Сон 091225 "Пошук відмінностей"

Велика вода посеред дерев у великому парку. (Деякі асоціації з вчорашнім сном і тим парком, що зі шкільних років). Йду спочатку якби по суходолу, хоча з якогось моменту починпю розуміти вже й загрозу повіні. Сама вода брудна, мамляниста та специфічно сіра, що за густиною мені нагадує нафту. Раптом бачу бункер, який виступає з-під води на половину. (Цікавий образ уві сні. Він сниться час від часу, як "колишній туалет", "місце переходу в інший свчт", "бункер" абощо). Чомусь я знаю, що увійшовши до нього, можна себе урятувати, але для цього треба якось повністю і швидко пірнути у воду. Раптом бачу жінку з дитиною, що сміливо йде до того бункера і зникає у воді. Згодом спостеріг хлопця, який поступив так само. Хоча, як пірнув у воду раптом зойкнув і якби перебіг до іншого відділення цього бункера-переходу. (Що певною мірою вказує на його архітектуру, що нагадує радянський туалет "Ме-Жо"). Його зойк спонукав подумати, що десь там при входах стоять злочинці з ножами, які контролюють перехід. Тоді, що ж трапилось із матір'ю і дитиною?..

Мовний вибрик під час сну :: 

Звучить фраза: "Чи знаєте, що в польській провінції (...)" - і звучить якась японська назва, яку так і не запам'ятав, але здивувала легкість поєднання.

Виходить донька з душу, дивлюсь на неї, а вона якось не схожа на себе: лице звужене, ніс незвично заламаний із гоструватістю на кінчику, очі надмірно світло-блакитні. Волосся "прилизане", так, його я ще я можу це пояснити: щойно вийшла з душу. Дивлюсь на свою дитину і подумки шукаю різніцю між тим, що знаю і тим, що бачу, не знаходячи вичерпних пояснень. Цікаво, що навіть на інтуїтивному рівні знаю, що це моя донька і в тому немає сумнівів, хоча іншому не знаходжу пояснень.

Дорога. Я з дружиною, як пасажири, їдемо автобусом. Серед інших учасників якийсь чоловік на чиєсь питання: чи часто буває в Україні? Встає і щось незрозуміло починає робити руками по своєму тілу. Дивлюсь на нього і бачу неймовірну маленьку білочку з горішком, яка пірнає тм виринає з його одягу. (Розміром із мишу). Озвучую побачене, як не дивно це звучало. Хтось зі спини, наче донька, підтверджує: "Я теж!" - в значенні "бачу". (З'явлчється розуміння, що ту білочку бачмть не всі. Тепер той чоловік заповнює документи на перебування (побит) у Польщі. Здає урядовцю документи, який просить почекати. Той сідає здалеку. А тепер у чиновника до нього виникають питання: ім'я, прізвище, місце народження тощо? Той каже назву міста грузинською. А потім той же урядовець питає: то якою мовою заповнювати? Хтось мені відкоментовує так, аби чули інші: хочеш - польською, хочеш - англійською, хочеш - грузинською...

Реагуючи на ту розмову, віджартовуюсь:

- А пагаворіть?..

Сон 081023 "Веселий поплутав"

