Сон 130824 "Розуміння мистецтва"

Знаю, що десь поза домом коїться якийсь "армагедон", на який не в силах якось вплинути. (Схоже на відчуття з реалу, пов'язані з війною росії проти України, коли українські війська ввійшли в Курську область). Я займаюсь книжками і збірками, що видавали автори в часи, про які вже дещо призабув. Тому таке перекладання книжок мені повертає пам'ять про щось забуте. Десь поряд збираються якісь чоловіки і починають співати... Співають багато і довго. Сприймаю їх, як далеке відлуння (в реальному житті, колись давно, під квартирою, в якій жили, був музична авдиторія з фортепіано, отож, асоціації доволі подібні). На якомусь етапі з'являється мати і пропонує їм заспівати пісню інакше. Десь на ці слова покидаю книжки, які вже якось упорядкував, підходжу до них і слухаю, що починає розказувати мати. Подумки зауважую, що образ матері якось не похожий на себе: сива, але з акуратно зібраним волоссям. (В реалі - це зовсім інша жінка, але уві сні я її сприймаю, як свою мати, наче був героєм якогось фільму. Певні асоціації з образом директорки класичної школи з фільму "Усмішка Мони Лізи). Починає співати і доволі гарно. Пригадується, що за стільки років не згубила свій голос, адже з дитинства пам'ятаю, як ходила до заводського хору. (Спогад з реальности). Але тут починає свій спів ілюструвати рухами те, про що співає. Так вона хоче показати цим чоловікам, як треба співати. Я кажу до неї, що це давня (гротескна) театральна школа і вона давно еволюціонувала, і починаю показувати, як треба, адже маю сучасне розуміння театрального мистецтва. Розповідаю, що треба працювати менше рухами, а більше емоційним контактом, зокрема очима. (Професійний досвід з реалу). Вона мене перебиває на півслові і починає говорити до цих чоловіків щось своє. Отже, (яке знайоме відчуття, коли мене перебивають!) - ігнор мого розуміння мистецтва.

P.S. На ранок дружина сказала, що я мав храп, отже, слухав свої співи.

Сон 230223 "Лідія"

Почуваю себе молодим хлопцем, що знаходиться в пошуку дівчини. Якоїсь миті зустрічаю дівчину, яка співає. Мені дуже подобається її спів із піснею на народний мотив. (Конкретика відсутня). Вирішую цю дівчину провести додому. Виникає навіть якась взаємна симпатія. По ходу виявляється, що живе недалеко від мене. Подумки: дивно, навіть ніколи не зустрічав її раніше! Десь тієї миті з'являється давня знайома Т.Ш., яка виявляється є її подружкою. Подумки знаходжу логічні зв'язки, адже таке цілком можливе, враховуючи її певну громадську активність. Доходимо разом до дому тієї дівчини. У просторі зору помічаю за кілька городів обриси свого будинку (натяк на батьківський дім, хоча нічого спільного з реальністю, навіть щодо ландшафту доріг, якими йшли та вулиці, на якій спинились). Стоїмо та розмовляємо. Якоїсь миті з'являється баба Марія (давно померла) і каже щось із ноткою злості, де з усього ясно почулося слово "пиво". Здивовано перепитую, адже "пиво" - це не не про неї. Коли йшла і це сказала, то виявилось так, що наче й не йшла далі, а затрималась так, наче спеціально, аби роздивитися: із ким я розмовляю? Дівчина ловить підозрілий настрій бабці та починає щось до неї говорити співом. Вдруге чую і вкотре відзначаю, що дуже подобається її голос. Бачу, як такий підхід покращує настрій ситуації. Вирішую одразу познайомити, але раптом усвідомлюю, що не можу пригадати її імені. А чи взагалі ми їх називали один одному? Відчувається заминка моєї розгубленості, адже саме почав речення: "знайомтесь, а це...". Мозок активно працює, як вийти з цієї дивної ситуації. Чую, наче хтось підказує, чи сама ідея імені з'являється в голові: "Лідія". А щоб узагалі "перестрибнути" в майбутньому можливі формальності додаю: "моя наречена". Чим дивую усіх: і бабцю, і Т.Ш., і саму "Лідію".

