Сон 091025 "Викриття ущербного"

Так наче повертаюсь з якогось металургійного підприємства (схоже, що ця тема повториться пізніше в сьогоднішньому сні, але конкретика цього сюжету відсутня). Йду вулицею. Темна ніч. Тримаю в руках якогось худого, майже мертвого кота та ще якусь річ. Проходжу мимо продовольчого магазину. 

Вирішую викинути його на якусь полянку навпроти багаповерхового будинку, чиї вікна поодиноко світяться у глупу ніч, і зауважую, що "полетів" він акурат там, де світяться на землі ліхтарики. Подумалось, що це "кладовище" для домашніх улюбленців, де кожен з них має на могилі свого штучного блимарика: явно мешканці дому ховали своїх чотириногих улюбленців. Якийсь чоловік біля магазину зауважує на моєму різкому рухові, але схоже для нього не було ясно, що я зробив. Тому я повівся так, ніби нічого й не сталося. Минув того чоловіка і пішов далі, тримаючи у руках іншу річ. І тут я зауважую, що тримаю на шнурку "іншого" кота... Так, наче й сам не зрозумів, що я викинув...

Просинається той "мертвий кіт", якого міг оцінити лише на дотик, а він мені каже:

- Ти вчора обіцяв, але так і не нагодував мене.

Знову відчуваю в руках який він худий. І тут я пригадую (забутий від учора сон), що я дісно його не годував.

Тепер трапляю десь на світло і дивлюсь на його чорну приплюснуту морду, а вона якась не натуральна: схожа на жаб'ячу чи іграшкову, яку одягають на руку. Проситься до мого обличчя, аби щось сказати ближче, але в мене виникають сумніви.

Колишній металургійний завод (не раз снився уві сні, але забутий, навіть схоще, що й сьогодні). Великі приміщення, мало не секретна програма, адже все знаходиться (за відчуттями) не на поверхні, а десь глибше під землю, якби переходами в печери, що обладнали на промислові цехи. Офісні - з наївним зовні життям на поверхні. Довго рухаюсь (більше не йду, а перелітаю) коридорами цього закладу. Тепер виранаю в простір великої печери. При вході якісь робітники збирають жужель по відпрацьованому вугіллю. Відчувається, як все тут завмерло. Йде якийсь демонтаж. Бачу, що в глибині печери вже не стоїть піч, але від неї ще йде тепло. (Як казав: я тут вже був, і пам'ятаю, як все це працювало, вирувало життя, а з печі лилась розпечена лава (схоже, на давній мій досвід з реалу)). (Можливо, відображення власних спостережень, як переорієнтовується європейська економіка, зокрема в Польщі). Бачу, як робітники переносять демонтоване обладнання, та щось, що нагадує роботів. Пливу в повітрі далі, виранаючи на верхні поверхи цього підприємства. По дорозі зустрічаю якогось свого директора з паперовим, мало не мультиплікаційним обличчям, схожим на портрет Едгара Аллана По. Пропливаю біля нього, а він мене навіть не коментує: що я тут роблю в робочий час? Допливаю (махаючи в повітрі руками) до офісного приміщення. Якраз біля секретаря зібралось багато народу. Плюс це співпало з чаюванням і пригощенням відвідувачів. Пропоную секретарці занести до мийки уживані тарілки. Вона розказує де це, але в результаті гублюсь в коридорах. Зупиняюсь на перехресті якихось коридорів. Якась прачка уточнює мені: де це. Потім знову пливу в повітрі по інших коридорах і припливаю до знайомого бюра (таке переконання уві сні), а там сидить манікюрниця. Якраз підійшов до неї новий клієнт. Я дивлюсь на свій палець (без конкретики який), а він має проблемний ніготь. Починаю його розбирати. Зауважую, що складається з трьох частин, так, наче я маю в собі щось від робота. Дві частини зняв, а де третій - гній. Окунаю палець у воду в стаканчику, а спробувати змити. Дівчина на цьому не зауважує і миє там свої руки перед працею. Пропоную поміняти їй воду, але вона мене не чує, настільки зайнята своїм клієнтом.

P.S.

