Сон 190724 "Місце має значення"

Щось формально прикопую у пісок (була конкретика, але на ранок не згадав, що саме прикопав). За відчуттями - річ неважлива. Цієї ж миті з-під землі обок вилазять мурахи і кидаються до того місця. З іншого кутка з'являються менші мурахи, зовсім інші, і так само масою кидаються до тієї ж локації. Починається якась дивна "битва" за "місце" між великими мурами і тими, що з макове зерня. Ще мить і з'являється третій вид комах, які ще однією масою сунулись на решту, до того ж самого місця. І в усіх них видно стежки, як доходять до "битви" нові й нові сили. Мертвих мурах не відзначаю, але те, що між собою товклися і витискали кожен своєю масою, так однозначно... і щоразу відступаючи, повертались до однієї і тієї ж точки "неповернення для інших".

Йде назустріч донька, одягнена у простору спідничку гофра з двух смуг: синього та червоного кольорів. Ці барви мені нагадують чомусь росію, а ще Словаччину та балканські країни, де ці кольори ужито на державних стягах. Широкий чорний пояс усе ж таки змінював сприйняття. Від верху одягнена у якусь світлу сорочку, можливо й з українським орнаментом. Подібне вбрання чомусь мені нагадало польський національний одяг. Коли подивився зразки в реалі, зрозумів суттєву віддаленість: спідниця у горизонтальні смужки зустрічається рідко, більш грубого пошиву, ніж бачив, обов'язково з фартухом, а там-таки - ні.

Опиняюсь наче в давніх часах. Це розумію за формальними ознаками. Маю намір опуститися з невисокої гори, але поки не знаю як. У тому місці, де я зараз, стоять великі білі кам'яні колони, а під ними з витесаного дерева лежать важкі сходи, десь віддалено це можна було б назвати драбиною. Міркую: навіщо ті сходи опустили на землю, коли ними ще доведеться скористатися? (Схоже, що тут криється первинне моє бажання, знайти рішення, як зійти з гори?). Дивлюсь уважніше на тесані колоди тих сходів, а вони, при тому, що неймовірно грубі, так неймовірно гладкі і рівні. Деякі колоди із цікавими завертами, якби збільшенням до підніжжя сходів. Міркую: так неможливо в ті далекі часи вручну витесати нарівно такі великі поверхні та важкі для монтування!

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 260820 "Висічене з каменю"

Проходжу парком, а на рівні з землею лежать якісь давні кам'яні брили. Зауважую комусь, що можливо, тут були могили, а ми, незважаючи на них, просто йдемо. Підходимо до великої кам'яної альтанки. І тут зауважую, що мало хто звертає увагу, що вона зроблена зі суцільного каменю, принаймні ця її частина. Вкотре зупинившись аби розгледіти унікальну, як на мій погляд, різьбу, виконану в незвично великому масштабі, як для нашого реґіону. Комусь розповідаю, що це місце було придумане спеціально, для проведення урочистих церемоній, таких, як весілля. Проходимо далі і бачимо, як ця альтанка в центральній частині виконана вже з каменю та ґрунту. Від часу вже почала осипатися. Біля відкритих ділянок зруйнованого від часу стін стоять люди і активно дезинфікують їх від мурах, які тут оселилися віддавна. Я про це місце знаю і проходив тут не раз. (Таке переконання уві сні. Можливо, що навіть ця споруда снилася раніше). Мурахи тут були завжди, а нині, від тої дезинфекції їх повилазило назовні чисельна кількість... Тепер готуюсь їхати на якусь виставку, а в мене замариноване м'ясо для шашлика, яке лежить у пластиковій пляшці. Вид не товарний. Берусь цу пляшку мити, а від миючого (наче бензин) хоча і вимиваються з поверхні ледь помітні жовті плями, в результаті темніють у взаємодії з пластиком і стають коричневими. Хтось приходить зі своїми коментами, що такий товар краще не показувати. У сказаному відчуваю намір витіснити конкурента ще до початку конкурсу. Відходжу в сторону і бачу двох бородатих чоловіків, які стоять і грайливо цілуються, посмикуючи губами за вуса і рослинність на підборідді. Що за смаки? - подумав я. - Такі дорослі дядьки, що навіть і не подумаєш на них. 0455'