Завершується робочий день, а разом із ним робота на об'єкті. Маю подзвонити до керівника, аби він підготував кінцевий пропуск на вихід з території. (За непроговорюваними фактами - це має бути якась будова якогось заводу, а останній день передбачає виїзд разом із інструментами). Скільки не беру смартфон до рук, аби подзвонити, так щоразу мене щось відволікає. Ось уже за десять хвилин п'ята година - кінець робочого дня, а я все ще пробую набрати старшого і перепитати за пропуск. Таким чином, відволікаючись від роботи, збираючись із робочого місця, йдучи до місця збору разом із працівниками, я так і не додзвонився до керівника. Як прийшли, виявилось, що фірма організувала святковий відпочинок з нагоди важливого етапу завершення будівництва. Організовується спільна святкова посиденька (без столу). Якимось чином помічаю поміж інших деяких своїх родичів, зокрема тітку Н. (у реалі: пару років тому вона померла). З власної ініціативи починаю робити відеозапис заходу на фотоапарат (цікаво, що ним у реалі я справді доволі часто користувався але це було на початку двотисячних). Доходить черга до тітки і першим ділом вона пробує мене розкритикувати: "весь час позиціонуєш себе, як професіонал, а знімати відео так і не навчився". Бере з рук фотоапарат, яким знімаю кожного, записуючи добрі побажання, роблячи поміж ними паузи в записі, а вже в її руках цей процес стає неконтрольованим. Спочатку пробує зафіксувати апарат якоюсь саморобною скруткою з паперу, аби він "не трусився в руках" і починає записувати звернення. Цієї миті з'являється якесь преображення дійства. Начебто з'являється її "новий" чоловік (в реалі знаю лише про одного), який починає поводити себе, як самозакохане "чортеня". Якось раптово починає танцювати голяка із доволі пластичними рухами. Дивлячись уважніше, помічаю, що його тіло наче "покроєне і зшите", подібно до шкіряного (наприклад, футбольного) м'яча. Цією своєю красою він наче починає вихвалятися і тим, що був голий, його перед публікою навіть не соромить. Дивлячись на його доволі оригінальну поведінку, ловлю себе на тому, що він справді починає бути схожим на чорта (лисого, не волохатого, як стереотипно зображують у казках). Складається враження, що ось-ось і він справді почне вимахувати своїм довгим хвостом із китичкою. (На цьому яскравому образі просинаюсь).

Сон 080823 "Корекція образу"

Бачу дружину у вигляді неймовірно тендітного мотиля, який має неймовірно видовженні крила, складеними у вигляді напівпрозорого савану. Дивлюсь уважніше, а поміж крил якимось чином заплутались напівживі мухи та інші комахи. Їх небагато, але доволі сильно резонують із загальним образом чистоти, ніжности, трепетности. Образ мухи мене певною мірою вражає... Просинаюсь і у роті відчуваю неприємний присмак, такий, наче там побувала муха.

Якась подія завершується накритим столом, за яким серед інших присутніх сидить чоловік, якому маю внести певні корективи до обличчя. Він знімає своє лице, наче шкіру. Беру її наче напнутою на дошку (тут може бути асоціація з художнім полотном або тим, як обробляють після вичинки шкіру, але віддалено). Чомусь пригадується, що я маю до цього чоловіка якусь давню образу. Користуючись нагодою його беззахисности обличчя, наношу молоточком, наче докористовуючи образ в художніх цілях, пару шрамів біля правого ока.

Сон 030223 "Коли грім реве..."

Двоюрідний брат М. по маминій лінії повертається з фронту і вирішує одружитися. (В реалі одружений). Мене запрошує на весілля. Я погоджуюсь. Після цього дізнаюся, що весілля відбудеться десь на Закарпатті, бо дівчина звідти. Міркую: і навіщо було робити йому такий складний вибір? Від моєї сторони їдуть ще мати та сестра. Всіх разом везуть автобусом. Так би мовити, я ще свідомо витримую якусь зайву паузу, аби не поспішати їхати. Адже виникає таке відчуття, що у двоюрідного брата з цієї миті змінюється все подальше життя.

Я в товаристві робітників. Один чоловік дивно представляється іншому, називаючи своє прізвище уривчастими складами, в яких домінує "ци", "це". Я його знаю, але не виказую цього. Впізнав по прізвищу (таке переконання). Ми з одного міста, колись я навіть був раз у його домі: коли в шкільні молодші роки зі своєю сестрою ходив до її подружки робити новорічну стінгазету. Далі цей чоловік продовжує спілкуватися зі своїм колегою чи то англійською, чи то німецькою. Вирішую, що він родом зі Шльонська. Тепер більшає в приміщенні народу. Раптом за своєю спиною відчуваю легкий лоскіт. Обертаюсь, а за мною стоїть блондинка, яку знаю (таке переконання, як свою дівчину), і каже: "Треба буде виконати пісню "Коли грім реве..." (Просинаюсь на будильник).

