Сон 060220 "Відчуття часу"

На вулиці зима, багато снігу, йду із раптовим візитом до батьків, які мене, із нічним попередженням, підготувались чекати. Ще крізь вулицю бачу, як вогник ліхтарика просвічується зрізь двері сараю. Прямую туди. Так, мене зустрічають мати і батько, вони облаштували собі ліжко десь у другій кімнаті, перша повністю пішла для тварин, але яких? - кози!, які чомусь нагадували мені більше овечок, за своєю кучерявістю та поведінкою. У тій же другій кімнаті показують: де я буду спати. Все неймовірно тісно: люди, кози, сіно, тваринняче гівно. Дивлюсь під ноги, а останнього стільки, що воно прилипло до взуття. Не повертатися ж на вулицю, у мороз! А тут такі милі тваринки, зокрема молодняк. 0030'

Маю вчасно зайти в кабінет лікаря, до якого затримує справа, за якою не помічаю, як збігає час. Від поліклініки недалеко, тому похапцем збираю речі і оперативно йду до лікаря. Маю до нього прийти з якимись паперами і в результаті забрати готові медвисновки. По дорозі несу дрібний одяг, гублю шкарпетки, піднімаю. Приходжу вчасно, але затримуюсь на 7 хвилин. Хтось з черги каже, що прийом ведеться 15 хвилин, тому добре, що встиг, а то довелося б ставати заново, а на нову чергу пішло б кілька днів.

Похід на пляж. (Мотив, який повторюється в кількох останніх снах).

Мешкаю на зйомній квартирі у приватному домі, в якому живуть також господарі. Одного дня телефонує мені колега по перу Б.Г. і проситься, аби він разом із дружиною і ще декількома знайомими міг переночувати в господірів цього дому. Це виглядало трохи в терміновому порядку, тому господарі погодились, назвали ціну, яка їх влаштувала. Приїжджають увечері трохи запізно. Загалом десь п'ятеро осіб. Разом зі знайомим та його дружиною, кого я знав, був ще один колега по перу П.К., якого знаю заочно (в реальному житті навіть був на його виступі, а з Б.Г. + 1 автор, мають спільну збірку). Поки розселились минув час. Дехто вже приліг спати, зокрема дружина знайомого та згаданий колега. З Б.Г. продовжуємо спілкуватися. Зайшла мова за його дружину, зокрема про те, що в неї є сестра-близняшка: повна її протилежність за характером. Наприклад, якщо його дружина творча, а таким людям властиво залишати по собі побутовий безлад: творчі справи переважають над рутиною, - має більш незалежний характер, із чим доводиться миритися тощо. Доспілкувалися до того, що посеред ночі, ближче до ранку, підривається П.К. і починає збиратися, за ним починають збиратися всі. Так, у них виїзд! А я собі міркую: чи вони розрахувалися з моїми господарями?.. Покидають помешкання, а я дивлюсь і розумію, що за ними треба прибрати й починаю це робити. У підсумку змітаю невідь-звідки узяті дерв'яні ошурки. 0345'

Сон 051219 "Алогічний вчинок"

