Сон 261125 "Чудова презентація"

Маю підготуватись на конкурс чи презентацію. Знаходжу файл з анімацією на мою книгу. Пригадую нюанси, як один митець у недалекому минулому мені його зробив. Переглядаю це відео, аби відсвіжити в пам'яті. Починається, як чудова жива ілюстрація до книги, спочатку з'являється рухомий текст, писаний від руки, що в подальшому оживає в 3D і зливається з малюнками та сюжетом з бестіарними мотивами, навіть десь пролітає поміж тексту жар-птиця, згодом цей стиль переходить у кіноповість. Хоча відео видається знайомим (схоже, на забутий сон, або повтор), далі бачу його з дещо новим сюжетом: наприкінці з'являється деякі російські актори кіно, які проживаютъ ще в мирній Україні де планують своє приватне життя, починають навіть фігурувати їхні діти. З'являється інтрига, що там не любов, а лише комерційний інтерес. Лисий музикант каже, що їх співпраця буде чудова, бо "писатиме для неї гарну музику". Тепер перегляд відео зупиняю увагою на свою дружину, яка мені каже, що вже готова йти на якусь урочисту зустріч. Я ж вирішую, що і мені вже пора. Цієї миті у мене в руці виникають два солідних чорних пухнастих мікрофона (зараз такі вже не зустрічаються, схоже на алюзію з 80-90 рр.). Частину ції анімації (без кіноповісті) вирішую використати вже сьогодні, як тло для презентації при зустрічі гостей.

Працюю в бригаді з кількох чоловік. Доля склалася так, що потрапляю на те ж підприємство, на якому працював раніше (Домброва Ґурніча). Зустрічаю там знайомого узбека, але для іншої підвиконавчої фірми. Перекидаємось кількома добрими словами про таку зустріч. Тепер намагаюсь знайти керівника, який дає нам роботу. Виявився якимсь невловимим.

Потрапляю в дім десь у Німеччині, який, як і інші, відомі тим, що стоять над озером, яке є великим смітником. Дивлюсь крізь вікно цього дому і бачу, як щось горить на воді. Здогадуюсь, що сміття. Німець щось пробує знайти на комп'ютері та проговорює до себе слово, в якому чую російську. Питаю: чи він її знає і чи пише кирилицею? Відповідає, що ні... а пише звичною латиницею.

Сон 110219 "One way Ticket" + тлумачення

Пісенний конкурс. Зібралися меломани, які слухають улюблені мелодії, та різні виконавці. Ліс, прогулянкова зона. Зустрічаю людей, які мають на обличчях залізні маски, так, що не бачать інших, хоча чують. Від того у них розвинута надприродна чутливість до звуків. Знаю, що цій групі осіб подобається гурт "ABBA". Спеціально проходжу біля них, аби вони її почули. Мелодія у мене грає тихо, так, наче лише для мене. Бачу, як вони зупинились і принишкли. Кажуть один одному: "Ти чуєш?" - і прислухаються далі. Відійшовши від них, роблю голосніше: грає "One way Ticket" [https://youtu.be/ts0kLaPWmNk]. Продовження пісенного конкурсу, на якому в півфінал виходить група з двох чоловік. Вони співають одну пісню на двох, але з першого погляду, знаючи їхні стилі виконання, публіка не може прийняти: як же з них може скластись дует? На завершенні пісні всі розуміють, що зі своїми унікальними голосами пасують один одному. Могло трапитися так, що вони й не створили б собі пісенну пару. Один з цих двох учасників, відспівавши свою частину, спробував долучити до сольної частини партнера ще й свій мікрофон, але зрозумів, що поки співає один, у іншого звук відмикають: підніс до уст учасника й опустив, поклавши долоню на голівку мікрофона. Пісня, яку співали мала слова: "Over owe Sundey / Over owe mix (Цікаво, що уві сні слова англійською для мене - рідкість. Отже, приблизний переклад: Над зобов'язаний неділя / [...] суміш). Цікаво й те, що протягом всієї концертної програми прослухав запис популярного нині гурту BTS. Хто і за яких обставин вмикав - незрозуміло. 0436'
P.S. "Залізні маски на обличчях" - відбиток фрагмету з польського кінофільму, переглянутого на ніч.
Уві сні доволі багато звуків, мелодій, пісень, ритмів, які важко зафіксувати й передати текстом. Для себе відзначаю якусь дивовижність бачити-чути такий сон.
Протягом дня намагався дати відповідь на цей сон і пригадав, що, засинаючи, слухав радіо. Потім відкинув навушники у сторону, а зранку перевірив себе, чи вони ще грають? - і вимкнув, витіснивши цю обставину. Характерно є те, що вони грали доволі тихо: аби заснути. Так, як вони лежали від голови далеко і припустивши, що я їх все ж таки міг чути, зокрема нічний ефір, можна датися диву, якою була моя нічна чутливість до звуків. Другим підтвердженням, що звуки радіо, не піднісши слухавки до вух, я не міг чути в звичному стані, є звиклий процес нотування записів снів на телефоні, на якому й працювало радіо. Отже, під час сну можлива надчутливість до тих речей, які в реальному житті нам можуть видаватися непримітними.