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 020422 "Удосконалений ніс"

Бачу незнайомого чоловіка з "удосконаленим" носом: трохи видовженим та загостреним. Відзначаю, що інші,з ким спілкуюсь, не помічають у цієї людини зовнішніх змін. Дивно, але я одразу помітив цю штучність. Пригадую, що і я свого часу звертався до такого "удосконалення" свого носа, навіть пам'ятаю відчуття, але як ідея, так і практичне застосування мені не сподобалися. (Видно, що пригадування під час сну належить до якихось забутих спогадів або вражень, можливо, щось подібне мені і снилось).

P.S. Запис сну здійснений пізніше. Згадалось, що фрагментом, якогось наступного дня, снилась пара закоханих, де хлопець видавався мені знайомим, але з невеликим носом, геть приземленим до обличчя. Тоді я задався питанням: чому раніше за ним цього не спостерігав?

Сон 161121 "Ручка"

Цілий сюжет, в якому головною героїнею є дівчина. Запам'ятався лише фрагмент. Тікаючи від небезпеки, потрапляє в приміщення, в якому сидить у ванній чоловік, обернутий від неї і маше перед собою рукою створюючи віяло. У нього щось із сприйняттям реальности: видно природне або штучне порушення мозкової діяльности. Раз маше рукою, а в нього маленька долонька і пальці. Співставляє з другою рукою. Знову маше, а тепер у нього тоненькі видовжені пальці, а їх більше п'яти... Так і сидів, махаючи перед очима рукою.

Другий фрагмент сну співобразний з попереднім.
Стою перед дверима і тривалий час займаюсь вивченням роботи дверної ручки. Щось не все так просто. Це не просто ускладнений замок, який варто розібрати, аби зрозуміти його "секрет". "Зависаючи" на тому, так і проснувся.

Сон 190921 "Змити чорне"

Так наче перебуваю в батьківському домі в підлітковому віці. Відбувається якась підготовка. Я начебто не беру прямої участі, але, як кажуть: "що поробиш!" - виконую. Присутні на кухні мати і сестра. Коли мати починає висловлювати якесь обурення - це чомусь нагадує мені мою дружину, а сестра - доньку. (Тут сприйняття часу порушується і я в такі моменти почуваю себе не підлітком). Ось до нас приходить якась незнайома пара і в чоловіка виникає питання, так, якби в реальному житті це було б до батька. (Іноді клієнти не дзвонили, якщо були геть по сусідству, а приходили до нашого двору). Мати обурюється, що я не виходжу до нього першим, а сиджу в своїй кімнаті. У той час я фарбую собі волосся в чорний колір, дивлюсь на себе в дзеркало, викладаю чуба. Обурення сягає якогось піку, а я почуваю себе навпаки: на серці спокійно, емоції не зачіпають, лише заважають крики. Доходить до того, що коли я вийшов до порога, аби поспілкуватися з цим чоловіком, текст претензій не спинився і він, як і я слухали про мене все, що про думає мати. Сестра якби підтримувала її позицію. Ось це вже при чужій особі було трохи неприємно. Не знаю, чи з'ясував якесь питання цього чоловіка, але на якомусь етапі вибачився і пішов назад у кімнату з думкою: чи не йти покупатися? Вже й пора з голови змивати чорну фарбу. 0330'

Сон 290821 "Інше тіло"