Чому сни по своїй природі є сюрреалістичні. По-перше, у них немає тіней; по-друге, образи можуть змінювати форму і зміст; по-третє, завджи присутній перший план. Практично, все так, як на картинах Сальвадора Далі та інших, навіть пізніших сюрреалістів.

-//-

Схоже, що блікі, плями, потоки хаотичних фігур у процесі засинання при закритих очах, що відображають нейронне життя в нашому мозку, мають прямий вплив на формування снів.

Сон 270224 "Зміна ролей"

Якби відбувається організація весілля сестри або щось веселе на зразок нього, якби - в харизматичній церкві. (Дещо з реалу). Події відбуваються у подвір'ї батьківського дому. До нього потроху починають приїжджати різні знаменитості. Як я зрозумів: переважно артисти естради та театру. В усій цій більшості я їх не знаю, але в своїх колах вони є доволі відомими. Зокрема приїжджає один з братів-близнюків, головних героїв радянського фільму "Електроніка". Він співак. Улюблений жанр - романси. Згадується, що родом він з півдня України, де зараз точаться бої, має там майно, яке захопила російська терористична армія. Сам у складних розгублених почуттях. Дивлячись на нього, я наче його колись бачив на сцені, але якось невпевнено. (В реалі нагадує якогось іншого рудого артиста, а з новин: один з головних героїв згаданого фільму, пішов служити на стороні російської окупаційної армії). Хтось його представляє і називає кілька доволі відомих пісень. Мені вони нічого не кажуть. Коли він вирішив заспівати, це вже не був якийсь романс, а сум і жаль за свого брата...

Не сказав би, що на дворі було холодно, але стежки були розчищені від снігу, зокрема за лазнею, куди не хотіли забігати чоловіки-артисти по малій нужді, коли туалет був зайнятий кимось... 

Приїжджаю зі своєю родиною на весілля до двоюрідного брата (який в реалі є на фронті, а для коректи розуміння: вже давно одружений і має троє дітей). Перед весіллям навіть без настроїв організаційного процесу. Раптом там для себе дізнаюся, що я не можу виїхати закордон. Подумки починаю краяти себе: чому я про це забув, що чоловікам заборонений виїзд? Шукаю розв'язання проблеми і усвідомлюю, що це патова ситуація: я маю винайману квартиру в Польщі; роботу, яка годує сім'ю; якщо жінка повернеться, вона все на собі не витягне...

Тепер, видно, на тлі попереднього сну, виникає якась гра, перед якою котик грався мишкою, а тепер, таке враження , що велика мишка грається з маленьким котиком. Цікава частина цієї гри: коли котик опиняється в полі зору, він з мультяшного образу перетворюється в живий, але доволі крихітне створіння.

З групою людей потрапляю на підприємство, на якому видають працівникам молоко в банках з отворами, до яких приставлені краники. Аби я це зрозумів, мені спочатку дали порожню банку, окремо краник і запропонували узяти молоко... Доволі цікава ідея! - подумав я.

Наче знаходжусь у театрі ляльок. Після виконання якоїсь роботи, мені, як старшому, ведуть показувати наступну роботу. Опускаємось сходами та йдемо коридорами, які вже конкретно нагадують якесь промислове підприємство. Приходимо до місця призначення: це очисні споруди, естетично облагороджені їх працівниками: вазони, декоративні стежки з бамбука на поверхні води. Наша задача до кінця дня почистити одну ділянку від сторонніх зелених заростей, моху та можливого мулу, який є в тому місці під водою. Пригадую свій досвід такої роботи (спогад з реалу), одразу вношу корективи. Знаю, що колегам це не сподобається. У цей же момент починають приходити різні гапи-керівники зі своїми інтересами, ідеями і порадами. Я прошу дати гумаки і спробувати зійти по воді до призначеного місця... Наче не так все й страшно, але робота справді не для працівників культури!

Сон 080223 "Хто має бути?"