Сон 071022 "Важлива потреба"

Приходжу в малознайоме місце, але присутня віддалена асоціація, що я тут був. Як виявилось, це місце придумали ошуканці. Довірливі люди потрапляють сюди і стають їхньою жертвою. Саме приміщення оформлене у вигляді містицизму та окультизму. По центру стоять якісь округлі шари, біля них лежать телефони, на які надходять дзвінки до випадкових відвідувачів і починають вести "правильну" розмову. По телефону починає говорити бот красивим чоловічим тоном. Текст розмови побудований так, що такі люди, які опинилися тут, мають "клюнути" остаточно. Ось раптом і мені хтось подзвонив, але знаючи цей "трьоп" обірвав монолог на другому реченні. Я знаю, що сьогодні їду в Польщу. На руках маю квиток. Цей аспект проблеми для мене важливіший. Раптом бачу там на полиці свій внутрішній паспорт. Знаю, що нині на кордоні вимагають максимальну кількість документів, отже, окрім закордонного, треба взяти і його. Разом із паспортом лежить колишній мій гаманець, а там сто гривень. Геть забув про таке. Дивуюсь, чому мої речі лежать у цьому місці? Присутня якась віддалена асоціація з дідовою літньою кухнею. Так, мені їхати в Польщу, а сумка не складена! Там і знаходжу свою дорожню сумку. В ній лежить пару речей. Наближається зима, отож, треба брати теплі речі, а там пару осінніх! Розгорнув яскравий светр і оцінив його. Дивлюсь на годинник: за 45 хвилин друга. Питаю себе: мені на другу чи на четверту? Якщо на другу, геть немає часу: треба все, що маю, скинути в сумку і бігом йти на вокзал. Якщо на 16-ту - краще, є трохи часу! Треба подивитися квиток! 0200'

Перший раз у житті з кимось приходжу до синагоги. Ця людина по-приятельськи відчинає двері, храм зачинений був на замок. Для мене все дивне та незнайоме. Заходимо в перше приміщення: білі стіни, якийсь дерев'яний вівтар із вирізьбленим по дереву семисвічником. Загалом: доволі скромно. Наступне приміщення - основна частина храму: стоять стільці, на стінах мінімум оздоби, переважно все зроблено на біло. Видно головну частину, яка більш схожа на імпровізовану сцену. Починають приходити люди і займати слухацькі місця. Цієї миті помічаю біля себе своїх дітей. Сидимо і спостерігаємо за подіями. Починається богослужіння, але все якось без ритуалу та формальностей. Починається музика, рабин запрошує на танець. Якась група людей вже налаштувалася танцювати. Це все більше нагадує мені не храм, а якийсь громадсько-артистичну організацію з ухилом на збереження традицій. Ті, хто стояв, починають танцювати навколо тих, хто сидить на стільцях по центру храму, а таких людей чимало. Вирішив трохи привстати, щоб знову сісти. А якась сусідка недалеко по ряду миттєво висловлює: "нарешті", думаючи, що і я встаю, і вона піде поспіхом до танцюючих. Вже встаю остаточно і її пропускаю: так вже їй не терпиться долучитися до веселої громади! Насправді, настрій доволі приємний та позитивний. На якомусь етапі стишується музика і до зали заходять підлітки, костюмовані у якийсь образ. Все відбувається в тиші, увага вся прикута до них. Начебто тримають у руках невеликі свічі, в межах долонь. Помічаю, що ці хлопці та дівчата незвичні - майже всі мають проблеми з ДЦП. Вони йдуть повільно, але в їхніх рухах присутня у кожного своя нерівномірність. Вглядаюсь у їхні обличчя: це життя вони прийняли таким, яким вони є. Вони стають у два ряди і нічого не кажуть, нічого не роблять. Долоні у формі човників: ...свічі, молитва? - до Бога, до нас, аби ми бачили таких дітей... Починають співати пісню, повторюючи фразу три рази підряд, стишуючи голос:

"We are see, we are can do"...

