Сон 310120 "Занурення в пісок"

Прийшов на стихійний пляж. Проходжу різні ділянки, аби знайти вільне місце. Знайшов його поряд якихось дітей, що гралися в пісочку, та чоловіка, що в кількох метрах зарився в пісок прямо з головою, лише видно було його нижню частину спини. Спостерігаючи за ним, зауважив дивну річ: попід руки він вирив собі ями, з яких черпав руками воду й поливав голову, яка й так була в піску. Замислився: як він дихає? Але примітив, що в певному положенні голови й рук, у нього це все ж таки виходило. Потім, нагрівшись на сонечку, покупався... Новий день. Тепер іду на знайомий мені пляж. Дивлюсь на свою засмагу: хоча на сонці був небагато й лише декілька разів, але бронзовий відтінок шкіри прозирає виразно. Мені він подобається. Проходжу лісову ділянку. Понад урвищем помічаю дірявий листок неймовірно великих розмірів, у вигляді парасольки. Цієї миті на зустріч іде знайома Л.Ф., яка працює викладачем. Зауважую, що цією стежкою треба йти акуратно, адже, за мить до сказаного, "парасолька" зірвалась і полетіла у прірву. Тепер повторно (другий раз за сон) приходжу у знайомий мені дім, в якому євреї тримають робочі приміщення для соціально-релігійного відпочинку. У них сьогодні якесь свято і до них заходять у гості. Я ж прийшов першим. Мене зустрічає чоловік, який минулого мого візиту був у образі звичайного технічного працівника, а зараз йому доручили місію "дворецького": зустріти й максимально зорієнтувати в наявних потребах. Він не єврей і за поведінкою відчутно, що так би мовити "не місцевий" або ж "не свій", а найнятий. Я ж прийшов у басейн. Знаю, де він є і прямую до нього сам. По дорозі зустрічаю головного, схожого на рабина, який приділяє мені особливу увагу і зорієнтовує в просторі приміщень, аби однозначно потрапив туди, куди треба. 0220'

Сон 300120 "Перманентність місця, часу та простору"

Приїжджаю на об'єкт, на якому був минулого року. В розмові з кимось хвалюсь, як все гарно вийшло з часом. Вирішую різні робочі питання, аж так, що робота просто захоплює. Тепер знаю, що маю на сьогодні квиток, аби сісти на потяг, який проїздом зупиняється в населеному пункті, в якому в мене зараз робота. Виникають сумніви в самому факті існування такого потягу, який може тут проїжджати. Фірма купила квиток, але його наявність не підтвердила, все означене лише в форматі усного повідомлення. Тепер хтось каже, що я можу запізнитися. Питають, чи я встигну? - адже "поїзд їде з Житомира 10 хвилин". Міркую собі: як десять?.. Може: не з Житомира, а житомирський?.. Завершую роботу й подумки вимірюю час, який затрачу на доїзд. Ще немає попереднього переконання, що я, з погляду на короткий відрізок часу в майбутнє, вже сів і їду в поїзді. 0120'

Незнайоме місто. Сонячний літній день. Маю заправити катрідж до принтера. Їду міським транспортом до однієї зупинки, від неї до другої. Там віддаю його на сервіс. Чомусь проїжджаю дві зупинки назад. Це при тому, що міг би скоротити собі шлях додому. Знаю, що відзараз я вже вільний. Знаю наперед діалог із батьком, який захоче піти на річку покупатися. Вже подумки висловлюю йому згоду, хоча знаю й те, що мати піти не захоче.
P.S. Цікаво, що в уяві батько і матір були для мене взагалі незнайомими людьми. 0456'

Сон 270120 "Непримічена частина"

Готую паперову ксерокопію у кількох примірниках. Кожна пачка складається з менших частин на декілька аркушів, скріплених степлером. Перевіряю себе: чи не пропустив чого? Кріплю закладки для кращого орієнтування у викладеній послідовності. І все ж таки знаходжу, що дещо пропустив. Доробляю і підкладаю до пачок необхідне. 0130'