060223 - Приїжджаю на територію підприємства, на якому маю поставити на "паркінг" підйомник, а для цього перешкоджають певні конструкції. Це означає, що вище тих конструкцій без перешкод не піднімеш! Отже, проблема. Але треба так зробити. Поки все вирішилось, отримали дозвільні документи, почали підніматися на висоту в місцях, де це можливо. Проблема з подальшим розкладанням вище й вище. Отже, роботи все одно треба зробити, значить, так і будемо мучитися, поки не зробимо. 0210'

080223 - Подорожуючи туристами, потрапляю з дружиною в цікаве краєзнавче музейно-розважальне місце. Доставили нас туди водною артерією. Саме місце побудувала якась багата людина, яка вже відійшла в засвіти, а його маєток став історичною гордістю самого міста. На її території розташовувалась копія статуї Свободи, яку було видно вже наближаючись до місця призначення, а біля неї одразу непримітно статуя її батька, яку називали "статуя Отця". У мене ця статуя більш асоціювалась з метафорою "Бога", де "Свобода", як донька, постає більшою за Нього. На території цього комплексу головна споруда (маєток) є основним музеєм. Так як приїхали туди вже під кінець дня, першим ділом почали оглядати архітектуру, фонтан, а в самому домі якісь перші виставкові експозиції. Йшла розмова за якусь пані. Наче конкретно не ми за неї питали. Фігурувало її прізвище, щось на зразок Ригель, яке асоціювалось у мене з якимось предметом, а не людиною. На одній рухомій виставці, на якій їздили іграшкові машинки за певною крученою траєкторією, вирішив щось поправити, а вийшло, що частково розсипались з трьох два транспорти. Цікаво, що сконструйовані були на магнітах і елементи, які розпалися і тепер лежать одна від одної, трималися за рахунок магнітної сили. Приходить якась інтелігентна і поважна жіночка, одразу було ясно, що старший працівник музею, і каже: чи не шукали "Ригель"? - а я знову думаю про якийсь предмет, а сам майже знаходжусь ув обширі тієї виставки і ще думаю, як зібрати до купи ті "магнітні" машинки. Тепер "доходить", що вона і є "Ригель", а дружини десь немає, щоб з нею поговорити, як і тих, хто про неї питав. Дивлюсь на цю пані, а вона вагітна. Ніби животик гострий, як кажуть "має бути дівчинка", а разом із тим "великий, отже - хлопчик". Починаю так і філософствувати: хто в неї буде. Так у розмові й не встигаю зауважити, що я зробив їм школи щодо виставкового об'єкту. 0500'

Сон 120619 "Виконання замірів"

Завод по виробництву ракет. Наша задача повторити унікальну деталь до пів метра по ширині й багатометрову по довжині. Я ж застосувую незвичний для інших метод по вимірюванню і вирізанню отвора всередині того матеріалу на весь його розмір. Вся складність полягає в тому, що легко помилитися при нанесенні рівного контуру при таких нестандартних розмірах. Поки інші шукали необхідний інструмент для замірів, виявилось, що мій метод себе виправдав: точність виконання була неймовірна! Керівництво висловлює задоволення, працівники - питання: "І як це тобі вдалось? На таких відстанях?.." 0055'

Нас планово залишили на підприємстві, аби ми пройшли практику по інсталяції кондиціонерів. Вмінню робити заміри, заправляти фреоном тощо. Ази маємо пройти на існуючому на підприємстві обладнанні. Мета: маємо вміти самостійно встановлювати дану техніку. Керівник групи заходить у приміщення і дивиться на специфіку установки металоконструкцій, аби розуміти: чи надійно буде триматися в таких випадках подібна техніка. Ми всі заходимо за ним, аби оцінити ідею. 0414'

Сон 030119 "Забуте коріння"

