Сон 050425 "Сир із пліснявою"

Спілкуюсь з давньою знайомою В.К., яка ще в десяті роки ХХІ ст. виїхала в Америку і випала з контексту української літератури. Розмова триває по ходу прогулянки біля скромної дороги, що лежала по мою сторону, а по її - огорожі приватного сектору. Питає мене про сучасні новинки в літературі та мою творчість. Розповідаю багато різних фактів про публікації, поширення в інтернеті, перегляди, зокрема і її творчости. Вона приємно дивується, адже про все це не знала, а лише поодинокі факти випадково та побічно. Прощаємось на тому, що обіцяю їй переслати повідомленням посилання на ті сторінки з блогів, про які йшла мова. Аби не забути обіцянку, відклавши на невизначений час, роблю декілька важливих посилань одразу.

P.S. Однозначно, що образ давньої знайомої з літературного кола виник під впливом вчорашнього перегляду відеоблогу іншого знайомогого Б.Г., що навіть було й зустрічався з нею певний час. (Ех, як це давно було!).

У контексті поїздки машиною з родичами зі сторони дружини (деталізація забута) виникає інший сюжет: кружечок французського сиру з пліснявою (приблизно такий, що час від часу останні місяці купую тут у Франції). Звертаю увагу на цікаве та незвичне оформлення упаковки, зокрема на малюнки в акварельному стилі: птахи, діти, будиночок, людина в інвалідному візку. Чи то ніяково, а чи смішно, що головним образом з усього запам'ятовується на такій круглій упаковці саме колесо з візка...

P.S. Назову ці сни "Сир із пліснявою" - справді, чи не нагадують наші спогади про минуле цей продукт?

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 151024 "Риси творчости"

Я в гостях у двоюрідної сестри Ж.. Місце зустрічі: квартира, яка мені незнайома. Багато розмовляємо і виходимо на тему нашого роду, спільних рис, подібності, які я бачу, хоча зовні вони можуть видаватися, особливо для чужих людей, не зрозумілими. В процесі такої розмови зауважую, що дв. сестра має немовля. Звернув увагу лише тоді, коли дитина дала про себе знати своїм ауканням у ліжку. Тепер помічаю в квартирі її родичів - по чоловічій лінії, а всі вони різного роду євреї. Тепер зауважую, що її другий чоловік якось на себе не схожий, хоча знаю, що це він.

Тепер розмовляємо про художню творчість. Дв. сестра показує свої художні роботи, надруковані в дитячій книжці, як ілюстрації на повну сторінку. В цей момент пригадую, що моя рідна сестра мені казала де і її роботи в книжках, але ту, яку хотів показати, не було. Поки говорили, дв. сестра доволі виразно перемальовувала олівцем крону розлогого дерева.

В контексті розмов про спільний рід, також розповідаю дв. сестрі про спільні емоційні риси між моїм батьком і його братом (мені і їй - дядьком), які я однозначно бачу, хоча незнайомі люди можуть цього й не зауважити. (Уві сні акцент зробився на емоціях, хоча думка була про міміку обличчя).

Тепер з'являється та ж дитина (за логікою подій, адже в кімнаті, з якої ми вийшли, була лише вона), але вже років 3-4. Щось хоче взяти зі столу, шукає і не знаходить. Те, що шукає - це вирізка з газети, де начебто є віршик, який вчила з бабусею, яка врешті просить когось забрати її зі столу, аби дитина не "знищила". Зауважив: чому вона не змогла побачити ту вирізку? - адже на її рівні зросту заважала тарілка. Дитині щось кажуть і вона йде в іншу кімнату, розчарувавшись у пошуках. За короткий час приносить іншу вирізку з газети і каже неграматичною дитячою мовою: "Складалось до бабскєй привінуткі?" Міркую, як це дивно дитина говорить, наче мішає ніби російську мову з івритом (таке переконання уві сні), хоча насправді дещо нагадує польську.