Я з хлопцями виїжджаємо в місто. Кожен по своїх справах. Такі виїзди раніше були. На якомусь етапі ми всі розходимось: вони в одну сторону, я в іншу. До останнього тільки здогадусь куди вони їдуть. Я ж не перший раз шукаю якусь дівчину. Не до кінця ясно: хто вона, звідки? Наче її маю впізнати. Так кожного разу заходжу в автобус, який очікує на посадку, проходжу його і виходжу з нічим. Вирішив піти в ту сторону, в яку щоразу рушають хлопці. Може, все ж таки, побачу, що вони роблять? Виходжу на якусь велику річку. Вирішую здійнятися в небо, трохи пролетіти над водою. Піднявшись, побачив обійстя однієї родини. Пролітаючи над нею, побачив якусь жіночку і дітей, що гралися поряд. Запитав з висоти: а ви так вмієте? - продовжуючи махати руками. Перелетів ту ділянку і опинився над річкою. Спробував, щось ще їм показати в польоті, але від того мало не гепнувся у воду. Піднявся вище і зауважив, що почало стрімко сутеніти. Пора повертатися додому! Лечу до світла, що майорить за деревами: десь там, де я був! Чомусь вирішую ще зробити одне коло над водою, але цього разу відчув, що махати руками стає важче, наче вітер над водою зносить мене та не пускає на берег. Махаю, махаю... від того частково просинаюсь і засинаючи, опиняюсь у приміщенні, де я знаю: мають прийти ті самі хлопці, з якими я приїхав. Відчиняються всередину двері й незнайомі мені робітники, по завершенню робочого дня, кожен окремо, несуть попереду себе якість важкі темні змотки. Я не можу до кінця зрозуміти: що це? Може це якась проволока, мідь?.. Мені залишається тільки здогадуватися! Як і те: куди ж ходять мої хлопці? 0410'

Сон 260120 "Клямка фіксації"

Їду в машині з трьома хлопцями. Я сиджу позаду за водієм. На руках, у того, що поряд мене, дитина років двох-трьох. Вона заснула. Аби їй не заважати, її поклали якось поперек в салоні, між першими сидіннями. Біля мене зліва якась коробка, що заважає пристібнути нормально пасок безпеки. Заводжу на цю тему розмову і разом із тим пробую якось пристібнутися. Раптом бачимо, що на дорозі стоять кілька поліцейських, які спиняють машини для перевірки. Зупиняють і нашу. Я ще намацую клямку фіксації паска, але ще не вдається. Притримую лівою рукою, аби зімітувати, що все тримається на місці. Один поліцейський зазирає до водія, а другий відкрив двері до нас із правого боку. Лише тієї миті я тихо "заклацую" безпеку. Але тут вони щось повідомляють і хлопці виходять з машини. Таких, як ми, стоять кілька машин, причина мені ще не ясна. 0700'

Проговорюю про себе якісь польські висловлювання. За тим чую фразу, обіграну з російською мовою: "Вам очень PowięЗло".

Сон 240120 "Осідати в Польщі"

Просинаюсь на хвилі певного міркування:
- У глобальному розумінні поляки розуміють, що якби не давали можливости українцям осідати в Польщі, то на їхнє місце приходили б інші: зокрема з Азії та Африки. Тому вони зацікавлені у видачі, наприклад, карт поляка українцям, незалежно від явно малопоширених імен та прізвищ. Цей процес не зупинити.

Сон 150120 "Добрий будиночок"

На батьковому обійсті, наближаюсь до малого будиночка (времянки). Ще з метрів 10 бачу людей, які мене вже впізнають, а я ще ні. Наблизившись, бачу родичів, які колись переїхали в Ізраїль. Заходжу в приміщення, а там сидить їхня рідня, яка нещодавно приїхала сюди погостювати. Загалом, це були троє чоловіків із характерними зовнішностями. Бачу, що їм тут подобається, тому вирішую прокоментувати: "Добрий будиночок, зробити трохи ремонт і можна навіть жити!"

Сон 130120 "Зайва засмага"

Приходжу з сім'єю на пляж. Розклались. Недалеко від нас ще одна родина. У них доросла донька, поводиться доволі самостійно. Звертаю увагу на свою дитину і зауважую про себе, що вона трохи зайве засмагла на сонці. Тепер ми заходимо в приміщення. Вдруге дивлюсь на доньчине "засмагле" тіло, а воно, як на мене, аж хворобливо червоне, зі стверділими плямами-цятками.
P.S. Уві сні фігурує моє упереджене знання, що донька не любить засмагати на сонці.

Сон 120120 "Варити варення"

Батькове обійстя. Пораюсь між криницею та лазнею. Варю на плиті варення. Якийсь чоловік хвалить мою роботу. Виходжу на город і звертаю увагу на красиве листя винограду, аж задивився: ніжносалатовий колір, із певною прозорою жовтизною, що видно навіть прожилки, сповнене сонячного світла. Такі кольори листя бувають лише ранньою весною. Сварка того чоловіка з батьком, видно, щодо його критики в мій бік. Але скоро разом йдуть.

Сон 110120 "Нова робота"

Давній колега по роботі, якого вже не бачив більше року, розповідає мені, як і колишнім колегам про нову роботу. Тепер він працює мало не в космічному агенстві. Частина його роботи пов'язана зі складанням космічних кораблів. Хлопці дивуються і питають, як він потрапив на таку рідкісну роботу. Він розповідає пройдений шлях від однієї фірми до іншої, поки його, як спеціаліста, не взяли на таку посаду.

