Сон 270722 "Невідрефлексоване досягнення"

Пораюсь по дому. Виходжу до дороги або зустріти, або щось передати дружині. Повертаюсь додому, а двері, як спускатися до них, відчинені. Знаю, що їх не міг так залишити. Отже, злодій? Поки виходив із дому минуло лише пару хвилин. Тієї ж миті, саме з цих дверей, вибігає якийсь пацан, тримаючи у руках шуруповерт і ще якийсь інструмент. Вибігає так назустріч, що я його не ловлю, хоча вузький прохід, міг би запросто. Тепер вибігаю за ним по сходах із дому, на двір, на дорогу. До нього долучаються ще двоє. Тепер вони біжать разом. Я за ними всіма. По ходу заходжу різні підручні речі і кидаю в них із далека і, на диво собі, влучаю. То одного зіб'ю якимсь колесом від машини, то другого... Доходить до таких акробатичних умінь, що я раз опиняюсь на якомусь дашку, іншим - мало не в повітрі. І все чимось їх збиваю і збиваю. У влучний момент опиняюсь біля двох із них. Одного ловлю за коси, другого за одяг, а третій із вкраденим тікає. Перший починає виправдовуватися, що він тут ні при чім, сам із Казахстану. Другий теж починає щось мямлити. Мені байдуже: викличу поліцію, а вони й розберуться, ще й дізнаються: хто був третій. 0215'

У якомусь будинку, до якого маю стосунок, вимінюю в душі насадку до води. У кімнаті живуть якісь дівчата, з якими сильно розбалакався. Одна з них мені каже, що в душі погано тече вода. А я одразу й не подумав, що вже все полагодив, по ходу розмови кажу хазяйці дому, в якій винаймають житло. (Образ хазяйки чомусь нагадує тещу). Вона йде шукати щось до заміни. А по сказаному міркую, чи ця дівчина знає, що я вже замінив ту насадку? 0345'

Сон 020520 "Доступне - неможливе"

Потрапляю в секонд-хенд, а там хтось з-серед кіпи одягу дістає плаття і висловлює неприємне здивування. Поряд тієї людини стоїть мій колега з певним почуттям гумору.
- Понюхай, наче у цьому одязі померла жінка! - звертається незнайомець.
- Вона не померла! Просто в її собачки був поганий настрій! - відповідає колега, дивиться на мене та продовжує. - Це все одно, як хтось каже (російською):
- Вы чувствительны!
- Нет, я не чувствительный! Просто окна очень слабые! 0005'

Я десь у північній чи то центральній частині Росії. (Ніколи в реалі там не був). Потрапляю в оточення якихось роботяг. Знайомлюсь із чоловіком, про якого довідуюсь, що він був донедавна фермером, який мав гектари землі, на якій нині частково стоїть новозбудований завод, у будівництві якого задіяні ці люди. Поряд будується дорога. Пригадую випадок, коли у людини забрали сад, аби будувати таку ж дорогу, хоча власник присвятив йому все своє життя. І все "без суда та слідства". Дивлюсь ув іншу сторону і бачу той сад, до якого вже підійшло грандіозне будівництво дороги. Разом із російською чую незнайому мені мову від чоловіків схожих на молдаван, але явно, що вони іншої національности. Примітно це не лише по кольору шкіри, але й по характерно для всіх витоншених з горбинкою носах, щось подібне до зовнішніх рис деяких народів Середньої Азії. Один щось до мене каже тією мовою, наче жартує з чогось свого, по завершенню діалогу зі своїм колегою. Я з ним погоджуюсь, киваючи головою в знак прихильности. Вся ця кількість народу зібралась тут не випадково, сьогодні якесь велике в Росії свято. Грає музика. На якомусь етапі всі стають під неї на коліно, по завершенню - піднімаються. Навіть я змушений був це зробити, не розуміючи до кінця всієї суті подій. (Дія, викликана масовим інстинктом - не виділятися серед натовпу). Лише на останок збагнув, що це був гімн, якого я ніколи до цього не чув. Поки грала музика, я помітив за всією цією метушнею, як неподалік горять зовнішні двері, хоча й бокові, навчального закладу. Подумалось про школу. Чомусь пригадався той самий чоловік, який був фермером. Якось дивно все в уяві складається, що пам'ятаю його вчителем, який працював у цій школі й погрожував, коли я в ній вчився, перед всім класом, що підпалить її. Час минув, діти повиростали, випустились зі школи. Він вже давно не вчитель, навіть не фермер. От і прийшов час, аби ті двері почали горіти. Хоча все з його боку виглядає в цей момент так, що він постійно на очах: організовує людей, весь такий неймовірно ініціативний, системний. Щоб розгледіти пожежу, підходжу ближче; а це так вночі (хоча до останнього був день) миготять кадри з показу кінофільму. Я заходжу у приміщення, а там сидить небагато людей і дивляться кінохроніку. Мені ж нецікаво і я виходжу, але якось так, що опиняюсь ув іншому приміщенні, схожій на бібліотеку. Там жіночка старших літ неспішно підходить до незвично-вузької рухомої шафи, яка має замкнені ячейки-шухляди, що рухаються повільно знизу догори. Читає щось із написів на них, читає, поки вони рухаються. На якійсь із них зупиняється і відчиняє, дійстає звідти кілька листів і дає мені. Якісь незнайомі мені люди колись писали, а я тільки-но зараз маю змогу їх прочитати. Беру один із них, розпаковую і починаю читати: "Я померла, але лист житиме, покити ти його не прочитаєш...". Потім за розмовою з цією жіночкою, повертає мене до теми цього листа:
- У тебе племінниця померла, ти не пам'ятаєш? (Головне, що в реалі в мене їх немає, лише двоюрідні). 0150'