Дорога крізь всю Росію - із заходу на схід. Ліси, обабіч живі контури зрізаних погорбів, за якими видно, як прокладалась дорога. Давні кам'яні будови на холмистих узвищеннях, наче оглядові вежі з допоміжними спорудами, але давно без дахів, із порослими зсередини деревами. Виникає відчуття, що дотикаєшся зором якоїсь незвіданої старовини. Якесь село, на шляху якого старий цвинтар, з великими деревами, що ростуть з-поміж могил. Я навіть задивився спочатку на ті громіздкі стовбури, що від своєї ваги похилились за межі кам'яної огорожі. Деякі з них лежали так, що утворювали над дорогою коридор. Приїжджаємо на якесь підприємство. Там я маю допомогти колезі зробити якусь роботу, але в результаті чого вийшло живе інтерв'ю з його працівниками. Я з колегою і робітниками сидимо за одним столом, спілкуємось про життя, хто звідки родом. Виявилось, що вони всі говорять українською, хоча мешкають у Росії давно, вже навіть позабували звідки вони, адже це вже було друге-третє покоління емігрантів з України. Розповідають, що усі вони всі з сусіднього села і не мають пряме відношення до с. Литвинов, де знаходиться це підприємство. Називають рідне село, що нагадує українське слово, щось на зразок "Не[гай]нов". Просять зробити спільну зі мною і колегою фотографію, я чомусь тоді бачу себе майже голим у плащі. Кажу щось і перев'язую плащ на пояс, лишаючи відкритим торс. Настає обідня перерва і світлування не виходить. Всі робітники з моїм колегою йдуть в їдальню. Я залишаюсь, бо під час їхньої розмови їв яблука. Наче був ситий. Хтось приходить, каже що побуде з нашими речами, а я можу піти поїсти. Повідомляє, що всі затримались на відведений їм час і мусять вистояти в черзі. Вирішую йти в "столовку". По дорозі зустрічаю різних працівників, але жодного знайомого обличчя - з тих, хто був за столом. До їдальні ведуть уверх сходи, на яких стоять жіночки завершуючи чергу. Став і слухаю їхню розмову. Дивуюсь, що знову чую українську мову. 0448'
P.S. Початок сну походить від сюжету з польського фільму "Next-Ex", який був переглянуто увечері, де герой планує їхати в Канаду крізь Європу і всю Росію. Перед сном ставив собі питання: доля України в 2019 році? Видно, що не достатньо докладено зусиль у вирішені питань українців за кордоном.

Мені треба зайти на завод, на якому я працював рік тому, але мушу знайти поважну причину, коли бачитиму давніх колег: чому вирішив завітати? Я то знаю, що мені треба щось "від частотника". Знаю, що вже запустили нову лінію, набрали нових людей. Заходжу на підприємство по старому пропуску, беру ключ на звиклому мені місці від комірки електриків. Там багато різних електротехнічних приладів, що лежать про запас на різні позаштатні ремонти. Тримаючи у руках частотник, щось для себе з'ясував, роздивився те, що мені було треба. На виході з комірки зустрічаю мого колишнього керівника Артема Б. Зобачивши мене, раптово розцвів у приємній усмішці. Логічно, що в нього, окрім привітання, виникло питання мого тут перебування. Я відповів так, як є, навіть, коли відповідь виглядала зі сторони дивною: я тут дивився частотник... як його підключити. Вловивши його підозрілість, адже очевидно, що тут опинився нелегально, я поспішив мило розпрощатися й попрямувати до виходу з заводу. Там зайшов у новозбудовану частину, в якій працювали електронщики. За столом сиділи троє. Геть незнайомі й малопривітні: занурені в якісь поточні ремонти. Відзначив для себе багато нової автоматизації, зокрема, подачу по колу якогось обладнання, яке заходило з вулиці в приміщення.

Сон 141118 "Скільки раз прожив на Землі?"

Якесь велике виробниче підприємство.

Фарбую ворота у білий колір, які колись були жовті, а пізніше пофарбували в коричневе. Думаю: скільки ж треба нанести білої фарби, щоб замалювати коричневий колір? Ото хтось "все продумав"! Майнула думка, що фарба раніше наносилась не раз, адже її шар був наочно суттєвим.

P.S. На початку сну я поставив "вищому Я" питання, записавши його в електронному блокноті: "Скільки раз прожив на Землі?" Одразу ніяк не міг зрозуміти цей сон. Протягом дня прийшли на думку декілька одкровень. По-перше, як і очікувалось, "вище Я" не цікавить щодо мого "нині" минулі втілення, тому витворило для мене образ-підказку: не один шар фарби. По-друге, я знаю, що перед коричневим, який замальовував у біле, був жовтий колір. Отже, моє попереднє життя могло бути не світле. По-третє, уві сні подумав, що білим за раз не зафарбуєш коричневе, тому, можливо, треба буде білим пройтись ще раз. Як висновок, можливо, буде ще одне втілення. Подібні висновки треба буде перевірити іншими методиками.