Потрапляю на новий об'єкт. Якесь невелике будівництво, але це на мій перший погляд. Хлопці розповідають, що триває воно більше року й кінця йому, поки що, не видно. Починаю потроху вникати в суть справи, власні обов'язки. Зауважую для себе, що споруда знаходиться мало не на болоті: багато для того осушувалось, підмурки з бетонованими ямами опускалися нижче рівня землі. Сам об'єкт розкиданий різними спорудами на великій території. На якомусь етапі скидаю з себе каску і тримаю її в своїх руках. Хтось підходить і страхаючим голосом повідомляє, що на цьому об'єкті треба носити її весь час на голові, адже штраф - 1000.

Сон 080120 "Пункти профактивности"

До дружини підходить хлопець, видно, студент університету, який починає з'ясовувати робочі питання, зокрема й такі, що торкаються науки. Дружина в розмові з ним уживає термін "пешки", який він чує вперше і до кінця не розуміє. Я ж це помічаю і прошу дати на те пояснення, але перехоплюю ініціативу на себе і тлумачу максимально просто: "пешки" - це спрощення терміну "пункти профактивности", які викладачеві варто заробляти незалежно від лекцій і практичних.

Сон 030120 "Організація часу"

Я в Німеччині. Маю їхати в Україну. В кишені маю квиток на дорогу. Іду на зупинку, від якої міським автобусом маю їхати до автовокзалу, від якого вже - додому. Дорогою тягну за собою валізу на коліщатках. Поспішаю, адже бачу, що вже затримуюсь. Підходжу до зупинки, яка виложена не кам'яною бруківкою, а дерев'яними штахетами, але добротно, як кажуть: "на роки". (Ця зупинка мені чомусь знайома, зокрема його дерев'яний устил. Може, з забутого сну). Вже чую, як за моєю спиною під'їжджає автобус. Міркую: треба подивитися на його вивіску, можливо, мій! Але він під'їхавши паралельно із моїм приходом, навіть не пригальмовуючи, адже на зупинці не було жодної людини, зробив характерний до розмітки заворот і поїхав далі, за десять метрів звернувши вправо на іншу вулицю. Розумію, що цієї миті, схоже, вже втратив шанс поїхати (сьогодні) додому. Проходжу трохи вперед, але розумію, що йти пішки - це безнадійно. Подумки ще прогортаю варіації: це очікуваний автобус? буде інший? може, вже до нього був?.. Озираюсь, і помічаю, як протягом всієї дороги за мною йшла дивакувата дівчина, яка своєю безтурботною поведінкою, неясно: чи дисонувала моєму внутрішньому стану, чи дзеркально компенсувала його?.. Зупиняюсь, ставлю валізу, починаю шукати квиток, щоб пересвідчитись у годинах відправлення... і від уже пережитого - просинаюсь.
P.S. З одного боку, про цей сон можна судити, як про втрачену можливість. Насправді, для мене, з огляду на перейнятість певними об'єктивними обставинами реальности, тлумачу, як попередження про грамотну організацію майбутнього часу.

Сон 020120 "Технічне виконання"

Я з одним поляком у стоматологічному кабінеті. Вже завершили робити щось технічне, пов'язане з просуванням крізь гумовий хомут електронного обладнання, схожого на ноутбук із дротами. (Якийсь футуристичний образ). Стоять два стоматологічні стільці. Помічаємо, як із-за одного з них встає якийсь хлопець і висловлює лікуючому дантисту незадоволення якістю вилікуваних зубів. Придивляюсь, а на верхніх передніх зубах стоїть якась "шина" у вигляді невеликої чорної смужки на шість рівних зубув. Звісно, я в тому не розбираюсь, але виглядає вже дивно. Та його хвилює на сама "шина", а щось інше, більш пов'язане з сервісом обслуговування. Колега-поляк запрошує "на перекур", адже, видно, що чекати доведеться довго. Лікар обіцяє тому клієнтові прийти з колегами, які оцінять виконану роботу. Мій колега йде, а я беру пачку цигарок і кладу в задню кишеню. Йду до виходу. Тепер помічаю, що це школа. (Знайомий образ, зокрема відчуття "освітнього"). Мені на зустріч йдуть зі свого відпочинку організованою групою діти. Виходжу на вулицю. Навпроти, ближче до тролейбусної зупинки якийсь недобудований об'єкт. (Чимось це місце мені знайоме з якогось давнього сну). Заходжу в перші приміщення. Зупиняюсь у тому, яке виходить на пішохідну дорогу. Шукаю свого колегу та не знаходжу. Біля мене спілкуються двоє будівельників. Хтось із них каже, що починати курити не варто! А я вперше, по довгій перерві, вирішую перекурити. Тепер доминаю в пальцях бичка і розумію, що це якийсь неповноцінний кайф, наче щось в тому є, але його мало. Видно, тому з часом виникає відчуття: "хочеться, хочеться ще...". Повертаюсь, міркую про виконану нами роботу: гумові хомути на два "комп'ютера"? Один одягнений правильно, другий, на мою думку, ні. Хтось підтверджує, що це все ж таки зроблено нами правильно. Мовчки дивуюсь такому технічному виконанню.