Зупинився в якомусь готелі, а щоб помитися, для того зроблені в цокольних приміщеннях, окремо для чоловіків і жінок, ванні кімнати, які поєднують душ і туалет. Кабінки зроблені нетипово, а за різними дизайнерськими рішеннями. Приходжу туди, а там мало не все зайнято - санітарний час. Углибині того приміщення якраз працюють прибиральниці, десь із десяток. Ну і ніяк, аби почати: там не зайдеш, бо мають з часом перейти сюди; тут, ближче до виходу, так само - заважатиму я. Жіночка, яка сидить у ролі вахтера, не може дати раду: не дає йти там, де вільно й не дає там, де все зайнято. На якомусь етапі зрозумів, що не маю рушника для купання, хоча був роздягнутий до спіднього, як зайшов сюди - не повертатися ж? Побачив поряд неї місце зі складеними речами та запитав у неї: чи може вона з тим мені зарадити? Вона й видала один. "Хоч у чомусь із неї користь!" - подумав у незавершеному підсумку. 0445'

Щось подібне до попереднього сюжету із замкненістю та неможливістю скористатися відкритим. Разом із тим: два рази пробував записати уві сні цей сон, повертаючись до його деталей, які певною мірою видозмінювалися і "вдосконалювалося" по-новому.
Заходжу в приміщення де стоять сейфи, якими можна користуватися на зразок "камер схову", які стоять на вокзалах. Так от, одні сейфи були зачинені, а до відчинених не було спеціальних ключів. Як не пробував розв'язати цю проблему, але так і не виходило. 0530'

Сон 071019 "••Розтягування•• ••нитки•"

На чиєсь запрошення, по закінченню якоїсь події, я з сином прийшли на спортивне тренування. Син пішов на секцію по тренуванню під'йому по канату, а я на "розтягування нитки" (цікаво, що в якомусь сні я вже таке зустрічав, а от у реальности ніколи б не додумався). Коли тренер показав мені "нитку", я не вагаючись почав її "розтягувати". (Цікаво, що принцип "розтягування" нагадує мені гру на музичному інструменті, який називається "бугай"). Приступив до справи, знаючи, як це робити. Нитку товщиною з палець накрутив на долоню, іншою рукою тягну її в сторону, так, щоб накручена частина була статичною, а "розтягуюча" поволі сковзала, напружуючи м'язи. Підходить тренер і каже, що я роблю неправильно: не так тримаю "нитку". Й одразу почав показувати як. Накрутив не на долоню, а на лікоть, решта, як я й робив. Відпрацьовую, відчуваю, що важко. "Нитка" від "розтягування" мокріє: набирається потом. Кидаю це заняття: щось воно мені не до вподоби. Вирішую зайти в душ, аби змити з себе піт. Купаюсь, а в чергу стали якісь підлітки. Міркую, як же мені треба буде витертись: нічого не брав із собою, що й означає "організовано позапланово". За підлітками вже підійшли якісь жіночки... Я вже в організації цих спортивних секцій вже нічого не розумію: з якого це дива вони мають бути в душі разом із чоловіками? Тепер міркую: як вдягнути одяг на мокре тіло? Вирішую пошвидше себе зібрати і сказати синові, що по тренуванню йти в душ не треба: покупаємось вдома. 0500'

Сон 051019 "|Стіна| з технологічною вадою"

Якийсь гуртожиток для студентів. Характерною ознакою є спарений душ: хоч і на окремі входи - для чоловіків і жінок - розмежовані стіною, за якою все чути. Заходжу в кабінку. Ближче до підлоги чомусь існує технологічний отвір ~ 30х30, так, що можна навіть побачити в одній з кабінок, як хтось, купаючись, ходить. Така атмосфера й організація приміщень стала мені не до вподоби і я пішов.

Ремонт перила дерев'яного мосту (кладки) в межах одного обійстя. Саме перило тримається під вагою одного стовпа, який знаходиться по центру, а нахилений таким чином, щоб не торкатися землі, але стояти і тримати на собі перильну конструкцію. Як його зрушили, то вся сторона впала вбік, наче доміно. Разом зі мною двоюрідні брати В. і М. Обміркували, як робитимемо: де і хто стане, як піднімамитемо, щоб закріпити. (Пригадую, що вперше це перило я підпирав у якомусь давньому сні). Хтось приносить ящик красивих яблук і каже, що це спеціально вирощений сорт, який чудово переносить радіочастотні випромінення; спеціально був для того селекціонований. 0320'

Фрагменти сну: сталеві труби; вмикання світла з іншої кімнати; колега, який загорнув кабель у газету й поклав за пазуху. 0500'

Сон 110119 "Перешкоди долаються легко"

Щось стається, що хлопці, з ким я знаходжусь, не можуть сісти за кермо машини. Отож, сідаю я і їду.

Якийсь чоловік має цілий маршрут, що пролягає всією Україною. Машиною об'їжджає різні точки, заходить у будинки, спілкується з господарями. Я залишився в машині (нова, стильна, червоного кольору) і випадково, відкриваючи двері (справа від водія), поламав замок: дверна ручка перестала відчиняти. Очікую водія, який приходить і все лагодить. Я подумки міркую: "Нелегко їздити, агітуючи за Порошенка!"
Водій у своїй машині (тепер схожа на фуру), яка летить дорогою, миється під душем.

Слово "Алгебра" розмашистим прописом у жовтій рамочці.

P.S. Залишилось найголовніше: згадати, що робили хлопці, коли я сідав на місце водія та чоловік "агітуючи за Порошенка".