Після сну подумалось ::

Поява образів уві сні сприяє нашому сну, захоплюючи нашу увагу своїм незвичним сюжетним рядом, щоразу занурюючи нас в глибокий сон (переважно повторами), ось чому іноді важко прокинутися зранку, адже пробудження відволікає нас від цікавого перегляду власної позасвідомої творчости.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 131023 "Творчі наміри"

Знаходжусь у закладі, що більше нагадує комплекс дрібних установ, спрямованих на розвиток і підтримку творчої особистості. Якось туди прийшов хлопець старшого віку, аби узгодити деталі подання мистецької роботи, виконаної на комп'ютері, на всеукраїнський конкурс. Терміни відзначалися у пару днів. Якась творча керівниця (образ узагалі незнайомий), відповідальна за подання на той конкурс, почала підтримувати цього хлопця в організації та формальному оформленні роботи до вимог конкурсу: в якому електронному форматі та розмірі, уточнення про остаточну участь абощо. Якоїсь миті я відволікаюсь і потрапляю на батьківське обійстя, де бачу на землі велику антену. Я її знаю, адже пам'ятаю, як разом з батьком ставили на даху. (Переконання з реалу. Спогад з ранньої юности). На заміну їй батько поставив меншу та на вигляд - новішу. Обговорили, що колись вона була спеціально поставлена на прийом телеканалу УТ-3. (У радянські часи з цією частотою завжди були проблеми). З розмови виявилось, що батько начебто це і знав, але чомусь забув чи щось переплутав... Тепер я знову в тому творчому центрі. Та співробітниця вже другий день сприяє тому хлопцю, адже він ще дозавершує свою роботу на їхньому комп'ютері. Начебто на тому все "ок". Виходжу з тією жіночкою десь за межі закладу і по запаху кави, раптом пропоную кудись зайти, аби міг пригостити. Поряд була якась цікава точка самообслуговування. Такого ще ніколи не бачив (навіть у реалі). Два кавових апарата, що віддалено нагадують вузькі бойлери. Погодилась, бо любить до кави брати різні сиропи, чим мене здивувала: "... і той налий, і той, і можна ще той!" Тієї миті на тій же точці з'являється якась дівчина, яка мене впізнає, а я її ні, але вимушений їй цього не показувати. У її обличчі є щось приємне, вгадуване, але не більше... (якась асоціація з реалом, коли був у магазині та бачив молоду маму з дитиною. Запам'ятав, бо два рази пропустив у різних чергах, чому усміхнулась і подякувала).

P.S. Це 1000-й допис на цьому блозі.

Сон 250223 "Творче оновлення"

240223 - Стикаюсь із максимальною бідністю в матеріалах, з яких маємо щось робити. Цей "мінімалізм" під впливом зовнішніх сил - вимушений крок. Поволі-поволі і всі починають звикати, розуміти, що так можливо і врешті-решт виглядає хоч не "на всі сто", а "достатньо". 0100'

250223 - Приводжу дружину в театр ляльок, який розбудовується та модернізується на ново. (Певні асоціації з давнім досвідом, але більшою мірою доволі віддалені, зокрема уві сні атмосфера відвідання театру більш душевна). Поки йдемо до основної зали - піднімаємося на три поверхи дерев'яними сходами. Другі сходинки доволі круті. Коментую: явно, що людям похилого віку та з інвалідністю не передбачено відвідування цього театру. Найцікавіше, сам процес зміни та наповнення очікуваною атмосферою вистави, поки розглядаєш стіни та оформлення. Хоча все ще в ремонті, але відвідування відкрите і можна бачити це перетворення. До атмосфери дерев'яного будинку, додається дерев'яне різьблене оформлення в стилі бароко з використанням природньої структури натурального дерева, зокрема візерунчасті образи із кори. Також стіни прикрашені дерев'яними полицями з книжками, між якими сидять ляльки - герої різних вистав. Поки ведуться ремонтні роботи, ці стелажі частково прикриті тканиною. Десь дружина із-за цікавости заторкує край тієї тканини, книжки злегка посовуються. Якась відвідувачка, схоже, що вчителька класу, який вела за собою, а йшла за нами, вирішила нас насварити за лишню зацікавленість. На таку реакцію лише усміхнулись і пішли далі. Заходимо в залу очікування, в якому вже присутні майбутні глядачі, і знову звіряю завершення попередньої і початок нової вистави. Кажу, що саме та, на яку мали піти, вже завершується, а починатиметься зовсім інша і на неї доведеться трохи зачекати. 0500'

P.S. За пару годин до сну, їздив з дружиною до магазину, аби закупити матеріали для декупажу, зокрема ниток, для виготовлення декоративних банок, овечок... Видно, що свідомість вихопила також певні образи, закладені у прикладних для творчости матеріалах, що були в продажу, зокрема пов'язані з деревом і тканиною.

