Сон 280524 "Нетипова повістка" + аналіз снів за місяць

Йду з дороги, де живуть мої батьки, на сусідній провулок, до дому, де живе давній друг зі школи. Маю йому віднести повістку, що він звільняється від воїнської служби. Коли доходжу до його дому, розумію, що тут щось не так: на мешканців його дому був здійснений напад невідомими силами. Тепер намагаюсь розгледіти в напівтемряві якісь силуети двох чорних голів, де одна схожа на тварину з невеликими рогами молодого оленя, а друга - чи то на людину, чи на лисицю. Нерухливі, наче маски. Вдивляюсь і ніяк не можу зрозуміти те, що бачу.

28.05.24

Сни у попередні дні:

Повільна подорож вулицями рідного міста в районі Житнього ринку. Прогулюючись, наче пригадував дещо забуте, адже цими вуличками багато ходив (із реалу) більше, аніж років п'ять тому.

Загалом, протягом місяця, дуже багато уві сні доріг і руху, переважно пішого.

Довга розмова з корейцем. 

Схоже, що видовженість розмов або подорожей, вдивлянь абощо, пов'язані з фізичною втомою і слабкістю запам'ятовування тих же снів. Які, загалом, не вражають одноманітністю та видовженістю процесу, адже запам'ятовуються більш динамічні та насичені інформаційно. Наприклад, сьогодні, запам'яталось довге "припасовування" половинок волоського горіха один до одного.

Сон 080421 "Трусити горіх"

З якимось чоловіком прийшов до горіха, аби зібрати з землі плоди, а їх мало, майже всі висять на дереві. Над ним пролітають птахи, сідають, сколихують верхнє галуззя і летять далі. Я ж переймаюсь аби на нас не наслідили. Врешті висловлюю пропозицію потрусити горіх... а стовбур грубезний, розлогий. Міркую, як легше мені на нього вилізти?

Вбивство якогось чоловіка. Його жінка, ставши свідком злочину, оціпенівши від страху вислуховує монолог вбивці, за певні хвилини починає схвально строчити одне й теж слово: "Да, да, да..."

Сон 121019 "Отвори для гасіння"

Звернув увагу, що колега В. збільшив отвір проколотого уха. Замість звичної сережки одягнув болтик. Дивлюсь на друге вухо, а там також якийсь експеримент, але з надрізом хрящової частини. Коментую: навіщо це тобі? Відповідає невиразним відчепленням.

Фрагменти: розмови з дружиною, волоські горіхи.

Камера гасіння пожежі відокремлена від транспортної конвеєрної стрічки. Спрацьовує захист, закривається внутрішня камера, а у зовнішню надходить вода, аби погасити вогонь. Зауважую на датчик, який прикріплений до основної камери. Розбираюсь у принципі роботи сам, а потім пояснюю комусь.

Сон 150919 "Ситуативна логіка"

Дружині треба зустрітися з одним іноземцем, який приїхав у наше місто вирішити якісь справи. У мене нагода раніше з ним перетнутися, аніж їй. Захожу в одне бюрократичне місце, а там черга, яку займаю. За невеликий проміжок часу заходить він і стає за мною. Пробуємо незалежно один від одного просунутися поза чергою: поставити на початку черги питання чиновнику, який міг би прискорити процес. Як виявилось, чиновником був мій колишній начальник С.Д., який одразу вирахував, що ліпше спочатку поспілкуватися з іноземцем. Тим більш, що один, що другий заговорили англійською. Підходить дружина, розповідаю подробиці, кажу, що зараз вони вдвох у кімнаті. Наголошую, що та людина говорить виключно англійською. На що дружина з іронією каже: "От і повирішуємо: я німецькою, а він англійською!" 0530'

Проходжу біля чотирьох горіхових дерев, які, як знаю, посадив батько. Вони великі, врожайні, лущаться і падають на землю. Хоча дерева сприймалися порізну, їхні стовбури росли поряд один від одного, якось дивно нахилені до землі, так, що в основі, на кожному з них лежало по горішку, аби розрізняти кожен сорт. Задум: добре орієнтуватись під час нарізного збору врожаю. Навіть було відро для того. Пройшовся садом трохи вперед, а там яблуня, а на ній плоди солодкі, як морозиво у формі "ріжок". Збирати такий врожай треба акуратно, бо як впаде на землю, його вже не з'їси. Вирішую зібрати врожай, а тут відбувається чергова трансформація уявлень, або ж підміна образів, як із яблуками. Стою біля горіхових дерев із відром і розумію, що морозиво, яке росте на їхніх кронах, будучи на сонці - тане. Як їх складати разом? Так мій чудернацький намір руйнує ситуативна логіка.

