було. І взагалі: навіщо мені фігурувати в таких сценах? Псувати репутацію участю в рекламі? Колега відповів чітко: ти ж знаєш, які ти підписував документи, коли йшов на знімальний майданчик? Я кажу: жодних! І мене осяває: розумію, що директор нам видасть зарплату з участі в рекламному ролику, а не за стажування. Вся робота - це ширма, для відмивання нечесною працею грошей, що проходять крізь фірму. Дорікаю собі, що вже зарікався йти коли-небудь працювати в рекламне агенство, от собі й маєш: будуть показувати по телевізору, як ти стрибаєш в трусах, як невідь-хто! 0543'

Туристичний відпочинок із сім'єю біля якогось замку. З нами в кошику морська свинка, яка більше схожа на маленького котика. Ми на погорбі, що йде під дужим кутом, аби з нього зійти. Я чи то сповзаю гузом, чи то збігаю з неї. Перед тим бачу, як долі перекочуються боком (зліва-направо) зо п'ять котів до дітей, які сиділи в гурті зі своїми батьками. Спустившись, і я покотився, як ті коти - боком, викликавши у відпочивальників подив. Моя рідня приносить нашу корзину з морською свинкою і я зі своїми дітьми показую їм, який у нас "котик".
Ми вдома: тільки-но приїхали з відпочинку. Зазираю в широку торбу, що була корзиною, і бачу в кутку причавлену чимось (з речей) морського "котика", що ледь дихав, але був живий. Узяв у свої руки, відчув його маленьке розслаблене тіло, білу пухнастість. Комусь зі своєї рідні з докором і дрібкою чорного гумору кажу:

А котик - дохленький!

Роблю під замовлення сімейну фотографію на дуже старий фотоапарат на тринозі, з потужним спалахом, який тримають на витягнутій руці. Такий, при якому казали: "Дивіться, вилітає пташка!" - і рукою проводили перед об'єктивом чарівний жест колом. Виставив родину, налаштувався, зробив кадр. Кажу: залишайтесь на місцях! Підійшов до них, щось підправив, узявся зробити другий знімок: "для перестраховки", а спалах не спрацював. Підсумував: все добре, перша світлина була зроблена чудово! 0818'

Сон 180418

Я з кимось в лісі, біля ведмежої барлоги. Так начебто у ній, але не цілком. Звір нас до себе не підпускає. Барлога виглядає, як частина покинутої будівлі, але виразних ознак не існує. Фактично, основні елементи з чого вона утворена, це земля, бетон і камінь. Між нами і звіром існує певна довіра, але у нас до нього, як і навпаки, витворені чіткі межі, які ми у цій барлозі не перетинаємо. Таке життя поряд тривало довго, поки не виникла загроза звірові. Так, начебто ми могли від чогось захиститися, але потребували перейти його межі барлоги, разом з тим захистивши ведмедя від небезпеки. До останнього ми сприймали його, як примітивну істоту, але, в момент загрози, виявилось, що він запропонував логічне вирішення захисту, пов'язане із зсувом бетонної брили, яка, на наш подив, мала W-подібний замок: "мама-тато". Ми тої миті отетеріли і зрозуміли, що ведмідь живе на храмовій території, яку захищає своєю присутністю. Барлога - це не просто бетон, каміння і земля - це захований від чужого ока храм, який з віками осів, перехилившись набік і пішовши в землю. Звір мешкав біля святині - свята-святих храмової споруди, таким чином, що ми не могли скласти уявлення ані про храм, ані про його "закинуту" архітектуру.
Бетонна брила із замком, яку зсовував ведмідь, була верхньою частиною святині, схожою на буддистські маківки храмів.