Якогось дня дружина знайомиться з чоловіком, який у своєму житті пережив клінічну смерть, але про це вона довідується не одразу. Між ними виникають на диво теплі та приязні стосунки. Свої емоції вона приносить із собою додому і ділиться своїми враженнями. Я ж починаю потроху ревнувати. Починаю більше довідуватися про цю людину. Знаходжу, що мене з ним об'єднує не просто приязнь до однієї жінки, а життєвий перелом, який на диво відбувся доволі давно десь в один і той самий час. Розмови моєї дружини з тим чоловіком у вечірній час мене починають неабияк дратувати. Від неї ж і довідуюсь, що він, як любитель, вивчає астрономію, знається на зірках, але такі речі з його біографії мене менш за все обходять і відпочатку просто пропускаю крізь вуха. Якогось дня дивлюсь на зорі в нічне чисте небо і бачу як цятки вибиті в моїх очах (фізична вада, набута мною невідь звідки, але яку бачу лише я сам (таке переконання уві сні нагадує про це знання з якогось іншого забутого сну)) співпадають за формою із сузір'ями. Деякі трохи зміщені, але цю невідповідність списую на зміну пір року, а разом із тим розташуванням зірок на небі. Раптом мене осяває думка, що моє тіло належало колись тому чоловікові. Це було перше кохання моєї жінки. Тіло він втратив, але відтоді я починаю пам'ятати про початок мого життя. Він опинився в образі нового тіла, так, що моя дружина вже його не вгадає, але на диво: відчула! Підходжу до нього і питаю за це: "Це те, що я думаю?" Він дивиться на мене, і з усміхненим обличчям киває головою: "Так". 0250'

Сон 220321 "Несподівана ситуація"

Я в домі, який нагадує батьківську хату. Як у кіно: дивлюсь очима героїні, яка ходить по кімнатах у безтурботних справах і на якомусь етапі виявляє, що тут є або була стороння людина. Ця підозра починає її бентежити. Дивиться за вхідні двері: нікого! Обходить максимальну кількість закутків кімнат із думкою: де взагалі можливо приховатися? Заходить у спальню (в реальності нагадує батьківську кімнату) і під ліжком бачить чоловіка, який спить, обернутий спиною до неї. У її голові проносяться варіанти подальших дій: розбудити?.. не будити?.. - на чому ідеї вичерпуються. Несподівана ситуація не дозволяє бути зібраною, нею починають керувати емоції. Кричить на нього: вставай! прокидайся! йди геть!.. А він, як в дупль п'яний, перекидається на півбік: обличчям догори і спить далі. Емоції зашкалюють і я прокидаюся. 0330'

Сон 260720 "Чоловіча розмова"

Фрагмент: публічна лазня. Я виходжу покупаний, а хтось тільки наважується. Хтось питає: "Як до неї зайти?"

Я в знайомій мені родині (таке уві сні переконання). Підходить до мене її голова й каже:
- У мене до тебе чоловіча розмова.
- Розповідай!
- Хочу покинути вашу родину.
- Чому?
- Мені тут тісно... - кидає на стіл ключі й іде.
Примітно, що один із них був у вигляді слоника. Тієї ж миті намагаюсь для себе роз'яснити його вчинок: згадую, як він тривалий час шукав причини залишитися з коханкою. Видно, що знайшов! Віддаю господині згадані ключі, а в роздумах зависає питання: то до яких дверей той ключ, у вигляді слоника? (Так, наче формою носика мають відкривати замок). Вона мовчки підходить до серванту і відчиняє його згаданим ключем. Розкриває дверцята, а на поличках лежать якісь давні уживані в побуті речі.

Сон 030420 "Детективна історія"

Хтось розповідає життєву історію, як один чоловік прийшов у ювелірний магазин вибирати собі товар. Підбирав довго й навіть на дечому зупинився. Певною мірою поводився дивно: відволікався на сторонні предмети, ходив по кімнаті, заглядав на вазони. Виглядав просто і легко входив у довіру, а тим самим: у розмову з продавцем. На якомусь етапі вже вирішив було попрощатися і йти геть, але затримався в дверях. Продавець, який виходив за ним, аби провести клієнта, відчув тієї миті небезпеку з боку відвідувача, побачивши, як з його кишені звисає нитка. Підхопивши її, почав тягти на себе, і виявилось, що це нитка для чищення зубів. Тримаючи її в своїх руках, звертається до відвідувача:
- А подивись, що у мене є!
Відвідувач робить різкий рух, що його викрили в потаємних намірах, хоче напасти на продавця, але той швидко намотує на шию противникові ту нитку, не даючи йому шанси на життя.
- А пригадуєш ту історію, яку я розповідав перед цим? - каже мені співрозмовник.
- Пригадую. (Подібна, щодо злочину, але зовсім інша історія, яку по пробудженню забув).
- Так от, вони мають спільного винуваться!
Тієї миті я взагалі вже розгубився і не зумів дати раду логіці подій. Прошу продовжити.
- А в усьому винна одна жінка, якій хотіли сподобатися ці чоловіки, а наразили себе на злочин, який дивним чином спрацював ціною їхнього життя. 0455'

Сон 020420 "Рух обмежено!"