Сон 170422 "Образні фігури"

Проходжу вуличками міста, поринутий у різні думки, обтяжені образами буднів. Раптом у голову приходить якась фраза, наче осяяння. Тієї ж миті опиняюсь на якійсь незнайомій невеликі площі, на території якої виставлені різноманітні мистецькі фігури зі скла, виконаного в техніці вітражів. Повітря сповнене весняним подихом оживання природи, бруківка зволожена свіжозбіглим дощем. Тепер у голову приходить інша фраза: "Стоять вони біля дзеркала і повертаються жити". Міркую: так це те, до чого я йшов!.. - таке собі поєднання образного мистецтва з мініхоку. Може, такі короткі тексти назвати "хо"? або "ку"? Треба ще поміркувати. А взагалі саме тут і зараз я маю знайти відповідну фігуру, яка відповідатиме цій фразі. Знайти ракурс, сфотографувати. Готовий образ оформити чудовим текстом. Так кожному образу на цій площі надати відповідну влучну фразу.

Сон 101220 ''Житлове питання''

Я з великою групою творчих людей. Беремо участь ув одному спільному заході. Наостанок, як приїхали автобусом до місця проживання таких, як ми, виявилось, що об'єкт розташований у центрі Житомира (локація незнайома), директор видавництва "Смолоскип" (Ростислав Семків) висловлює незалежну думку: "А це місто доволі непогане для проживання!". Чомусь серед тієї групи, з'являється тітка Тамара, чия присутність мене трохи здивувала.  (Не серед такого кола людей очікував зустріти).  А тепер слухаю творчі розмови, стоючи на порозі власного будинку (в реальности - батьківського), своєю поведінкою натякаючи, що вже варто завершувати. 013o'

Мене по роботі закидають у якесь нове місто. Одразу ж з дружиною варто організувати нове помешкання. Чоловік, який допоміг щось із нашим транспортом, запропонував поселитися у нього, але його жінка виявилась проти, ще й її сестра, яка жила разом із ними. Але події з ними розгорталися у більш розтягненому часі. Уже погодили з господарем, що ми з'їжджаємо, адже іншого помешкання так і не знаходимо. (Навіть і не пробуємо. Чому?). Десь у проміжку приїзду та неочікуваного від'їзду виходимо в місто, стаємо свідками, як падають літаки носом у землю. Я навіть від того ліг до долу, аби звуковою хвилею не зачепили дрібні уламки. Хтось каже, що ''я покажу,  що насправді відбувається!'' Я вже подумав, що так вони сідають. Але...  Виявилось, що ми всі мешкаємо на висоті, так, що з високої кручі, яким є наш діл, можна побачити небо, а десь під хмарами землю. Але її вже не розгледів. На якомусь етапі подорожі причепилась до нас циганка. І так нав'язливо, що я пригрозив її ''вальнути'' і нехай хтось скаже про расову нетерпимість. Просто не треба бути такими нав'язливими людьми! Із-за неї мало не заблукав у незнайомому місті. Тепер ми знову в тому ж домі, а на нас вже дивляться вовком: коли ж ми поїдемо? Полька ліпить вареники і позирає ворожо. Вітаюсь зі старенькою жіночкою, видно, їхньою мамою.  Розумію, що варто перейти на польську, виправляюсь, а вона - глухувата. Повторююсь, і це виглядає виправдано. Вона усміхається у відповідь.

Кажу дружині: ''Повертаємось до Арнольда''. Отже,  нічого так не впевнено, як старе, перевірнне місце. 0335'

Сон 121219 "Повернення в минуле"

Я - юнак. Гуляю парком відпочинку, який нагадує центральний - рідного міста. Події, які в ньому відбуваються, нагадують сюжети певних снів, але без конкретики. Намагаюсь налагодити стосунки з дівчатами свого віку. Розумію, що вони розвиватимуться лише за бажанням самої дівчини. З однією нічого не складається, а з іншою - все просто. Навіть заходить доволі далеко, але невідь-звідки з'являється мати, як "вічний" контроль. Хоча цього вечора я не вдома, але нічого особливого: застає мене за дивною роботою: проходить мимо і помічає, як збираю в металевій шафі розсипаний горох, який чомусь опинився у воді. 0300'

