Сон 291223 "А що ви тут робите?"

Вечірній або майже нічний час. Обходжу обійстя батьківського будинку і так, якби для себе, зачитую вголос на пам'ять якийсь вірш чи то уривок з поеми. Проходячи повз огорожу і ворота, якась жіночка з вулиці чує уривок без повного контексту і в неї виникає підозра. В Україні ж військовий стан! Раптом диверсанти? Чомусь вона вирішує зайти в чужий для себе двір, що й робить. Я це помічаю, але вона цього не бачить. Дім уві сні виглядає трохи інакше, вхідні двері до дому розміщені зі сторони, яка дивиться на сад. Жіночка доволі інтелігентна: стримана хода, на підборах, з манікюром. (Цікаво, що в темряві я бачу всі ці деталі). Двері до дому відкриті. В домі, на відміну від далекого вуличного ліхтаря, цілковита темрява. Обережно заходить у мрак дому... Цієї миті я підходжу до тих дверей і з двору крізь тишу ночі кричу до неї: а що ви тут робите? Цієї миті вона лякається так, що дає драпу. Вона кричить від переляку, я ж у слід кидаю ще якісь фрази. Разом із тим відчуваю, що мій артикуляційний апарат якийсь неслухняний і мої фрази більше нагадують скавуління і виття. Цієї ж миті просинаюсь і дружина каже, що її крізь сон злякав своїм завиванням. Вже на ранок розповів нічну "пригоду".

Також у дворі батьківського дому. День. Маю відвезти родичів, що приїхали з Ізраїлю на Польову (район Житомира), де вони колись жили. У дворі стоять дві машини, одна перешкоджає другій, отже, трохи маневрую аби виїхати... Тепер у дорозі. Мікрорайон виглядає трохи інакше і завожу їх до багатоквартирного будинку, який вже якось фігурував у моїх давніх снах, але за інших обставин, відмінний від того, в якому жили, але недалеко від нього.

Адаптація до нової ролі, в якій я є ксьондзом. Хрещусь перед довгою дорогою, але відзначаю, що по-православному.

Сон 230418

Зустрічаю В.К та І.С біля кав'ярні. Перед зустрічю бачив, як І.С. був з дитиною в колясці. Потім хтось її забрав. Я запропонував І.С. зайти в кав'ярню, щось кусьнути. Виймаю з кишені 120. Даю йому гроші, пропоную щось організувати. У нього в кишені було лише 1. Я подумав: і як він хотів пригостити В.К.? По тому, як повернувся, виялилось, що знайомих, які хотіли би посидіти в нашій компанії, побільшало. Я був не проти, хоча подивований перебігом подій. Виявилось, що це вже була не кав'ярня, а інше місце для накривання столу - якийсь такий-собі будинок, в якому був стіл і на чому посидіти.
Поки готували на стіл з'явились до підмоги від початку в розмові зі знайомими, а потім і "кришити салати", люди з сусіднього села - найближчих до цієї споруди хат. З ними були їхні діти, які то прибігали то відбігали. Ці люди (дві-три жіночки) запропонували посидіти з нами за спільним столом. Я погодився, за умови, що вони щось принесуть з села до спільного столу. Так склалося від початку зустрічі, що я був центром прийняття рішень: "можна", або "ні". Тут до мене прибігли мої діти (так я чую зі спини) і чийсь коментар, як вони подорослішали і що менший, як був цупкий, таким і залишився, на відміну від дівчинки. Я підтверджую сказане, а подумки думаю, як же вони, самі, змогли сюди добратися? Діти оббігають мене з правого боку вперед і підходять до жіночки з села, я дивлюсь, а це не мої діти, а цієї пані.
Спроба зайти до якихось дверей біля цього дому, а там при вході "чатуючий" зупиняє мене і каже, що це жіночий туалет, а чоловічий з іншої сторони і показує на такі ж невиразні дерев'яні двері, наче в сарай, з іншого боку двору, хоча я розумію, що я не туди хотів, куди мені підказують, а взагалі позазирати, що де є.


Я допомагаю вдягнути шельки колезі. Помічаю, що в нього вони протерті, але справні. Ми маємо відзняти на відео, рух тіні хреста з церкви: як він піднімається і лягає зі сходом і заходом сонця, рухаючись по стінах і дахах будинків.

Якась презентація організована мною. По ній усіх присутніх запросив на святковий стіл. Багато знайомих облич. Так було організовано, що по завершенню такої творчої зустрічі, всі пішли і мали прийти за короткий час, поки не накриють стіл. Так вийшло, що до столу почали приходити люди, які не були на презентації, але яких я теж знаю. У мене маленька паніка: я прошу підготувати нові прибори до столу, поки не прийшли всі, хто був вже раніше. Стіл доволі гарно накритий, різні страви і приємні на вигляд. Поки ходив, за стіл присів лише раз, доки всі гості не поприходили.