Мешкаю з колегою по роботі В. у якомусь студентському гуртожитку. Іноді наміри В. до кінця не розумію: є людиною перемінних намірів. Якогось дня іду я з ним вулицею, а на зустріч студенти-іноземці, які, можливо, мешкають у тому ж будинку, що й ми. Переважно йдуть парами, з огляду на ширину пішохідної дороги. Потрапили до їхньої колони клином, чим почали створювати для них незручність.
Раптом В. зривається з місця і починає бігти, розбиваючи колону. Чіпляє ліктем одного хлопця, який не вагаючись починає за ним бігти. За компанію біжать до десятка й інших хлопців. Я ж прискорюючи крок, кажу за свого друга, тим іноземцям, хто залишився стояти на місці: "Sorry... eskuismy... sorry...". Полишивши колону, добігаю до всіх. Притиснувши В. до стінки в якомусь кутку, хлопці починають з'ясовувати стосунки. Я ж заступаюсь за нього, намагаючись пояснити, що В. не є недружелюбною людиною, просто іноді в нього бувають "напади" зміни поведінки, як би це дивно не звучало. От він йшов і раптом побіг, а зачепивши когось ліктем, це розцінилось, як те, що хотів когось образити.
У цьому ж сні, але іншим фрагментом, допомагаю В. перевезти три торби. Одна з них доволі велика. Так, як В. не схильний роз'яснювати свої наміри, й цьому фрагменту сну мені не зрозуміло, куди він їх перевозить: на нове помешкання? збираючись додому?.. В результаті завозимо в якусь камеру схову. Тепер уві сні просинаюсь і бачу, як В. спить у протилежну сторону ліжка, що стоїть поряд. Десь за вікном, якщо так можна назвати, мешкає власник дому. Зазирає до нас і починає жартома коментувати поведінку В. На що я віджартовую: просто пора вже йому спати з дівчиною, а не в компанії чоловіків.

Сон 060918 "Зустрічі та спілкування"

Донька вільно говорить по англійськи, польськи, адже вчиться в смішаному класі. За пару років вивчила мови. Моє здивування.

Три дівчини і давній друг по творчому цеху Р.З. Сидимо в машині і обговорюємо, куди їхати на природу, де по дорозі затаритися. Я висловлюю свої пропозиції, дівчата заперечують і вносять свої. Домовляємось зустрітися, як поберемо все необхідне з дому.
Вдома, на батьківському подвір'ї, стоїть гараж, в стелю якого забетонований стовбур горіха. Я дивлюсь із середини на те поєднання: округлість стовбура в суцільному бетоні. Подумалось: а як ми робитимемо потім, коли стовбур дерева буде рости? Роздовбувати і забетоновувати наново?..
Поряд із гаражем стоїть собача буда. Над нею висить похилена галузка іншого горіха. Я уявляю, як уночі обійматиму її, щоб спати, стоячи ногами на тій буді, де живе собака. Але кажу собі: погане рішення.
Я недалеко цієї ж буди, але за огорожею і на провулку. Зустрічаю другого давнього знайомого І.С., кажу:
- Який збіг! А що сьогодні за свято? Бо бачу всі з ким я їхав - на ньому!
- А хіба ти не знаєш?
- ?
- Річниця, як померла моя мати. - Каже І.С.
Мали їхати на природу. І не ясно чи поїдемо, бо все якось перегралось на інший лад. Дивлюсь на небо, а воно хмуриться, кажу:
- Видно нічого не буде.
Потім дивлюсь - ясніє.
Всі в одному домі, а я на вулиці. І.С. вийшов до мене і ділиться, що Копитько програв конкурс на знання книг, хоча працює в бібліотеці.
Бабуся І.С. на порозі батьківського дому стоїть близько до внука, обводить двома руками голову І.С., розглядає, говорить про щетину, за якою треба доглядати. Я помічаю, що він, якийсь старий, інший на лице ніж я його знаю.
Я питаю:
- А ви пам'ятаєте, яким він вам подобався? - адже кожного разу міняв бороду.
- Пам'ятаю, десь у мене є фотограія! - каже вона.
- Приставити йому штучні вуса! - жартую я.
Мати і двоюрідна сестра дивляться на ту сцену й обіймають один одного.
- Що ти будеш робити без івецьків? - серйозно перепитує в І.С. його бабуся.
- Івецьки це...
Мати і двоюрідна сестра починають  "угорати" зі сміху, я разом із ними.
Зловив себе на тому, що проснувся усміхненим. 0326'


Я в якійсь іспаномовній країні. Якийсь чоловік для мене проводить екскурсію по їхньому базару. Зустрічаю типові латино-американські обличчя. Підводить мене до кількох людей, які знають українську мову. Їм, як і мені, доволі приємна така зустріч. Є люди, що можуть говорити по російськи, зокрема одна жіночка, як я зрозумів, уродженка Молдови. По дорозі знаходжу сумку якоїсь дівчини, намагаюсь догнати її, йду по сліду. Гублю. Йду з дружиною додому, несу покупки. Якась дівчина, схожа на ту ж, що згубила сумку, посеред вулиці голосно говорить українською по телефону. Жінка відходить у сторону. Доганяю дівчину, питаю чи не її сумка. Дівчина на радощах: що є "людинка" з рідного краю! Поводиться так, наче я хотів би познайомитись з нею ближче. Але я кажу, що чекаю на дружину. Дівчина розчаровано: так? - і відходить у сльозах. 0510'