Денний сон. Піднімаюсь по зовнішній драбині якогось маяка. Рухаюсь вгору доволі сміливо і впевнено, не відчуваючи страху. Знаю, що скоро має бути площадка для відпочинку, аналогічна тій, що була раніше. "Скоро" - означає, що залишилось пройти менше, ніж пройшов. Дивлюсь нагору, а там перспектива драбини звужується в лінію і губиться в сивій млі й не видно того пристанку. Дивлюсь униз, і розумію, як я багато вже пройшов, що навіть і не видно самого початку. Цієї миті мене охоплює жах зірватися з цієї драбини, адже, реально, сміливо перебираючи руками і ногами перекладини драбини, не знаю: чи якась із них надійна на моєму шляху?

P.S. Видно, цей денний сон є продовженням-підказкою нічного. Драбина - то мій життєвий шлях. Його відрізок: вік, який відміряно пройти. Головне, що не скоро!

Сон 060518 "Дротяні сходи"

Праця на будові. Три українця працюють з трьома поляками. У кожного свій інструмент, кожен має має свій перфоратор. Видача кожному в руки. Я знаю, що поляки мають скоро поїхати... 0210'

Напарник пішов шукати "всліпу" "свою долю" крізь тунель, що проходив під горою, а під нею протікала річка і ріс очерет, і раптом драбиною з металевих дротів догори... Я з ним пройшов частину тунеля - до драбини - і повернувся. Із-зовні зобачив "хатинку" багатого власника, до якої пішов мій напарник. У мене виникло питання про доцільність такого пошуку, адже важко і мені було б відповісти, чи є там те, що він шукає. Але чи то серце йому підказувало чи по життю такий впертюх? - не знаю!

Я беру участь у великому корпоративі, на якому присутні усі з заводу, на якому разом працюємо. Певними групами почали запускати у велику аудиторію (актову, якщо не спортивну залу), у якій треба було всім стояти. Працівники підприємства розмістились понад стінами, по всій площі. Зі сторони вікон стояв керівник підприємства другої-третього рівня. Він був уповноважений офіційно всіх привітати і дати всім журнал під розпис на отримання подарунків.
Той керівник оголосив першого. Це мій колега, з молоду сивий чоловік, на ім'я Віктор, підійшов до нього, розписався в журналі і пішов.
Керівник продовжив: "Наступний!" Всі стояли і не рушали з місця. Я розумів, що всі б хотіли зараз-таки завершити всі ці формальності. І так, як ніхто не йшов, я рушив другим до того керівника. Підхожу, дивлюсь у журнал, щоб розписатися, а той каже: я тебе не викликав! І це було сказано на весь чисельний народ. Я, довго не думаючи, розвернувся і пішов геть з цієї зали. Трохи пройшовши, зрозумів, що треба повернутись і забрати свої речі. Щось з того, з чим я прийшов, а також свою зимову куртку та, можливо, ті ж подарунки, вони вже були розписані на кожного. Повертаючись до зали, почав стрічати людей, що йшли з заходу.
Йдучи по центру маси натовпу почув невідомо від кого:
- Я тобі нічого не скажу!
- І не кажіть! - кинув я у відповідь.
Зі сторони:
- Єдине слово: дорослий!
Пакую велику торбу наче у якийсь рулон: чотири коробки різного формату разом зі своїми речами. Повернувся забрати куртку. Розпакував запаковане і знову став перед дилемою: як запакувати наново.
Поки вдягався зі сторони колега з заводу сказав: А ти знав, що на вихідних ти мав виступати з номером на весіллі? Так вирішив директор. Після чого, я для себе намагаюсь скласти пазл, який для інших є логічним: я працюю на виробничому підприємстві актором лялькового театру. У мої обов'язки входить гра на сцені, яка має органічне поєднання з виробничим процесом. Саме тому шеф захотів за рахунок мого вільного дня, аби я зіграв на якомусь весіллі.

Сон 260318

Підприємство. Ми свого часу здали йому в оренду сверлильні верстати - старого зразка, зеленого кольору. Виникло питання: чи залишити там і надалі ці верстати чи забрати, якщо вони користуються ними не часто? А, може, й добре: вони не вбиваються від надмірної роботи?..