Сідаю в бус за кермо. Разом зі мною мої діти. Від'їжджаю від дому (незнайомий в реалі) на метрів зо двадцять і згадую, що дещо забув. Завертаю за перший поворот паркової зони і повертаюсь до дому. Зупиняюсь, виходжу з машини, а незнайомий чоловік питає:
- Можете від'їхати?
- Звісно! - відповідаю я.
- Мені треба доступ до комунікаційних ям. - Показуючи під машину (перед і за нею).
- Та мені на пару хвилин заскочити до дому і я поїду! - кажу йому.
Обертаюсь, а люки (прямокутної форми) вже відчинені, так, що вже не проїхати ані вперед, ані назад. Той же чоловік мені продовжує жалітися:
- А ви не знаєте, хто тут бува сидить? От я помічав тут на днях таке, що залазить у яму чоловік і сидить у ній хвилин п'ятнадцять, потім виймає звідти якесь срібло, скручене в нитку, потім іде в наступну...
- Видно, то крадуть кабеля!
Дивлюсь, а цей мужик вже сидить частково в одній з ям і показує мені розрізані ґумові труби, пластичні й неймовірно великого діаметру.
- Які ізолюються так, як у нас?.. - продовжує допитуватися, наче він працівник фірми, що займається зовсім іншою комунікацією.
Тієї миті я розумію абсурдність подібної розмови: чоловік або "падає на дурочку", бо сам краде кабеля, або вважає мене за простака.
Знову дивлюсь на того чоловіка, а він вже підтримує за руку якусь дівчину, вдягнену в ролі блазня: в червоному костюмі зі дзвіночками на голові, - аби вона, вже опинившись у ямі, не впала там у воду, яка видається мені схожою на бурхливе море.
Про себе фіксую свій стан: "стрес!" По-перше: невдала поїздка; по-друге: згадування про забуте; по-третє: повернення до дому; по-четверте: незнайомий чоловік із дивною розмовою; по-п'яте: відкриті люки, як перешкода на шляху; по-шосте: дівчина, яка мало не падає у воду...
- То хай падає! - кажу йому.
- Ви ж вмієте плавати? - питаю в неї.
- Ні!.. - Обурюється вона, панічно смикаючи ногами над водою.
- То я дам драбину! - даю пораду для того чоловіка й іду до машини, аби її взяти.
- Вона вже є!.. - показує мені її в ямі, а, дивлячись на дівчину, за мить зауважує дивним суржиком: "Опять побіліла!" 0245'
P.S. Проснувся з розбурханим настроєм, наче мене хтось свідомо виводив із рівноваги.

Я на якомусь заводі із виробничим процесом. Мені дзвонить жіночка, яка починає вичитувати на тему: чому я, знімаючи в неї квартиру, не користувався додатковими послугами, зокрема пранням. У неї ця опція коштує "всього 700 грн". Розмова не склалась, але роздуми залишились: наступного разу, як подзвонить, скажу їй, правду, щоб не зазнавалась, що паралельно зняв ще одне житло, в якому була пральна машина і перу в ній скільки хочу. Повертаючись до виробничого процесу, дивлюсь на різні технологічні лінії. На якомусь етапі побачив, як по одній скляній трубі починає погано подаватися блакитна рідина, розріджується густими порціями повітряних мас. Трубу починає трусити і вона злітає з кріплень кудись у сторону, наче пластичний шланг. Я терміново натискаю кнопку "стоп". Хоча розумію, що зупиняю тим зовсім іншу лінію. Починає працювати сигналізація. Тепер вирішую залізти під складну металеву конструкцію. Без видимого для себе результату ледь вилажу. Зважаю на свій класичний костюм, зокрема на піджак: чи не вимастився? Виповзав спиною по підлозі! Тепер приходять співробітники і вітають колегу з цього ж цеху з днем народження. Дарують конверт. Начальник (схожий в реалі на А.Б., мого колишнього керівника відділу КІП) вітає її простими словами, без показового надміру. Поспішає вже йти. У неї виникає інтерес: що в тому конверті? Мені теж цікаво: гроші? квитки на подорож із чоловіком у Чорногорію? А чому лише з чоловіком? - разом із дітьми! А чому подумалось про Чорногорію? - є й інші країни! Аж ні: куди нині їхати? - всюди коронавірус! 0458'