Минаю дорогу, на якій колись туристи облаштовували палатки, тепер на тому місці бачу одиноку могилку. (Пригадування належить сну, який бачив кілька днів тому). Цією дорогою їду з Сашею К. десь з дачі. На цю поїздку мене наштовхнула його пропозиція, що можна заробити десь тут непогані гроші. Каже, що ось доїдемо до перехрестя, а там ми пересядемо на мотоцикл. Міркую: може, з мотоцикла - в машину? Приїжджаємо з ним у якусь школу. Заходимо в один з кабінетів, а це - офіс. Кілька людей сидять за комп'ютером. Якась жіночка приймає документи. Підходимо ближче, вона піднімає світло-блакитні зіниці, мало не скляні, у хворобливо червоних білках і дивиться на нас. Таких втомлених очей я давно не бачив!.. Дорога. Дивлюсь на небо, а там повертаються з півдня птахи. Дивуюсь: недавно відлетіли, тільки-но почалась зима, а вони назад?.. Автовокзал. Мені кажуть, що маю сідати в автобус, який там стоїть, але конкретики так і не надходить: стоять два транспортних засоби. В який із них сідати? В одну з них заносять якусь хвору або просто лежачу людину. Для неї виділене спеціальне місце в салоні пасажирського автобуса... Тепер я у іншому місці. Батьки питають про заробіток: "Чи добре тут заробив?" На що відповідаю, що краще, ніж у Польщі на нинішній час - немає. Чим їх розчаровую. Тепер я в якомусь парку знаходжусь на відкритому просторі. Дзвінок від П.Б. за одного автора. Пропозиція його підтримати. Розповідаю, що окрім видавничого напрямку, є давня задумка провести літературний вечір, зібрати багатьох знайомих мені авторів. Згадую останніх, з чиєю творчістю був знайомий завдяки П.Б., називаю прізвище якогось Бондарчука. Але при всьому моєму бажанні, пояснюю далі, я в Польщі й нічим допомогти не зможу. Далі спілкуюсь із ним про його колишню підтримку, про те, що недавно перечитував твори авторів з часопису "Ф+Л", за його редакції. Про те, що свого часу щиросердно намагався підтримувати творчість знайомих мені авторів, із ким зводила доля і певною мірою завдяки йому. Тепер я в якомусь гуртожитку, сповненій "движухи"! Я ж на кухні розповідаю якісь анекдоти. Підходить до умивальника Наталя Н. і чистить зуби. Про себе пригадую, як вона схожа на іншу дівчину, таку ж руденьку й кучеряву. Знову розповідаю щось смішне, зокрема про те, що мені цікаво спостерігати за людьми. Мій гумор викликає у присутніх щедрий сміх. 0440'

Сон 110319 "Ошукана творчість"

Творчі завдання поміж великого міста.
Основні зони дислокації: аеропорт, квадрати однотипних кварталів.
Завдання: малювати різнокольоровими фарбами на асфальті та стінах різноманітні фігури (все залежить від творчої фантазії кожного учасника, але то для організаторів не важливо).
Мета: З кожним новим завданням заводять у складний лабіринт нових вулиць.
Поміж тим всім, дають прокататись на самокаті або скейтборді (зона аеропорту або великої заасфальтованої ділянки землі).
Весь час ведуть по місту з певними відволіканнями на виконання творчих завдань.
Раптом залишають самого, посеред тих вулиць, і дають останнє завдання: повернутися назад!
Фішка такої гри в тому, що протягом програми виконуєш певні завдання із застосуванням розвою творчої уяви. Малюючи на асфальті то тут, то там, то ще десь - не звертаєш увагу на місцевість, якою пересувають з локації на локацію автомобілем. Де їдеш сам рівною місцевістю, такою, як аеропорт, пропадає зорова здатність визначити місце, біля якого малював що-небудь. Це лише можливо з висоти пташиного лету. Тим самим: розвиваючи одне - губишся в здатності визначати інше. Від постановки питання: "повернутися назад!" - світ, ув очах митця, стає перевертнем, а власна творчість - ошуканою. Кожного разу, коли везуть на нове місце, подумками працюєш ("рухаєшся") у своєму внутрішньому просторі, випадаючи зі збору ("фіксації") важливої інформації - із зовнішнього. 0437'