Сон подібний до того, наче дивлюсь кінофільм. Хлопчик, років з десяти, на риболовлі заганяє собі під шкіру гачок. Я ж в той час чимось зайнятий і прошу зачекати пару хвилин, аби йому допомогти. Він безпокійний: чомусь смиче і смиче за леску, а гачок все глибше заходить у шкіру. Повторно прошу заспокоїтись. Звільняюсь і акуратно виймаю той гачок. Відводжу до лікаря, який оглянувши каже, що він має на певний час залишитися при лікарні. Якийсь чоловік небайдужий до цього хлопця, видно, тато, грає роль солдата польської армії. Йому та ще декільком видали відповідну форму. Вони сідають у авто, а я бачу, що йому не хочеться покидати того хлопця, він все дивиться і дивиться на нього, а хлопець сидить під якоюсь конструкцією і вже грається з дівчиною однолітком. Чоловікам дають інструкції, що робитимуть, як приїдуть на вокзал у Варшаву. Що недалеко від нього, по іншу сторону будинку, буде той комісаріат, куди їм треба буде самостійно потрапити. Спостерігаючи за всім тим, бачу невпевненість, організаційну розпорошеність у діях і думках цього героя. Тепер я опиняюсь за ним. На нещодавні слова про форму, струшую рукою з його спини якісь пилинки та інформую, що на вулиці поляки старшого віку будуть упізнавати на них військову форму старого зразка, до слова додаючи, що нині вона відмінна від тих часів. У той же час, дивлячись на реакцію з дитиною, кажу: "Заспокойся, все буде добре!" На невпевненість, що вказану адресу не зможуть знайти, запевнюю, що я знаю дорогу, як туди потрапити. 0309'
P.S. В цьому житті важко відповісти, що є "потрапити на гачок": чи то є свобода ловити рибу, чи то є стара (нова) роль у певній системі. Чи є звільнення від однієї системи свободою в іншій? Начебто ми обираємо новий шлях, по якому йти, а це є такою ж черговою варіативністю, як і всі попередні. Ми взаємопов'язані з цим світом і узалежнені від речей, які в одній системі є видимими, а в іншій - ні. Відбувається свого роду взаємокомпенсація, де з проміжку ще не прожитиго шляху важко уяснити, що було краще. Втеча від тих речей, які є видимими, аби їх не бачити, в іншому випадку (обрання нового шляху) можуть компенсуватися видимістю неіснуючого - наперед незнаного в світі старому.
Син говорить просто і легко деякі німецькі слова, і все через те, що мав якусь тимчасову дотичність до німецькомовних джерел. Дружина почула, як то в нього виходить і з захопленням каже: "Це ж чудово! Це вказує на те, що можеш із легкістю вивчити мову в своєму віці".
Читаю польською мовою і дивуюсь, що з текстів вилучена буква "ń": на її місці звичайна "n". Міркую собі: це ж треба, вже скільки часу її немає, що люди навіть відвикли її вимовляти?! Тепер її існування схоже на архаїку! А от якби її раптом повернули і люди знову почали говорити правильно, як у давнину?
P.S. Дивує те, що констатація факту вві сні не має жодного відношення до ймовірного в реальному житті, тим більш з погляду на перспективу в минуле.