Сон 310120 "Занурення в пісок"

Прийшов на стихійний пляж. Проходжу різні ділянки, аби знайти вільне місце. Знайшов його поряд якихось дітей, що гралися в пісочку, та чоловіка, що в кількох метрах зарився в пісок прямо з головою, лише видно було його нижню частину спини. Спостерігаючи за ним, зауважив дивну річ: попід руки він вирив собі ями, з яких черпав руками воду й поливав голову, яка й так була в піску. Замислився: як він дихає? Але примітив, що в певному положенні голови й рук, у нього це все ж таки виходило. Потім, нагрівшись на сонечку, покупався... Новий день. Тепер іду на знайомий мені пляж. Дивлюсь на свою засмагу: хоча на сонці був небагато й лише декілька разів, але бронзовий відтінок шкіри прозирає виразно. Мені він подобається. Проходжу лісову ділянку. Понад урвищем помічаю дірявий листок неймовірно великих розмірів, у вигляді парасольки. Цієї миті на зустріч іде знайома Л.Ф., яка працює викладачем. Зауважую, що цією стежкою треба йти акуратно, адже, за мить до сказаного, "парасолька" зірвалась і полетіла у прірву. Тепер повторно (другий раз за сон) приходжу у знайомий мені дім, в якому євреї тримають робочі приміщення для соціально-релігійного відпочинку. У них сьогодні якесь свято і до них заходять у гості. Я ж прийшов першим. Мене зустрічає чоловік, який минулого мого візиту був у образі звичайного технічного працівника, а зараз йому доручили місію "дворецького": зустріти й максимально зорієнтувати в наявних потребах. Він не єврей і за поведінкою відчутно, що так би мовити "не місцевий" або ж "не свій", а найнятий. Я ж прийшов у басейн. Знаю, де він є і прямую до нього сам. По дорозі зустрічаю головного, схожого на рабина, який приділяє мені особливу увагу і зорієнтовує в просторі приміщень, аби однозначно потрапив туди, куди треба. 0220'

Сон 091219 "Жіноча недосказаність"

Чоловік і жінка десь у гостях. Між ними весь час йдуть приємні бесіди, а в стосунках - гармонія. Тепер у розмовах із чоловіком у жінки починають виникати недосказаності. Жінка обриває діалоги і просить не продовжувати. Якогось дня не віщувало жодних проблем. Мали разом піти на якесь свято. Вкотре обривається діалог і жінка йде з дому в глупу ніч. Приходить господар дому, в якого вони мешкають. Він роз'яснює ситуацію. Господар помічає записку, яку залишила вона навпроти недописаного тексту в альбомі власного чоловіка. Такий жест чоловік спостерігає за нею вперше. Послання вкотре не роз'яснює ситуацію, хоча мова йде про відсутність розуміння, втрату підтримки та сумніви в обопільній любові. Просить її не шукати. Чоловіки вирішують піти в місто й пройтись вуличками в надії все ж таки спробувати її знайти. Розчарувавшись в пошуках, вирішують зайти в цирк, аби розвіяти певну гіркоту. "Доросла жінка! - не піде ж вона на якийсь безглуздий вчинок? Все буде добре!" - заспокоюють вони один одного. Сідають у залі на свої місця. Починається виступ. За кілька хвилин, початок оголошення нового номеру, обривається нехарактерним звуком виривання мікрофону. Ще нічого не ясно. На сцену цирку виходить його жінка і в короткому діалозі повідомляє, що в неї рак і це безнадійно. Її чоловік у шоці. Ситуація трагедійна: глядачі прийшли повеселитися і порадіти від циркових номерів, а тут "що за цирк: так відкрито говорити про свою проблему?" 0410'
P.S. Химерність сну викликана певним синтезом обірваного діалогу з дружиною та переглядом сучасної версії фільму "Шерлок Холмс", переглянутого напередодні, в якому фігурувала сцена з китайським цирком.