Дивлюсь на тих дітей і не можу стримати свої внутрішні емоції. Закриваю долонею очі і починаю плакати. Відчуваю, як мої діти починають звертати на мене увагу. Подумки: чи бачили коли-небудь, щоб я плакав?.. - але емоції настільки сильні, що я себе не в силах стримати. Від цього просинаюсь, розумію, що це сон, і заспокоююсь. Одразу записую сон. Коли доходжу до опису цих дітей, знову зринають такі почуття, що хочеться плакати. 0340'

Сон 070321 "Творчі риси характеру"

Міркую: як і в який колір пофарбувати собі волосся? Іншим разом дивлюсь уже в дзеркало, а вже маю їх темно-рудого кольору. Згадую, як дивився в магазині поміж фарб на хну. (З реального). Оцінюю свою стрижку на дотик і відзначаю, що позаду ірокеза маю видовжене волосся.

Приїжджаю в театр (будинок культури) якогось віддаленого села. Сам захід присвячений поезії. Відзначаю, що цікава ініціатива дещо зекономити, перенісши ініціативу з міста. Тепер маю власні роздуми на цю тему. На сцені виступає дівчина-дитина в стилі важкого року. Доволі непогано, але ще не розспівана в текстах. Тепер я у ванній кімнаті (вбиральні) цього ж закладу. Виходжу на вулицю до автобуса і починаю приміряти до нього в різних місцях гідравлічні системи. Додатково міркую про запобіжники, раптом згадуючи про те, що набір із ними міг би купити в магазині "Biedronka". (Фрагмент з реального).

Сон 271220 "Комфортний матеріал"

Я знаходжусь в якомусь регіоні з теплим кліматом. Із двома чоловіками на човні пливемо екзотичною річкою. Допливаємо до такого місця, де вже кілька днів перебуває у воді жінка одного з цих чоловіків. На якомусь етапі вони зупиняються, а мені видається, що вона пливе до нас назустріч. Це розтягується так у часі, що вирішую їй допомогти. Пливу до неї. На місці виявилось інше: бачу її у воді такою, що стоїть зануреною з головою у воду з мікрофоном на стійці та співає. Я дещо зрозумів, адже чув цей спів ще тоді, як ми пливли до цього місця. Скільки не дивлюсь на неї, якось так, перебуваючи над поверхнею води, дивуюсь: вона геть не перешкоджає їй дихати, набирати повні груди для співу. Якось перепитую: скільки вона співає? Виявляється, вже не перший день. Тепер я в якійсь гардеробній розглядаю національний одяг мешканців цього регіону (чомусь асоціації з Амазонією та індіанцями, які зазнали впливу цивілізації). Дивлюсь на жовту жіночу сукню з дивною вставкою на спині. Хтось поряд (колега-незнайомець) почав розглядати першим і трохи його надрізав, а я продовжив, аби зрозуміти матеріал із якого виготовлена та вставка. В розмові з ним та в роздумах про цей матеріал, мене переносить у якісь джунглі, до екзотичного дерева. Спочатку з коричневою присерцевинною корою, а згодом до дерева з суцільною білою серцевиною, яку, як і попередню, можна навіть їсти. Що я і зробив як у першому, так в другому випадку. З білою корою мені сподобалось більше: нагадало заварний крем, але трохи підсушений, наче бізе, та, властиво до дерева, трохи твердуватий, хоча легкий, як коркове дерево. Тепер із кимось ділюсь міркуванням, щодо гідропоглинальних властивостей такого дерева. Раціональністю використання такого матеріалу в одязі в спекотному регіоні, де тіло, зокрема спина, постійно пітніють, а таке дерево в одязі дозволяє спині мати постійний комфорт. 0900'