У мене важлива поїздка, мета якої: подати документи. Завчасно куплений квиток на 9 годину ранку. Зараз на годиннику: за п'ятнадцять восьма. Я ж стою на зупинці й очікую на міський тролейбус, яким маю доїхати на автовокзал. Під'їжджають два транспортних засоби. З одного виходить водій і в розмові з кимось каже, що до кінцевої він доїжджає на 45 хв. Дивлюсь на годинник і розумію, що встигатиму. Озираюсь на другий тролейбус, що під'їхав першим, зокрема, його номер, розумію, що треба сідати на той, яким знаю точно, що доїду. В салон сідає останній пасажир, а я розумію, що моя сумка, що має бути на плечі, стоїть на зупинці, ближче до першого тролейбуса. Розумію, що не встигатиму її забрати і тролейбус вже рушатиме, роблю алогічний крок: заскочую з думкою про час, адже мені треба встигнути доїхати! Транспорт починає їхати й у салоні починаю розуміти всю трагічність ситуації: в тій сумці в мене документи, квиток на очікувану годину, ще й нічим розрахуватися, як до мене підійде кондуктор. Тролейбус завертає вліво, до приватного сектору (зміна маршруту: об'їжджає міст, на якому ремонт), а я вже думаю, як мені зійти, аби забрати сумку. Тисну на кнопку виклику до водія, але розумію, що зараз він іде на спуск і не зупиниться. За спуском короткий поворот, ще поворот... Якщо зійду, скільки ж ітиму пішки? Треба доїхати до першої зупинки і пересісти на зустрічний. У транспорті тісно, як у консервній банці. Я стою спиною до якоїсь дівчини середнього зросту. Відчуваю на спині її руки, якими вона витримує дистанцію до себе. Далі відчуваю щось незвичне: руки розпрямляються і огортають мене за талію. Цієї миті проходить кондуктор, якому хочу пояснити ситуацію, що не маю грошей, адже забув сумку на зупинці. Кондуктор, проштовхуючись між людьми, нічого не каже, навіть не дивиться на мене, рухаючись далі й розраховуючи тих, хто подає гроші. Я ж пробую розвернутися, аби побачити: що за незнайомка пробує до мене прихилитися, але мені так і не вдається. Опускаю її руки, аби пролізти вперед до виходу. По ту сторону дороги бачу зупинку у зворотньому напрямку. Отже, десь зараз буду вже сходити. 0250'

Я на курсах, де в паузі між роботою нас навчають робити монтаж. Колеги стали в чергу. Кожен має пройти практику за 10-15 хвилин. Стоїть кілька видів обладнання, яке треба буде спробувати зібрати. Я трохи запізнився, тому мені пару колег з черги кажуть, що я заслужив стати ближче до початку черги. Я йду і стаю. Хтось пробує обуритися, але йому наводять залізний аргумент, щось на зразок того, що я заслужив! Після чого обурення мовкає. Вчитель-практик для мене вигадує свій варіант роботи з тим обладнанням. Потім я іду з ним до іншого об'єкту, на цьому ж підприємстві. Сидимо й розмовляємо про роботу, навчання, чи бачив він на цьому заводі увесь виробничий процес?.. Відповів, що був лише у двух спорудах. Цікава мить: під час всіх тих подій відчув приємний запах парфумів, аж захотілося спитати: яка їх назва? - але не було в кого. Простий повів повітря. 0500'

Сон 181118 "Шляхи пізнання"

Елемент "змагання" у формі очікування. Моя в тому участь разом із дружиною, але більше як спостережників, а не учасників. На нахилену рівну поверхню спочатку ставлять залізну каструлю зі стравою, а за нею качатницю, і починають дивитися. Першою по поверхні сковзить залізна, а за нею качатниця. З'являється вболівання: аби друга "добігла" до першої. Так і сталося. Вони стикнулися.

Велике місто, одна з центральних вулиць. Я з дружиною шукаємо вхід у аптеку і розуміємо, що залишається єдине рішення - зайти через вікно, адже це справді просто. Стоїть черга. І тут ми уже біля каси. За нами подібна черга. Дружина питає за документ для якогось поляка про відшкодування витрат. Їй видають відповідний листок. Питаю: і яка ж це сума? Виявляється, всього 250 грн. З'ясовую: і за що саме? Дружина: за пральний порошок!
Кажу: що за гроші 250 грн? За мить: за порошок - нормально! Хай знає, що тут дешевше! У черзі стоїть сусід і чує нашу розмову, але не реагує на коментарі. Виходимо так само через те ж вікно, викликаючи в людей подив. Чомусь із підвіконня довелось зістрибувати: виникло відчуття певної висоти (десь з 1,5 м), якого не було від початку. Я виходив першим. Будучи знизу, допоміг дружині зійти на землю.

Сон 201018 "Черга перекупників 'Торба' "

Я на базарі в торговельному кіоску. В ньому відчинені двері з тильної сторони. Крізь них бачу, як утворилась черга з перекупників, переважно пенсіонерів, до сусідного кіоска, в якому торгують пакетами і торбами. Перекупники стали до тильних дверей білого кольору, зачинених на навісний замок. Тут для мене простежувалась певна конспірація: такі люди, мобільні по самому базару, тут ховаються від ока покупців, аби не викрити, де саме беруть товар. Підходить продавець, я знаю, що це власник, і відчиняє їм двері. Відбувається між усіма певне пожвавлення.