Сон 241119 "Зйомні квартири"

Приїхав з хлопцями на якусь квартиру. Літо, тепло, хочеться відпочити. Приліг на ліжко, аби виспатися, але за короткий час, ще не встигнувши заснути, до кімнати заходять незнайомі дівчата. Я дезорієнтований у тому, що відбувається: тут мешкають виключно хлопці!

Мешкаю на зйомній квартирі. Вечірні будні після роботи, розмова з дружиною по телефону... Тепер я на іншій квартирі, але умови не втішають. Перше, що вражає: вона сильно прокурена. Якісь деталі вказують на те, що тут мешкала сімейна пара без дітей, а це житло так само сприймали, як тимчасове. Згадався свіжий образ чоловіка і жінки, які стояли за мною в черзі у продуктовому магазині, а від них відчутно віяло прокуреністю, певно, міксом із парфумами. Одягнені були частково в шкіряне, тому від початку подумав, що вони якісь рокери, але як розрахувались і пішли, прочитав на їхніх спинах "Poczta Polska". Хоча останній образ був вихоплений з реальности, то, проснувшись (уві сні) сидів на ліжку і думав про таких людей: як вони можуть курити прямо в квартирі? Може, у них і хороші сигарети, але стільки, що починає пахнути навіть одяг?.. Овва! Цієї ж миті входить у кімнату та жіночка із магазинної черги. (Мовчазна пауза, сповнена обопільного здивуваня). Вітається, а я розумію, що мені здали не просто житло, а койку-місце, і разом із тим муситиму жити разом із тією парою в одній кімнаті. 0540'

Спілкуюсь з дружиною по телефону. Каже, що купила до свят синові новий костюм. Поміж слів запрошує на сімейну фотосесію. А в мене робота: треба в терміни зробити колективну книгу... Тепер чую з іншої кімнати, як дружина до когось телефонує і говорить із тією людиною на тему тієї книги, зокрема щодо статті, яку можна буде розбити на три частини: дві - на великі розділи, а меншу - на третій випуск. 0700'

Сон 151019 "Не все з першого разу!"

Виходжу на катері у відкрите море. Зі мною якийсь чоловік, який спочатку був за кермом, потім віддав його мені. По дорозі, посеред водного простору, час від часу трапляються занедбані будинки. На прохання пригальмовую біля однієї споруди, зокрема біля старої вантажної машини, яка частково стоїть у воді. Чоловік виходить покупатися. Я пропоную його сфотографувати на тлі цього краєвиду. Він виражає згоду. Виходжу у воду, опиняюсь у ній по пояс (дивно, але таке враження, що тієї миті біля мене стоїть дружина). Міркую: як вийняти з кишені телефон, коли він мокрий? Але приходить дивний висновок: раніше в подібних умовах уже фотографував! Тому перешкод: дістати мокрий телефон і його увімкнути - не виникатиме. Чоловік стає біля машини, потім заходить у дім, з якого виходить із цілим "ансамблем" чоловіків, чи то зі зброєю, чи з музичними інструментами. Я ж пропоную засвітлити їх усіх на спогад. Роблю перший кадр. Усі не вміщаються. Висновок: мені треба зайти глибше від берега, або... Прошу їх змінити пози: зокрема, зійтись докупи! А вони на сказане - йдуть у дім... Виходять вже без інструментів, в іншому образі. Я обурююсь: "Як так можна? Це зовсім інший кадр!" 0430'

Вранці визирнуло сонечко. Всі пішли на вибори. Головне було відвезти для голосування одного чоловіка. Мій голос: "як пощастить", але отримав нагоду проголосувати. У другому турі така ж процедура поїздки на дільницю. У самій комісії раптом причепились, що в мене не ті документи. Кажу: як же так? А про себе: не все так просто, як першого разу! 0453'

Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 030919 "Це тобі, Україно!"

На лоні природи, над певним урвищем, двоє чоловіків і двоє жінок влаштували собі повітряний пікнік. Пристібуючись до повітроплана, кожен по черзі перелітає кручу. Свої польоти присвятили національному прапору України, яке, при спускові, звисає в повітрі долу. Один учасник знімає свої польоти на відео. Якоїсь миті дивлюсь на процес його операторським поглядом. Звертаю увагу, що стяг, обвисаючи вниз і маючи на вітрі,  перевернутий: жовто-синій. Фільмуючи на відео ці миті, спортсмен-любитель за кадром каже від щирого серця: "Це тобі, Україно!" Тепер дивлюсь на всіх учасників такого оригінального пікніка зі сторони. От бере якась дівчина і так само перелітає з одного місця на друге. Бачу, що один з чоловіків увесь у татуюваннях: торс, зокрема спина, вся замальована незвичним сюжетом, що раз за разом чіпає мій погляд: на чудово виписаних хвилях моря з чітко окресленим обрієм, в просторі "зависають" 2,5 мотоцикла. З однієї сторони море сприймається так, наче він зайшов у нього по шию, звідки видніються на обрії його голова і частково білі руки, а мотоцикли мають такий вигляд, наче зависли в невизначеному просторі між хвилями та споглядачем, іншими словами: своєю присутністю там "нікуди не впираються". Присутня одна незвична цікавинка: десь недалеко від учасників цього пікніка, в глибині урвища, стоїть велике старезне дерево, до стовбура якого прикріплений діючий електроящик. 0223'

Сон 260819 "Викликати здивування"

Іду з якоїсь площі на зустріч із одним чоловіком. У мене професійне завдання: його постригти! Приходжу і бачу, що він сидить і вже мене очікує. Коси світлоруді, чомусь нагадує мені одного місцевого поета і громадського діяча в царині польської культури, який давно пішов у засвіти, у реальному житті - Трампа. Підходжу до нього, а недалеко стоїть знайома перукарка і питає мене: стригтися? - так наче я прийшов до неї. Я ж згадую, що навряд чи таке можна було мені запропонувати, адже на днях вже сам себе стриг і це мало б бути видно; можливо, і не совсім акуратно на скронях, але явно: не стригтися! - і відповідаю, чим викликаю її здивування: "Стригти!" 0033'

Приходять на батьківський город чоловік і жінка. Так, наче я їх знаю - це наші сусіди, які живуть своїм життям. Жінка нагадує мені директорку школи, в якій вчився. Заїжджають на якомусь спецтранспорті (трактор, квадрацикл?) на нашу купу з гноєм, притопкують красиву кропиву, яка на ній росла, і питають з надмірністю та єхидством: "А як у вас виросла редька?.. А вона у вас хоча б є?" Кажу, що не знаю, може навіть і не садили. А хтось іде і знаходить її з закутку городу і вириває, показуючи дві голівки звиклого, як для мене, розміру. Підбігає мати і, незадоволена результатом, вириває ще дві - в рази більші, що навіть і я здивувався побаченому. Думаю, щось тут не чисто, піду-но подивлюсь на їхній город! Заходжу за огорожу і бачу, що на тому місці велика заасфальтована автостоянка, вдалині видніється маркет. Ага, от чим вони займаються! Але все сповнене певного розгардіяжу, всі бігають і снують, з'ясовують якісь стосунки. Он удалині бачу дівчину, схожу на одну знайому - художницю в дивному одязі. Вона - не вона?! Ні, то якийсь чоловік, який знімає з себе підтяжки і дає іншому, який дуже прагне причепитися ними до машини, яка от-от поїде. Сам він такий же пофіґістичний, із незрозумілим гумором, що й ці господарі. Чіпляється і летить за машиною, падає, розбивається об асфальт, голова відлітає, стирчить частина хребра, яка видає, що він напівлюдина-напівробот, і в своєму ж дивному гуморі, без емоцій болю питає, щось на зразок: "О, я розвалився?.." 0205'